Розглянуто стрімкий розвиток системи глобалізму, результатом формування якої стане поява абсолютної економічної та політичної влади союзів глобальних мегакорпорацій як нової форми надексплуатації країн і регіонів, що, безсумнівно, приведе до дезінтеграції світу. Надано наукове обгрунтування закономірностей, шляхів і перспектив розвитку людства. Зазначено, що створення однополюсної глобальної надсистеми і нового тотального світопорядку є неминучим, зроблено висновок щодо існування об'єктивних законів глобалізму, в тому числі і закону глобалізації. Тотальний силовий глобалізм розглянуто як нову світову тоталітарну систему, що сама по собі є загрозою людству. Пропонується низка наукових рекомендацій збереження земної цивілізації і переходу до нової якості розвитку. Аналізується російська стратегія "Последняя битва за Украину", яка є виразним проявом глобальної кризи геополітики і небаченого загострення внутрішнього конфлікту у світ-системі глобалізму, конфлікту між євроатлантичним глобалізмом (США - ЄС) і євроазійським глобалізмом (Росія). Розглянуто місце України на геополітичній карті світу, шляхи вирішення російсько-українського конфлікту та збереження Україною своєї незалежності.

Досліджено парадигму економіки знань та фактори її впливу на розвиток національних економік за умов трансформації глобального конкурентного середовища. Проведено методологічну ідентифікацію базових категорій і понять стосовно визначення ключових факторів і параметрів сучасних економічних систем. Доведено, що імплементація парадигми економіки знань у ініційовані і підтримувані державою довгострокові стратегії надає нові можливості соціально-економічного прогресу. Виявлено основні проблеми інноваційного розвитку економіки України через оцінку готовності її переходу до економіки знань.

Проаналізовано конкурентні позиції найвпливовіших країн світу з Україною. Основні дані дослідження проведені на основі показників глобальної конкурентоспроможності країн, які були розроблені Всесвітнім економічним форумом.

Досліджено рівень безробіття на ринку праці України, який має місце в тому, що серед факторів, що визначають соціальну організацію економіки, одним з основних є людина та її трудова діяльність. Від участі людини у продуктивній діяльності залежить дія всіх основних факторів, так як саме процес реалізації фізичних і творчих здібностей і є те, що визначає прогрес у суспільстві, соціально-економічний розвиток та умови задоволення різноманітних потреб. Одним з найважливіших показників економічного здоров'я суспільства завжди був стан ринку праці. Його стабілізація сприяла поліпшенню економічниих показників роботи України, зростанню добробуту населення. Таким чином, на ринку праці держави має особливе значення підтримка регіональних та галузевих пріоритетів, що стимулюють процес створення нових, додаткових та збереження наявних високопродуктивних робочих місць та створення їх на базі широкого розвитку малого і середнього бізнесу, самозайнятості за умов формування дійового інвестиційного і фінансового механізму.

Здійснено бібліографічний аналіз існуючих підходів щодо визначення сутності та завдань конкурентної політики. Співставлення його результатів з індикаторами ефективності вітчизняної конкурентної політики, заснованої на вузькому, предметному підході до розуміння її змісту, дозволило виявити перспективи вдосконалення цієї політики в Україні. На прикладі розвитку ринкової інфраструктури обгрунтовано доцільність макропідходу до формування й реалізації конкурентної політики в Україні.

Розглянуто сутність муніципальних фінансів, окреслено їх основні ознаки, досліджено функції муніципальних фінансів в державній фінансовій системі та визначено їх роль в соціально-економічному розвитку регіонів.

Раскрыт феномен глобализации, обсуждены парадоксы современных трактовок глобализации, рассмотрены национальные формы глобальных стратегий.

Проведено аналіз особливостей глобалізаційних процесів сучасності, обумовлених зміною технологічних укладів, технологічними трансформаціями та необхідністю активізації інноваційної діяльності національної економіки з метою визначення її конкурентного місця та ролі на світовій арені.

Проаналізовано сучасний стан інвестиційної діяльності підприємств Одеської області, досліджено проблеми, які існують в даній сфері та описано шляхи активізації інвестиційної діяльності підприємств в Одеській області.

Проведено теоретичне дослідження поняття, ключових характеристик продовольчої безпеки країни та критеріїв оцінки її рівня. Проведено статистичний аналіз стану продовольчої безпеки України, визначено основні фактори, що вплинули на її рівень у 2012 році. Обгрунтовано доцільність застосування протекціоністсько-продовольчої державної політики.

Проведено узагальнення сучасних теоретичних та практичних аспектів застосування освітньої дипломатії в зовнішній політиці країн. ідентифіковано компонентний склад, функції, проведена класифікація та виміри публічної дипломатії, окреслено місце освітньої дипломатії як найбільш перспективної форми та університетів в ній, а також форми реалізації; узагальнено основні методики дослідження, що застосовуються для цього специфічного інструменту зовнішньої політики.

Визначено передумови і засади дослідження підприємства в контексті формування універсальної методології. Методологічна база роботи сформована положеннями поле-об'єктного підходу. Уточнено визначення поняття "підприємство" як економічного та соціального об'єкта. Окреслено напрями визначення основних параметрів діяльності підприємства. Визначено вимоги до формування цілісної концепції підприємства на засадах універсалізму.

Розглянуто питання використання Україною створеного Світовою організацією торгівлі інструментарію по захисту інтересів національних товаровиробників. Розглянуто ситуацію з використання Україною права на перегляд зобов'язань членства в СОТ. Проаналізовано ризики, що виникнуть в разі відсутності з боку уряду України кроків по підвищенню ефективності представлення національних інтересів у СОТ. Надано рекомендації покращення використання механізмів СОТ для захисту вітчизняних товаровиробників.

Проаналізовано законодавство щодо примусового відчуження земель в країнах ЄС і Україні. Визначені основні спільні особливості законодавства країн ЄС щодо примусового відчуження. Проведено порівняння цілей примусового відчуження в ЄС та Україні, визначені спільні та відмінні потреби. Проаналізовані проблеми, які можуть виникнути при неналежному відчуженні земельних ділянок. Проведено порівняльний аналіз процедури відчуження земельних ділянок в Україні та країнах ЄС.

Наведено методичні підходи до визначення доходів та приросту рентабельності авіаційних підприємств від діяльності з ресурсозбереження, а також до визначення розмірів матеріального заохочення працівників, що здійснюють ресурсозберігаючі заходи.

Досліджено особливості різних підходів до визначення державно-приватного партнерства (ДПП), а також його характеристик відповідно до національного законодавства, положень світових організаціях (Європейського Союзу, ОЕСР, Світового банку), робіт вчених-економістів. Засновуючись на отриманих результатах, запропоновано визначення ДПП.

Обгрунтовано доцільність активізації державної політики щодо залучення інвестицій в економіку України. Розроблено практичні рекомендації щодо податкових заходів залучення інвестицій з метою забезпечення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку країни.

Визначено основні вимоги до забезпечення ефективності економічного регулювання розвитку регіонів на основі встановлення стандартизованого порядку розробки відповідних документів (стратегій, прогнозів, стратегічних планів, програм, та оперативних планів). Встановлено особливості технології розробки кожного з названих документів. Зроблено спробу узгодження основних цілей економічного і соціального розвитку регіонів з їх пріоритетними напрямами та завданнями. Встановлено, що відповідне узгодження цілей та завдань економічного та соціального розвитку регіонів буде сприяти більш ефективному використанню наявного потенціалу регіону та відповідно забезпечувати ефективність економічного регулювання регіонального розвитку.

Проаналізовано стан та динаміку ринку авіаційних перевезень в Україні, досліджено правові основи та практичне застосування механізмів державного регулювання в галузі цивільної авіації, визначено загрози для перспективного розвитку національного ринку авіаційних перевезень, які виникають на завершальному етапі підготовки до підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір та надано пропозиції щодо удосконалення механізмів державного регулювання в галузі авіації.

Досліджено офіційний рівень організаційно-консультаційного забезпечення міжнародного бізнесу у Федеративній Республіці Німеччина. Визначено, що Німеччина має намір і надалі зміцнювати свої позиції як на традиційних, так і на нових ринках збуту; підвищувати конкурентоздатність своїх експортних товарів і технологій; усіляко сприяти експортерам; підсилювати представництво німецької економіки за кордоном за допомогою державних організацій та установ, що надають всебічне офіційне організаційно-консультаційне сприяння представникам німецького бізнесу. З'ясовано, що офіційний рівень організаційно-консультаційного забезпечення міжнародного бізнесу у ФРН формують наступні основні органи та представники державної влади: Парламент Федерації (у т.ч. Комітет Бундестагу у справах Європейського Союзу) та парламенти федеральних земель; Федеральний Уряд Німеччини та Відомство Федерального Канцлера Німеччини; федеральні (серед них: Федеральне міністерство економіки та технологій Німеччини, Міністерство закордонних справ Німеччини, Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини, Федеральне міністерство фінансів Німеччини, Федеральне міністерство продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини, Федеральне міністерство транспорту, будівництва і розвитку міст Німеччини, Федеральне міністерство юстиції тощо) та земельні міністерства; Федеральне відомство економіки та експортного контролю; Федеральне відомство захисту прав споживачів та безпеки продуктів; Федеральне відомство із зовнішньоторговельної інформації; Федеральне статистичне відомство Німеччини; кредитно-страхове товариство "Ойлер Гермес Німеччина АТ" та компанія "ПвЦ АТ ВПГ".