Рассказано о научных трудах Н. И. Пирогова: "Является ли перевязка брюшной аорты при аневризме паховой области легковыполнимым и безопасным вмешательством?", "Анналы хирургического отделения клиники Императорского Дерптского университета", "Хирургическая анатомия артериальных стволов и фиброзных фасций", "О перерезке ахиллова сухожилия как оперативно-ортопедическом средстве лечения", "Наблюдения над действием эфирных паров, как болеутолительного средства в хирургических операциях", "Отчет о путешествии по Кавказу", "Костно-пластическое удлинение костей голени при вылущении стопы", "Иллюстрированная топографическая анатомия распилов, произведенных в трех измерениях через замороженное человеческое тело". Приведены примеры из детской хирургии. Н. И. Пирогов и его научные труды значительно повлияли на становление и развитие хирургии детского возраста.

Мета роботи - розробити алгоритм лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей залежно від виду та типу перелому, віку дитини та наявності супутньої патології. В основу дослідження покладено аналіз клінічних спостережень за переломами діафіза стегневої кістки в 92 дітей у період із 2005 до 2011 рр., лікування яких проводилось оперативним шляхом, а саме: було виконано остеосинтез за допомогою апаратів зовнішньої фіксації, пластин із кутовою стабільністю, інтрамедулярних блокувальних стрижнів, звичайних пластин та стрижнів Ендера. За допомогою методу напружених кінцевих елементів було проведено біомеханічний розрахунок внутрішнього напруження, що виникає в місці перелому за різних видів остеосинтезу. Проаналізовано вплив внутрішнього напруження на процеси репаративного остеогенезу. Методи оперативного лікування з малоінвазивною імплантацією (стрижні Ендера, інтрамедулярні блокувальні стрижні, апарати зовнішньої фіксації та пластини з кутовою стабільністю) мають беззаперечну перевагу (короткий час оперативного втручання - від 45 до 100 хв; незначна крововтрата; низький відсоток післяопераційних ускладнень - 5,4 %). Методи оперативного втручання зі значною травматизацією м'яких тканин (остеосинтез за допомогою звичайних пластин та пластин із кутовою стабільністю зі скелетуванням м'яких тканин та відкритою репозицією відламків) - другорядні під час вибору методик, адже мають такі недоліки: більшу тривалість оперативного втручання - від 115 до 130 хв; значну крововтрату з подальшим зниженням рівня гемоглобіну (8,8 %); сповільнену

консолідацію відламків (6,5 %). Висновки: запропоновано алгорит лікування, що дозволить обрати оперативну методику, оптимальну для процесів реперативного остеогенезу, а також сприятиме зниженню кількості післяопераційних ускладнень.

Мета роботи - оптимізація засобів і методів ранньої діагностики та поліпшення результатів хірургічного лікування доброякісних утворів межистіння (ДУМ). У клініці дитячої торакальної хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика за період 1985 - 2011 рр. обстежено та проліковано 294 хворих: утвори загруднинної залози - 173 (58,8 %) випадки; нейрогенні пухлини - 68 (23,1 %); тератодермоїдні утвори - 17 (5,8 %); мезенхімальні утвори - 7 (2,4 %); кісти межистіння - 29 (9,9 %). Хворі були віком від 3 міс до 18 років. Прооперовано 154 (52,4 %) хворих, із них 13 (8,6 %) - повторно. Зі 154 хворих із гіперплазією загруднинної залози 14 (9,1 %) прооперовані, 140 (90,9 %) проліковані консервативно і перебувають під динамічним спостереженням. Особливість клінічного перебігу ДУМ у дітей - тривалий латентний період. Безсимптомний перебіг зареєстровано у 13,3 %, типовий - у 86,7 % хворих. Типовий перебіг клінічно виявлявся синдромом медіастинальної компресії різного ступеня виразності. Виокремлено два періоди обмеженої та маніфестної органоспецифічної симптоматики та п'ять органоспецифічних симптомокомплексів (ОССК): аерогенний, нейрогенний, остеогенний, дисфагічний, гемодинамічний. Провідним ОССК фігурував аерогенний - 79,6 % хворих. Патогенетичним підгрунтям синдрому "місцевої іммобілізації" фігурували первинні порушення біомоторики, аеродинаміки, самоочищення дихальних шляхів, що сприяло вторинному їх інфікуванню та клінічно виявлялося частими респіраторними захворюваннями (бронхіт, пневмонія). Висновки: компресійний синдром у разі ДУМ має гетерогенний характер. Максимальна гетерогенність властива нейрогенним утворам. Провідний ОССК - аерогенний (79,6 %).

Діти з рецидивним перебігом респіраторних захворювань, вродженими вадами розвитку, дизонтогенетичними стигмами, вегетативними неврологічними дисфункціями підлягають обов'язковому ранньому рентгенологічному обстеженню органів грудної клітки.

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей із гнійною хірургічною інфекцією кісток та суглобів (ГХІКС) і оптимізація методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Протягом 2004 - 2011 рр. проведено лікування 218 дітей, хворих на ГХІКС. Хворі були розподілені на дві клінічні групи. До першої (основної) групи увійшли 104 дитини, яким у комплексному лікуванні застосовували місцеву санацію шляхом крапельного введення у патологічне вогнище запалення розчину NaOCl (600 мг/л) протягом 1,5 - 2 год 1 раз на добу (10 - 20 крап./хв). До другої (контрольної) групи введено 114 пацієнтів, у яких застосовували традиційні методи. Обстежені були віком від періоду новонародженості до 16 років. Клінічний аналіз спостережень показав, що в основній групі післяопераційний період за клініко-лабораторними та цитологічними даними перебігав сприятливіше, ніж у контрольній групі, де проточним або фракційним методом вводили у патологічне вогнище розчини антибіотиків (цефалоспорини II - III генерації), 0,02 % розчин "Фурациліну" (розведення 1:5000), 0,05 % водний розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину. Застосування методики дозволило досягти значного поліпшення стану хворих на 3 - 4-ту добу, нормалізації температури тіла, стабілізації запального процесу, зменшення перифокального набряку та гіперемії тканин, що оточують вогнище інфекції. Алергічних реакцій на введення розчину NaOCl (600 мг/л) не спостерігали. Хронізація запального процесу в основній групі відмічена у 15 (14,4 %) пацієнтів, у контрольній - у 21 (18,4 %). В основній групі призначена інвалідність 3 (2,9 %) дітям, у контрольній - 7 (6,1 %).

Висновки: таким чином, використання розчину NaOCl (600 мг/л) для санації патологічного вогнища в комплексному лікуванні дітей із ГХІКС призвело до швидкої елімінації збудників інфекції та очищення запального осередку від гнійно-некротичних тканин; з 3-ї доби лікування у 64 % пацієнтів основної групи зафіксовані достовірно вищі темпи нормалізації досліджуваних клініко-лабораторних та цитологічних показників відносно контрольної групи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.1-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглобу і стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - покращити результати лікування новонароджених та дітей раннього віку з вродженою обструкцією кишок (ВОК) шляхом розробки і впровадження сучасних відновно-реконструктивних методів оперативного лікування. Клінічна частина роботи виконана на базі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні і полягала у проведенні комплексного дослідження та лікування 95 новонароджених і дітей раннього віку з ВОК протягом 2001 - 2011 рр. із застосуванням розроблених і удосконалених методів хірургічної корекції. Експериментальне дослідження проведено на 60 дорослих щурах обох статей породи "Вістар" із середньою масою тіла 240 г. Серед 95 хворих з ВОК було 44 дівчинки і 51 хлопчик. Вік дітей під час надходження в стаціонар коливався від 1 год до 3 років, але переважна більшість були новонароджені - 82 хворих (86,3 %). Серед новонароджених було 35 недоношених дітей (42,7 %). Антенатально, за допомогою ультразвукового дослідження, діагноз "вроджена кишкова непрохідність" був встановлений лише в 20 випадках (21,1 %). Терміни надходження дітей в стаціонар були різні - від 1 год до 20 діб від перших клінічних виявів. При цьому 12 хворих (12,6 %) надходили в пізні терміни, з розвитком доопераційних ускладнень (некроз і перфорація кишки, перитоніт, гіпотрофія, аспіраційна пневмонія). У 56 немовлят (58,9 %) спостерігали високу непрохідність і у 39 дітей (41,1 %) - низьку. Найчастіше зустрічалась непрохідність дванадцятипалої кишки. У 67 немовлят (70,5 %) спостерігалась повна кишкова непрохідність і у 28 (29,5 %) - часткова. У 34 немовлят з ВОК (35,8 %) спостерігали множинні вади розвитку. Висновки: розроблений спосіб захис

ту кишкових анастомозів у дітей з вродженою обструкцією травного тракту із застосуванням внутрішньокишкових інстиляцій оксигенованого перфторану сприяв скороченню терміну відновлення моторики кишок після операції, зменшенню тривалості лікування у стаціонарі, зниженню післяопераційної летальності з 23,5 до 12,1 % і частоти післяопераційних ускладнень, пов'язаних з накладанням анастомозів, з 14,7 до 0 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.364.405.4-4 + Р716.212.2-4

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація у дітей

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.301.1 + Р733.457.445.23-86

Рубрики:

Апендицит у дітей

Операції на кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчити методи діагностики та лікування інвагінації кишечнику в дітей за останні 10 років. В період з 1999 по 2009 рр. у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні перебувало на лікуванні 170 дітей з діагнозом "інвагінація кишечнику" віком від 3-х міс до 8 років. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,2 %), після року - 49 (28,8 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,4 %), дівчаток - 69 (40,6 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,8 %) хворих, з 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,8 %) дітей госпіталізовані в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,3 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,9 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання більше 48 год. Ультразвукове дослідження застосовувалось у 170 (100 %) хворих, в комбінації з доплерографією - в 68 (40 %) пацієнтів. За неможливості верифікувати діагноз додатково застосовувались: рентгенографія - в 31 (18,2 %) випадку, лапароскопія - в 16 (9,4 %) випадках. Зі 170 хворих у 112 (65,9 %) проведено розправлення інвагінату за допомогою ретроградної пневмоколонопресії, в 58 (34,1 %) випадках проведено оперативні втручання. Висновки: застосування лапароскопії дозволило діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину занурення в 20 (11,8 %) хворих, а у складних випадках в післяопераційному періоді надало можливість проводити візуальний контроль стану кишечнику (релапароскопія).

Різноманітність уродженої та набутої патології клубово-сліпокишкового сегмента (КСС), багатоваріантність клінічного перебігу, труднощі у верифікації діагнозу та визначенні лікувальної тактики, складності хірургічних втручань із важкопрогнозованими наслідками роблять дану проблему однією із найактуальніших у дитячій хірургії. Вивчено особливості клінічного перебігу та методи діагностики недостатності ілеоцекального замикального апарату (НІЦЗА) у випадку хірургічних захворювань КСС у дітей. В основу роботи покладено результати обстеження та лікування 1028 дітей, у 636 з яких виявлено патологію КСС. Виявлено НІЦЗА у дітей із ілеоцекальною інвагінацією - 317, первинну НІЦЗА - 78, вторинну НІЦЗА після операції з приводу деструктивного апендициту - 27, після операції з приводу катарального апендициту - 18, у разі хвороби Гіршпрунга (ректальна та ректосигмоїдна форми) - 27, хворобу Пайра - 15, дивертикул Меккеля - 154. Встановлено, що анатомічна основа НІЦЗА за хірургічної патології КСС у дітей - тип впадання клубової кишки в сліпу. Хвороба Гіршпрунга (в 39,13 %), хвороба Пайра (в 27,27 %), а також спайкова деформація ілеоцекального кута після апендектомії (в 21,6 %) можуть призводити до вторинної НІЦЗА. Висновки: ефективним методом діагностики є запропонована методика інтраопераційної манометрії як метод діагностики НІЦЗА.

Із метою систематизації проблеми розглянуто 29 англомовних статей, присвячених діагностиці та лікуванню спастичних деформацій верхньої кінцівки у дітей із діагнозом "церебральний параліч". Описано типові контрактури, які виникають у суглобах верхньої кінцівки внаслідок спазму та вкорочення м'язів, та методи їх хірургічного усунення. Функціональні порушення, що виникають, оцінюються за класифікацією спастичності м'язів, а контрактури поділяють на динамічну і фіксовану. Хірургічні підходи до лікування спастичності верхньої кінцівки у дітей спрямовані на усунення спастичності кінцівки з метою поліпшення функції і статики руки завдяки усуненню контрактур та поліпшенню м'язового балансу руки. Про ефективність хірургічного лікування свідчать публікації, автори яких встановили статистично достовірне поліпшення функціональних актів руки в різних еквівалентах у віддалені терміни після операції.

Наведено дані літератури про частоту виявлення абсцесів печінки у дітей, їх діагностику та вибір методу лікування.

Дитяча хірургія на Житомирщині набула офіційного статусу в лютому 1961 р., коли на базі обласної лікарні було відкрито відділення дитячої хірургії на 25 ліжок. Першими лікарями, які взяли на себе відповідальність за організацію цієї роботи, були К. О. Могилевська - завідувач відділення, П. І. Покотило - хірург, В. Ф. Патлай - ортопед, О. П. Петровська - лікар-педіатр. 28 грудня 1984 р. відбулося урочисте відкриття Житомирської обласної дитячої лікарні. У 2001 р. на базі лікарні проведено другу Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань дитячої урології, на якій представники всіх академічних ВНЗ України ділились досвідом впровадження нових технологій. Участь у конференції взяли представники 8 кафедр дитячої хірургії України (професори В. П. Слепцов (м. Сімферополь), В. З. Москаленко (м. Донецьк), Ю. П. Кукуруза (м. Вінниця), Б. М. Боднар (м. Чернівці), головний дитячий уролог МОЗ України Д. А. Сеймівський). Кількість ендоскопічних втручань із використанням лапароскопічного обладнання та плідна співпраця лікарів-хірургів із представниками академічної науки дозволили 1 січня 2004 р. відкрити Житомирську філію кафедри дитячої хірургії НМАПО імені П. Л. Шупика, цикл "Абдомінальна лапароскопічна хірургія дитячого віку". Завідувачем призначено к. мед. н. П. С. Русака. Відкриття філії кафедри надало змогу закріпити першість в Україні з упровадження лапароскопічних технологій, готувати наукові кадри з даної проблеми. Дитячій хірургії Житомирщини 50 років - це півстоліття творчої праці та високого професіоналізму.

У майбутньому будуть нові перемоги та досягнення, входження у колектив молодих лікарів, які з гордістю нестимуть звання дитячого хірурга.

Наведено сучасні дані про явище резистентності бактерій до антибіотиків. Розглянуто механізми формування та шляхи визначення антибіотикорезистентності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.6-3

Рубрики:

Ілеус (непрохідність) кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Причина виникнення інвагінації - це розлад правильного ритму перистальтики, що полягає в порушенні координації скорочення повздовжніх та циркулярних м'язів із перевагою скорочувальної здатності останніх. У дітей віком старше 1 року інвагінація в більшості випадків пов'язана з органічною причиною. За даними різних джерел, частота виявлення дивертикула Меккеля як причини виникнення інвагінації кишечнику варіює та сягає від одиничних випадків до 3 - 5 % із органічних знахідок. Описано клінічний випадок інвагінації кишечнику, спричиненої дивертикулом Меккеля, у дитини віком 11 міс.

Мета дослідження - вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на перебіг і результати лікування дітей із вродженою обструкцією кишечнику (ВОК) та ефективність розробленого комплексу диференційованої корекції ВЧГ. У дослідженні брали участь 25 дітей віком від 1 доби до 2 років з різноманітними варіантами ВОК та її ускладнень, які супроводжувалися ВЧГ. Вимірювання внутрішньочеревного тиску проводили в сечовому міхурі власним способом, оцінку гіпертензії здійснювали відповідно до розробленої робочої класифікації та за допомогою розробленого алгоритму діагностики. Ефективність запропонованої схеми лікування ВЧГ оцінювали за динамікою її симптомів, показниками гомеостазу, частотою післяопераційних ускладнень, пов'язаних з гіпертензією та летальністю. Висновки: ВЧГ в дітей раннього віку виникає у 28,9 % немовлят із ВОК і значно погіршує прогноз. Летальність і частота післяопераційних ускладнень залежать від ступеня ВЧГ, її тривалості та швидкості виникнення. Найвища летальність спостерігається у разі ВЧГ III ступеня, яка швидко прогресує. Важливим критерієм для прогнозування післяопераційного перебігу та виникнення ускладнень у дітей з ВЧГ слугує абдомінальний перфузійний тиск. Значення його нижче 36 мм рт. ст. є прогностично несприятливим. Розроблений алгоритм диференційованої консервативної та хірургічної корекції ВЧГ залежно від її ступеня дозволяє обрати адекватний вид лікування і сприяє зниженню летальності та частоти післяопераційних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.69-5

Рубрики:

Дитяча урологія

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено історію розвитку дитячої хірургії на Харківщині. Стисло висвітлено творчий шлях видатних особистостей - дитячих хірургів регіону.

Актуальная задача детской хирургии - совершенствование лечебной тактики при поднадкостничных объемных кровоизлияниях (ПОК) у новорожденных. Проведен анализ лечения 189 больных с кефалогематомами (КГ) и 20 новорожденных с эпидурально-поднадкостничными гемоликворомами. Разработан метод пункции ПОК у новорожденных (Авторское право N 29810). В структуре ПОК под видом КГ могут проявляться эпидурально-поднадкостничные гемоликворомы, связанные с линейными переломами черепа и нарушением целости твердой мозговой оболочки. Малые ПОК содержат до 10 мл крови, средние - от 10 до 50 мл, большие - свыше 50 мл. Учитывая топографо-анатомические особенности, выделены теменные и затылочные кожно-апоневротические сегменты и 3 зоны: абсолютного риска пункции ПОК, допустимую и рекомендуемую зоны пункции ПОК. Выводы: дифференциальный диагноз ПОК в 100 % случаев должен включать обязательное проведение ультразвуковых и лучевых методов диагностики. Динамика развития малых КГ предполагает возможность их консервативного лечения, в случае оссификации остатков не было пороза кортикальной пластинки. КГ среднего и большого размеров определяют активную хирургическую тактику с акцентом на ее пункционную аспирацию. При эпидурально-поднадкостничных гемоликворомах любых размеров показано их пункционное удаление в пределах допустимой и рекомендуемой зон теменных и затылочных кожно-апоневротических сегментов.