Обгрунтовано ключові фінансово-управлінські аспекти розвитку малого підприємництва. Зазначено, що підприємництвом у сфері малого бізнесу визначається діяльність суб'єктів господарювання, якій притаманні як риси, які характерні для підприємницьких структур загалом, так і своєрідні риси, які визначають особливості такого функціонування суб'єктів господаоювання у сфері реалізації завдань і цілей бізнесу. Означено, що успішність здійснення малого бізнесу визначають умови середовища, в якому функціонують підприємницькі структури. Роз'яснено, що до таких умов варто віднести економічні, правові, соціально-культурні, демографічні, технологічні, природно-географічні та організаційні умови. Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в розвинутих країнах та Україні і наведено їхню порівняльну оцінку. Визначено, що малі та середні підприємства відіграють вагому роль у розвитку економічних систем розвинених розвинених країн становить більше ніж 50 %, що говорить про їх значення для суспільства загалом. Доведено, що для того, аби в Україні досягти рівня розвинених країн і посилити присутність та значення малих підприємств, потрібно вдосконалити механізми державного управління та підсилити фінансовий чинник впливу на процеси розвитку підприємництва в країні. Наведено шляхи вдосконалення фінансових механізмів управління малим підприємництвом на рівні держави. Охарактеризовано прямі та непрямі засоби впливу державного управління, на основі яких підприємці зможуть залучати фінансові ресурси для свого розвитку. Запропоновано до прямих засобів впливу державного управління на розвиток малого підприємництва віднести бюджетне асигнування, пільгове кредитування та часткову компенсацію відсоткових ставок за кредитами. До непрямих засобів впливу державного управління на розвиток малого підприємництва запропоновано віднести розвиток альтернативних схем фінансування, діяльність спеціалізованих гарантійних фондів, поліпшення доступу підприємств до кредитних ресурсів, удосконалення інфраструктури фінансового ринку та підготовку фахівців для надання консалтингових послуг щодо участі малих підприємств в операціях фінансового ринку.

Обгрунтовано стратегічні напрями державного сприяння розвиткові підприємств в Україні, а саме управлінських і фінансових аспектів. Доведено, що сфера підприємництва, як і будь-яка інша суспільна діяльність, піддається впливу регуляторної політики держави. Зазначено, що одиниці господарювання здійснюють саморегулювання своєї діяльності, яке коригується об'єктивними законами ринкового механізму, в межах якого функціонують усі суб'єкти в суспільстві. Стверджено, що сприяння держави полягає у регулюванні та підтримці розвитку підприємств через діяльність органів публічної влади центрального, регіонального та місцевого рівнів. Зазначено, що в розвинених країнах держава відіграє значну роль у процесі управління малими та середніми підприємствами, яких на сьогодні в ЄС більше ніж 80 % від загальної кількості суб'єктів господарювання. Виокремлено, що головною метою державної політики європейських країн є збалансування інтересів держави і бізнесу, забезпечення оптимальних умов для підприємницької діяльності, збільшення конкурентоспроможності бізнесу. Зокрема, ця політика здійснюється через діяльність держав і через спеціальні програми, які реалізуються під егідою Євросоюзу. Фінансування заходів із підтримки бізнесу здійснюється зі структурних фондів Євросоюзу, таких як Фонд регіонального розвитку, Соціальний фонд. Наведено дані впливового міжнародного дослідження "The Global Competitiveness Report" Всесвітнього економічного форуму 2019 р., відповідно до яких найвище місце в рейтингу займає показник "Вартість відкриття бізнесу" - Україна перебуває на 14-му місці серед 141-ї країни. Зазначено, що інші показники, які визначають управлінську роль держави, такі як адміністративні витрати і нормативна база, перебувають у другій половині рейтингу. З'ясовано, що на перешкоді активному розвиткові підприємництва в Україні є проблеми, зокрема: брак належного фінансування; інформаційний вакуум; менша диверсифікація підприємницького середовища; відсутність у багатьох випадках "подушки безпеки" для розвитку бізнесу; самостійне кредитування підприємцями власних клієнтів, унаслідок чого відбуваються касові розриви; високий рівень корупції; брак відповідної освіти, що є основною причиною банкрутства багатьох новачків у перші роки діяльності; проблема масштабування бізнесу в досвідчених підприємців; криза бізнес-моделі та труднощі з завоюваннями нових ринків; криза кадрів в Україні й особливо в регіонах. Зауважено, що ефективність інвестицій підприємств суттєво підвищується внаслідок реалізації інноваційних проєктів. Зазначено, що інноваційний вектор державного сприяння розвиткові підприємств повинен передбачати реалізацію як загальної стратегії держави, що враховуватиме впровадження інновацій у господарську діяльність суб'єктів, так і інноваційних стратегій конкретних підприємств, розроблення ними проєктів щодо створення інноваційних продуктів. Інновації здатні підвищити конкурентоспроможність суб'єктів господарювання на ринку за рахунок удосконалення менеджменту на підприємствах, якісних маркетингових, кадрових та інноваційних політик.