Висвітлено особливості процесів, що відбуваються в лексиці сучасної української мови, зокрема акцентовано на активізації окремих тематичних груп лексики, оказіоналізмах, запозиченнях, номінаціях із яскраво вираженими внутрішніми формами, що використовуються в політичному дискурсі.

Зазначено щодо дискримінації української мови, шовіністичних утисків її з боку колоніального російсько-радянського режиму та висвітлення цієї проблеми в працях українських учених-мовознавців.

Висвітлено засадничу роль наукової мови в житті держави та суспільства. Стислий історичний аналіз надає низку непроминущих уроків.

Розглянуто історичну пам'ятку української релігійної культури, літератури та мови "Галицьке Євангеліє" 1144 р. Вивченно мову написання Галицького Євангелія, історичну долю від часу написання в стародавньому Галичі до виявлення зберігання у Москві.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної драматургії, зокрема структуру моделювання її жанрового поля. Особливістю його є створення віртуального простору під впливом постмодерного дискурсу.

Досліджено елементи імпресіонізму в оповіданні І. Франка "Дріада". З'ясовано жанрові, композиційні та стилістичні особливості художнього твору.

Розглянуто творчу та критичну співпрацю М. Гоголя та П. Меріме, їх особисте знайомство у 1837 р., що сприяло зацікавленню французького автора українською історичною тематикою, написанню історичної повісті "Богдан Хмельницький" та розвідки "Українські козаки та їхні останні гетьмани".

Виходячи з концепцій класиків української літературознавчої думки, що так чи інакше заторкують проблему детермінованості індивідуально-авторського стилю ідейно-естетичними домінантами часу, в якому творить митець, обгрунтовано поняття "стиль української літературної реконкісти". Розглянуто духовну енергетику цього явища як дієвий засіб формування потужного поля національної ідентичності, а також вплив його пасіонарної спрямованості на динаміку стильових парадигм 20 - 30-х рр. XX ст.

Розглянуто особливості творчості В. Лесича у контексті літератури діаспори. Домінантою його творчості визначено елегійний канон та особливий "звукопис". Відзначено лексичну особливість поезії В. Лесича.

Охарактеризовано типи автора у сучасній українській ліриці. Акцент зроблено на нереферентній ліриці. Виділено 2 типи авторів: автор-трікстер та автор-художник. Визначено їх спільні та відмінні риси.

Досліджено особливості конфліктів і характерів малознаного українського письменника Михайла Могилянського. Проаналізовано ці ідейно естетичні категорії в п'єсах "Міраж", "Тіна" і "Втомлені", "вписуючи" названі драми до драматургічно-театрального контексту початку XX ст. - українського та західноєвропейського. Вперше доведено, що драматичні твори М. Могилянського є не просто фактом історико-літературного процесу в Україні, а становлять собою непересічне явище національно-духовного культурного простору.

Розглянуто тенденції розвитку культури у місті і селі. Зазначено щодо плебеїзації культури та її особливостей. Визначено особливості побутування української народної культури у XXI ст. Розглянуто питання етномодерну.

Проаналізовано поетичну творчість та культурологічну творчість Б. Бори. Визначено основні риси його поезії, найприкметнішою ознакою яких є філософічність. Досліджено діяльність Б. Бори на педагогічний ниві і живі культури українського зарубіжжя.

На прикладі ораторії французького композитора українського походження М. Кузана досліджено творчість Т. Шевченка в музичній культурі постмодернізму. Використано інтегральний, міждисциплінарний підходи: філософське шевченкознавство, філософію музики, її семіотичний аспект та ідею етноцентризму.

Проаналізовано розвиток українського аматорського театру у Коломиї у 1848 - 1850 рр. Перелічено вистави, які ставилися тогочасним коломийським театром, надано їх аналіз. Досліджено обробки постановок з урахуванням специфіки західного регіону. Зазначено щодо спроби створення "Руського Національного Театру" в Галичині.

Розглянуто особливості жанрової системи народнопісенної традиції гуцулів. Проаналізовано зимовий, весняний, літній та осінній цикли. Вказано на популярність окремих жанрів: співанок-хронік, коломийок, історичних і топонімічних переказів та оповідань міфологічного та фантастичного-пригодницького характеру.

Розкрито інформативні можливості епістолярної спадщини знаного українського письменника та громадсько-політичного діяча А. Чайковського (1857 - 1935). Показано багатогранність шарів інформації, зафіксованих у його листуванні. Розглянуто мало вивчені питання біографії митця: обставини переїзду до Коломиї, влаштування побуту, а також умови та обставини творчої праці письменника; показано коло його адресатів тощо.

Проаналізовано художню творчість літературної династії крізь призму родового етосу. На матеріалі творів письменників з родини Косачів-Драгоманових простежено вплив авторитету предків на морально-етичне детермінування дій образів-персонажів. Окреслено умовний "екслібрис" обдарованого роду, з якого походила Л. Українка, - вмотивування етосної "диспозиції" шляхетським "кодексом честі".

Уперше в українському літературознавстві за матеріалами газети "Українське слово" окреслено тематичні обрії та розглянуто ідейне спрямування публіцистики В. Бірчака 20 - 40-х рр. XX ст.

Досліджено психоаналітичний дискурс у романістиці окремих представників інтелектуальної прози 20-х рр. XX ст. З'ясовано шляхи реалізації авторського розуміння фройдівської теорії позасвідомого, проаналізовано модерністсько-еротичну модель та оніричну домінанту в світі текстової реальності.