Рассмотрены вопросы организации летной работы гражданской авиации в вопросах и ответах, взаимодействия летной службы со службами движения ВС и обеспечения полетов, профессиональной подготовки летного состава, формирования экипажей воздушных судов и допуска летного состава к полетам, планирования и контроля организации летной работы, летно-методической работы в гражданской авиации, подготовки экипажей к полетам на внутренних и международных воздушных линиях, разборов полетов, организации летной работы в учебных заведениях и при выполнении испытательных и экспериментальных полетов, а также ведения летной документации и штабной работы в подразделениях гражданской авиации.

Вивчено основні селекційно-генетичні параметри господарськи корисних ознак з метою їх використання для вірогідної оцінки та вибору ефективних методів поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

З аналізу хімічного складу великої кількості надгігантів I і II класів світності виділено п'ять масивних зірок, що вперше еволюціонують від В-зірок Головної послідовності в область червоних надгігантів. Два з цих надгігантів (HD 17905, HD 172365) показують початковий хімічний вміст Li, C, N і Na, практично ще не змінений у процесі перемішування та конвективного виносу продуктів CNO- та NeNa-циклів, на відміну від більшої частини надгігантів, для яких є характерними аномалії вмісту цих елементів. Інші три перебувають у процесі такого виносу (HD 18391, HD 32655, HD 159181). Три надгіганти показують наявність лінії літію, їх лінії поглинання розширені обертанням. Два з них - HD 17905 і HD 18391 - знайдені вперше. Детально дискутується еволюційний статус усіх п'яти надгігантів. Зроблено висновок, що перемішування починається за температур 5 800 - 6 500 K, тобто задовго до стадії червоного гіганта. Спочатку згорає літій, паралельно з цим відбуваються зміни вмісту C, N та Na. Встановлено, що у швидкообертових зірках руйнування літію є незначним - можливо, через те, що викликана обертанням циркуляція біля поверхні є достатньо сильною для збереження літію у верхніх шарах конвективної зони, де температура є недостатньою для його руйнування.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.27

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати спектроскопічного дослідження зір головної послідовності (ГП), гігантів, незмінних надгігантів, класичних цефеїд і віргінід спектральних класів F, G, K. Для визначення ефективних температур зір ГП, гігантів, надгігантів (спектральні класи F - K, внутрішня точність 5 - 25 K) на основі методу відношення глибин ліній розроблено спеціальні програми. Відкрито новий провал у розподілі зір ГП у температурному діапазоні від 5 560 до 5 610 К. Проаналізовано результати мультифазних спектроскопічних досліджень багатьох класичних цифеїд. Відкрито перші дві літієві цефеїди нашої Галактики. Обгрунтовано припущення, що зафіксовані особливості профілів ліній у спектрах X Sgr, V1334 Cyg, EV Set і BG Cru обумовлені нерадіальними коливаннями. На підставі аналізу спектроскопічних даних виявлено почервоніння для 74-х надгігантів класів F, G, K і для 164-х класичних цефеїд. Для дослідження радіального розподілу хімічних елементів галактичного диска між галактоцентричними відстанями 4 - 16 кпк використано 380 спектрів з високою роздільною здатністю 190 галактичних цефеїд.

Вперше здійснено комплексний аналіз кличок собак (кінонімів) в українській мові. За мотиваційними ознаками, покладеними в основу називання, виділено головні принципи номінації тварин. Визначено обсяг онімної та апелятивної лексики, що слугувала джерельною базою для творення кличок. Досліджено способи словотворення, характерні для кінонімів, а також визначено продуктивні форманти та словотвірні типи. Вивчено місце кіноніма в сучасній зоонімній системі, розкрито особливості його основних і додактових функцій. Виявлено головні внутрішньо- та позамовні чинники впливу на вибір клички, зокрема з'ясовано характер впливу моди, традицій і особистих уподобань власників тварин на зміни в кінонімній царині.

Впервые осуществлен комплексный анализ кличек собак (кинонимов) в украинском языке. По мотивационным признакам, положенным в основу называния, выделены главные принципы номинации животных. Определен объем онимной и апеллятивной лексики, послужившей первоисточником для создания кличек. Исследованы способы словообразования, характерные для кинонимов, а также определены продуктивные форманты и словообразовательные типы. Изучено место кинонима в современной зоонимной системе, раскрыты особенности его основных и дополнительных функций. Выявлены главные внутри- и внеязыковые факторы влияния на выбор клички, в частности определен характер влияния моды, традиций и личных вкусов владельцев животных на изменения в кинонимной сфере.

Патоморфологічне дослідження перивентрикулярної зони головного мозку недоношених дітей із масою тіла під час народження менше 1500 г і внутрішньошлуночковими крововиливами із використанням гістохімічного методу виявлення заліза продемонструвало накопичення заліза в тканині головного мозку. Ці процеси супроводжувалися ушкодженням білої речовини: у 75 % новонароджених виявлено перифокальні вогнища лейкомаляції.

Висвітлено теоретичні засади та практичне значення морфологічної парадигматики. Визначено чинники, які впливають на морфологічні парадигми українських прізвищ. Проаналізовано залежність вибору відмінкових флексій від акцентуації, словотворчих суфіксів чи фіналей основи, семантики, узусу тощо. Проведено порівняння системи словозміни прізвищ та апелятивів у сучасній українській мові. Визначено елементарні парадигматичні класи прізвищ іменникового та прикметникового типів. З'ясовано особливості словозміни так званих різновідмінюваних прізвищ.

Досліджено чинники ризику розвитку гіпоксично-ішемічного ушкодження головного мозку, вивчено роль показників обміну заліза та показано їх залежність від гестаційного віку. Доведено, що найбільш значні порушення ферокінетики мають недоношені діти з внутрішньошлуночковими крововиливами (ВШКВ), перивентрикулярною лейкомаляцією (ПВЛ) і гестаційним віком менше 32-х тижнів. Встановлено наявність зв'язків між показниками обміну заліза та тяжкістю ураження мозку у недоношених новонароджених. Показано, що у разі ВШКВ відбувається накопичення заліза в тканині головного мозку, що відіграє важливу роль у формуванні ушкодження білої речовини мозку (у 75 % померлих дітей виявлено перифокальні вогнища лейкомаляції). Визначено рівні нейротрофічного фактора головного мозку у дітей з ПВЛ та ВШКВ залежно від гестаційного віку. Доповнено схему патогенезу гіпоксично-ішемічного ушкодження ЦНС у недоношених новонароджених шляхом включення порушень ферокінетики як однієї з ланок негативного впливу на формування ушкодження мозку у недоношених дітей.

Йдеться про вживання особливих словоформ кличного відмінка, які входили до системи відмінювання іменників ще в праслов'янській мові-основі. У частині слов'янських мов у процесі історичного розвитку вокатив був утрачений, зокрема в російській, білоруській, нижньолужицькій, словенській, словацькій. Кличний відмінок, або клична форма, збережена в українській, чеській, польській, хорватській, верхньолужицькій, сербській мовах. Незважаючи на те що болгарська та македонська мови втратили відмінки, проте вокатив наразі є живим явищем граматичних систем указаних мов. Як свідчать дослідники, у боснійській та чорногорській - нових літературних слов'янських мовах, які з'явилися в кінці ХХ століття, - також є грамеми кличного відмінка. Лінгвісти відзначають загальнослов'янську тенденцію заміни словоформ кличного відмінка формами називного, тобто вокатив із спеціальними флексіями стає рідковживаним. В українській мові, крім зазначеного глобального явища, зафіксовані випадки вживання спеціальних флексій кличного відмінка навіть у тих лексемах, у яких ця форма збігається з номінативом, зокрема в іменниках середнього роду чи похідних від них. У публікації згадано про низку апелятивів та онімів на -о, -е, що виникли з вокатива, частина дослідників кваліфікувала їх як колишні форми середнього роду, які із часом набули значення чоловічого роду. Звернено увагу на кличний відмінок таких власних імен та прізвищ, утворених від них. Спорадично трапляються прізвища, утворені від апелятивів середнього роду, які змінюють категорію роду на чоловічий та жіночий і набувають спеціальних закінчень тільки в чоловічому роді. В усному мовленні та Інтернет-виданнях лексеми середнього роду - назви істот на кшталт "дитятко", "янголятко", очевидно, за аналогією до чоловічого роду в кличному відмінку засвідчені з флексією -у.

Розглянуто акцентуаційні особливості українських прізвищ з погляду морфологічної парадигматики, визначено акцентні парадигми досліджуваних антропонімів у сфері словозміни, звернено увагу на зміну наголосу у зв'язаних формах називного, родового, знахідного та кличного відмінків множини.

Дослідження біологічних об'єктів у судово-токсикологічних відділеннях бюро судово-медичної експертизи проводяться при відсутності контрольних дослідів. Наявність домішок у витяжках з біологічного матеріалу знижує об'єктивність отриманих результатів при кількісному визначенні речовин методом спектрофотометрії в УФ-області спектра. Застосування методів очистки (хроматографії в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), екстракції різними органічними розчинниками) не дозволяє повністю виділити співекстрактивні речовини з витяжок. Вибір методу похідної спектрофотометрії для ідентифікації та кількісного визначення лікарських препаратів у хіміко-токсикологічному аналізі надає можливість усунути вплив фону домішок. Мета дослідження - розробка методики визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатної для судово-токсикологічної експертизи. Для дослідження використовували розчини хлоропіраміну гідрохлориду у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду, а також модельні суміші тканини печінки тваринного походження та препарату. Хлоропірамін ізолювали з біологічного матеріалу водою, підкисленою кислотою оксалатною, очистку виконували екстракцією домішок гексаном при рН 2,0 та ТШХ-методом. Вміст речовини визначали методами спектрофотометрії в УФ-області спектра та похідної спектрофотометрії. Проведено ідентифікацію та кількісне визначення хлоропіраміну гідрохлориду в розчинах у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду при застосуванні другої похідної спектрів світлопоглинання, яку розраховували за допомогою поліноміальної апроксимації методом найменших квадратів. Розрахунок проводили за допомогою диференційних цифрових фільтрів. При аналізі препарату у біологічному матеріалі встановлено, що спектральні характеристики речовини та біогенних домішок апроксимувалися поліномами різних ступенів, що дозволяло усунути вплив фону домішок на результати дослідження. Проведено порівняльну оцінку методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра для кількісного визначення хлоропіраміну у витяжках з біологічного матеріалу. Встановлено, що метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати в умовах відсутності контрольних проб. Висновки: за результатами досліджень розроблено методику ідентифікації та кількісного визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатну для судово-токсикологічної експертизи. Показана можливість використання методу похідної спектрофотометрії для корекції впливу співекстрактивних речовин на результати аналізу біологічних об'єктів. При порівнянні методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра встановлено, що обидві методики не мають значних розбіжностей, тому є практично рівноцінними. В умовах відсутності контрольних проб та впливу фону домішок метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати.