Приведення компетентностей для навчання впродовж життя у відповідність до вимог Європейського Союзу (ЄС) зумовлює необхідність запровадження нових підходів до розроблення та застосування професійних кваліфікацій (ПК). Вони мають відповідати потребам ринку праці та стати основою формування і розвитку Національної системи кваліфікацій (НСК). Все це потребує уточнення поняттєво-термінологічного апарату та методик удосконалення існуючих нормативно-правових механізмів регулювання означеного процесу. Мета роботи - здійснити наукове обгрунтування нового підходу до формування ПК у контексті гармонізації з сучасним європейським інструментарієм. Методи: теоретичного аналізу - для дослідження існуючих підходів до формування НСК, визначення основних тенденцій її розвитку; порівняння та синтезу - для узагальнення основних наукових підходів до розвитку НСК і нормативно-правового механізму її регулювання за сучасних умов, здійснення аналізу її інституційно-організаційного забезпечення; спостереження та аналогії - для обгрунтування необхідності розроблення нового підходу до застосування кваліфікацій у контексті гармонізації з європейськими принципами, синтезу та абстрагування - для визначення переваг і передумов реалізації запропонованого підходу. Емпіричну й інформаційну основу становлять нормативно-правові акти України з питань формування та розвитку НСК, матеріали монографій і наукових публікацій, аналітичні дані, результати власних проведених досліджень. Розкрито істотні характеристики НСК, охарактеризовано її особливості та основні аспекти, що регулюють розвиток такої системи та створюють належні умови для формування нового підходу застосування кваліфікацій у контексті європейської інтеграції. Встановлено, що за допомогою нового підходу застосування кваліфікацій відбувається цілеспрямоване формування та розвиток НСК, яка має стати інструментом навчання впродовж життя, забезпечення якості результатів навчання, їх визнання, а також приведення у відповідність українських кваліфікацій до вимог у країнах ЄС.

Постіндустріальний етап розвитку суспільства зумовлює необхідність модернізації системи професійної освіти, важливим напрямом якої є оновлення існуючих на сьогодні в Україні підходів до розроблення професійних стандартів (ПС). Йдеться про документи, що затверджують в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, і які мають бути орієнтованими на сучасні соціально-економічні відносини, враховувати зміну технологічного укладу, що потребуватиме підвищеного рівня професійної компетентності кваліфікованих робітників для всіх видів економічної діяльності, а також удосконалення системи їхньої підготовки та підвищення кваліфікації. Все це актуалізує доцільність широкого залучення учасників публічно-приватного партнерства (ППП) до процесу розроблення ПС як документів, що містять вимоги до професійної компетентності кваліфікованих робітників. Мета роботи - обгрунтування сучасних підходів до розроблення ПС із використанням інструментів ППП. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів - для з'ясування сучасних тенденцій формування ПС та існуючого стану розроблення ПС; методи аналізу та синтезу - для класифікації трудових функцій і ПС, систематизація даних, узагальнення управлінського досвіду для розроблення теоретичних і методичних підходів до визначення умов розроблення ПС; порівняльний аналіз, синтез і методи експертного оцінювання - для формування вимог щодо розроблення ПС. Розкрито структуру діючої професійно-кваліфікаційної системи, охарактеризовано її особливості в контексті орієнтації на сучасний ринок праці та підвищення рівня зайнятості населення, визначено умови та перспективи розроблення ПС. Визначено структуру ПС та умови їх розроблення з орієнтацією на конкретні трудові функції для певних видів економічної діяльності з використанням інструментів ППП, що є важливим підгрунтям набуття особою компетентностей відповідно до критеріїв ефективності та потреб ринку праці.

Актуальність проблеми визначається необхідністю модернізації системи освіти на засадах компетентнісного підходу, інноваційності, орієнтації на формування конкурентоздатного, активного та мобільного фахівця, здатного до саморозвитку і самовдосконалення. Мета роботи - уточнити зміст категорій "простір", "освітній простір", "віртуальний освітній простір" та охарактеризувати психолого-педагогічні критерії формування віртуального освітнього простору майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності (СКД). Методи: аналіз і синтез - з метою з'ясування стану та рівня розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення - для формулювання висновків щодо формування віртуального освітнього простору майбутніх менеджерів СКД у закладах вищої освіти. Здійснено аналіз та уточнено зміст категорій: "простір", "освітній простір", "віртуальний освітній простір". Поняття "простір" представлено як освоєне середовище, в якому відбуваються події, характерною особливістю якого є нерозривний зв'язок із часом. Поняття "освітній простір закладу вищої освіти" визначено як багаторівневу систему, яка програмується по горизонталі, відображаючи всю складність взаємовідносин її суб'єктів, і по вертикалі, визначаючи динаміку її стратегічного розвитку. Під віртуальним освітнім простором розуміється весь комплекс контенту розміщених в Інтернеті (тобто створених за допомогою програмного забезпечення або комп'ютерних мереж) різноманітних матеріалів навчального характеру. На основі аналізу наукових праць з'ясовано 3 основні напрями побудови віртуального освітнього простору: дистанційної освіти, онлайн-навчання та змішаного (blended) навчання. Визначено 6 основних психолого-педагогічних критеріїв формування віртуального освітнього простору майбутніх менеджерів СКД: мотиваційний (вмотивованість здобувачів вищої освіти до використання в навчанні сучасних технологій, а саме: Інтернет, розширення знань про Інтернет і можливості його застосування в подальшій професійній діяльності; здатність до самореалізації власних можливостей; потреба у формуванні власного пізнавального інтересу); інтеграційний (знання іноземної мови на професійному рівні; вміння підібрати програмні засоби для застосування Інтернет-технологій (ІТ) у подальшій професійній діяльності); діяльнісний (формування здібностей ділитися набутими знаннями з іншими учасниками освітнього процесу; використання ІТ в освітньому процесі на конференціях, семінарах тощо, публікації власних напрацювань у наукових і методичних виданнях, розроблення власних проектів та їх реалізація за допомогою сучасних комп'ютерних програм і просування їх у віртуальному просторі); ціннісний (упевненість у своїх професійних якостях; вимогливість до себе; вміння контролювати свій емоційний стан у майбутній професійній діяльності; естетична поведінка); творчий (здатність проявити творчі здібності у застосуванні ІТ; прагнення до розвитку свого творчого потенціалу; уміння оволодіти формами та методами управління творчою професійною діяльністю); результативно-рефлексивний (контроль, самоконтроль, самооцінка, самопізнання, самовиховання та самоствердження своєї професійної діяльності; вміння аналізувати ефективність методів, прийомів, засобів використання ІТ у подальшій професійній діяльності).

Актуальність: необхідність дотримання педагогічних принципів при забезпеченні контролю якості компетентнісно-орієнтованої професійної підготовки бакалаврів із агроінженерії. Мета роботи - дослідження особливостей дотримання педагогічних принципів у процесі компетентнісно-орієнтованого контролю якості професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальності "Агроінженерія". Методи: теоретичні (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення; моделювання); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, стандартів освіти, навчальних планів, робочих програм професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальності "Агроінженерія" та результатів їхньої діяльності); опитувально-діагностичні (тестування, бесіда, дискусія). Проведено аналіз дотримання педагогічних принципів у процесі забезпечення контролю якості професійної агроінженерної підготовки. З'ясовано, що досить тривалий час як у вітчизняній вищій освіті взагалі, так і в процесі професійної підготовки інженерних кадрів аграрного профілю зокрема, якість цієї підготовки визначалася повнотою сформованості у випускників знань, умінь і навичок відповідно до кваліфікаційних характеристик за майбутнім фахом у межах окремих дисциплін. Зважаючи на недостатню вивченість компетентнісної орієнтації фахової підготовки, проведено дослідження особливостей дотримання педагогічних принципів контролю якості формування професійних компетентностей як основи досконалості фахівців на прикладі бакалаврів спеціальності "Агроінженерія" як базової інженерної підготовки для вітчизняного сільського господарства. Теоретично доведено, що компетентнісна орієнтація професійної підготовки бакалаврів з агроінженерії при забезпеченні контролю її якості вносить у процес дотримання педагогічних принципів свою специфіку. Для дотримання вказаних принципів контролю доцільне проведення таких додаткових заходів: діагностика у студентів стану початкової професійної підготовки перед вивченням профілюючих дисциплін; оділ професійних знань і вмінь із кожної дисципліни на блоки, що входять до змісту конкретної компетентності; систематичність проведення контролю формування цих блоків; об'єднання всіх блоків знань і вмінь різних дисциплін у межах відповідних компетентностей.

В умовах модернізації професійної освіти, зростання загроз надзвичайних ситуацій (природних, техногенних, соціальних, воєнних) актуалізується потреба в педагогічних працівниках у галузі цивільного захисту з високим рівнем професійної компетентності, здатністю до безперервного професійно-педагогічного вдосконалення. На сьогоднішній день у педагогіці існує низка визначень поняття "професійний розвиток". Водночас, незважаючи на широту та грунтовність наукових досліджень, залишається не вирішеною проблема чіткого визначення суті та структури феномену "професійний розвиток викладача навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту" та виокремлення його професійно важливих якостей. Мета дослідження - визначення суті та структури феномену "професійний розвиток викладачів навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту". Методи: контент-аналіз, структурно-семантичний і контекстний аналіз поняття "професійний розвиток викладачів". Визначено загальнонауковий і психологічний контексти поняття "розвиток", проаналізовано низку наукових поглядів щодо визначення змісту та суті феномену "професійний розвиток викладача" та зроблено авторське визначення поняття "професійний розвиток викладача навчально-методичного центру сфери цивільного захисту", наведено його структуру. На підставі аналізу наукових джерел окреслено професійно важливі якості викладача навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту, як результат його успішного професійного розвитку. В результаті аналізу дефініцій з'ясовано, що "професійний розвиток викладача навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту" - це комплекс видів діяльності, що здійснюється на безперервній основі та спрямований на вдосконалення існуючих або набуття нових компетентностей, розвиток педагогічних знань, умінь, навичок і фахових компетентностей у галузі цивільної безпеки, цінностей і здатностей діяти відповідально й автономно в межах наданих повноважень щодо цивільного захисту населення. Структура цього поняття є достатньо складною, містить в собі особистісні та професійні якості, які мають знаходитися в постійному розвитку.

Виховна діяльність у системі професійної освіти (ПО) часто пов'язана з перевихованням або усуненням уже наявних деформацій у поведінці учнів, тому від педагога професійної школи (ПШ) вимагається здатність не тільки надавати освітні послуги, а й бути суб'єктом організації власної життєдіяльності та своїх учнів. Вирішення цих питань можливе через формування самовиховної активності майбутніх педагогів ПШ, опанування ними методики самовиховання, а для цього потрібне створення відповідних педагогічних умов у закладі вищої освіти. Мета роботи - виявити та науково обгрунтувати педагогічні умови активізації самовиховання майбутніх педагогів ПО. Методи: узагальнення літератури з проблеми; вивчення педагогічного досвіду; аналіз освітньо-професійних програм підготовки магістрів і бакалаврів із ПО, силабусів і навчальних програм освітніх компонентів для виокремлення компетентностей і результатів навчання; анкетування; бесіди; усне опитування з метою виявлення стану самовиховання майбутніх педагогів ПШ та їх ставлення до педагогічних умов активізації цього процесу. Викладено наукове обгрунтування педагогічних умов активізації професійного самовиховання майбутніх педагогів ПШ. Такі умови представлені як конкретні аспекти здійснення освітнього процесу та педагогічної діяльності, що сприяють активізації самовиховання студентів. Встановлено, що ефективна підготовка майбутніх педагогів ПШ неможлива без професійного самовиховання, усвідомлення важливості та необхідності цього процесу студентами та створення педагогічних умов для його активізації. Серед них найбільш дієві такі: використання можливостей навчальних дисциплін і практики для формування студентами компетентностей щодо самовиховання, посилення роботи кураторів академічних груп із допомоги студентам у складанні та реалізації програми самовиховання.

Складність освітнього правового поля зумовлена реформуванням вітчизняної системи професійної (ПО) та фахової передвищої освіти, однак недостатній рівень правових знань, умінь і навичок педагогічних працівників закладів ПО (ЗПО) зумовлюють необхідність теоретичного обгрунтування та проєктування педагогічної системи розвитку їхньої правової культури в курсовий і міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації з метою систематизації правових знань і впорядкування практико-технологічних дій щодо цілеспрямованого розвитку правової культури. Мета роботи - обгрунтувати підходи до проєктування моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників ЗПО. Використано низку теоретичних методів: теоретичний аналіз (опрацювання наукової літератури та нормативних документів), порівняння (вивчення різних наукових підходів щодо розв'язання проблеми); аналіз і синтез (обгрунтування сучасних підходів до проєктування моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників ЗПО), атрибутивне та структурне моделювання (визначення структури моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників ЗПО). Спроєктовано модель педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників ЗПО, що складається з: методологічно-цільового блоку (мета, завдання, методологічні підходи, принципи), суб'єктного (педагогічні працівники, учні, батьки, роботодавці, інші стейкхолдери), змістово-технологічного (зміст, педагогічні технології, методи, форми) та діагностувально-результативного (критерії, показники, рівні розвитку), реалізація яких уможливлює дієві зрушення у рівнях розвитку правової культури викладачів, майстрів виробничого навчання та керівників у курсовий і міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації. Запропонована модель систематизує правові знання педагогічних працівників ЗПО, впорядковує практико-технологічні дії щодо цілеспрямованого розвитку в них правової культури, створюючи умови для підвищення її рівня.

Стрімке поширення в усьому світі вірусних захворювань (ВЗ) потребує зосередження уваги на запровадження дистанційного навчання (ДН) майбутніх магістрів фармації з таких дисциплін, як мікробіологія, вірусологія та імунологія. З огляду на це, зумовлюється необхідність визначення та обгрунтування організаційно-педагогічних умов ДН майбутніх магістрів фармації в період поширення ВЗ. Йдеться про зовнішні, внутрішні та технологічні організаційно-педагогічні умови (ОПУ). Реалізація цих умов передбачає створення у вищих медичних закладах освіти інформаційно-освітнього навчального середовища як веб-ресурсу з електронними аудиторіями. Мета роботи - обгрунтування та висвітлення ОПУ ДН майбутніх магістрів фармації в період поширення ВЗ. Методи - теоретичні методи дослідження: аналіз джерел і літератури з проблеми для виявлення стану досліджуваного питання в педагогічній теорії та практиці, синтез, узагальнення. Досліджено, що нинішній стан поширення ВЗ детермінує пошук і запровадження нових технологій (цифрових) і форм підготовки фармацевтів, що сприятимуть безперервному оновленню їхніх знань і вмінь; виявлено, що в умовах карантину ДН майбутніх фахівців фармацевтичної галузі надає змогу формувати професійні компетентності на основі індивідуального навчання здобувачів фармацевтичної освіти. Встановлено, що у період поширення ВЗ ефективність ДН майбутніх магістрів фармації потребує забезпечення необхідних для цього зовнішніх, внутрішніх і технологічних ОПУ. Їх реалізація надає змогу: забезпечити індивідуалізацію навчання здобувачів освіти в режимі online та offline; формувати практичні навички, оволодівати професійними компетентностями. ДН майбутніх магістрів фармації має низку очевидних переваг над аудиторною формою здобуття освіти: надається гарантований швидкий і віддалений доступ до найновішого фармацевтичного контенту; навчальна інформація та інші матеріали безперервно оновлюються з офіційних джерел фармацевтичних і медичних компаній; є можливість ознайомлення з професійним досвідом фармацевтичних і медичних компаній, їхнім професійним досвідом, технологічними особливостями виробничого процесу відповідно до потреб здобувачів освіти; відкриваються можливості для організації самостійної роботи здобувачів освіти.

Соціальним замовленням сучасного українського суспільства є особистість конкурентоспроможного педагога, орієнтованого на інноваційну діяльність (ІД). Тому важливою складовою освітнього процесу в закладах вищої освіти (ЗВО) має бути забезпечення відповідної системи професійної підготовки майбутніх фахівців, формування їхньої професійної готовності до ІД. Втім, у ЗВО повинні створюватися відповідні умови для підготовки компетентного фахівця, орієнтованого на ІД, постійний професійний розвиток, що у подальшому сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності, продуктивності професійної діяльності і як наслідок - кар'єрному зростанню та самореалізації. Мета роботи - обгрунтувати організаційно-педагогічні умови (ОПУ) вдосконалення професійної підготовки майбутніх магістрів початкової освіти до ІД. Методи: теоретичні (вивчення й аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, порівняння й узагальнення пріоритетних ідей науковців щодо вирішення означеної проблеми, вивчення нормативно-правових документів, аналіз навчальних програм підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня); емпіричні (методи експертного оцінювання); систематизація та узагальнення - для формулювання наукових висновків дослідження проблеми. На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел і результатів експериментального дослідження обгрунтовано ОПУ вдосконалення професійної підготовки майбутніх магістрів початкової освіти до ІД, а саме: інтеграція ІД в освітній процес ЗВО; наявність матеріально-технічної бази, що спонукає майбутніх магістрів початкової освіти до ІД; формування у майбутніх магістрів початкової освіти мотивації до ІД шляхом налагодження суб'єкт-суб'єктної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу; оновлення та систематизація змісту професійної підготовки, що сприяє у магістрантів формуванню інноваційної компетентності та професійної готовності до ІД; реалізація форм і методів організації професійної підготовки майбутніх магістрів початкової освіти до ІД. Запропоновано комплекс ОПУ вдосконалення професійної підготовки майбутніх магістрів початкової освіти до ІД, який забезпечує досягнення мети та завдань професійної підготовки; узгодженість і взаємодію змісту, форм, методів підготовки магістрантів; сприяє створенню інноваційного освітнього середовища для формування професійної готовності майбутніх магістрів початкової освіти до ІД.

Цифровізація всіх галузей економіки, постійно зростаючі вимоги сучасного ринку праці до ІТ-фахівців, трансформація системи грейдів ІТ-компаній зумовлюють пошук шляхів забезпечення професійної підготовки конкурентоспроможних техніків-програмістів (ТП) у коледжах, модернізацію змісту, форм, методів і способів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Мета роботи - виявити основні показники та якісні характеристики сучасного ТП і проаналізувати зміст відповідної професійної підготовки в світлі викликів "цифрового" суспільства. Методи: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми для виявлення стану досліджуваної проблеми в теорії професійної педагогіки; вивчення педагогічної документації - наказів, положень, рекомендацій, навчального плану; систематизація, порівняння, анкетування; рейтингового оцінювання, узагальнення. Досліджено проблему професійної підготовки ТП у коледжах на основі аналізу робіт зарубіжних і вітчизняних науковців. Розглянуто чинники впливу на якість їхньої підготовки, виокремлено основні вимоги та якісні характеристики. Вивчено думку студентів щодо найбільш затребуваних на ринку праці особистісних і професійних якостей ТП і здійснено їх рейтингування. За результатами аналізу навчального плану, освітньо-професійної програми та співставлення їх із сучасними вимогами ринку праці до конкурентоспроможного фахівця (молодшого спеціаліста) сформульовано низку проблем, вирішення яких потребує взаємодії науковців, педагогічних колективів і роботодавців. Встановлено, що швидкоплинні процеси цифровізації суспільства та вітчизняної економіки актуалізують необхідність модернізації стандартів професійної підготовки ТП у коледжах. Вони мають спрямовуватись на формування основних параметрів конкурентоспроможності цих фахівців на ринку праці. Виявлено якісні характеристики конкурентоспроможного ТП: інтеграція високого рівня освіти, творчого потенціалу та професіоналізму.

Актуальність: визначається необхідністю переорієнтації системи управління закладом професійної (професійно-технічної) освіти (ПО) на проєктну основу з метою забезпечення якості надання освітніх послуг, сталого розвитку закладу освіти та його соціального трансформування шляхом формування проєктного типу мислення у суб'єктів ПО. Мета роботи - описати сутність управління закладом ПО як проєктно-орієнтованої організацією (ПОО) та охарактеризувати процес використання технології менеджменту знань для професійного розвитку персоналу закладу. Методи: теоретичні методи аналізу, синтезу, класифікації та систематизації використано для визначення та узагальнення результатів наукових розвідок і формулювання основних дефініцій дослідження. Обгрунтовано сутність управління закладом ПО як ПОО. Визначено зміст управління таким закладом через описання сукупності управлінських функції з позицій проєктного менеджменту. Описано організацію процесу надання освітніх послуг через реалізацію коротко- та довготривалих проєктів, що сприятиме формуванню проєктного типу мислення його учасників. Розкрито, що процеси управління сучасним закладом ПО в своїй основі мають концепцію розвитку людського капіталу, як основного ресурсу, що забезпечує йому необхідні конкурентні переваги на ринках освітніх послуг і праці та, взагалі, забезпечує успішність його життєдіяльності. З'ясовано, що для розвитку персоналу закладу освіти дієвим є використання технології менеджменту знань, в основі якої покладено сутність дефініції "знання організації". Доведено, шо управління закладом ПО як ПОО забезпечить реалізацію задоволення потреб економіки держави у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках, що сприятиме розвитку людського капіталу країни.

Використання сучасних цифрових технологій (ЦТ) є необхідною умовою розвитку ефективніших підходів до навчання та вдосконалення методики викладання, яка надає змогу заощадити час і швидше досягти поставленої мети. Високий навчальний потенціал сучасних ЦТ і темпи їх розвитку, розробка та модернізація програмних засобів зумовлюють вимогу щодо вдосконалення підготовки майстрів виробничого навчання (МВН). За таких умов випускникам закладів передфахової вищої освіти важливо володіти знаннями, уміннями та досвідом для вирішення освітніх завдань, перш за все, засобами ЦТ. Мета роботи - обгрунтувати та експериментально перевірити рівні розвитку цифрової компетентності (ЦК) майбутніх МВН. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення); емпіричні (тестування); статистичні (опрацювання результатів, побудова діаграм). Проаналізовано роль ЦК у професійній діяльності МВН, виділено основні аспекти її формування, виокремлено рівні розвитку ЦК (технічний, соціальний, інформаційний та епістемологічний). Для визначення рівнів ЦК майбутніх МВН проведено дослідження серед студентів випускних груп професійно-педагогічного фахового коледжу Глухівського НПУ ім. О. Довженка з подальшим аналізом і презентацією отриманих результатів. В експериментальному дослідженні використано методику, що надає змогу встановити рівні ЦК на основі визначення частоти використання різноманітних ЦТ респондентами. Отримані результати надають змогу виявити деякі проблеми у формуванні та розвитку рівнів ЦК при підготовці майбутніх МВН. Продемонстровано, що досліджувані 4 рівні ЦК мають неоднаковий розвиток і потребують подальшого коригування. У значної кількості учасників дослідження переважав соціальний рівень. Аналіз кожного рівня окремо надав змогу виявити деякі закономірності в їх формуванні під час освітнього процесу та у звичайних, повсякденних операціях респондентів. Встановлено, що активність використання різноманітних ЦТ є важливим загальним показником розвитку ЦК за умови, що передаються процедурні знання, котрі підкріплюються цілеспрямованим використанням цифрових пристроїв. За результатами експериментального дослідження у респондентів встановлено певні відмінності в рівнях розвитку ЦК: у 47 % респондентів виявився розвинений соціальний рівень, у 24 % опитуваних - технічний, а в 17 % - інформаційний. Найменша кількість респондентів (12 %) має епістемологічний рівень ЦК.

Освіта в умовах пандемії постала викликом для освіти, яка виявилася не готовою до масового впровадження онлайн-платформ у системі звичного (формального) навчання. Проте Massive open online course (масові відкриті онлайн-курси) або МООС-платформи за останні 10 років вже встигли стати активним засобом навчання в багатьох країнах світу. Прикладом успішних практик онлайн-освіти в Україні можуть слугувати Онлайн-платформа неформальної освіти, платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus, студія онлайн-освіти "Educational Era". Мета дослідження - здійснити огляд можливостей МООС-платформ в умовах дистанційного навчання (ДН). Методи: аналіз і синтез; узагальнення, методи математичної статистики. Здійснено огляд освітніх онлайн-платформ, їх змістової наповненості, доступності та варіативності. Встановлено, що МООС-платформи на сьогодні є дієвим засобом організації ДН, які здатні забезпечити формування індивідуальної траєкторії навчання здобувачів освіти. Встановлено, що резерви глобального інноваційного освітнього середовища створюють можливості закладам професійної освіти переглянути свої можливості та організувати ефективне ДН здобувачів освіти засобами МООС-платформ. Останні містять дієві інструменти (відеолекції, тестові та графічні конструктори, вебресурси та ін.) для забезпечення продуктивності навчання та зворотного зв'язку між викладачем та учнем/студентом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч486.511.2

Шифр НБУВ: Ж74078 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В умовах сьогодення викладачу необхідно володіти засобами, методами та технологіями дистанційного навчання. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі вже існуючих джерел, оригінальних авторських наробок, що входять до його тематичних розділів. На особливу увагу заслуговує питання ефективності використання електронної форми тестового контролю рівня засвоєння знань. Мета роботи - обгрунтувати методику використання програмного забезпечення "Moodle Converter" для оптимізації процесу дистанційного тестування при вивченні навчальних дисциплін. Методи: аналіз і синтез - для визначення розробленості проблеми, яка досліджується; узагальнення - для формулювання висновків і рекомендацій щодо готовності викладачів до використання програми "Moodle Converter"; діагностичні (анкетування, бесіда) - для вивчення інформації про стан готовності викладачів до використання програми "Moodle Converter" в освітньому процесі. Розроблено авторську програму "Moodle Converter", де реалізовані функції конвертування файлів і проведено тестування програмного забезпечення. Наведено матеріал щодо розробки інформаційної технології автоматичного введення тестових даних у дистанційну систему Moodle, а також апробації зазначеної технології. Проаналізовано суть поняття "готовність викладача до використання тестових технологій". Наведено інформацію про апробацію авторської програми в умовах закладу вищої освіти. З'ясовано, що в значної кількості опитаних викладачів виникають труднощі зі створенням тестів у дистанційній системі Moodle. Водночас експеримент показав, що завдяки використанню програми "Moodle Converter" створюються передумови для оптимізації згаданого процесу, стає можливою значна економія часу на підготовку тестових завдань, які можна використовувати на різних етапах занять.

Функціонування економіки України за умов поступової інтеграції до світового економічного простору потребує новітнього підходу до підготовки кадрів, здатних приймати сучасні виклики, ефективно вирішувати професійні завдання й організувати підприємницьку діяльність відповідно до потреб ринку. Мета роботи - аналіз передумов формування та виявлення перспектив розвитку когнітивного компоненту підприємницької компетентності в процесі підготовки майбутніх фахівців. Методи: самооцінювання, анкетування, графічні методи зображення статистичних даних. Статистичну обробку даних здійснено з використанням програмних пакетів Microsoft Excel, SPSS. Досліджено передумови формування та сучасний стан системи підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності. Експериментально перевірено доцільність педагогічного впливу на розвиток сформованості когнітивного компоненту підприємницької компетентності майбутніх фахівців. Визначено перспективи формування компонентів педагогічної системи підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності. За результатами експериментальних досліджень встановлено необхідність посилення змістовної складової теоретичної та практичної підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності, розвитку когнітивних здібностей для опанування підприємницьких навичок, формування цілісного бачення суті та змісту підприємницької діяльності, розвитку підприємницького мислення майбутніх фахівців.

Мета дослідження - обгрунтування та висвітлення проблем формування методичної компетентності (МК) майбутніх педагогів у педагогічних закладах фахової передвищої освіти України. Методи: теоретичні (вивчення й аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, порівняння й узагальнення теоретичних концепцій педагогічного досвіду роботи викладачів гуманітарних дисциплін, пріоритетних ідей науковців щодо вирішення проблеми формування МК майбутніх педагогів); емпіричні (методи самооцінювання; експертного оцінювання); статистичні (частковий аналіз перевірки статистичних гіпотез). Виокремлено низку думок науковців, що становлять поєднання результатів розвитку МК, методичного досвіду та особистісних рис, які є професійним балансом та інтеграційним освітнім курсом. Проаналізовано ряд гіпотез, які відомі науковій розвідці щодо формування МК майбутніх педагогів, розглянуто їх суть. Це надало змогу встановити основні вимоги щодо розвитку МК від витоків її зародження до професійного застосування на практиці. Безумовно, що ефективне формування МК у майбутніх педагогів базується, насамперед, на мотиваційних переконаннях, особистісному усвідомленні значущості обраної професії, бажанні набуття професійного та методичного досвіду. Паралельно, важливого значення набуває і розвиток МК викладачів гуманітарних дисциплін педагогічних коледжів, підвищення професійних якостей, методичної культури, прагнення до впровадження та застосування інноваційних методів роботи в освітньому процесі, спрямованих на розвиток, навчання, освіту педагога-початківця. Встановлено, що методологічні засади формування та розвитку МК майбутніх педагогів повинні базуватися на сформованості професійно важливих і першочергових для належного провадження освітнього процесу, якостях, розумінні та усвідомленні суті, змісту, цілей, завдань педагогічної освіти. Володіння низкою педагогічних знань, методичних умінь та навичок, оволодіння методами та способами розв'язання педагогічних завдань, які сприяють прагненню до підвищення педагогічної кваліфікації, професійної та МК.

Інтеграція України в єдиний освітній простір у межах реалізації Болонського процесу, реформування системи охорони здоров'я, стрімке зростання міжнародних контактів, залучення лікарів до роботи в медичних експедиціях, миротворчих місіях зумовлює актуалізацію проблеми міжкультурної комунікації фахівців, зокрема розвиток їхньої міжкультурної компетентності (МКК). Мета дослідження - визначення методичних аспектів розвитку МКК лікарів-терапевтів у системі післядипломної медичної освіти, зокрема форм, методів, прийомів, технологій, представлених дослідниками в наукових працях. Методи: аналіз літературних джерел, експертна оцінка, узагальнення. Встановлено, що успішному розвитку МКК лікарів-терапевтів і формуванню у них позитивного настрою на оволодіння іноземною мовою сприяють такі форми, методи та прийоми організації освітнього процесу, як: навчання мови через інтеграцію, парні інтерв'ю, методи "мозкового штурму", "круглого столу", моделювання проблемних ситуацій, метод обміну думками, рольові ігри, розв'язання професійно значущих проблемних ситуацій-кейсів. З'ясовано, що використання автентичних матеріалів та крауд-технологій при вивченні іноземної підвищує мотивацію та інтерес до навчання у лікарів-терапевтів. Основою для вибору форм, методів і прийомів потрібно розглядати структурну модель МКК лікарів-терапевтів. Встановлено, що успішному розвитку МКК лікарів-терапевтів у закладах післядипломної медичної освіти сприяє творче поєднання різних форм, методів, інноваційних технологій навчання з використання автентичних матеріалів для добору місту навчання.

Необхідність оновлення сучасної системи професійної освіти (ПО) та запровадження у зв'язку з цим дуальної форми навчання (ДФН) у закладах ПО (ЗПО) актуалізують розвиток у них соціального партнерства. Це зумовлює пошук інноваційних підходів, методів, технологій і механізмів забезпечення даного процесу. Мета роботи - розгляд суті та структури технології розвитку соціального партнерства в ЗПО в умовах ДФН, змісту її етапів для успішного й ефективного її використання. Методи: теоретичні (аналіз, синтез - для визначення та обгрунтування складників технології розвитку соціального партнерства; узагальнення - для формулювання висновків дослідження; моделювання - для визначення послідовності етапів технології розвитку соціального партнерства); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за ДФН - для виявлення повноважень і функцій усіх суб'єктів системи соціального партнерства ЗПО в умовах ДФН); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками ЗПО та роботодавцями - для визначення особливостей розвитку соціального партнерства ЗПО в умовах ДФН). Розроблено технологію розвитку соціального партнерства в ЗПО в умовах ДФН, що є сукупністю поетапно здійснюваних заходів, процедур, методів, котра забезпечує ефективну взаємодію ЗПО з органами виконавчої влади, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами різних форм власності та підпорядкування, установами служби зайнятості та надає можливість максимально узгодити їхні спільні інтереси. Вона містить структурні складники (концептуально-цільовий, змістово-технологічний і мотиваційно-результативний) і реалізується в 4 етапи (стратегічно-планувальний, організаційно-виконавчий, контрольно-координувальний і мотиваційно-стимулювальний). Встановлено, що визначені структурні складники запропонованої технології уможливлюють її життєвий цикл і подальше перетворення. Її ефективне запровадження у ЗПО сприятиме взаємовигідній продуктивній діяльності суб'єктів системи соціального партнерства, спрямованої на ефективний розвиток ПО, а саме: зміцненню зв'язків між закладами відповідного профілю та соціальними групами цієї професійної спільноти; гнучкості їхнього освітнього процесу та його швидкому реагуванню на вимоги роботодавців; спрощеній адаптації випускників закладів до умов виробництва.

Актуальність зумовлена потребою постпандемічного ринку праці у фахівцях, здатних до саморозвитку, самовдосконалення та самозайнятості, зі сформованими навичками ефективного використання часових і психологічних ресурсів, готовністю до побудови успішної підприємницької кар'єи. Мета роботи - охарактеризувати технологію розвитку підприємницької компетентності (ПК) майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту. Методи: аналіз і синтез - з метою з'ясування рівня розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення - для формулювання висновків і рекомендацій щодо використання елементів самоменеджменту у процесі розвитку ПК. Обгрунтовано основні детермінанти необхідності ознайомлення майбутніх фахівців з основами самоменеджменту для розвитку ПК (конкуренція, запит на креативність, інтенсивна діджиталізація ведення бізнесу, стресовість бізнесу, кризовий стан вітчизняної економіки). У структурі ПК особистості виокремлено основні компоненти (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, рефлексивно-оцінний, діяльнісний) і в кожному з них виділено пов'язані з самоменеджментом особистісні утворення, необхідні для формування ПК (самосвідомість, система особистісних цінностей, самомотивація, знання про себе, світ, ринок праці та підприємницьку діяльність, рівень домагань і самооцінка особистості, самовиховання, самоактуалізація та самопрезентація). Наведено науковий і процесуально-описовий аспекти педагогічної технології розвитку ПК майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту. Охарактеризовано основні етапи досягнення очікуваного результату - формування в учнівської молоді ПК засобами самоменеджменту (мотиваційно-стимулювальний, стратегічно-планувальний, координувальний, організаційно-виконавчий, процесуально-дієвий). Педагогічну технологію розвитку ПК майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту наведено як систему поетапних педагогічних дій із навчання, виховання та розвитку особистості, спрямованих на використання форм, методів, прийомів самоменеджменту для гарантованого розвитку у майбутніх фахівців якостей, умінь і навичок, необхідних для відкриття й успішного ведення власної справи. Сформульовано мету застосування технологій самоменеджменту у процесі розвитку ПК (формування готовності та здатності особистості досягати особистісного та професійного успіху) та основні завдання (оптимізація особистістю часових витрат, раціональне використання інтелектуальних, фізичних та емоційних ресурсів, зростання продуктивності діяльності). Для успішного розвитку ПК важливо навчити особистість: вибудовувати правильну стратегічну схему особистісного та кар'єрного розвитку; ознайомити її з механізмами оперативного реагування на стрімкі соціально-економічні, політичні, культурні трансформації; розвивати пам'ять, мислення, творчі здібності, комунікабельність; виховувати волю; керувати власними психоемоційними станами; узагальнювати й інтегрувати життєвий досвід тощо. Показано, що все це можливо лише за умови безперервної роботи самоконтролю, саморегуляції, самовдосконалення. Життєвий і професійний успіх людини напряму залежатиме від рівня сформованості у неї даних якостей.