Актуальність статті зумовлюється необхідністю обгрунтування викликів і проблем, які стримують процеси модернізації вітчизняної професійної освіти та можуть становити загрозу національній безпеці та національним інтересам України. Мета роботи - визначити основні зовнішні та внутрішні виклики для системи професійної освіти України, проаналізувати виявлені проблеми, визначити ступінь їх впливовості на систему вітчизняної професійної освіти, обгрунтувати шляхи їх подолання. Методи: аналіз наукових та інших джерел - для виявлення зовнішніх і внутрішніх викликів системи професійної освіти; експертне оцінювання - для ранжування виявлених викликів, визначення їх впливовості на систему вітчизняної професійної освіти та небезпеки для національних інтересів України; систематизація та узагальнення - для обгрунтування шляхів подолання означених проблем. На пмдставі аналізу сучасних законодавчих і нормативно-правових джерел, матеріалів і рекомендації міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів, вебінарів, публікацій у фахових друкованих та електронних виданнях сформовано перелік зовнішніх і внутрішніх викликів для системи професійної освіти України; обгрунтовано детерміновані ними проблеми; визначено ступінь їх впливовості на систему вітчизняної професійної освіти; сформульовано пропозиції щодо їх вирішення. Виокремлено зовнішні виклики (трансформація світових ринків праці, зумовлена зміною енергетичної парадигми, запровадженням раціональних моделей споживання та виробництва, активізацією "зеленої політики"; перехід розвинених країн світу на новий технологічний уклад і цифрову економіку; інформаційна війна проти України; кадровий дефіцит на зарубіжних ринках праці та зумовлена ним потужна трудова міграція з України) та внутрішні (запит суспільства та економіки на систему професійної освіти нової якості; високий рівень безробіття, дефіцит конкурентоспроможних кваліфікованих робітників на вітчизняних ринках праці); на основі методу експертного оцінювання встановлено проблеми, які в умовах гібридної війни можуть становити найбільшу загрозу для національних інтересів України (низька якість професійної підготовки педагогів закладів професійної освіти; недостатнє забезпечення освітніми програмами підготовки майбутніх фахівців розвитку критичності мислення сучасної молоді; недостатній рівень розвитку цифрової культури та цифрової компетентності педагогів та учнів закладів професійної освіти), її економічної безпеки (невідповідність якості підготовки майбутніх кваліфікованих робітників вимогам сучасних роботодавців, недостатня сформованість підприємницької, кар'єрної, самоосвітньої компетентностей випускників; низький рівень профорієнтаційної роботи; низькі темпи впровадження дуальної освіти; недосконала система управління закладами професійної освіти), а також екологічної та енергетичної незалежності (низький рівень енергозбережувальної та екологічної компетентностей випускників закладів професійної освіти, низька мотивація партнерів до участі в модернізації професійної освіти).

Актуальність зумовлена гострою потребою суспільства у розвитку молодіжного підприємництва як пріоритетного напряму цивілізаційного прогресу економічно розвинених країн світу та важливого способу зростання рівня зайнятості населення, що потребує визнання й урахування законодавцями значущості цього явища, а також залучення молодих громадян України до процесів розгляду й ухвалення відповідних рішень. Особливо ця актуальність проявиться у повоєнний час, коли відродження економіки України та суспільство потребуватиме створення тисяч нових робочих місць. Мета роботи - дослідити стан розробленості проблеми консультування з молодіжного підприємництва, що потребує нагального вирішення у сфері професійної (професійно-технічної) освіти. Методи: загальнотеоретичні методи аналізу та синтезу наукових праць, узагальнення світоглядних позицій та інтерпретаційних варіантів розуміння суті консультування з молодіжного підприємництва; теоретичний аналіз, зіставлення й узагальнення концептуальних поглядів щодо досліджуваної проблеми. Виявлено й охарактеризовано основні проблеми щодо консультування здобувачів професійної освіти з питань молодіжного підприємництва: відсутня зорієнтованість викладачів і майстрів виробничого навчання, а відтак і учнів, до умов сучасної ринкової економіки, котрі динамічно змінюються; недостатність знань педагогічних працівників і здобувачів професійної освіти неекономічних спеціальностей із питань оцінювання та управління ринковими процесами в умовах, коли безперервні та досить суттєві зміни в технологіях, ринках збуту та потребах майбутніх молодих підприємців стали звичайним явищем, і організатори-початківці малого та середнього бізнесу, прагнучи забезпечити свою конкурентоспроможність, змушені на це реагувати, використовуючи ті обмежені ресурси, які вони мають; недосконалість процедури щодо здійснення психологічного консультування з молодіжного підприємництва, що передбачає, перш за все, аналіз конкретних ситуацій, котрі виникають у ході підприємницької, бізнес-діяльності, та надання своєчасної допомоги майбутньому підприємцеві у прийнятті найбільш адекватних рішень. Встановлено, що представники державних інституцій і суспільства розвинених країн світу загалом виявляють значну зацікавленість у розвитку молодіжного підприємництва; водночас доведено що в умовах динамічного розвитку ринкової економіки спостерігається недостатня зорієнтованість суб'єктів освітнього процесу на реалії економічного життя; вдосконалення вимагає обізнаності педагогічних працівників і здобувачів професійної освіти неекономічних спеціальностей у питаннях оцінювання та управління ринковими процесами; нерозробленість чітких процедур і методик консультування з молодіжного підприємництва суб'єктів освітніх процесів закладів професійної освіти потребує проведення наукових досліджень на теоретико-методологічному і концептуально-методичному рівнях; аргументовано, що цілеспрямована та науково обгрунтована організація консультування з молодіжного підприємництва сприятиме вирішенню висвітлених проблем, утвердженню молодіжного підприємництва як однієї з пріоритетних задач відродження економіки країни у повоєнний час та її модернізації відповідно до вимог Європейського Союзу.

Актуальність статті зумовлена підвищенням інтересу суспільства до креативних індустрій і зростанням запитів майбутніх художників-виконавців щодо набуття у фахових коледжах таких компетентностей, які б надавали змогу майбутнім фахівцям здійснювати підприємницьку діяльність у цій галузі. Мета роботи - обгрунтування наукових підходів до розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах. Методи: вивчення наукових джерел і педагогічної документації - для аналізу наукових праць і виявлення стану досліджуваної проблеми; аналіз і синтез, узагальнення - для обгрунтування наукових підходів до розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах. Виокремлено й охарактеризовано основні наукові підходи до розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах, покликані забезпечити методологічну цілісність досліджуваного феномену (системний, компетентнісний, особистісно-орієнтований, суб'єктно-діяльніс-ний, інтегративний, екзистенційний, аксіологічний). Обгрунтовано призначення кожного з виокремлених наукових підходів до розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах: системний (спрямований на визначення закономірностей, структурування змісту освітнього процесу); компетентнісний (забезпечує здатність майбутніх художників-виконавців до бізнес-діяльності, їхню готовність удосконалювати професійну діяльність упродовж життя); особистісно-орієнтований (зосереджений на створенні педагогічних умов для розкриття та розвитку особистісних якостей митців, необхідних для відкриття та ведення власної справи в галузі креативних індустрій); суб'єктно-діяльнісний (орієнтований на створення належних умов для набуття майбутніми художниками-виконавцями досвіду реалізації власних бізнес-ідей); інтегративний (зумовлює взаємозв'язок усіх освітніх компонентів для досягнення синергетичного ефекту від опанування освітньої програми); екзистенційний (сприяє формуванню та розвитку потреби вдосконалювати життя (своє, родини, суспільства) шляхом відкриття та ведення власної справи); аксіологічний (спрямований на формування системи цінностей і ціннісних відносин у майбутніх художників-виконавців для ведення бізнесу з урахуванням потреб та інтересів особистості, родини, суспільства, держави).

Актуальність: наявність у закладах професійної (професійно-технічної) освіти сучасних електронних освітніх ресурсів (ЕОР) не гарантує зростання професійної майстерності здобувачів освіти; тому проведення тренінгів із застосуванням цифрових інтернет-технологій (ЦІТ) та ЕОР є одним із способів теоретичної та практичної підготовки педагогічних працівників до цифровізації освітнього процесу. Мета роботи - визначення особливостей тренінгової підготовки педагогічних працівників до застосування ЦІТ у освітньому процесі. Методи: аналіз і синтез - для визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення - для формулювання висновків і рекомендацій щодо розвитку компетентності педагогічних працівників до застосування ЦІТ у освітньому процесі; діагностичні (анкетування, бесіда) - для з'ясування рівня компетентності педагогічних працівників до застосування ЦІТ у освітньому процесі. Встановлено, що застосування ЦІТ та ЕОР в освітньому процесі надає змогу: представити матеріал із високим ступенем унаочнення; підвищити мотивацію, шляхом демонстрації можливостей застосування цифрових ресурсів у практичній діяльності; забезпечити дієве контактне середовище з усіма учасниками освітнього процесу; організувати широкий простір для активної самостійної діяльності здобувачів освіти; вдосконалити освітній процес шляхом моделювання освітніх ситуацій із застосуванням ЦІТ та ЕОР на практичних заняттях як навчального матеріалу, так і результатів виконання практичних завдань; створити передумови для розроблення ефективних електронних навчальних матеріалів (електронних курсів). Встановлено, що ЦІТ надають унікальні можливості для вдосконалення освітньої діяльності; простір інтернету містить невичерпний масив навчально-методичної інформації та інструментів для її пошуку, трансформації та представлення; педагогічним працівникам потрібна підтримка та час, щоб навчитися ефективно використовувати та поєднувати нові технології; вибір дидактичних матеріалів ЦІТ та ЕОР у процесі тренінгів передбачає більш ніж просто навчання та тренування щодо використання онлайн-сервісів і програмного забезпечення (необхідно зрозуміти, які є можливості у цифрових технологій і як саме можна їх використовувати для досягнення навчальної мети).

Актуальність: глобалізаційні процеси у економічних відносинах, організації освіти та суспільного життя країн світу, інтеграція державного та приватного сектору економіки у сфері професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) та зайнятості, актуалізують необхідність аналізу європейського досвіду зі створення програм державно-приватного партнерства (ДПП) у галузі освіти. Постійне обговорення питання розвитку ДПП у країнах Європи, актуалізація не лише позитивного досвіду, що є спільним для кількох держав, а й наявність дебатів щодо зміни ролі органів державної влади вказує на наявність певних регіональних протиріч та особливостей. Мета роботи - здійснити аналіз регіональних особливостей європейської системи ДПП у сфері П(ПТ)О та на цій основі виокремлення рекомендацій на загальнодержавному рівні. Методи: теоретичні (індукція, синтез, узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правових документів у сфері ДПП, професійної освіти, соціального захисту населення та ринку праці, програм ДПП із професійної підготовки кваліфікованих робітників, результатів діяльності закладів П(ПТ)О країн Європи. Встановлено, що загальними проблемами розвитку ДПП у країнах Європи є: узгодження прав та обов'язків державного та приватного сектору; запровадження чітких і прозорих механізмів регулювання фінансових витрат; формування алгоритмів виконання проєктів без затримки; наявність різних форм договорів ДПП та їх сумісність із правовою (національною, регіональною чи місцевою) базою. Значна частина населення бере участь у "програмах активного ринку праці" (ALMP), що підтримуються як з боку держави так й приватним сектором економіки. При розробці таких програм виникають певні суперечки та проблеми між державними та приватними партнерами, що пов'язані з розподілом прав та обов'язків, боротьбою за управлінням фінансовими ресурсами та відмовою від розвитку інфраструктури. Встановлено, що у процесі розвитку вітчизняної системи ДПП у сфері П(РТ)О варто: врахувати вимоги Європейського союзу до законодавства щодо ДПП; відповідно модернізувати положення Закону "Про професійну (професійно-технічну) освіту"; розробити алгоритми практичної підготовки фахівців на засадах ДПП.

Актуальність. Молоді фахівці швидко адаптовуються до інтернет-реальності, однак на практиці під час виконання конкретних проєктів чи творчих завдань виявляють поверхневі знання щодо використання можливостей цифрових технологій і нових форм комунікацій як у реальному, так і віртуальному світі. Сучасні інформаційні технології (ІТ) стають невід'ємною частиною навчального процесу. ІТ-зміни надають йому нових форм, а, отже, покращують якість освіти. Проте заклади освіти часто не володіють ІТ-ресурсами. Одним з альтернативних рішень у світі ІТ є технології віртуалізації, які мають значний вплив на процес викладання та навчання. Технології віртуалізації пропонують способи розширення доступності до освіти, особливо в дистанційному навчанні. Студенти та викладачі можуть швидко отримати доступ до різноманітних курсів і ресурсів через віртуальні класи, адже інформатизація освіти, стрімке поширення комп'ютерних технологій актуалізують необхідність грунтовної інформаційної підготовки майбутніх фахівців. Розгляуто питанням підготовки майбутніх кваліфікованих робітників до використання цифрових технологій у професійній діяльності. Мета роботи - висвітлення технології створення віртуальної машини для ефективного використання ресурсу інформаційного освітнього середовища закладу професійної освіти - цифрові ресурси, мобільні пристрої, хмарні технології, відеофрагменти, об'єкти віртуальної реальності та інші навчальні матеріали, а також розширення уміння створювати й ефективно використовувати у професійній діяльності можливості цифрового освітнього середовища та всіх його складників. За основу оцінки цифрової грамотності майбутніх кваліфікованих робітників узято підхід, який базується на оцінюванні індикаторів інформаційної, комп'ютерної, комунікативної, технологічної та медійної компетентностей. Кожний з індикаторів оцінюється за трьома аспектами: когнітивним, технічним та етичним. Зроблено висновок щодо важливості формування цифрової компетентності майбутніх фахівців. Методи: аналізу, порівняння, пояснювально-ілюстративний, частково-пошуковий, дослідницький, узагальнення опрацьованих джерел (нормативно-правових документів, наукових статей, навчальних посібників, офіційних інтернет-ресурсів). Досліджено досвід слухачів "Школи створення smart-комплексів навчальних дисциплін" Інституту професійної освіти НАПН України щодо використання в інформаційному освітньому процесі закладів професійної освіти віртуальних машин для забезпечення технологічної освіти у підготовці майбутніх кваліфікованих робітників. З'ясовано, що проаналізовані методики викладання навчальних дисциплін із використанням ІКТ у віртуальних машинах сприяють реалізації мети та завдань сучасної технологічної освітньої галузі; визначено доцільність упровадження інформаційно-комунікаційних технологій засобами віртуалізації у процесі навчальної діяльності закладів професійної освіти.

Актуальність: у процесі розвитку суспільства змінюються соціально-обумовлені вимоги до освіти людини, що проявлялися як в особистісній, так і професійній складовій; друга половина XX - початок XXI ст. пов'язані з виникненням компетентнісної парадигми освіти, що детермінувала зміни щодо ролі сучасного вчителя. Мета роботи - проаналізувати погляди респондентів на роль і функції сучасного вчителя; дослідити кореляцію отриманих результатів із сучасним освітнім законодавством; розробити акмеограми для основних рольових позицій сучасного педагога. Методи: теоретичні (індукція, синтез, узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз нормативних документів про освіту, аналіз опитування вчителів і батьків учнів щодо їхніх очікувань від сучасних педагогів), моделювання (створення акмеорами рольових педагогічних позицій. Проаналізовано результати опитування вчителів і батьків учнів для з'ясування їхніх очікувань щодо сучасних педагогів; з'ясовано, що бачення ідеального педагога батьками та вчителями здебільшого сходиться; ці погляди повністю відповідають ідеям, задекларованим в основних документах про школу; розроблено акмеограму основних рольових позицій педагога (тьютора, фасилітатора, модератора, дослідника). Встановлено, що сьогодні на освітянській ниві затребуваним має бути вчитель, який любить дітей, створює комфортні умови для навчання, розкриття наукового та особистісного потенціалу кожного здобувача освіти; у процесі підготовки майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти необхідно спиратися на компетентнісний, особистісний, діяльнісний підходи; увагу варто звернути на формування не тільки професійних компетенцій, а й soft-skills, що допоможе сформувати успішного вчителя XXI ст.

Актуальність зумовлена необхідністю вивчення європейського досвіду дотримання якості професійної освіти та навчання для успішного запровадження в Україні системи забезпечення якості професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах дуальної освіти. Мета роботи - проаналізувати систему якості професійної освіти та навчання країн ЄС для формулювання рекомендацій щодо її адаптації у вітчизняній системі професійної освіти, зокрема в умовах дуальної форми навчання (ДФН), для забезпечення її якості та запозичення найбільш успішних зарубіжних освітніх практик. Методи: аналіз, синтез, узагальнення - для вивчення нормативно-правових документів, наукової літератури; структурно-функціональний аналіз - для визначення організаційних і змістових особливостей функціонування системи забезпечення якості професійної освіти та навчання країн ЄС; структурно-логічний аналіз - для виокремлення перспективних напрямів розвитку системи забезпечення якості дуальної форми професійної освіти України; порівняльний (компаративний) аналіз - для виявлення спільних і відмінних рис у системах забезпечення якості дуальної освіти країн ЄС та України; узагальнення - для формулювання висновків дослідження. На підставі аналізу особливостей і механізмів функціонування європейської системи професійної освіти та навчання, а також принципів та інструментів забезпечення її якості сформульовано рекомендації щодо адаптації та запозичення найбільш успішних зарубіжних освітніх практик до вітчизняної професійної освіти, зокрема професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах ДФН. За результатами аналізу особливостей і механізмів функціонування європейської системи професійної освіти та навчання, а також принципів та інструментів забезпечення її якості та з метою покращання професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах ДФН сформульовано рекомендації щодо необхідності: розроблення нормативних документів для чіткого розподілу обов'язків між усіма суб'єктами системи професійної освіти та їхнього злагодженого функціонування, використання європейської методології забезпечення її якості, збільшення інвестицій у підготовку педагогічних працівників закладів професійної освіти та наставників для здобувачів на підприємствах, співпраці закладів професійної освіти та роботодавців і розвитку регіональних мереж соціальних партнерів за принципом консенсусу, посилення автономії та незалежності закладів професійної освіти для активізації кооперації між ними, швидкого реагування на запити роботодавців, змін та оновлення освітніх програм.

Актуальність: виклики сучасного інформаційного суспільства та інтенсивний розвиток в Україні малого бізнесу (МБ) детермінували проблему вдосконалення підходів до вибору форм і методів розвитку умінь і навичок, необхідних майбутнім фахівцям для відкриття й успішного ведення власної справи. Мета роботи - виявити й охарактеризувати найбільш ефективні форми та методи підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності в умовах активного розвитку інформаційного суспільства та МБ. Методи: аналіз та узагальнення наукових, навчальних і виробничо-практичних джерел - для вивчення змісту та особливостей використання в закладах професійної освіти сучасних інтерактивних форм і методів навчання; вивчення аналітичних звітів закладів професійної (професійно-технічної) освіти про результати інноваційної освітньої діяльності всеукраїнського рівня з дослідження проблеми готовності учнівської молоді до підприємницької діяльності - для виявлення найбільш ефективних форм і методів розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. На підставі аналізу наукових, навчальних і виробничо-практичних джерел узагальнено й охарактеризовано сучасні інтерактивні форми та методи розвитку підприємницької компетентності майбутніх фахівців; на підставі вивчення аналітичних звітів закладів професійної освіти про результати інноваційної освітньої діяльності всеукраїнського рівня з дослідження проблеми готовності учнівської молоді до підприємницької діяльності виявлено форми та методи, найбільш зручні та ефективні в умовах дистанційного та змішаного навчання; сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців до реалізації підприємницької діяльності в умовах активного розвитку інформаційного суспільства та МБ. Встановлено, що в сучасних умовах кардинально змінилися вимоги до якості та самого процесу підготовки майбутніх підприємців (оскільки отримані знання швидко застарівають, актуалізується завдання формування компетентностей, необхідних для безперервного саморозвитку та самовдосконалення фахівців динамічної та досить ризикованої підприємницької діяльності); педагогічною наукою акумульовано великий арсенал інтерактивних форм і методів роботи, що можуть бути використані у процесі розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників (дискусійні - діалог, групова дискусія, розбір практичних ситуацій; ігрові - дидактичні, творчі, ділові, рольові, організаційно-діяльнісні; тренінгові - комунікативні, сенситивні, спрямовані на формування образної та логічної сфер свідомості); охарактеризовані форми й методи підвищують ефективність підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності.

Актуальність: сучасне суспільство потребує нових прогресивних педагогів, здатних виховати гуманне, цілеспрямоване покоління, яке працюватиме на розвиток власної держави; це зумовлює підвищення уваги до підготовки майбутніх учителів, розвитку їхніх soft skills, формуванні внутрішньої потреби перебувати в епіцентрі освітніх новинок, займатися саморозвитком і педагогічним зростанням. Мета роботи - здійснити діагностику розвитку soft skills майбутніх учителів початкової школи; запропонувати напрями розвитку гнучких навичок студентів у сучасному закладі вищої освіти. Методи: теоретичні (аналіз наукової та методичної літератури, узагальнення, систематизація інформації); емпіричні (спостереження за педагогічною діяльністю студентів у ході ділових ігор і під час педагогічної практики), аналіз творчих робіт, опитування, тестування. Проведено дефінітивний аналіз і визначено основні напрями розуміння гнучких навичок у педагогічному процесі; відповідно до проведених науково-педагогічних досліджень запропоновано різні класифікації груп гнучких навичок; визначено, що на низькому рівні розвинені soft skills у 24 (29,3 %) студентів, на середньому - у 35 (42,7 %), на достатньому - у 17 (20,7 %), а на високому - у 6 (7,3 %); акценовано увагу на формах роботи зі студентами, запропоновано методичні рекомендації для розвитку гнучких навичок майбутніх учителів. Результати, отримані в результаті дослідження, надали можливість чітко визначити подальші напрями роботи з розвитку soft skills студентів, спланувати подальшу участь майбутніх учителів у низці професійних заходів (конференцій, вебінарів, майстер-класів тощо); запропоновано напрями розвитку гнучких навичок студентів у контексті акмеологічного підходу (організація творчого освітнього простору, що забезпечує кожному студентові вільний вибір навчальних предметів і професійний ріст; використання інноваційних технологій та акмеологічних моделей, спрямованих на професійний розвиток кожного педагога; залучення студентів до різних видів пізнавальної діяльності в освітньому процесі; організація спільної творчої діяльності, діалогічної взаємодії студентів і викладачів, спрямованих на формування цілісної особистості майбутнього фахівця; стимулювання рефлексивної оцінки студентом власної педагогічної діяльності).

Актуальність: дослідження економічних передумов підготовки кваліфікованих фахівців є необхідною передумовою комплексного запровадження національної політики державно-приватного партнерства (ДПП). Мета роботи - окреслення економічних передумов запровадження ДПП у сфері професійної (професійно-технічної) освіти в Україні. Методи: теоретичні, статистичні, макроекономічного, порівняльного та ретроспективного аналізу, приведення рядів динаміки до єдиних цін. Проаналізовано взаємозв'язок змін кількісних і видаткових параметрів у натуральних і єдиних цінах із визначенням реальних економічних передумов запровадження ДПП у галузі професійної освіти; виявлено щільний зв'язок цих передумов із макроекономічними параметрами станом української економіки та її інституційним середовищем; окреслено ті недоліки видаткової політики, які спричинили негативні тенденції в цій освітній галузі; обгрунтовано необхідність переорієнтації інституційних змін на сприяння приватному підприємництву, як першочергового завдання для створення гідних передумов спрямування людського капіталу на розвиток національної економіки. Встановлено причини парадоксальної невідповідності кількісних показників і фінансування галузі професійної освіти - суб'єктивні (пов'язані з ціновим чинником) та об'єктивні (пов'язані з відсутністю інституційного стимулювання підприємництва до налагоджування ДПП).

Актуальність дослідження зумовлена потребою розвитку корпоративного навчання науково-педагогічних працівників (НПП) у закладах вищої освіти (ЗВО). Мета роботи - обгрунтувати особливості корпоративного навчання викладачів у ЗВО. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел, сайтів установ, освітньо-професійних програм і робочих навчальних планів із підвищення кваліфікації НПП - для визначення основних ознак корпоративного навчання викладачів і шляхів розвитку ЗВО як організацій, які навчаються. Охарактеризовано розвиток корпоративних університетів у контексті інноваційного навчання персоналу, обгрунтовано особливості корпоративного навчання у ЗВО, проаналізовано досвід управління змінами як основи корпоративного навчання викладачів у закладі післядипломної педагогічної освіти. Акцентовано увагу на тому, що корпоративне навчання є важливим елементом корпоративної культури організації, зокрема ЗВО. Визначено такі його ознаки, як розвиток компетентностей, яких потребує конкретна компанія, відповідність стратегії та стадії розвитку компанії, відсутність меж між навчанням і роботою, аксіологічний і водночас практико орієнтований зміст навчання, зв'язок методів, форм, технологій навчання з виробничими ситуаціями. Обгрунтовано, що у ЗВО, які є організаціями, що навчаються, системно розвивається корпоративне навчання, ознаками якого є зв'язок зі стратегічними цілями організації, об'єднання заходів щодо оцінювання та навчання НПП у цілісну систему розвитку персоналу, регламентація зони відповідальності за навчання та впровадження на практиці результатів навчання, визначення та застосування способів мотивування викладачів до навчання, залучення високоефективних зовнішніх тренерів і підготовка внутрішньої команди тренерів, реалізація тренінгових програм, що спрямовані на задоволення актуальних і прогностичних потреб закладу та викладачів щодо розвитку їхніх психолого-педагогічних і фахових компетентностей.

Актуальність зумовлена масштабними перетвореннями в суспільній, соціально-економічній та освітній сферах і відповідним підвищенням вимог щодо якості підготовки вчителів у закладах вищої освіти. Мета роботи - актуалізація проблеми підготовки майбутніх учителів технологій, що є важливим компонентом їх професійної складової, розвитку фахової та психолого-педагогічної творчості педагога. Методи: загальні (діяльнісний, системний, культурологічний, порівняльний); спеціальні (анкетування, експеримент, спостереження, аналіз документів). Розроблено авторську методичну систему підготовки майбутніх учителів технологій на основі існуючих методичних систем навчання. Встановлено, що найбільш змінними компонентами запропонованої методичної системи є мета та завдання, відповідно до них формується зміст методичної системи, методи корелюють із засобами навчання, а найбільш сталий компонент - це форми навчання (консультації, гуртки, олімпіади, конкурси, факультативи); визначено характерні ознаки методичної системи підготовки майбутніх учителів технологій - цілісність (складається з взаємопов'язаних компонентів), структурність і наявність системотвірного фактора (мети), множинність (форм організації, змісту, характеру освітньої діяльності студентів тощо); з'ясовано, що підготовка майбутніх учителів технологій буде ефективною лише при системному поєднанні змісту навчання, методів навчання, форм, засобів і результатів навчання, об'єднуючись у одне ціле з комплексною взаємодією викладача та здобувача освіти.

Актуальність: сучасні процеси реформування професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) характеризуються тенденціями впевненої її інтеграції із ринком праці на засадах державно-приватного партнерства (ДПП) і з урахуванням кращих міжнародних практик. Мета роботи - здійснити аналіз нормативно-правового забезпечення ДПП і з'ясувати його ефективність у розвитку П(ПТ)О. Методи: теоретичні (індукція, синтез, узагальнення); емпіричні (аналіз офіційних документів щодо ДПП; розвитку у сфері П(ПТ)О; виявлення досвіду та ефективності розвитку ДПП на рівні закладів П(ПТ)О; прогнозування перспектив розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О. Охарактеризовано правові засади, принципи ДПП, порядок і механізми проведення аналізу ефективності здійснення ДПП; проаналізовано концепції, нормативно-правові документи (НПД) у сфері П(ПТ)О та окреслено можливості розширення законодавчих ініціатив для створення умов більш ефективного розвитку ДПП у сфері П(ПТ)О; розкрито досвід розвитку ДПП за напрямами, передбачених Концепцією "Сучасна професійна (професійно-технічної) освіта" на період до 2027 р. Результати аналізу законодавчих актів і НПД надають підстави стверджувати про необхідність оновлення чинного та створення сучасного законодавства щодо розвитку ДПП у сфері професійної освіти, розроблення нормативного, наукового, організаційно-методичного забезпечення, створення єдиної концепції та довгострокової моделі ДПП у сфері професійної освіти з визначеними механізмами активізації участі приватних суб'єктів у процесах удосконалення та модернізації національної професійної освіти.

Актуальність: ураховуючи, що будівельна галузь має значний уплив на довкілля при виробництві будівельних матеріалів, виконанні будівельних робіт зі зведення будинків і споруд, обгрунтовано доцільність екологічної освіти та виховання майбутніх робітників і використання технології проблемного навчання у професійній підготовці робітників будівельного профілю. Мета роботи - обгрунтування необхідності та доцільності використання екоорієнтованої технології проблемного навчання у професійній підготовці робітників будівельної галузі. Методи: теоретичні - аналіз наукових праць, нормативних документів, навчально-методичної літератури; порівняння, систематизація й узагальнення даних; емпіричні - спостереження, моделювання освітніх ситуацій, бесіда, опитування. Здійснено аналіз праць науковців із проблем екології та упровадження технології проблемного навчання; акцентовано увагу на необхідності збереження природних ресурсів, навколишнього середовища в діяльності підприємств будівельної галузі; наведено приклади застосування проблемного, частково-пошукового, дослідницького методів екоорієнтованої технології проблемного навчання екологізації професійної підготовки робітників будівельної галузі. Обгрунтовано доцільність застосування технології проблемного навчання у професійній підготовці майбутніх робітників будівельної галузі, екологізації змісту професійного навчання для формування екологічної культури та екологічного мислення.

Актуальність: вітчизняна професійна освіта сьогодні потребує підготовки висококваліфікованих інженерів-педагогів, здатних виконувати професійну діяльність, поєднуючи останні досягнення як сучасної інженерії, так і педагогіки; тому в сучасних умовах великого значення набувають ідеї системної інтеграції інженерних і педагогічних знань. Мета роботи - проаналізувати й узагальнити сучасні теоретико-методологічні підходи до розроблення та вдосконалення змісту підготовки майбутніх інженерів-педагогів; показати використання основних принципів інженерної педагогіки у процесі підготовки заняття з інженерної дисципліни для підготовки майбутніх інженерів-педагогів. Методи: теоретичні (індукція, дедукція, узагальнення, порівняння) - для систематизації наукових фактів, встановлення взаємозв'язків між поняттями; емпіричні (спостереження, метод збору та накопичення даних щодо досвіду викладання інженерних дисциплін у закладі вищої професійної (професійно-технічної) освіти) - для обговорення основних положень. Розглянуто становлення та розвиток інженерної педагогіки, її сучасний статус у системі наук про людину; висвітлено діяльність Міжнародного товариства з інженерної педагогіки, покликаного сприяти забезпеченню високого рівня професійної кваліфікації викладачів технічних дисциплін; узагальнено теоретико-методологічні підходи до розвитку інженерної педагогіки. Встановлено, що в сучасних умовах професійна освіта потребує посиленої уваги до підготовки майбутніх інженерів-педагогів; із поміж багатьох чинників становлення майбутнього педагога професійного навчання важливим визнано дотримання в освітньому процесі основоположних теорій інженерної педагогіки та забезпечення системної інтеграції інженерних і педагогічних знань; наведено досвід використання основних принципів інженерної педагогіки у процесі підготовки заняття з інженерної дисципліни для підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Актуальність: формування професійно-трудового середовища, в якому людина впродовж своєї професійної діяльності неодноразово змінюватиме не лише місце своєї роботи, але й професію, зумовлює необхідність здійснення психолого-педагогічної підтримки підготовки учнівської молоді до вибору професійної кар'єри. Мета роботи - аналіз масиву та динаміки потоку дисертаційних досліджень з проблем підготовки учнівської молоді до вибору професійної кар'єри з фонду Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, виявлення спеціальностей, за якими недостатньо висвітлено зазначену проблему у дисертаційних дослідженнях, та внеску наукових працівників НАПН України щодо науково-методичного забезпечення модернізації та розвитку освіти за цим напрямом. Методи: теоретичні; бібліографічний і наукометричний методи; кількісний аналіз масиву та динаміки потоку дисертаційних досліджень із проблем підготовки учнівської молоді до вибору та реалізації професійної кар'єри за ознаками "Галузь науки, група спеціальностей, спеціальність" і "Захищено в наукових установах НАПН України". Пошук дисертаційних досліджень із проблем підготовки учнівської молоді до вибору та реалізації професійної кар'єри, захищених у 1991 - 2021 рр., що здійснювався в Електронній бібліотеці Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, надав змогу сформувати список із 137 робіт. Установлено, що наукові установи НАПН України зробили значний внесок щодо науково-методичного забезпечення модернізації та реформування освіти за напрямами, пов'язаними з підготовкою учнівської молоді до вибору та реалізації професійної кар'єри. Проте не виявлено дисертаційних досліджень, захищених за спеціальністю "Інформаційно-комунікаційні технології в освіті", що суперечить загальносвітовій тенденції використання ІКТ в освітній діяльності, в тому числі підготовці молоді до вибору та реалізації професійної кар'єри.

Актуальність: інноваційні процеси, що відіграють важливу роль у контексті розвитку економіки України, викликають необхідність впровадження сучасних форм, методів і технологій, досягнень науково-технічного прогресу в соціальний, економічний та освітній простір, законодавчим підсиленням економічних та освітніх інтересів України у сфері державно-приватного партнерства (ДПП). В Україні розвиток партнерських відносин держави, бізнесу та освіти знаходиться на початковому етапі, тому існує необхідність їх наукового дослідження, зокрема, необхідно здійснити аналіз стану розвитку таких відносин у сфері професійної П(ПТ)О. Мета роботи - визначити сутність поняття "ДПП у сфері П(ПТ)О", виявити перспективні напрями його розвитку в Україні, виокремити й охарактеризувати основні етапи створення та функціонування проєктів ДПП в освітній галузі. Методи: теоретичні (синтез, індукція, узагальнення); емпіричні (вивчення літературних джерел, наукових праць, нормативно-правових документів та аналіз сутності поняття "ДПП" у сфері П(ПТ)О). Здійснено аналіз зарубіжних і вітчизняних наукових джерел із проблем ДПП у сфері освіти, окреслено перспективні напрями його розвитку в системі освіти України, досліджено особливості створення та функціонування проєктів ДПП в освітній галузі. Визначено зміст поняття "ДПП у сфері П(ПТ)О " (взаємодія закладів П(ПТ)О та структур бізнесу на основі взаємних інтересів для досягнення спільних цілей; співпраця між державою та бізнесом із метою реалізації освітніх проєктів на основі законодавчих актів і спеціальних угод); з'ясовано перспективи розвитку досліджуваного феномену (вивчення європейського досвіду розвитку публічно-приватного партнерства; запровадження нових проєктів, спрямованих на інвестування у інноваційний розвиток системи П(ПТ)О відповідно до регіональних пріоритетів; розширення можливостей взаємодії закладів П(ПТ)О з державними та приватними партнерами задля організації дуального навчання та підвищення якості практичної підготовки здобувачів освіти); охарактеризовано основні етапи створення та функціонування проєктів ДПП в освітній галузі (підготовчий, організаційний, функціональний, діагностично-корекційний).

Актуальність дослідження зумовлена стрімкими темпами розвитку цифрових технологій і цифрового суспільства та швидким розвитком цифрової педагогіки, що потребує уточнення та конкретизації багатьох понять, які активно і не завжди доречно експлуатуються засобами масової інформації, науково-популярними та науковими джерелами. Мета роботи - здійснити термінологічний аналіз основних дефініцій педагогічного феномена "ІТ-освіта". Методи: загальнотеоретичні методи аналізу, синтезу та узагальнення - для вивчення документальних, оповідальних, публіцистичних і науково-популярних джерел, виявлення основних базових понять дослідження, уточнення їх семантики та особливостей уведення в науковий обіг. Здійснено аналіз офіційних джерел (закони, постанови, розпорядження, накази, концепції, інформаційно-аналітичні та статистичні звіти), наукових (монографії, наукові статті, матеріали конференцій, вебінарів, семінарів), довідкових (словники, довідники, енциклопедії), навчальних (підручники, навчальні посібники), виробничо-практичних (методичні та практичні посібники, освітні програми, робочі навчальні програми, навчальні плани, звіти щодо самооцінювання освітніх програм тощо), публіцистичних і науково-популярних (публікації в ЗМІ, матеріали сайтів, вебресурсів). Досліджено гіперо-гіпонімічні, родовидові відношення в лексико-семантичній системі сучасної педагогічної науки, пов'язані з використанням педагогічного феномена "ІТ-освіта"; з'ясовано, що це поняття є складовою педагогічної категорії "освіта" - складного, багатоаспектного, полісемантичного явища, розмаїто представленого в офіційній, довідковій, науковій, навчальній літературі; визначено сутність поняття "ІТ-освіта", обгрунтовано лексико-семантичну групу базових і суміжних понять ("цифрова освіта", "медіаосвіта", "цифрова культура", "цифрова компетентність", "ІТ-компетентність", "цифрова грамотність", "цифровізація", "діджиталізація", "цифрові навички", "digital-skills" тощо).

Актуальність зумовлюється необхідністю подальшого вдосконалення стандарту професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) з робітничої професії "Оператор поштового зв'язку" відповідно до сучасних потреб роботодавців і ринку праці. Мета роботи - аналіз стандарту П(ПТ)О з робітничої професії "Оператор по-штового зв'язку". Методи: теоретичний аналіз нормативно-правових документів, що регламентують П(ПТ)О з робітничої професії "Оператор поштового зв'язку", законодавчих актів із розвитку освіти в Україні, публікацій у базах даних GoogleScholar, OUCI, NRAT та ін.; пошук інформації з використанням пошукових систем, баз даних і вебсайтів за ключовими словами; порівняльний аналіз; узагальнення; прогнозування. На підставі аналізу чинних законодавчих і нормативно-правових джерел, матеріалів і рекомендації міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, зарубіжного досвіду підтверджено належність ініціативи роботодавцю при розроблені професійного стандарту та мапи професій; уточнено дефініцію "стандарт"; виокремлено особливості професійної кваліфікації за класами операторів поштового зв'язку; встановлено відмінності професійних компетентностей за кожною професійною кваліфікацією. На підставі вивчення зарубіжного досвіду з'ясовано, що при розроблені професійного стандарту та мапи професій провідна роль та ініціатива належать роботодавцю; вивчення нормативно-правових документів, наукової та методичної літератури надали змогу уточнити дефініцію "стандарт"; на підставі аналізу чинного стандарту П(ПТ)О виокремлено особливості професійної кваліфікації за класами операторів поштового зв'язку та встановлено відмінності професійних компетентностей за кожною професійною кваліфікацією; отримані дані в подальшому можуть бути використані для модернізації стандарту "Оператор поштового зв'язку".