На підставі досліджень, етнографічних праць, спостережень та розвідок висвітлено картину світобачення древніх слов'ян. Охарактеризовано праслов'янський міфовсесвіт, його магію, метаморфози, ієрархію богів і духів, особливості народних обрядів. Розкрито сутність таких понять, як тризна, анімізм, тотемізм, магія, вовкулак, злидні, караконджали, русалки, грумантський пес, лютня, литаври, чудо-юдо.

На основе исследований, этнографических трудов, наблюдений и разведок освещена картина мировоззрения древних славян. Охарактеризован праславянский мифокосмос, его магия, метаморфозы, иерархия богов и духов, особенности народных обрядов. Раскрыта сущность таких понятий, как тризна, анимизм, тотемизм, магия, вовкулак, злыдни, караконджалы, русалки, грумантский пес, лютня, литавры, чудо-юдо.

Досліджено лаконічну за своїми основними жанрами (танка, хайку) та надзвичайно глибоку за змістом японську класичну поезію. Пронаналізовано історію становлення та розвитку японської класичної поезії, її найвищі досягнення та творчі здобутки відомих японських поетів. Досліджено вплив на неї різноманітних історичних і культурних чинників протягом VII - XX ст. Приділено увагу віддзеркаленню в японській поезії головних засад синтоїзму та буддизму, а також національного менталітету та світогляду японців.

Исследована лаконичная по своим основным жанрам (танка, хайку) и необычайно глубокая по содержанию японская классическая поэзия. Проанализированы история становления и развития японской классической поэзии, ее наивысшие достижения и творческие достояния известных японских поэтов. Исследовано влияние на нее разнообразных исторических и культурных факторов на протяжении VII - XX ст. Уделено внимание отображению в японской поэзии основополагающих принципов синтоизма и буддизма, а также национального менталитета и мировоззрения японцев.

Показано, що особливості демографічного розвитку в розвинутих країнах, такі як низька народжуваність і низька смертність, висока тривалість життя пов'язані з людським розвитком - розширенням свободи вибору у сфері власного відтворення. Подальше зниження смертності та зростання тривалості життя в Україні можливі за адекватної державної політики, спрямованої на створення умов для реалізації громадянами зробленого ними вибору більш здорового способу життя; широкого інформування суспільства про можливості та наслідки вільного вибору у сфері власного відтворення - як для кожної окремої людини, так і для суспільства у цілому. Наслідки демографічного вибуху в країнах, що розвиваються, неможна подолати без розвитку людини, зокрема, розширення прав і можливостей жінок і подолання злиднів.

Узагальнено передумови виникнення кооперативного руху в Україні, пов'язані зі складним соціально-економічним становищем, зумовленим переходом від феодально-кріпосницької до ринкової формації. Установлено закономірності первісного створення сільськогосподарських кооперативів у селах, кредитних і споживчих - у великих містах. Статистичними даними доведено потужний розвиток українського кооперативного руху перед Першою світовою війною та негативний вплив на нього визвольних змагань і революційних подій кінця 20-х рр. XX ст. Визначено роль сільськогосподарської кооперації, передусім молочарства, у рятуванні селян від злиднів за умов польсько-українських реалій. Зроблено висновок, що на території радянської України було ліквідовано всі форми кооперації, крім споживчої, яка також зазнала значних деформацій. У період деякого збільшення економічної свободи за умов нової економічної політики, центральний орган споживчої кооперації Української радянської соціалістичної республіки Вукоопспілка вступив до Міжнародного кооперативного альянсу та розпочав активну зовнішньоекономічну діяльність. З початку 30-х рр. XX ст. споживча кооперація України перетворилася на органічну структуру соціалістичної моделі економіки держави, але здобула монопольне становище й закріпила за собою роль основної торговельної організації на селі. На початку 90-х рр. XX ст. розпочалася нова сторінка розвитку кооперативного руху за умов незалежної України.

У статті досліджено теоретичні аспекти дискурсу українських письменників 20-30-х рр. ХХ ст., зокрема подано тематичний спектр та рецептивну естетику тогочасної дійсності. Розглянуто питання щодо новаторства письменників означеного часу у напрямку прозових творів. Помітним мотивом прози 20-х рр. ХХ ст. була підкреслена гордість за просту робочу людину, яка, пробиваючись крізь темряву, злидні, опір ворожих сил, ставала рушієм поступу на фронті будівництва, боротьби за нову культуру та нове життя. Усі життєві істини у творах осягалися і здобувалися письменниками вагомим досвідом і в житті, і в літературі. Слід підкреслити, що твори великих письменників того часу відбивали основні риси нового літературного методу, який пізніше став відомий як соцреалізм. Проаналізовано образи людей того часу та висвітлено їх риси характерів у художніх творах митців. На думку автора, ідея духовного пробудження трудящого селянства гідна особливої уваги. Глибокий революційний і соціалістичний інтерес письменників вищевказаного періоду сприяли зростанню рядового працівника як бунтаря і господаря нового життя.

В статье исследованы теоретические аспекты дискурса украинских писателей 20-30-х гг. ХХ в., в частности представлен тематический спектр и рецептивная эстетика действительности того времени. Рассмотрены вопросы новаторства писателей в направлении прозаических произведений. Заметным мотивом прозы 20-х гг. ХХ в. была подчеркнутая гордость за простого рабочего человека, который, пробиваясь сквозь тьму, бедность, сопротивление вражеских сил, становился двигателем прогресса на фронте строительства, борьбы за новую культуру и новую жизнь. Все жизненные истины в произведениях постигались и приобретались писателями весомым опытом и в жизни, и в литературе. Следует подчеркнуть, что произведения великих писателей того времени отражали основные черты нового литературного метода, который позже стал известен как соцреализм. Проанализированы образы людей того времени и освещены их черты характера в художественных произведениях художников. По мнению автора, идея духовного пробуждения трудящегося крестьянства достойна особого внимания. Глубокий революционный и социалистический интерес писателей вышеуказанного периода способствовали росту рядового работника как бунтаря и хозяина новой жизни.

This article focuses on the theoretical aspects of a discourse of Ukrainian writers in 20-30-ies of XX century. The variety and receptive aesthetics of contemporary reality in literature has been deeply observed. The author analyses the problems of innovation issues in prose writers' works as well as characterizes artistic images of people and their traits of the period mentioned. The article contains the ideas not only of the native critics, but the researchers of modern times that focus on the subject of Soviet writers of the period above. According to the author the idea of spiritual awakening of the peasant labor is worth particular attention. The writers mostly revealed the life of ordinary people, that led to the new Soviet citizenship and culture and made them intransigent enemy of a rural exploiter-fist. It is stressed that the works of great writers of the time such as A. Golovko, P. Panch, I. Kopylenko, I. Mykytenko, K. Gordienko, U. Yanovsky, Ivan Le circled the main features of a new literary method, which later became known as socialistic realism. Civil favors of writers and social perspective of the development of reality, deep revolutionary and socialist interest of writers contributed to the rise and growth of an ordinary worker as a rebel and host of a new life. The article provides basic criteria of the Soviet writer, which are reduced to the depicting of the ideas and images of reality, the truth and the depth of a response to painful reality of contemporary problems which disturb the society and the individual, as well as sincerity and moral sense.

Розглянуто актуальну та практично недосліджену тему в сфері соціології Інтернету, а саме: явище цифрового гендерного розриву або нерівного доступу чоловіків і жінок до високих технологій, і виникаючу у зв'язку з цим інформаційну нерівність між даними соціальними групами. Відповідно до загальноприйнятих поглядів на інформаційне суспільство, його специфіка така, що вільний обмін інформацією сприяє подоланню вбогості, злиднів й нерівності; однак, у тих, хто відключений від такого обміну, перспективи катастрофічно погіршуються, що призводить до подальшої соціальної фрагментації суспільства. Особливо серйозно ця фрагментація розвивається за гендерною складовою.

Рассмотрена актуальная и практически неисследованная тема в области социологии Интернета, а именно: явление цифрового гендерного разрыва или неравного доступа мужчин и женщин к высоким технологиям, и возникающему в связи с этим информационному неравенству. Согласно общепринятым воззрениям на информационное общество, его специфика такова, что свободный обмен информацией способствует преодолению нищеты и неравенства; однако, у тех, кто отключен от такого обмена, перспективы катастрофически ухудшаются, что приводит к дальнейшей социальной фрагментации общества. Особо серьезно эта фрагментация развивается по гендерной составляющей. Проведенный теоретический и эмпирический анализ показал, что проблематика, требующая научной рефлексии, прежде всего, связана с развитием самого Интернета на Украине и описанию социальной структуры "гендерного цифрового неравенства" в рамках национального контекста.

The paper enlightens the untouched area in cyber-sociology, namely the gender digital divide or gender gap in access to ICT and digital inequality initiated by this situation. The term digital divide refers to the gap between those people with effective access to digital and information technology and those without access to it. It includes the imbalances in physical access to technology as well as the imbalances in resources and skills needed to effectively participate as a digital citizen. In other words, itТs the unequal access by some members of the society to information and communications technology, and the unequal acquisition of related skills. Groups often discussed in the context of a digital divide include socioeconomic (rich/poor), racial (majority/minority), generational (young/old) or geographical (urban/rural)[. The gender digital gap is the difference in resources that gives namely the male group much greater access to technology and information. The term global digital divide refers to differences in technology access between countries. However the gender digital divide initiates the deepening of social fragmentation both locally and globally. The conducted analysis testifies that the development of the internet in Ukraine and specification of gender gap social stricture present the main objectives for theoretical thinking and research.

Досліджено поняття "щастя" в українській фразеології. Щастя є найбільш універсальною категорією в ієрархії цінностей, одним із головних ціннісних пріоритетів людського життя. Поняття "щастя" є багатоаспектним. Воно детерміноване як природними, так і суспільними факторами, як біологічним, так і соціальним, як родовим, так і суто індивідуальним. Щастя суб'єктивне, індивідуальне за формою переживання, але об'єктивне за змістом. Слово "щастя" має той самий корінь, що слово "частина". "Щастя" ("счастя") - це добра доля (частка), що випала людині. За основу взято паремії української мови, бо вони якнайкраще відтворюють менталітет, світогляд і суть українського народу. У паремійних текстах уявлення про "щастя" персоніфіковані і закріплені у вигляді універсальної моделі "щастя-людина". З'ясовано, що у народній свідомості концепт "щастя" часто розкривається за допомогою лексичної парадигми "щастя-нещастя". Фактори "щастя" як позитивна сторона життєдіяльності людини завжди мають і свою протилежність - фактори перепони: у здоров'я - хвороби, у молодості - старість, у добробуту - злидні, у свободи - залежність тощо. У фразеологічних одиницях слово "доля" ніби підсилює значення іменника "щастя", виступає своєрідним синонімом до нього, однак різниця між цими поняттями є, а тому "щастя" - лише позитивний аспект "долі". У народній свідомості концепт "щастя" є багатокомпонентним і багатоаспектним поняттям, яке складається з таких елементів: фізичного, морального, матеріального та духовного, ірраціонального та раціонального. У результаті дослідження виявлено асоціативне поле концепту "щастя", яке складають такі поняття: удача (везіння), здоров'я, праця, розум, гроші (але не багатство), совість, надія, злагода.

Розглянуто причини невдалого проєкту ООН з ліквідації бідності та голоду в Африці на півдні від Сахари, що залишається величезною соціальною та економічною проблемою, яка стоїть перед регіоном. Застосовано якісний підхід і критично розглянуто вторинні джерела, тобто комплекс концептуальної та літературної методик огляду. Новизною статті є висвітлення причин неуспішності проєкту з ліквідації голоду та фактичної безрезультатності зусиль, спрямованих на зменшення бідності у досліджуваному регіоні, а також розроблення пропозицій щодо використання цих причин як стимулу для перегляду, оновлення та поліпшення політики зі зменшення бідності в епоху сталого розвитку. Організовано відповідні консультації, виконано ретельний аналіз наявної літератури щодо реалізації Цілей Розвитку Тисячоліття у країнах, розташованих південніше від Сахари. Результати огляду показали, що проєкт не вико нано через низький рівень розвитку структури регіону і відсутність механізмів упровадження. Недоліки, властиві державним системам країн, розташованих південніше від Сахари, ще погіршили ситуацію. Задля успішного провадження таких проєктів регіон повинен здійснити переконливу радикальну економічну трансформацію, яка дасть мож ливість вирішити проблеми низької продуктивності. Зокрема рекомендовано вимагати підвищення ефективності діяльності урядів шляхом залучення органів місце вого самоврядування до надання послуг, спрямованих на вирішення проблем бідності. Довгострокова стратегія передбачає переконливу структурну трансформацію аграрної політики регіону, орієнтовану на покращення продуктивності сільського госпо дарства, нарощування можливостей соціального захисту, інклюзивності та недискримінаційного розширення прав і можливостей населення регіону. У результаті подальших досліджень варто буде оцінити, наскільки постановка питань боротьби з бідніс тю та ліквідації голоду є різними у чинних Цілях Розвитку Тисячоліття та колишніх Цілях Стабільного Розвитку.

Розглянуто причини невдалого проєкту ООН з ліквідації бідності та голоду в Африці на півдні від Сахари, що залишається величезною соціальною та економічною проблемою, яка стоїть перед регіоном. Застосовано якісний підхід і критично розглянуто вторинні джерела, тобто комплекс концептуальної та літературної методик огляду. Новизною статті є висвітлення причин неуспішності проєкту з ліквідації голоду та фактичної безрезультатності зусиль, спрямованих на зменшення бідності у досліджуваному регіоні, а також розроблення пропозицій щодо використання цих причин як стимулу для перегляду, оновлення та поліпшення політики зі зменшення бідності в епоху сталого розвитку. Організовано відповідні консультації, виконано ретельний аналіз наявної літератури щодо реалізації Цілей Розвитку Тисячоліття у країнах, розташованих південніше від Сахари. Результати огляду показали, що проєкт не вико нано через низький рівень розвитку структури регіону і відсутність механізмів упровадження. Недоліки, властиві державним системам країн, розташованих південніше від Сахари, ще погіршили ситуацію. Задля успішного провадження таких проєктів регіон повинен здійснити переконливу радикальну економічну трансформацію, яка дасть мож ливість вирішити проблеми низької продуктивності. Зокрема рекомендовано вимагати підвищення ефективності діяльності урядів шляхом залучення органів місце вого самоврядування до надання послуг, спрямованих на вирішення проблем бідності. Довгострокова стратегія передбачає переконливу структурну трансформацію аграрної політики регіону, орієнтовану на покращення продуктивності сільського госпо дарства, нарощування можливостей соціального захисту, інклюзивності та недискримінаційного розширення прав і можливостей населення регіону. У результаті подальших досліджень варто буде оцінити, наскільки постановка питань боротьби з бідніс тю та ліквідації голоду є різними у чинних Цілях Розвитку Тисячоліття та колишніх Цілях Стабільного Розвитку.

Коронавірусна пандемія, що розгорнулася в сучасному світі, стала спусковим гачком для розвитку економічної кризи. Найбільш гострим його проявом є продовольча криза. Для цього є ряд фундаментальних причин: по-перше, світ XXI століття - це "повний світ" (Герман Дейлі), в якому проживає майже 8 млрд людей, що увійшло в протиріччя з ресурсним потенціалом планети; по-друге, продовольча криза належить до структурних криз, яку неможливо вирішити в умовах сформованої системи господарювання; по-третє, світ зіткнувся з небувалим раніше рівнем нерівності - в людському розвитку, доходах, споживанні та інших формах, що відображається, передусім, у розривах у рівні споживання продовольства; по-четверте, зростає вимога до якості життя у світі, що обумовлює нові підходи до якості, калорійності та збалансованості продовольства. Проблема економічної безпеки є складною, комплексною, міждисциплінарною, розв'язання якої потребує фундаментальної трансформації мислення, вироблення нової системи цінностей і цивілізаційних зрушень. Використання новітніх технологій вперше створює можливість досягти високого рівня життя для всіх людей планети, а не тільки для "золотого мільярда". Однак система господарювання, що склалася в капіталістичній системі, не здатна забезпечити такого типу розвитку. Саме продовольча криза свідчить про "провали" капіталізму. Виходячи з цього, вважаємо, що вирішення цієї проблеми має об'єднати країни світу, комплементарно пов'язати їх в досягненні продовольчої безпеки. Актуалізація вирішення продовольчої кризи вимагає не тільки участі всього світового співтовариства, але і швидкого реагування на сучасні виклики. Новітні технології, що володіють величезним потенціалом, необхідно раціонально використовувати для підвищення добробуту всього людства, ліквідації голоду та злиднів. Якщо ж не забезпечити гуманітарного спрямування нових технологій, то вони будуть сприяти подальшому поглибленню продовольчих диспропорцій і підривати продовольчу безпеку.

У другій половині XIX ст. західноукраїнські землі, придатні для розвитку сільського господарства, не могли забезпечити своїх мешканців належним добробутом. Більше того, в регіоні часто панував голод, і вирували злидні. Особливо постраждали українці, котрі становили більшість сільського населення регіону. Тогочасна урядова статистика намагалася довести, що для західноукраїнських селян були створені всі умови для забезпечення їхнього добробуту. Здавалося б, українські селянські господарства, що мали у своєму розпорядженні більшість орних земель, могли процвітати. Однак про інший бік цієї статистики не згадувалося: насамперед, було приховано, що найкращі землі належали власникам великих господарств. Якщо порівняти розмір площі великого землевласника та середнього селянського господарства, то селянське господарство було в рази менше сільськогосподарських угідь великого землевласника. Революційні події, котрі охопили Європу навесні 1948 р., принесли народам Європи надію на краще майбутнє. Наслідком революційного піднесення стало скасування кріпосного права в Австрійській імперії, яка також керувала Західною Україною. Насамперед українська інтелігенція, яка базувалася на священиках, вчителях та юристах, розпочала активну громадсько-політичну роботу. Однак більшість населення все ще залишалася осторонь політики: ні їхня загальна освіта, ні їхнє матеріальне становище не сприяли участі в національному русі. Тобто "Весна народів" все ще не сприяла "масовому, повсюдному пробудженню національної свідомості українського народу Галичини, Буковини, Закарпаття" [17, с. 15]. Для цього потрібно було докласти чимало зусиль, перш за все для компетентного та політичного інформування нації про те, що повинні робити освічені люди [22].