Описано квантову теорію переносу випромінювання у зоряних атмосферах, елементарні процеси з участю фотонів. Проаналізовано стани атомних систем та електромагнітного поля, взаємодію поля випромінювання з атомними системами. Висвітлено класичну та квантову теорії природної ширини спектральної лінії, теорію квазістаціонарних станів квантових систем. Розкрито вплив магнітного поля зір на контури спектральних ліній, їх надтонку структуру. Наведено правило сум для сил осцилятора, наближені вирази для функцій перерозподілу за частотами, кінетичне рівняння для заселеності атомних станів.

Описаны квантовая теория переноса излучения в звездных атмосферах, элементарные процессы с участием фотонов. Проанализированы состояние атомных систем и электромагнитного поля, взаимодействие поля излучения с атомными системами. Освещены классическая и квантовая теории природной ширины спектральной линии, теория квазистационарных состояний квантовых систем. Раскрыты влияние магнитного поля звезд на контуры спектральных линий, их сверхтонкая структура. Приведены правило сумм для сил осциллятора, приближенные выражения для функций перераспределения по частотам, кинетическое уравнение для заселенности атомных состояний.

Висвітлено основні етапи наукової, педагогічної та науково-організаційної діяльності відомого вченого-астрофізика, спеціаліста в галузі теорії перенесення випромінювання та фізики планет, лауреата Державної премії у галузі науки і техніки та премії НАН України ім. М.П.Барабашова, професора Е.Г.Яновицького.

Освещены основные этапы научной, педагогической и научно-организационной деятельности известного учёного-астрофизика, специалиста в области теории перенесения излучения и физики планет, лауреата Государственной премии в области науки и техники и премии НАН Украины им. М.П.Барабашова, профессора Э.Г.Яновицкого.

Висвітлено наукову, педагогічну, науково-організаційну діяльність відомого вченого-астрофізика, спеціаліста в галузі фізики комет, лауреата Премії АН СРСР, доктора фізико-математичних наук Л.М.Шульмана, наведено бібліографію наукових праць вченого.

Освещены научная, педагогическая, научно-организационная деятельность известного учёного-астрофизика, специалиста в области физики комет, лауреата Премии АН СССР, доктора физико-математических наук Л.М.Шульмана, приведена библиография научных трудов учёного.

Висвітлено основні етапи життя, наукову, педагогічну, науково-організаційну діяльність відомого вченого астрофізика, спеціаліста в галузі фізики планет, лауреата Державної премії України у галузі науки та техніки та премії Національної академії наук України ім. М.П.Барабашова, доктора фізико-математичних наук, професора О.В.Мороженка. Наведено покажчик праць ученого за період 1962 - 2006 рр.

Освещены основные этапы жизни, научная, педагогическая, научно-организационная деятельность известного ученого астрофизика, специалиста в области физики планет, лауреата Государственной премии Украины в сфере науки и техники и премии Национальной академии наук Украины им. М.П.Барабашова, доктора физико-математических наук, профессора А.В.Мороженко. Приведен указатель трудов ученого за период 1962 - 2006 гг.

Проведено повний бібліографічний аналіз та висвітлено архівні джерела за темою дослідження життя та творчості видатного американського ученого-астрофізика українського походження, останнього представника всесвітньо відомої астрономічної династії Струве, академіка О.Л. Струве (1897 - 1963). Введено до наукового обігу відомості з документів нових архівних джерел, виявлених автором.

Індекс рубрикатора НБУВ: В63 с0

Рубрики:

Астрофізика

Шифр НБУВ: Ж25640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що сукупність даних астрофізичних спостережень вказує на наявність у Всесвіті особливої субстанції, що проявляє себе лише своєю гравітацією. Ця невидима і прозора субстанція дістала назву темної матерії. Сучасна теорія еволюції Всесвіту узгоджується з даними спостережень лише за умови, що темна матерія складається з частинок досі невідомої природи. Дослідження властивостей і з'ясування природи темної матерії є одним із найактуальніших завдань фундаментальної фізики, астрофізики і космології.

Розглянуто основи розділу астрономії - астрофізики. Наведено необхідні відомості із загальної астрономії, викладено основні методи та засоби теоретичної та практичної астрофізики. Висвітлено основи фізики зір і планетарних систем, фізики Галактики та Мегагалактики. Подано основи космології та проблеми життя у Всесвіті.

Подано інформацію про системи небесних координат. Розглянуто рух Сонця на небесній сфері. Наведено типи календарів. Розкрито астрономічні основи календаря. Описано рух небесних тіл Сонячної системи. Приділено увагу питанням електромагнітного випромінювання небесних тіл.

Досліджено своєрідність сюжетно-композиційної організації п'єси про ученого-астрофізика Ярослава, який відображає духовно-моральну проблематику своєї епохи. Левада у своїй трагедії репрезентує образ сучасника в усій його духовній і фізичній красі, що уособлює естетичний ідеал. Зв'язок цієї трагедії з "Фаустом" Гете визначається не лише назвою твору, але й характерною системою внутрішніх зв'язків та аналогій.

На основі архівних матеріалів розглянуто діяльність колективу Одеської астрономічної обсерваторії під керівництвом В. П. Цесевича з відновлення роботи установи у період повоєнної відбудови. Визначено низку нових напрямів наукових досліджень обсерваторії, які стали провідними в подальший період її діяльності. Відзначено, що в перші повоєнні роки в обсерваторії розпочалася інтенсивна підготовка наукових кадрів, було поставлено питання щодо будівництва заміських пунктів спостережень та зроблено перші кроки з налагодження власного приладобудування. Це стало важливою передумовою подальшого розвитку обсерваторії.

Мета роботи - репрезентація біографічних відомостей про видатного астрофізика XX ст. Йосипа Самуїловича Шкловського. Методи дослідження - аналіз наукової та науково-популярної літератури з питань астрофізики, якими займався Йосип Самуїлович Шкловський; бесіди з донькою вченого Аллою Йосипівною про роки дитинства Йосипа Самуїловича та його наукову діяльність. Описано експонати музеїв м. Глухів Сумської області (батьківщина ученого), які розповідають про життя і наукову творчість ученого; вперше опубліковано спогади Алли Йосипівни Шкловської про батька; подано інформацію про проведення I Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Йосипа Самуїловича Шкловського (м. Глухів, 6 - 8 жовтня 2016 р.).

Наведено необхідні відомості із загальної астрономії, зокрема висвітлено питання сферичної астрономії, астрометрії та небесної механіки. Розглянуто аналізатори та приймачі випромінювання. Увагу приділено методам і засобам теоретичної та практичної астрофізики, основам фізики зір і планетних систем, фізики Галактики та Метагактики, основам космології. Окремо розглянуто проблеми життя у Всесвіті, зокрема існування та пошуку життя поза Землею, а також проблеми SETI.

Досліджено життя і творчість вітчизняного астронома М. С. Саврона, фахівця у галузі галактичної та позагалактичної астрономії. Висвітлено етапи наукового шляху талановитого вченого, астронома-спостерігача, який вивчав фізичні характеристики Сонця, успішно фотографував малі планети і астероїди головного поясу (Аквітанію, Весту, Іриду, Флору, Цереру), здійснив серію багаторічних спостережень змінних зір. Саврон одним із перших серед вітчизняних астрономів досліджував змінні зорі, зокрема Нові у сузір'ях Геркулеса, Орла та Ящірки, які, за сучасними даними, є проміжними полярами (DQ Herculis, V603 Aquilae). Астроном вивчав потрійну зоряну систему Дельту Лебедя, спостерігав рідкі зорі О-типу, фотографував відомі кулясті скупчення М13 у сузір'ї Геркулеса та М15 у сузір'ї Пегаса, в якому також міститься багато змінних зір; досліджував довгоперіодичну комету Джонсона (1936). В Харківській астрономічній обсерваторії Саврон виконав грунтовну науково-дослідницьку роботу, присвячену проблемі поглинання фотографічних променів в атмосфері Землі. У складі делегації харківських астрономів взяв участь у спостереженнях так званого "Великого радянського затемнення" - повного сонячного затемнення 1936 р. Наведено приклади співпраці астронома з провідними ученими Харківської астрономічної обсерваторії проф. Б. П. Герасимовичем, проф. М. П. Барабашовим, Б. Є. Сємейкіним та П. Г. Пархоменко; показано участь Саврона у розбудові інструментальної бази обсерваторії; проаналізовано його наукові публікації. Розглянуто адміністративно-педагогічну діяльність ученого у закладах вищої освіти: в Харківському державному університеті ім. О. М. Горького, Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди, зокрема на посадах декана географічного та фізико-математичного факультетів, завідувача кафедри астрономії. Документально підтверджено діяльність проф. М. С. Саврона під час Другої світової війни, зокрема висвітлено його участь в організації Ради наук у Харкові та роботу в Науково-технічній управі під час німецької окупації міста у 1941 - 1943 рр.

Роботу присвячено розвитку нової, прецизійної релятивістської теорії опису атомних поляризованостей, ван дер Ваальсових констант, параметрів зсуву і уширення за рахунок зіткнень спектральних ліній надтонкої структури важких складних, багатоелектронних атомів в атмосфері інертних буферних газів, в основі якої лежить використання нової версії оптимізованого методу Ді-рака-Фока-Штурма з послідовним урахуванням у межах релятивістської теорії збурень багаточастинкових обмінно-кореляційних ефектів, узагальненої версії обмінної теорії збурень та узагальненої кінетичної теорії форми спектральних ліній. Отримано з прийнятною для багатьох додатків (оптика, спектроскопія, фізика лазерів, плазми, астрофізика тощо) точністю переважно нові дані щодо сил осциляторів радіаційних переходів, атомних поляризованостей, ван дер Вальсових констант, параметрів зсуву, уширення спектральних ліній надтонкої структури для пар "лужний атом, ТІ - атом інертного газу (Не, Ne, Аг, Кг, Хе)" в широкому інтервалі температур.

Мета дослідження - розгляд та класифікація існуючих методів реєстрації та спостереження подвійних зірок. Проведено системний аналіз існуючих способів виявлення плдвійних систем, проаналізовано наявні на сьогодні підходи та розглянуто їх особливості. Розглянуто типи подвійних зірок, які можна класифікувати як візуальні, що виглядають як два окремих компоненти, відносне положення яких змінюється через рух вздовж своїх орбіт, астрометричні, в яких візуально помітна тільки одна компонентна із змінним рухом, який спричиняється гравітаційним впливом другої компоненти, спектроскопічні, спектри яких виявляють регулярні зміни та фотометричні, періодичні коливання повної яскравості яких викликані рухом компонентів подвійної системи. Фізичні подвійні зірки представляють для астрономії як науки в цілому фундаментальний інтерес, який здебільшого визначається тим, що саме вивчення подвійних зірок дозволило однозначно встановити єдність закону всесвітнього тяжіння Ньютона у Всесвіті і отримати, спираючись на спостереження, фундаментальні знання про маси зірок, їх світності і еволюції. Використовуючи існуючі на сьогодні методи виявлення подвійних зірок можливо з'ясувати велику кількість їх параметрів незалежно від типу подвійних систем. Відповідно до методу спостереження і виявлення тієї або іншої системи зірок, можна скористатись різними варіантами знаходження пераметрів світил. Зміна блиску тіла системи зазвичай викликана зміною взаємного положення тіл, внаслідок їх руху по орбітах, а також обертання тіла навколо власної осі. В останньому випадку крива блиску дозволяє встановити період обертання тіла на час спостереження. У змінних зірок зміна блиску може бути пов'язана з рухом навколо неї менш яскравої зірки-компаньйона, а також може свідчити про наявність планет коло неї. Зміни зсувів або роздвоєнь спектральних ліній спектрально-подвійних зірок дозволяють визначити променеву швидкість, яка є проекцією орбітальної швидкості на промінь зору. Криві променевих швидкостей одного або обох компонентів дають можливість обчислити елементи істинної орбіти.

Досліджено факти з історії астрономії періоду 30-х років ХХ ст. Її метою є відображення подій навколо залучення радянських і західних астрономів у процеси політичного протистояння СРСР та західного світу на початку 1930-х років на тлі ідеологічного протистояння релігії та науки. На основі вивчення газетно-журнальної періодики цього періоду реконструйовано послідовність резонансних подій, пов'язаних зі зверненням Голови Католицької церкви Папи Римського Пія XI до християнського світу з оголошенням нового "хрестового походу" проти Радянського Союзу. Розглянуто окремі аспекти світоглядного сприйняття взаємовідносин між релігією та наукою під час політичного протистояння між західним світом та СРСР; висвітлено позицію представників офіційної радянської науки, які виступили з гострим засудженням відозви Пія XI. Зокрема, опираючись на найбільш резонансні факти з історії взаємовідносин між релігією та наукою (епізодів, пов'язаних із долями Галілео Галілея та Джордано Бруно), науковці виступили із закликом щодо суцільного звільнення наукової думки від впливу церкви. Найбільш аргументовану і рішучу відповідь на відозву Папи Римського щодо нового "хрестового походу" проти Радянського Союзу дали радянські астрономи у своєму "Відкритому листі", оприлюдненому низкою центральних періодичних видань. Штучні політичні процеси навколо питань релігії та науки призвели до ескалації напруги у відносинах між західними та радянськими науковцями. Досліджено участь у протиборстві між радянськими та західними астрономами впливового американського астрофізика Отто Людвіговича Струве, представника всесвітньовідомої астрономічної династії Струве, майбутнього президента Міжнародного астрономічного союзу (1952 - 1955). Професор Струве безпосередньо долучився до обговорення питання щодо свободи наукової думки в астрономії. Позиція відомого науковця, який репреентував настрої більшості американських і західноєвропейських астрономів, викликала у радянських астрономічних колах бурхливу негативну реакцію.

У навчальному посібнику послідовно викладено інформацію про процеси, які призводять до утворення ядер хімічних елементів у космосі. Серед них - процеси первинного нуклеосинтезу у ранньому Всесвіті, а також процеси зоря¬ного нуклеосинтезу. Розглянуто основні цикли термоядерних реакцій за участю ядер Гідрогену, Гелію, Карбону, Оксигену, Неону, Силіцію. Особлива увага при¬ділена синтезу ядер, важчих за ядро Феруму. Це так звані реакції повільногот і швидкого захоплення зародковими ядрами вільних термалізованих нейтронів. Результатом перебігу таких реакцій є утворення важких і надважких ядер (аж 1 до ядер Торію і Урану). Поряд із процесами нуклеосинтезу розглянуто також 1 питання зоряної еволюції, оскільки утворення тих чи інших нуклідів відповідає ] різним етапам розвитку зір різної маси.