Доведено, що польська аристократія наприкінці XVIII - у першій третині XIX ст., маючи значний вплив у регіоні, намагалася відновити втрачену самостійність у вирішенні питань державного значення шляхом активної участі у суспільно-політичному, економічному, освітньому та релігійному житті Правобережної України.

Проведено аналіз початку активного заселення французькими дворянами території Північного Причорномор'я. Виділено причини та наслідки переговорів А. Е. де Ришельє з урядом Російської імперії, що суттєво вплинуло на переселенський рух аристократії. Проаналізовано діяльність комерції радника В. Рув'є як приклад господарського освоєння регіону європейцями.

Увагу приділено науковій творчості талановитого історика, одного з основоположників державницького напряму української історіографії, ідеолога українського консерватизму В'ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931). На основі аналізу історичних монографій і статей, публіцистики та листування вченого вивчено його внесок у дослідження державотворення в Україні у 1648 - 1657 рр. У такому контексті розкрито оцінку істориком постаті Б. Хмельницького. Звернено увагу на спростування ним стереотипів польської, російської та української народницької історіографії з їх поглядами на гетьмана як на "бунтаря", "месника", "козацького батька". Розкрито аналіз ученим еволюції його політичних орієнтирів від дотримання положень ягеллонського легітимізму - визнання законності влади польського короля - до прагнень відновлення окремої Української держави у межах усіх етнічних її земель. З'ясовано розуміння В. Липинським ролі Б. Хмельницького у формуванні основ державної ідеї, усвідомлення ним її спадкоємності від часів Русі IX - XIII ст. і королівства короля Данила. Висвітлено погляди науковця на проблему централізації ним владних повноважень за рахунок нівелювання значення рішень загальної і старшинської рад. Проаналізовано внесок історика у вивчення ним же ж уперше поставленої проблеми курсу Б. Хмельницького на утвердження спадкового гетьманату, який, на переконання вченого, забезпечив би Українській державі другої половини XVII ст. сталий розвиток, економічний добробут і соціальну стабільність. Підкреслено позитивну, на відміну від народницької історіографії, оцінку В. Липинським місця та ролі у революційних подіях 1648 - 1657 рр. вищих верств козацької України - городового козацтва та покозачених шляхтичів. Висвітлено здобутки вченого у вивченні складного процесу становлення із козацьких старшин і представників покозаченої шляхти "національної аристократії" республіки "Військо Запорізьке". Осмислено його окцидентальний (із пієтетом перед здобутками західної цивілізації) погляд на старшин як фактичних представників європейського рицарства, що посідали аналогічний із західними аристократіями ієрархічний щабель. Окреслено бачення істориком ролі Б. Хмельницького у формуванні політичної еліти Гетьманщини. Здійснено спробу розкрити участь шляхтичів у розбудові та функціонуванні її новостворених державних інститутів. Проаналізовано розуміння вченим теоретичних аспектів феномену аристократії. З'ясовано його погляди на співвідношення таких понять, як "національна аристократія", "політична еліта", "провідна верства", "правляча верства". Звернено увагу на розуміння істориком державо- і націєтворчої природи будь-якої "національної аристократії". Висвітлено етапи становлення В. Липинського як ученого, запропоновано умовну їх періодизацію. Розкрито вплив на формування його історичних поглядів наукової та культурної течії неоромантизму, модерністського напряму в історіографії і позитивізму. Проаналізовано методологію робіт ученого та джерельну основу історичних статей і монографій (із помітною тенденцію до використання ним джерел особового походження - листів, щоденників, подорожніх записок іноземців).

Висвітлено науково-історичний доробок В'ячеслава Липинського (1882-1931) у вивчення державотворчих процесів в Україні 1648-1657 рр. Розкрито оцінку ним постаті гетьмана Б. Хмельницького, еволюцію його політичних орієнтирів від дотримання положень ягелонського легітимізму - визнання законності влади польського короля - до відновлення окремої Української держави. З'ясовано розуміння ролі гетьмана у формуванні основ державної ідеї, усвідомлення останнім її спадкоємності від часів Русі ІХ-ХIII ст. і королівства короля Данила. Висвітлено погляди вченого на проблему централізації Б. Хмельницьким владних повноважень і курсу на утвердження спадкового гетьманату. З'ясовано його здобутки у вивченні процесу становлення із козацьких старшин і представників покозаченої шляхти "національної аристократії" республіки "Військо Запорізьке". Проаналізовано розуміння теоретичних аспектів феномену аристократії. Висвітлено етапи становлення наукових поглядів В. Липинського і запропоновано умовну їх періодизацію. Зроблено спробу розкрити методологію його праць; вивчено джерельну основу історичних статей і монографій.

Висвітлено питання участі князів Ружинських як військових діячів Речі Посполитої у війні проти Московської держави; зроблено спробу осмислити складний процес становлення політичної еліти Гетьманщини, зокрема на прикладі постатей Б. Хмельницького і М. Кривоноса, з'ясувати розуміння її суспільної ролі творцями "Конституції Пилипа Орлика". Розкрито співвідношення понять "аристократія" і "свобода" в умовах європейського раннього модерну. Окреслено специфіку формування політичні еліти Молдавського князівства у перші десятиліття XVII ст. Висвітлено роль української інтелектуальної еліти XIX ст., внесок знаті у культурний поступ соціуму, її мецинатські ініціативи. У контексті вивчення феномену аристократії проаналізовано низку методологічних, джерелознавчих та історіографічних питань.