Досліджено літературну творчість українського художника В. Масютина (1884 - 1955). Проаналізовано композиційно-сюжетні, жанрові й ідейні аспекти повістей Масютина "Два з одного" (1936) і "Царівна Нефрета" (1938). Звернено увагу на зв'язок літератури й образотворчого мистецтва у творчості автора. Аналіз прози В. Масютина допомагає розкрити специфіку розвитку національної культури того часу. Студія є частиною дослідження творчості митців-універсалістів міжвоєння в українській літературі.

Охарактеризовано літературну творчість українських художників, які дебютували в літературі у 20-30-х роках XX ст. (С. Гординський, І. Крушельницький, В. Гаврилюк, В. Хмелюк, Г. Мазуренко, О. Лятуринська, В. Масютин, А. Ерделі, О. Грищенко). Художні реалізації діалогу з образотворчим мистецтвом й завдяки цьому збагачення літератури зумовлюються творчою практикою авторів в іншому виді мистецтва, художнім мисленням мультиталантів. До уваги взято інтермедіальні концепції, на основі яких вироблено власний підхід щодо аналізу літератури художників, охарактеризовано міжмистецьку спрямованість періоду міжвоєння, увиразнено важливі теоретичні питання міжмистецького діалогу. Уперше багатогранну літературно-мистецьку творчість С. Гординського розглянуто в інтертекстуальному аспекті з фіксацією доказових контактів між мистецтвами.