Розглянуто питання функціонування числа у поетичній цілісності твору на різних текстових рівнях. Метою праці є перегляд творчих надбань Івана Величковського під кутом зору аритмологічної естетики з урахуванням культурного контексту та джерельного базису - Біблії.

Висвітлено категорію відчуження у літературознавчому дискурсі; описано методологічні принципи витворення теоретико-літературної категорії із поняття "відчуження"; акцентовано увагу на складниках ситуації алієнації у художньому тексті; визначено рівні художньої структури, на яких, власне, відбувається відчуження.

Розглянуто творчість американського письменника українського походження Чака Палагнюка (Паланіка) в аспекті теорії двійництва. Проаналізовано структурні схеми і системи образів двох найперших романів автора: "Невидимі потвори" і "Бійцівський клуб", визначено роль двійника у цих романах. За теоретичне підгрунтя слугують концепції двійництва М. Бахтіна, М. Ямпольського та інших авторів, а також теоретичні узагальнення самого Чака Палагнюка (Паланіка).

Висвітлено естетизм як стильову течію в українській поезії другої половини ХХ ст. Окреслено конститутивні риси цього філософсько-естетичного явища європейської літератури. Доведено факт його поширення в українському письменстві означеного часу.

Розглянуто основні аспекти гносеологічного, естетичного й етичного вчення І. Канта відповідно до програми магістерського курсу "Німецький романтизм".

Проаналізовано спектр функціональних характеристик образу Улюбленої в однойменному романі Тоні Моррісон. Висвітлено міфологічний, психоаналітичний, естетичний та художній аспекти природи цього образу, які в комплексі визначають його роль у представленні, реалізації та розв'язанні проблеми минулого в романі. Адже в "Улюбленій" поняття минулого універсалізується, виходить за межі історичного чи навіть екзистенційного розуміння, стаючи одиницею естетичного споглядання. Відіграючи роль структурного центру романного багатоголосся, Улюблена є відправною точкою численних конкретизацій у феноменологічному аналізі текстової тканини твору.

Розглянуто проблеми міфопоетики драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня", в якій розглянуто питання, яке досі лишалося поза увагою інтерпретаторів драми - образ богині Гекати та Місячної тріади, що інтегрують взаємозв'язок основних складників твору в єдине художнє ціле. Три фази місяця (молодий, повний і щербатий) та три фази соціуму (незаймана дівчина, жінка в шлюбному віці та стара) - ця тріада Місячної богині представлена в контексті драми "Лісова пісня" образами Мавки, Килини і Матері Лукаша, вони ілюструють три міфологічні пори року: весну, літо, зиму. У процесі розгортання драматичної дії через символічний код показано, як Мавка проходить усі три стадії вертикальної трансформації богині: верхній світ, земний і підземний. Перебіг природних процесів інтегрується в драмі через три дії, кожна з яких асоціюється з новою фазою-іпостассю Місячної богині й корелюється шлюбними стосунками з Сонцем - Лукашем.

Розглянуто проблему актуалізації міфоритуальних форм у поезії вісімдесятників. З'ясовано структуротвірну роль міфологеми космічної ієрогамії у поетичному тексті. Підкреслено, що в ліриці вісімдесятників актуалізуються архаїчні уявлення про ерос як про універсальний космотворчий принцип, а еротичне єднання осмислюється як ритуальний акт, що сполучає небесне й земне.

У студії на прикладі поетичного доробку Б.-І. Антонича розглянуто тенденцію до циклізації як особливого способу зображення світу, у контексті поетики європейського модернізму. На думку дослідниці, ліричний цикл - це не лише специфічний вид контексту, а й особлива форма творчості, тип цілісності, що відрізняється від звичайної добірки віршів і є сформованою послідовністю текстів. Для Б.-І. Антонича циклізація стає однією з генологічних домінант його творчості.

Досліджено елементи культури Сходу в творах Володимира Цибулька, українського поета, стиль якого сформувався в 1990-х роках. Авторські інтерпретації Сходу є особливим способом примусити читача оцінювати конфлікти сучасної української культури. Проаналізовано основні східні мотиви у творчості В. Цибулька.

Зроблено спробу дослідити стилістичні особливості поезії Олега Лишеги. Окрему увагу приділено сюрреалістичності образної системи автора, розглянуто та проаналізовано її специфіку. Творчість О.Лишеги поставлено в контекст світоглядних пошуків автора. Висловлено також припущення про ірраціональний характер цих пошуків.

Досліджено процес становлення й функціонування формалізму в українській літературно-критичній думці 1920 - 1930-х рр. Доведено, що формалізм київських неокласиків був однією зі складових, а не цілісною методологією чи світоглядом.

Розглянуто складні процеси зародження художніх принципів стилю рококо в українській художній свідомості XVIII - першої половини XIX ст., проаналізовано специфіку українського рококо на тлі інших європейських літератур, визначено його провідні естетичні складники та засоби відображення світу та людини в різних жанрових модифікаціях і художніх формах.

Розглянуто специфічні риси автоперекладу як особливого виду перекладу, за якого межа між перекладом і переробкою стирається. Автор-перекладач переосмислює свій текст, виходячи зі свого уявлення про його майбутнього читача та про функцію, яку новий текст повинен виконати. У результаті цієї "програмності" в автоперекладі виникають значні зміни та доповнення, в результаті чого створюється новий паралельний текст. У ході дослідження продемонстровано якою мірою досвід читацької рецепції оригіналу впливає на трансформацію літературного тексту у разі автоперекладу.

Проаналізовано актуалізацію лексики, вилученої з активного вжитку за радянського часу. Аналіз здійснено на матеріалі прозових творів Ю. Андруховича, Ю. Винничука, Ю. Іздрика.

Розглянуто питання антропоцентризму українських загадок. На прикладі лексикону загадок встановлено особливості співвідношення людських ознак із об'єктами світу природи та речей у механізмі кодування денотатами загадок понять відгадок. Представлено глибинну семантичну структуру українських антропоцентних загадок. Семантична структура антропоцентричних загадок і лексика, що її репрезентує, відображає антропоцентричне світобачення носіїв мови. Для дослідження використано метод компонентного аналізу, за допомогою якого визначено семантичні поля тих лексичних одиниць, які представляють компоненти плану значення загадок.

Проаналізовано текстові елементи восьмої молитви ранішнього молитовного правила до "Господа нашого, Ісуса Христа", виявлених у стуктурі анонімного поетичного тексту середини XVII ст. "Бесіда чоловіка з Богом". Основними типами взаємодії між елементами названих літургійного та художнього тексту виділено "перенесення" в художній текст структуротворчих елементів молитви, "трансформацію" окремих її елементів, а також "авторські інновації" у структурі молитовного висловлювання.

Розглянуто проблему з'ясування значення філософської герменевтики та її місця в методологічному полі. Проаналізовано можливі вияви практичного застосування та втілення філософської герменевтики. Розглянуто герменевтичну традицію, що перебуває в "онтологічному горизонті", представленому М. Гайдеггером.

Розглянуто особливості кодифікації кальок в українській математичній термінології доби українізації. Калькування як спосіб термінотворення відповідало прихильному ставленню до вмотивованих одиниць і педагогічному принципові нормування термінології. Більшість кодифікованих кальок мають за прототипи греко-латинські інтернаціоналізми чи побудовані за взірцем "спільних" європейських кальок. Добір рекомендованих словотвірних кальок відбувався з урахуванням вимог точності, системності терміна та його мовної правильності.

Простежено процес поєднання та руйнування радянського та християнського міфів у творах "селянської трилогії" М. Куліша, що відбувається за рахунок установлення знаку рівності між християнським і радянським світами та постійної гри з основними концептами - хлібом, церквою (релігія) та опіумом (самогон). Через зазначені концепти до текстів залучено елементи поетики символізму та експресіонізму, що свідчить про модерністський характер "селянської трилогії" М. Куліша.