Розкрито сутність державного регулювання лізингу, його функції, методи, форми і засоби. Проаналізовано стан та напрями державного регулювання лізингу в різних національних господарствах у процесі їх еволюційного розвитку. Розглянуто проблеми становлення механізмів державного регулювання лізингових відносин у національному господарстві. Досліджено особливості застосування лізингу як інструменту реалізації структурної політики держави, зокрема удосконалення галузевої структури та активації інноваційно-інвестиційних процесів як однієї з основних форм модернізації економіки за сучасних умов. Описано методологічні підходи до визначення сутності лізингу та еволюції його видової структури, а також стан і тенденції розвитку в різних національних господарствах. Обговорено сутність регуляторних інструментів лізингу у країнах з ринковою економікою. Описано специфіку державного регулювання лізингу у країнах з трансформаційною економікою. Розглянуто питання застосування лізингу у процесі інноваційної модернізації економіки.

Розглянуто жанрову парадигму українського роману ХХ - ХХІ ст., залучено широкий інонаціональний контекст. На основі типологічного аналізу домінантних генологічних чинників у вітчизняних і зарубіжних текстах охарактеризовано їх проблемно-тематичну, образно-композиційну та стильову специфіки. Охарактеризовано жіночі образи в соціально-побутових романах К. Гордієнка та Ф. Абрамова. Побудовано жанрову матрицю фантастичних романів Р. Бредбері та Р. Полонського. Приділено увагу жанру "нового роману" в сучасній українській прозі. Досліджено поетикальні домінанти українського роману для дітей у світовому контексті.

Виявлено передумови формування ринку лізингових послуг в Україні, а також особливості державного регулювання та інституційного забезпечення лізингових відносин (ЛВ) в країні. Визначено основні чинники, що стримують розвиток лізингу, щодо меж державного регулювання та ринкової координації. Розроблено та обгрунтовано доцільність застосування відповідних принципів та інструментів державного регулювання ЛВ за галузями національного господарства. Доведено доцільність створення необхідних умов розвитку лізингу в Україні на основі формування та застосування комплексного механізму державного регулювання ЛВ. В основу покладено критерії ефективності регулятивного впливу держави на ЛВ і здійснено на їх основі прогноз динаміки показників лізингу. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання ЛВ в Україні.

Досліджено економічний механізм підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Досліджено етапи формування механізму управління конкурентоспроможністю та внесено пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму управління конкурентоспроможністю промислового підприємства з точки зору сучасної теорії управління соціально-економічними системами, в рамках якої механізм управління онкурентоспроможністю підприємства розглянуто з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища і вимог зацікавлених сторін. Розглянуто економічний механізм управління конкурентоспроможністю промислового підприємства як відкрита система для розробки основних інструментів для підвищення конкурентоспроможності, що включають в себе розробку і використання методів оцінки конкурентоспроможності підприємств, зміцнення продажу через практичне поліпшення характеристик продукції, створення конкурентних переваг за рахунок збільшення інноваційних процесів.

Розглянуто агропромисловий комплекс як системоутворююча підсистема національної економіки, яку необхідно розглядати як складну інтегровану соціально-економічну систему взаємопов'язаних галузей з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання сільськогосподарської продукції. Як будь-яка відкрита система, АПК регіонів відчуває на себе вплив зовнішніх факторів, для з'ясування яких запропоновано проведення PEST-аналізу, що включає такі фактори впливу, як: політичні, економічні, соціальні та науково-технічні. Проведений PEST-аналіз дав можливість зіставити процеси, які відбуваються в АПК регіонів, з напрямами національних та світових економічних тенденцій розвитку. Встановлено, що існуючі загрози щодо політичних, економічних, соціальних та науково-технічних факторів не сприяють розвитку АПК регіонів, у тому числі як єдиної, цілісної, збалансованої, інтегрованої системи, що забезпечує населення продовольчими та промисловими товарами тощо, а також гальмують використання потенційних можливостей та таких існуючих переваг, як: родючість грунтів, сприятливі кліматичні умови, вигідне географічне розташування, значні сільськогосподарські угіддя, широкі експортні можливості та вимагають розроблення заходів організаційно-економічного механізму щодо їх елімінації.

Досліджено сутність понять "механізм" та "організаційно-економічний механізм". Встановлено, що "механізм" являє собою складну організовану систему, але головним є те, що він постійно супроводжується певним процесом, без якого сам механізм, спрямований на виконання специфічних функцій, не може існувати. З'ясовано, що різне тлумачення поняття "механізм" полягає в тому, що у технічних науках використовують ресурсний підхід, а в економічних - системний або процесний. Широке поширення поняття "механізм" у економічному обігу зумовлено тим, що за допомогою цього терміну можна описати взаємодію виробничого й соціального процесів. В результаті проведеного дослідження поняття "організаційно-економічний механізм" з'ясовано, що: по-перше, не існує єдиної точки зору щодо сутності даного поняття; по-друге, більшість дослідників вважають, що механізм повинен враховувати певні цілі, завдання та засоби їх досягнення; по-третє, організаційно-економічний механізм являє собою певну систему організаційних та економічних форм, методів, важелів, інструментів, процедур тощо, що діють на різних рівнях економіки; по-четверте, механізм базується на певних принципах та діє в межах об'єктивних економічних законів по відношенню до певних об'єктів та суб'єктів. Дано авторське визначення поняття "організаційно-економічний механізм" - як певної сукупності елементів організаційного та економічного характеру (об'єктів, суб'єктів, цілей, завдань, способів взаємодії, методів, важелів, інструментів тощо), взаємозв'язаних та взаємодіючих між собою із рухливими внутрішніми та зовнішніми зв'язками на макро-, мезо-, мікрорівнях економіки, її міжгалузевих комплексів, галузей, первинних ланок тощо, ефективність реалізації якого залежить від здатності створювати відсутні у конкретний момент зв'язки, елементи, стимули тощо.

Доведено важливість дослідження структурних змін національної економіки (НЕ), оскільки НЕ України характеризується суттєвими структурними диспропорціями соціально-економічного розвитку та необхідне вдосконалення методологічних принципів щодо державного регулювання структурних змін у НЕ за умов інтелектуалізації. Обгрунтовано використання методології системного підходу до державного регулювання структурних змін у НЕ за умов інтелектуалізації. Обгрунтування використання методології системного підходу надало змогу визначити низку принципів державного регулювання структурних зрушень у НЕ, що являють собою певну систему, яка складається з універсальних та локальних принципів.

Досліджено теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму (ОЕМ) розвитку агропромислового комплексу (АПК) регіонів. Обгрунтовано складові ОЕМ розвитку АПК. Проаналізовано ОЕМ розвитку АПК регіонів України. Удосконалено методичний підхід до оцінювання та прогнозування розвитку АПК України. Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності ОЕМ розвитку АПК регіонів та проведено їх апробацію. Досліджено запровадження та апробацію методичного підходу до оцінювання ефективності ОЕМ та прогнозування розвитку АПК регіонів.

Обгрунтовано інструменти та заходи щодо подолання структурних диспропорцій зовнішньої торгівлі як важливої складової підвищення ефективності державного регулювання структурних змін у національному господарстві. На основі аналізу показників обсягу та структури експорту України визначено, що зовнішня торгівля характеризується збереженням розбалансованості між низько- та високотехнологічною продукцією, переважанням сировинної складової, низькими темпами переорієнтації на нові перспективні ринки. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці провідних вітчизняних учених у сфері державного регулювання та структурної політики. Вирішення наукових завдань здійснювалось з використанням наступних методів дослідження: аналізу та синтезу; методи порівняння та узагальнення; системний і комплексний. Обгрунтовано, що за рахунок структурних реформ, як і відбуваються в сучасних умовах, Україна має можливості здійснити переорієнтацію експорту на високотехнологічні продукти, підвищити свої конкурентні позиції на світовому, насамперед європейському, ринку та забезпечити умови для формування мереж зростання, отримання синергічного ефекту у розрізі регіональних, територіальних та інших складових структури національно економіки. Запропоновано інструменти досягнення такого ефекту, де серед основних виділено фінансово-економічні, структурно-організаційні, консультативно-інформаційні. Виявлено, що вагому роль у інтенсифікації здійснення структурних зрушень у зовнішній торгівлі має бути відведено політиці таргетування.

Поглиблено теоретичні положення, удосконалено методичні підходи та надано практичні рекомендації щодо функціонування організаційно-економічного механізму розвитку АПК регіонів. На основі дослідження наукових шкіл щодо структурування національного господарства та ролі аграрної сфери у розвитку економіки, уточнено сутність понять: "агропромисловий комплекс", "розвиток АПК", "організаційно-економічний механізм". Уточнено складові організаційно-економічного механізму розвитку АПК регіонів. Удосконалено методичний підхід до оцінювання ефективності організаційно-економічного механізму розвитку АПК регіонів та проведено його дослідно-експериментальну перевірку. Виявлено пентагрупу перешкод розвитку АПК регіонів, а саме відокремлено перешкоди макрорівня, пов'язані з державним та регіональним управлінням та підтримкою розвитку сфер АПК, екологічні, логістичні, інформаційно-аналітичні та технологічні перешкоди. Обгрунтовано напрями елімінації пенгагрупи перешкод розвитку АПК регіонів, відповідно до функції організаційної та економічної складової організаційно-економічного механізму розвитку АПК регіонів. Запропновано концепцію організаційно- економічного механізму активізації розвитку АПК регіонів.

З'ясовано, що немає єдиної думки щодо структури економічного потенціалу регіону, виявлено існування різних поглядів на його структуризацію, а також введення в науковий простір такого трактування потенціалу, який відповідає новим економічним умовам, що базуються на стрімкому розвитку інформатизації та цифрових технологій. Це засвідчує необхідність всебічного дослідження процесів формування, функціонування та використання економічного потенціалу регіону як стимулятора інтенсифікації розвитку в сучасних умовах цифрової трансформації. Проведено аналіз поглядів щодо структуризації економічного потенціалу регіону показав, що вони мають суттєві відмінності й на сьогодні не має єдиного погляду на це питання. Водночас виявлена певна схожість, яка дозволила згрупувати досліджувані підходи. У межах цього дослідження з'ясовані основні тенденції та характеристика впливу цифровізації, виявлені фактори та їхні прояви на потенціал. З'ясовано, що цифровізація є основою, що безпосередньо впливає на регіональний розвиток та рівень його потенціалу, від якого своєю чергою залежить готовність приєднуватися та використовувати нові знання, інформацію, інновації. Доведена провідна роль регіону та його потенціалу як бази формування нових підходів до питань розвитку в умовах цифрової трансформації за рахунок зміщення акцентів на нематеріальні фактори, людські ресурси, інституції, нематеріальну частку складових регіонального потенціалу та внутрішню природу факторів інтенсифікації його розвитку.

У монографії досліджено теоретико-мстодичні засади капіталізації інтелектуального капіталу як детермінанти структурної модернізації регіональної економіки. Обґрунтовано теоретичні засади регулювання структурних зрушень в економіці, визначено методологічний базис регулювання структурних зрушень в регіональній економіці через капіталізацію інтелектуального потенціалу. Виявлено тенденції та динаміку структурних зрушень в економіці регіонів та вплив на ці процеси інтелектуальних ресурсів. Запропоновано концептуальні засади модернізації структурних перетворень в економіці регіонів України в контексті інтелектуалізації.