Здійснено комплексне дослідження елементів нового державного менеджменту, що базується на ринкових принципах, у сучасній практиці державного управління країн Азії. Виявлено спільне та відмінне у процесі адаптації ідей нового державного менеджменту до соціально-політичних реалій Японії, Тайваню, Китаю, Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу тощо. Доведено, що ключовими чинниками запровадження нової державно-управлінської моделі у досліджуваних країнах стали фінансова криза кінця ХХ ст., демократизація, колоніальне минуле деяких держав. Виявлено, що країни Азії в процесі прищеплення нового державного менеджменту виробили власну "гібридну" модель, яка вирізняється сильним державним началом, значною присутністю бюрократії, але й провадить децентралізацію, приватизацію та дерегуляцію.

Досліджено дискурс декомунізації в Києві. Як ми знаємо, у ХХ і ХХІ ст. уряди використовують символічну владу публічного простору як ресурс для демонстрації своїх повноважень. Наприклад перейменування дуже напруженої магістралі Московський проспект Києва на честь Степана Бандери, неоднозначного українського націоналістичного лідера середини ХХ ст. Є три позиції в такому дискурсі: "історична ностальгія"; "націоналістичний" і "деколонізації". Сподіваюся, що Україна як пострадянська країна використовуватиме символічний простір і владу топоніміки, щоби звільнитися від влади комуністичного минулого й заявити про новий порядок. Це можна зробити деспотичним чином, наприклад, як тоталітарні режими, або (сподіваємося, що Україна так робитиме) за допомогою демократії, відкритості та участі громадян.

Розглянуто історичні передумови, які призвели до світової енергетичної кризи у 70-х рр. XX ст.

Мета роботи - показати особливості впливу завершення епохи колоніалізму повоєнного періоду на формування своєрідної позиції Великобританії у системі європейської політики в 1940 - 1950-х рр. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-історичний). Наукова новизна полягає в дослідженні взаємовпливу процесів формування та реалізації зовнішньої політики Великобританії в повоєнні десятиліття на її двох невід'ємних напрямах - відносини з постімперським світом (Співдружність націй) та європейськими інтеграційними структурами. Розглянуто процеси трансформації системи володінь Британської імперії у Співдружність, яка стала одним із головних факторів впливу на процес залучення країни до європейської інтеграції. Проаналізовано особливості формування позиції щодо європейської інтеграції у вказаний період. Висновки: Великобританія вписала у всесвітню історію яскравий приклад трансформації системи колоніалізму у формат Співдружності націй. Успіх деколонізації в перші повоєнні десятиліття, що великою мірою став можливим завдяки активній підтримці двох нових провідних світових держав - США і СРСР, та через занепад Великобританії, визначив її нове становище в міжнародній політиці. Тому повоєнний період 1940 - 1950-х рр. для країни пройшов під знаком пошуків оновленої моделі зовнішньої політики, у процесі формування якої започатковано процес посилення європейського напрямку та послаблення ролі колишніх імперських володінь. Які в перші повоєнні десятиліття, коли Великобританія поступилася пріоритетом системи постколоніального впливу на користь європейській інтеграції, так і у сучасних умовах добровільної відмови від участі в ній шляхом виходу з ЄС, правлячі еліти намагаються відродити колишню велич держави. Однак історичний досвід 1940 - 1950-х рр. показує, що у процесі досягнення глобальних завдань Лондону не варто забувати про регіональний тил у вигляді об'єднаної Європи, котрий не втрачає актуальності як територія інтересів британської міжнародної політики та економіки.