Наведено результати досліджень щодо вивчення сучасних медозбірних умов у Лісостепу України, можливості їх використання бджолиними сім'ями районованої для зони української степової породи. Встановлено, що медозбірні умови Лісостепу України, представлені різними видами медоносної флори лісів, придорожніх лісонасаджень, садів, лугів, ярів, вибалків, полів, забезпечують бджолам підтримувальний та основний взятки й придатні для розвитку бджільництва. Основними медоносами є еспарцет, гречка, соняшник. Оптимальним часом інтенсивного відвідування бджолами еспарцету є 8 - 14, гречки - 10 - 14, соняшнику - 9 - 14 годин. Бджолині сім'ї української степової породи здатні продуктивно використовувати біологічні запаси пилку та нектару з рослин різних ботанічних видів.

Розширено уявлення про функціональні особливості бджолиних маток, зміни яйценосності в річному циклі бджолиних сімей у ритмі повторень трьох сезонів, що розкриває їх біологічний потенціал. Встановлено здатність маток української породи проявляти найвищу продуктивність в медозбірних умовах Лісостепової зони у третій декаді червня та на початку липня. Доведено перевагу відтворної функції маток другого сезону використання від середини квітня до початку вересня у порівнянні з старшими за той же самий період. Вперше показано зміни функціонального навантаження маток, що характеризується найбільшим співвідношенням кількості відкладених яєць влітку під час медозборів до всієї яйцепродуктивності впродовж сезону. З'ясовано, що сім'ї з матками першого сезону використання є найсильнішими восени під час підготовки до зимівлі у порівнянні з тими, де були матки другого та третього сезону. Восени найслабшими стають сім'ї з матками третього сезону використання, що збігається з особливостями їх яйцевої продуктивності. Після медозборів найпродуктивніше працюють молоді матки.

Мета роботи - дослідження впливу біотехнологічних чинників, таких як видовий склад медоносів та чистопородність сімей на етологію бджіл під час збирання нектару. Породну приналежність бджіл визначали за комплексом таких ознак: візуальним методом - за поведінкою, кольором і рисами опушення тіла; якісними фізіологічними - печатка меду, злобливість, рійливість та біоморфометричними показниками. Облік щоденного медозбору проводили методом контрольної сім'ї, зважуючи вулики на вагах після закінчення льоту бджіл, а одержаного товарного меду - зважуванням відібраних із гнізда медових стільників до й після відкачування з них продукту. Дослідження проведено на українських степових бджолах, вивчаючи ці ознаки. Відзначено такі найтиповіші екстер'єрні риси їх породної приналежності, а саме: довжина хоботка від 6,34 до 6,44 мм, кубітальний індекс у межах 2,17 +- 0,04 - 2,61 +- 0,05, дискоїдальне зміщення 76 - 100 %, форма краю воскового дзеркальця 68 - 96 % випуклих випадків. Проаналізовано видовий склад медоносних рослин у типових умовах медозборів Лісостепової зони України та їхній внесок у загальний медозбір протягом усього пасічницького сезону. Конвеєрне цвітіння медоносних рослин починається з лісового різнотрав'я, верб, садових культур, озимого ріпаку. Влітку основними об'єктами збору меду є біла акація, липа, гречка, соняшник. За сприятливих погодних умов сукупно ці медоноси забезпечують безперервний приріст запасів корму в середньому по 200 - 400 г за день. У медозбірних умовах, що досліджувалися, сильні бджолині сім'ї збирали до 20 кг товарного меду з білої акації, 15 - 17 кг з липи, 9 - 10 кг з озимого ріпаку, 12 - 15 кг із гречки та 11 - 13 кг із соняшника. Показано, що кількісні характеристики накопичення меду у бджолиному гнізді залежать від низки біотехнологічних чинників. Основними показниками, які впливають на етологію бджіл при збиранні нектару, є чистопородність та видовий склад медоносної бази. Результати проведених досліджень слугують підгрунтям для подальших досліджень етології української степової породи бджіл під час медозбору, її популяризації та використання на великих пасіках (понад 100 сімей) згідно з планом породного районування в умовах Лісостепової зони України.

Штучні та природні лісові насадження, крім важливих функцій для збереження довкілля, мають істотне значення, як об'єкти для отримання певних видів сировини з поширених в їхньому складі рослин. Проаналізовано участь нектароносних та пилконосних рослин у лісових угрупованнях з основного списку деревних і чагарникових видів, як джерела сировини для бджільництва. Для цього використано матеріали лісовпорядкування Північно-Східного Лісостепу (загальна площа лісових насаджень сягає 336 110,3 га). Основними видами є Tilia cordata, Robinia pseudoacacia, які здатні забезпечити основний продуктивний медозбір, крім них у насадженнях наявна значна група інших видів (Quercus robur, Fraxinus excelsior, Betula pendula, Acer platanoides, Populus tremula та ін.), які можуть бути джерелами підтримуючого медозбору. Із 38 типів лісу, виділених на дослідженій території, переважає свіжа кленово-липова діброва (183 442,0 га, 54,58 %), дещо менші площі займають свіжі дубово-сосновий субір (47 040,9 га, 14,00 %) та липово-дубово-сосновий сугруд (33 999,3 га, 10,12 %), а також суха кленово-липова дiброва (28 697,7 га, 8,54 %), які разом становлять понад 85 % лісовкритої площі території. Наведені типи лісу, одночасно, є найбільш багатими на сировинні рослини для бджільництва. Так, із видового складу лісотвірних порід, який нараховує 60 видів деревних та чагарникових рослин, основними породами є Quercus robur (190 153,9 га, 56,58 %) та Fraxinus excelsior (20 318,5 га, 6,05 %), які при цьому є сировинними рослинами. Крім того, необхідно відмітити, що в складі наведених лісових угруповань, які не враховують фіторізноманіття полезахисних лісових смуг цієї території, значну участь беруть й інші деревні, чагарникові та трав'янисті види рослин, які є цінним джерелом нектару та пилку. Таким чином, досліджені лісові насадження цієї території можуть розглядатися як перспективні угіддя для бджільництва, які мають сезонний підтримуючий та локальний головний сировинний медозбір для бджіл.

Для забезпечення бджолярської галузі медоносними угіддями доволі важливим є наявність значного різноманіття природних та культивованих сировинних рослин у певному регіоні. В цьому відношенні перспективними медозборами є штучні та природні лісові насадження, які широко поширені на території Середнього Лісостепового Придніпров'я, за рахунок значної участі широкого спектра медоносних рослин. Насамперед, проаналізовано участь нектароносних та пилконосних рослин зі списку деревних і чагарникових видів лісових насаджень цієї території. З цією метою було використано матеріали лісовпорядкування, загальна площа лісових насаджень цієї території сягає 251 341,3 га, з яких 245 209,7 га (97,56 %) займають нектароносні та пилконосні рослини. Так, із видового складу лісотвірних порід, який нараховує 54 види деревних та чагарникових медоносних рослин, основними сировинними видами є Robinia pseudoacacia (26 406,0 га, 10,51 %) та Tilia cordata (1868,8 га, 0,74 %). Вони забезпечують основний продуктивний медозбір із природних медоносів. Окрім того, в насадженнях виявлена участь інших видів (Pinus sylvestris (116 592,9 га, 46,39 %), Quercus robur (60 049,7 га, 23,89 %), Fraxinus excelsior (7835,5 га, 3,12 %) та ін.), які можуть бути джерелами медозбору незначних кількостей нектару та пилку. Лісові насадження з наявними видами деревних, чагарникових і трав'янистих видів рослин є різного ступеня цінності як сировинні угіддя для бджільництва. Внаслідок аналізу сировинної цінності лісових угідь за типами лісу в екологічних умовах Середнього Лісостепового Придніпров'я із 62 типів лісу, поширених на дослідженій території, виявлено 8 найбільш цінних угідь. До них належать свіжі грабова (32 871,8 га, 13,08 %) та кленово-липова (15 144,4 га, 6,03 %) діброви, грабова судіброва (9334,3 га, 3,71 %), сухі кленово-липова (12 810,9 га, 5,10 %) та грабова (3585,2 га, 1,43 %) діброви, свіжий (2056,4 га, 0,82 %) та вологий (1410,4 га, 0,56 %) липово-дубово-сосновий сугруди, волога кленово-липова діброва (714,8 га, 0,28 %). Наведений блок деревних та чагарникових видів лісових екосистем є перспективним джерелом нектару та пилку.