Глобалізація економіки, що зумовлює обмежені можливості впливу на національні ринки паливно-енергетичних ресурсів з боку держави і як наслідок впливає на їх волатильність, впровадження ринкових принципів регулювання електроенергетикою, суттєво підвищує невизначеність майбутніх умов її функціонування і об'єктивно вимагає удосконалення існуючих та розробки нових математичних моделей і методів прогнозування, які мають враховувати означені фактори. Запропоновано математичну оптимізаційну модель розвитку національної атомної енергетики, яка здатна враховувати зростаюче різноманіття доступних атомних технологій генерації електроенергії, а також зростаючу невизначеність майбутніх умов її функціонування, зокрема, терміну подовження експлуатації існуючих енергоблоків АЕС, що моделюється відповідною стохастичною змінною. На відміну від математичних моделей, які побудовані з використанням імітаційних методів, що притаманно для виконання досліджень розвитку ядерної енергетики як найбільш консервативної галузі електроенергетики і які здатні дуже обмежено моделювати збурення зовнішніх факторів, що зумовлює можливість розрахунку обмеженої кількості траєкторій розвитку, запропонована математична модель і алгоритм її реалізації здатні моделювати практично необмежену кількість зовнішніх збурень, зокрема, із використанням стохастичних змінних.

В поточному стані Об'єднана енергосистема (ОЕС) України функціонує у складі енергетичного об'єднання, в яке входять енергосистеми Російської Федерації, України та країн Балтії. В цьому об'єднанні функціонує загальна система автоматичного регулювання частоти і потужності (САРЧП), яка використовує ГЕС енергосистеми Росії. Системні аварії, що відбувалися в Україні протягом останніх років (відключення енергоблоків АЕС), показали її прийнятну ефективність. Однак, таке становище не може вважатись нормальним і за сучасних умов довго існувати не буде через низку чинників, серед яких найбільш вагомими є енергетична безпека, приєднання до європейської енергосистеми ENTSO-E, конкурентоздатність та ін. Тому наразі існує гостра необхідність розроблення в структурі ОЕС України сучасної, повноцінної, власної САРЧП. Порівняння техніко-економічних показників розглянутих варіантів побудови підсистеми вторинного регулювання САРЧП демонструє безсумнівну перевагу структури, що використовує споживачі-регулятори (СР) у вигляді теплонасосних систем (ТНС). Побудова САРЧП на основі споживачів-регуляторів потребує на 8,235 млрд грн (1,03 млрд дол. США, або на 38 %) менше капіталовкладень у порівнянні з її традиційним варіантом, що використовує генератори-регулятори. Система АРЧП на основі СР забезпечує чистий річний прибуток обсягом 23,4 млрд грн (2,92 млрд дол. США) та термін окупності капіталовкладень 0,58 року, тоді як ці показники для системи з традиційною структурою становлять 0,81 млрд грн (0,1 млрд дол. США) та 26,8 року відповідно. Система з використанням СР забезпечує зменшення використання природного газу на котельнях та ТЕЦ на 4,33 млрд. куб. м вартістю 20,51 млрд грн (2,56 млрд дол. США), необхідних для вироблення на них 33,9 млн Гкал тепла, оскільки ТНС використовують електроенергію, вироблену без вживання природного газу. Цей фактор забезпечує не тільки високу економічну ефективність зазначеного варіанта структури САРЧП, а й значне зростання рівня енергетичної безпеки держави. Структура САРЧП на основі СР щорічно використовує 4,43 млн т у.п. (3,1 млн т н. е.) скидного техногенного тепла та теплоти довкілля, що окрім забезпечення зростання її економічної ефективності скорочує викиди парникових газів і інших шкідливих речовин. Економічна ефективність структури САРЧП на основі СР у порівнянні з її традиційною структурою становить 22,59 млрд грн (2,82 млрд дол. США) щорічно.

Підвищення ефективності очистки димових газів пиловугільних котлів від леткої золи є важливим екологічним завданням. Значне розповсюдження в енергетиці знайшли апарати для мокрої очистки димових газів, але вони, як правило, не відповідають сучасним вимогам, хоча можливості покращення їх роботи ще далеко не вичерпані. Для вирішення цієї проблеми найбільш раціональний шлях пов'язаний із математичним моделюванням. Свого часу така модель (в одновимірній постановці) була побудована авторами для порожнистого скрубера. Одновимірна постановка задачі не дозволяє врахувати один істотний фактор - нерівномірність розподілу щільності зрошування по поперечному (горизонтальному) перетину апарата. Тому було розроблено метод порівняння варіантів розподілу щільності зрошування та визначення його впливу на ефективність мокрої очистки газів. Основним моментом методу є розділення перетину апарата на кілька областей або регіонів, для яких початкові питомі витрати крапель та швидкість газу задаються на основі принципів збереження сумарної витрати води та однаковості перепадів тиску по областях (регіонах). Проаналізовано чотири варіанти розподілу: ідеально рівномірний, істотно нерівномірний та два розподіли із накладанням зон зрошування сусідніх форсунок одна на одну. Кращий із цих розподілів дозволяє знизити втричі кількість твердих частинок, які викидаються в атмосферу. Розроблений метод можна розглядати як інструмент для пошуку шляхів удосконалення та оптимізації робочого процесу в апаратах для мокрої очистки газів від твердих частинок.

Зазначено, що одним із можливих варіантів регулювання частоти та активної потужності об'єднаної енергосистеми України є використання електротеплових споживачів-регуляторів (ЕТСР) в системах централізованого теплопостачання. У разі скидання ЕТСР великої кількості теплової енергії в мережі (період "нічного провалу"), неминуче виникне необхідність в її акумуляції. На цей час теоретична база акумуляції теплової енергії ЕТСР в теплових мережах напрацьована недостатньою мірою, що може бути перешкодою для їх масового впровадження в централізованих системах теплопостачання. Мета роботи - визначення технічно можливого потенціалу акумуляції теплової енергії в мережах. Одним із обмежень, які зумовлюються забезпеченням надійності системи централізованого теплопостачання, є неперевищення максимальних температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах. Проведений аналіз показав, що для забезпечення надійності функціонування системи теплопостачання, температура теплоносія в подавальному трубопроводі за акумуляції теплової енергії не може мати максимальне значення у всьому діапазоні температур навколишнього повітря, вона повинна зменшуватися пропорційно збільшенню його температури. Дослідженнями встановлено, що технічний потенціал акумуляції теплової енергії в мережах на 35 - 50 % менший від теоретичного (залежно від температури теплоносія у зворотному трубопроводі). Причиною зменшення технічного потенціалу є неможливість одночасно підтримувати максимально допустиму температуру теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах в процесі акумуляції теплової енергії в мережах.

На основі аналізу стану статистики вироблення відпуску та споживання теплової енергії в Україні у 2005 - 2013 рр. за різними формами статистичної звітності обгрунтовуються положення щодо реального вироблення та споживання теплової енергії. Додатково обгрунтовуються обсяги вироблення теплоти індивідуальними теплогенераторами малої потужності на основі статистики продажу населенню палива (природний газ, вугілля, дрова, торф, тощо), споживання інших енергоресурсів (тіньове паливо, біогаз, сонячна енергія, відходи домогосподарств тощо), а також використання електроенергії для одержання теплоти на підприємствах, у комунальній сфері та в побуті населенням. Основними джерелами теплової енергії в системі централізованого теплопостачання залишаються електростанції, опалювальні котельні та утилізаційні установки, обсяг відпуску теплоти від яких, в загальному обсязі облікованого статистикою споживання теплоти, постійно зменшується і знаходиться в межах 67 % (у 2005 р.) та 51 % (у 2013 р.). Показано, що у розглянутому періоді значну роль у теплопостачанні почали відігравати теплонасосні системи, на які припадає 3,5 % теплової енергії, виробленої у 2005 р. і до 20 % виробленої у 2013 р. Обгрунтовуються обсяги теплової енергії, які виробляються децентралізованими системами. Частка цієї енергії у 2013 р. становила майже 50 % від всієї використаної споживачами теплоенергії. Заміна котлів на природному газі теплонасосними системами у майбутньому дозволить суттєво поліпшити теплопостачання та змінити енергетичний баланс в бік зниження витрат природного газу.

Необхідність виконання до 2018 р. вимог Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднювальних речовин залишається в Україні актуальною проблемою, яку можна вирішити за умови докорінної модернізації існуючого обладнання ТЕС та встановлення сучасних систем очищення димових газів. Оновлене обладнання має функціонувати тривалий час, тому вже нині необхідно передбачити появу нових, більш жорстких вимог до нього. Розглянуто шляхи сприяння вирішенню проблеми зниження викидів небезпечних речовин, зокрема ртуті як однієї з пріоритетних речовин, встановлених Директивою 2000/106/ЄС, під час стаціонарного спалювання палива в різних країнах світу на законодавчому рівні. У зв'язку з імовірним введенням міжнародних вимог до викидів ртуті у найближчій перспективі вказано на необхідність урахування вартості засобів для зниження викидів ртуті під час вибору технологій спалювання палива та марок палива у ході модернізації існуючих енергоблоків ТЕС України та прийняття рішення про будівництво нових.

Одним зі шляхів підвищення охолоджувальної спроможності плівкових градирень є використання як зрошувачів профільованих поверхонь зі сферичними лунками, які забезпечують високу ефективність тепловіддачі від води до повітря. Пошук поверхонь зрошувачів, які можуть підвищити ефективність роботи градирні, є актуальним науковим і технічним завданням. Мета роботи - удосконалити геометричні характеристики поверхонь зрошувачів, а саме експериментально вивчити вплив на тепловіддачу від води до повітря глибини сферичних лунок та щільності їх розташування на поверхні і запропонувати ефективні профільовані зрошувачі для плівкових градирень. Експерименти проводились за різних режимів взаємодії фаз вода - повітря за поперечного обдування стікаючої плівки повітрям різної інтенсивності, а також за умов нерухомого повітряного середовища. Знайдено профільовану поверхню, що враховує сукупність таких факторів, як розміри сферичних лунок, їх глибину та відстань одна від одної, за якої досягається найбільш ефективна тепловіддача, і яка може бути використана в ролі зрошувачів плівкових градирень.

Зазначено, що проблему утилізації теплових вторинних енергоресурсів, що утворюються у газотурбінних установках, які працюють на природному газі, необхідно вважати дуже актуальною з точки зору енергозбереження. Найбільш доцільний шлях її вирішення пов'язаний із технологією термохімічної регенерації, що грунтується на конверсії палива з продуктами згоряння. Розроблено чотири схеми термохімічної регенерації для використання теплоти відпрацьованих газів, та проведено термодинамічні розрахунки їх ефективності. Встановлено, що найвищий к.к.д. можна одержати за використання схеми G4, де у реакторі-теплообміннику реалізується процес конверсії палива та нагрівання повітря, що іде на спалювання, і баласту (певна частина ПЗ), який забезпечує охолодження робочого тіла після камери згоряння до прийнятної температури. Виявлено та пояснено парадоксальну, на перший погляд, залежність к.к.д. різних схем від початкового тиску. Знайдено оптимальні умови роботи схеми G4, за яких її к.к.д. сягає 60 %. Крім істотної економії палива схема дозволяє зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Зазначено, що теплоємнісна акумуляція принципово присутня в будь-яких системах теплопостачання. Спочатку джерело теплової енергії нагріває теплоносій (фактично відбувається процес акумуляції теплової енергії в теплоносії), потім теплоносій віддає акумульовану теплову енергію споживачам. Крім того, вона конче потрібна за необхідності термінового скидання теплової енергії нештатних теплогенераторів, наприклад, електротеплових споживачів-регуляторів, які можуть бути використані для регулювання частоти та активної потужності об'єднаної енергосистеми України. Мета роботи - визначення внеску матеріалів конструкції теплових мереж на їх акумуляційну здатність. Проведений аналіз дозволив визначити основні матеріали конструкції теплових мереж, які впливають на її сумарну акумуляційну здатність та оцінити величину внеску кожного із них для типового ряду магістральних трубопроводів. Встановлено, що основний внесок надають матеріали трубопроводів та їх ізоляція. Показано, що величина цього впливу не перевищує 9 % і тому може бути врахована за допомогою поправкового коефіцієнта, значення якого визначено для всього типового ряду трубопроводів магістральних мереж.

Удосконалено методику визначення економічно доцільного потенціалу енергозбереження у зв'язку зі змінами у формуванні статистичної звітності (введення КВЕД-2010 на заміну КВЕД-2005) та у законодавстві (прийняття Податкового кодексу), що призвело до внесення коректив у комплексну методику оцінки енергетичної ефективності енергозберігаючих заходів. Для рівня виробництв критеріями вибрано максимум зниження енергоємності виробництва продукції або підвищення ккд процесу, зменшення питомих викидів, скидів та розміщених відходів (як один з результатів впровадження енергозберігаючих заходів), позитивний економічний ефект, що отримується при впровадженні заходу з енергозбереження за рік. Критеріями визначення ефективності енергозберігаючих заходів на рівні секції та укрупнених секцій (секторів) є максимум зниження енергоємності ВДВ або випуску продукції, зменшення обсягу екологічного податку на рівні виду економічної діяльності, позитивного економічного ефекту, що одержується при впровадженні заходів з енергозбереження за видом економічної діяльності. На рівні країни критерії визначаються за сумарною економією, одержаною при впровадженні заходів у секціях за видами економічної діяльності та міжсекційних енергозберігаючих заходів, максимумом зниження енергоємності ВВП або випуску продукції, зменшенням обсягу екологічного податку по країні, позитивним економічним ефектом, що отримується при впровадженні заходів з енергозбереження за всіма видами економічної діяльності. За удосконаленою методикою визначено економічно доцільний потенціал енергозбереження у виробництвах чавуну, коксу та цементу до 2030 р., які оцінено, відповідно, у 1126 тис. т у.п., 843 тис. т у.п. та 770 тис. т у.п. Сумарний потенціал енергозбереження розглянутих виробництв становитиме 2740 тис. т у.п. або 11,2 % кінцевого споживання палива переробною промисловістю чи 10,4 % кінцевого споживання палива сектором "Промисловість", та майже 5 % кінцевого споживання палива країною відносно рівня 2013 р. При середній вартості умовного палива за 2013 р. - 2551,9 грн/т у.п. сумарна вартість зекономлених енергоресурсів по цих виробництвах становитиме 7 млрд грн у цінах 2013 р.

Формування систем теплопостачання на прогнозний період пов'язано з розв'язанням задачі зі зміни структури теплогенерувальних джерел з більш високими техніко-економічними показниками їх роботи за якісного і надійного забезпечення тепловою енергією споживачів. Для розв'язування цієї задачі розроблено математичну модель, яка відповідає рівнянню між попитом на теплову енергію споживачів через їх теплове навантаження та пропозиції від системи теплогенерувальних джерел. Розрахунок прогнозних рівнів попиту теплової енергії споживачів за напрямками їх використання (опалення, приточна вентиляція, гаряче водопостачання) проводився за нормами питомих витрат тепла на одиницю виміру. Узагальнені норми питомих витрат тепла надано в чинних нормативних документах (КТМ204 Україна, ДБН) та інші. До алгоритмів розрахунку прогнозних рівнів теплової енергії введено коефіцієнти, які враховують зниження значень норм питомих витрат тепла від впровадження енергозберігальних заходів. За даними розрахунків прогнозних рівнів попиту теплової енергії формується структура теплогенерувальних джерел системи теплопостачання та визначається її теплова потужність. Під час вибору структури джерел враховується вплив таких факторів, як зміни вартості природного газу, зовнішня та внутрішня галузева конкуренція, стан надійності системи теплопостачання по всьому її ланцюгу від виробництва до кінцевого споживання. Як приклад, в роботі за алгоритмами математичної моделі проведено розрахунок річних питомих витрат теплової енергії за напрямками споживання на період до 2035 р. В кінцевому вигляді алгоритм математичної моделі було спрощено за рахунок введення узагальнених коефіцієнтів, значення яких надано в чинних нормативних положеннях.

Ситуація, що склалася в ПЕК країни, а також вибір шляхів підвищення надійності та ефективності системи паливозабезпечення і паливовикористання зумовили необхідність розробки математичного апарату для вибору оптимальних шляхів і обсягів паливозабезпечення енергогенеруючих об'єктів залежно від цінового фактору конкретного виду вугільної продукції. Мета дослідження - проведення базових розрахунків оптимальної структури вугільної продукції власного виробництва для ТЕС з урахуванням можливих імпортних поставок за мінімальною вартістю, що надає практичну можливість підвищити надійність та ефективність забезпечення і використання на ТЕС вугільної продукції різної споживчої якості за умов скорочення можливостей власного видобутку. Для досягнення цієї мети сформульована змістовна та математична постановка задачі. Для вирішення задачі використано спеціальний інструмент електронних таблиць MS Excel "Поиск решения". Розв'язок задачі забезпечує оптимальну структуру запасів палива енергогенеруючої галузі країни з допустимими параметрами якості при мінімальній вартості з урахуванням імпортованої вугільної продукції. Проведено апробацію розробленої математичної моделі оптимізації забезпечення ТЕС вугільною продукцією з основними теплофізичними властивостями за мінімальною ціною. Важливою особливістю цієї моделі є врахування можливих поставок на енергетичні підприємства України вугільної продукції імпортного походження. На основі запропонованої моделі одержано оптимальну структуру забезпечення паливом ТЕС антрацитової групи і ТЕС газової групи з урахуванням імпортованої вугільної продукції, що задовольняє обсяги умовного палива і його калорійність відповідно до проектних характеристик електростанцій. Одержані результати доводять збільшення потреби закупівельної вартості вугільної продукції антрацитової групи за умов залучення імпорту в середньому по галузі на 13,8 % (1197,552 млрд грн в цінах 2014 р.), що, насамперед, пов'язане з його якісними властивостями і транспортними видатками.

На сьогодні газова галузь є однією з найважливіших складових паливно-енергетичного комплексу України, а нарощування власного видобутку природного газу залишається ключовим питанням енергетичної безпеки держави. Виконано аналіз ресурсної бази газовидобувної промисловості України, оцінено поточний стан і визначено основні проблеми її розвитку та функціонування. Показано, що спад у видобуванні природного газу останніми роками зумовлений не виснаженням надр, а розбалансуванням геологорозвідувального процесу, однією з головних причин якого стало зменшення капіталовкладень у галузь. Наведено результати розрахунків прогнозної собівартості видобутку газу в Україні (середньої за життєвий цикл умовного родовища), які виконано з використанням математичних та програмно-інформаційних засобів, розроблених в Інституті загальної енергетики НАН України. Розроблено прогноз видобування природного газу в Україні на перспективу до 2040 р. Оцінено обсяг інвестицій у газовидобувну галузь, необхідних для досягнення прогнозних показників видобутку. Визначено основні технологічні, економічні та організаційні заходи для нарощування видобутку природного газу в Україні.

Отмечено, что основная сложность перевода систем централизованного теплоснабжения (ЦТ) населенных пунктов на использование местных топливно-энергетических ресурсов (ТЭР) заключается в том, что на уровне местного управления отсутствуют четкие цели, ориентиры и критерии выбора приемлемого пути как основы целевой программы развития (ЦПР) из множества предлагаемых. Предложен необходимый комплекс количественных характеристик систем ЦТ, позволяющий осуществлять оценку относительной эффективности путей развития рассматриваемой системы и минимизировать субъективные ошибки специалистов, коллегиально принимающих решение. В качестве ключевых критериев эффективности выбранного пути развития приняты сроки исполнения, управляемость системы теплоснабжения, надежность ее функционирования и текущие финансовые затраты в эксплуатационной фазе. Показана необходимость оценки эффективности системы ЦТ и соответствующей программы развития по предложенному комплексу показателей. При этом обоснована возможность осуществления соответствующей ЦПР с минимальным начальным финансированием программы.

Використання електротеплових генераторів в системах централізованого теплопостачання для регулювання частоти та активної потужності об'єднаної енергосистеми України є одним з перспективних напрямків. Циклічний характер їх функціонування призводить до значного коливання теплової потужності на вході теплових мереж. Для згладжування цих коливань необхідно застосовувати технології акумуляції теплової енергії в мережах. Значне коливання потужності на вході теплової мережі зумовить динамічні процеси, які ще недостатньо вивчені, і це може вплинути на надійність роботи систем теплопостачання. Мета роботи - визначення характеру зміни температур теплоносія та потужності на вході теплової мережі при акумуляції теплової енергії та факторів, які на це впливають. Проведений аналіз динамічних процесів дозволив одержати аналітичні вирази для температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах, потужності та швидкості її зміни на вході теплової мережі в процесі акумуляції в неї теплової енергії. Встановлено, що в процесі акумуляції теплової енергії в мережах температура теплоносія в подавальному трубопроводі буде зростати лінійно, а у зворотному - ступінчасто. Показано, що єдиними факторами, які впливають на величину максимальної потужності на вході теплових мереж та швидкість її зміни є витрати теплоносія та швидкість зміни його температури. Встановлено, що потужність на вході теплових мереж на початку акумуляції буде зростати, а після того, як швидкості зміни температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах зрівняються, вона буде спадати. Після приходу теплоносія від останнього вентиля системи його перепуску приріст потужності буде дорівнювати нулю (процес акумуляції закінчиться).

Визначено можливі обсяги утилізації теплоти відхідних димових газів на ТЕЦ України при застосуванні теплонасосних установок. Принципова схема системи утилізації передбачає встановлення теплообмінника-утилізатора на тракті димових газів з передачею вилученої теплоти теплонасосною установкою в мережу централізованого теплопостачання. Проблема полягає в тому, що у разі зміни навантажень ТЕЦ змінюється продуктивність котлів і в результаті змінюється тепловий потік, що виноситься димовими газами. Необхідним є визначення оптимальної потужності теплонасосних установок, яка забезпечить максимальну віддачу від них впродовж року. Наведено методику розрахунку оптимальної потужності теплових насосів для ТЕЦ за рівнем тиску пари. Оцінено можливу економію палива для системи найкрупніших ТЕЦ України сумарною встановленою потужністю 4 936 МВт. Оптимальною потужністю теплових насосів для них є потужність 273 - 340 МВт, в т. ч. для ТЕЦ з тиском пари 8,8 МПа - 99 - 120 МВт, з тиском 12,7 МПа - 107,5 - 134 МВт, з тиском 23,5 МПа - 67 - 83 МВт за утилізації 60 і 80 % теплового потоку димових газів. Показано, що загальна економія палива може сягати значення в 250 - 550 тис. т у. п. на рік і більше залежно від стану обладнання та потужності ТН за підвищення середніх значень к.к.д. котлів на 7 - 9 %.

Розглянуто особливості техніко-економічних досліджень систем з мінливими або невизначеними режимними, експлуатаційнимий фінансово-економічними параметрами. За певними класифікаційними ознаками (наявністю статистичних даних, способом їх осереднення) окреслено характерні задачі й запропоновано класифікаційну схему для основних математичних методів досліджень, які застосовуються для вирішення широкого кола техніко-економічних завдань у системах енергопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії. Описано типові алгоритмічні схеми й окреслено переваги та недоліки основних ймовірнісних методів моделювання в залежності від наявної статистичної інформації, показників розподілу випадкових значень параметрів. Наголошено на перспективах застосування гібридних моделей, що поєднують можливості аналітичного запису осереднених (сталих) і стохастичних компонент для модельованих змінних і практичні переваги відомих методів імітаційного моделювання. Ефективність застосування ймовірнісних методів для одержання уточнених техніко-економічних (цінових) показників сонячних фотоелектричних установок (СФЕУ) за наявності даних розподілу випадкових значень технологічних параметрів підтверджено результатами зіставних розрахунків за імітаційною моделлю СФЕУ, розробленою з урахуванням умов господарювання в Україні.

Запропоновано математичну оптимізаційну модель з цілочсловою змінною розвитку національної атомної енергетики, яка здатна враховувати граничні періоди прогнозування, обмеження на доступні інвестиційні ресурси, часовий лаг, необхідний для будівництва генерувальної потужності, термін її експлуатації. Математична модель реалізована мовою моделювання MathProg, що дозволяє розробляти і реалізовувати моделі математичного програмування, спрямовані на розв'язання не окремих задач, а задач певного класу, наприклад задач розвитку національної енергетики. Формування конкретної реалізації моделі можливо здійснювати шляхом коригування лише вхідних даних. Швидкість одержання розв'язку наведеної в статті моделі з цілочисловою змінною (0,2 секунди) дозволяє зробити висновок стосовно перспективності використання пакету GLPK для пошуку оптимальних рішень більш складних моделей розвитку енергетики.

Встановлено, що у зв'язку з падінням вуглевидобутку в Донецькій і Луганській областях через бойові дії і, як наслідок, скороченням запасів вугілля на складах теплових електростанцій, Україна змушена імпортувати енергетичні марки вугілля. Наразі паливні бази зазнають змін, у зв'язку з чим очікується скорочення власного видобутку. Для забезпечення стабільної роботи вітчизняної енергосистеми Міненерговугілля повинно залучати додаткові обсяги імпорту вугілля як альтернативу вітчизняних марок антрацитової групи вугілля. Зважаючи на ці обставини розроблено сценарії забезпечення теплової енергетики вугільною продукцією власного виробництва. Запропоновано три варіанти забезпечення шахтним фондом та вуглезбагачувальними фабриками готовою вугільною продукцією ТЕС України: оптимістичний, базовий та песимістичний. Встановлено, що виробничий потенціал збагачувальних фабрик, розташованих на підконтрольній Україні території, спроможний забезпечити потрібні обсяги вугільного концентрату. В цілому існуюча ситуація не сприяє досягненню рівня коефіцієнта охоплення збагаченням 0,7 - 0,75 навіть при здійсненні компенсації нестачі потужностей вуглезбагачувальних фабрик енергетичного призначення потужностями фабрик з випуску коксівного концентрату з відповідним перенаправленням існуючих логістичних потоків вихідного вугілля.

Надано методичний підхід та математичну модель прогнозування рівнів кінцевого споживання паливно-енергетичних ресурсів з урахуванням потенціалу енергозбереження при структурних змінах (міжсекторних та внутрішньосекторних) між видами економічної діяльності з особливостями впровадження енергозберігаючих заходів у виробничій і невиробничій сферах країни. Враховано, що розвиток сектору послуг сприяє зниженню енергоспоживання країни, а розвиток виробничої сфери вимагає зростання споживання енергоресурсів та вкладання значних інвестицій у впровадження нових технологій. Визначено економію паливно-енергетичних ресурсів від структурних зрушень до 2030 р. при різних варіантах прогнозної структури економіки країни згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. (редакція 2013 р.) та до 2035 р. згідно з проектом Енергетичної стратегії України до 2035 р., що розроблена Національним інститутом стратегічних досліджень НАН України. Приведено прогнозні розрахункові обсяги кінцевого споживання паливно-енергетичних ресурсів за укрупненими видами економічної діяльності.