Запропоновано цілісну інтерпретацію європейської історії XX ст. Проаналізовано процеси державних і національних перетворень у Центральній і Східній Європі з часів Французької революції 1789 р. до періоду краху колоніалізму в середині XX ст. Проведено дослідження драматичної епохи війн і революцій 1905 - 1956 рр., внаслідок яких відбулася кардинальна реорганізація Європи. Проаналізовано механізми виникнення та розвитку тиранічних режимів різних типів (сталінського, нацистського, маоїстського), що мають багато спільних ознак, але суттєво відрізняються між собою. Особливу увагу приділено вивченню історії України, що опинилася в епіцентрі війн і революцій, які спустошили Європу у першій половині XX ст.

Предложена целостная интерпретация европейской истории XX ст. Проанализированы процессы государственных и национальных преобразований в Центральной и Восточной Европе со времен Фрацузской революции 1789 г. до периода краха колониализма в средине XX ст. Проведено исследование драматической эпохи войн и революций 1905 - 1956 гг., в результате которых состоялась кардинальная реорганизация Европы. Проанализированы механизмы возникновения и развития тиранических режимов различных типов (сталинского, нацистского, маоистского), которые имеют много общих признаков, но существенно отличаются между собой. Особое внимание уделено изучению истории Украины, оказавшейся в эпицентре войн и революций, опустошивших Европу в первой половине XX ст.

Досліджено вплив інтенсивного розвитку інформаційних технологій на економічні та культурні зміни в сучасному суспільстві. Показано вплив інформатизації на формування молодіжної культури, реклами, електронного зв'язку та гнучкого графіку роботи. Проаналізовано наслідки технологізації виробництва, зокрема прискорене сприйняття часу та психологічні зміни суспільної свідомості. Доведено, що повільний плин часу стає розкішшю та дефіцитом, людина втрачає свободу від інформації і все більше стає заручницею моменту.

Исследовано влияние интенсивного развития информационных технологий на экономические и культурные преобразования в современном обществе. Показано влияние информатизации на формирование молодежной культуры, рекламы, электронной связи и гибкого рабочего графика. Проанализированы последствия технологизации производства, в частности ускоренное восприятие времени и психологические изменения в общественном сознании. Доказано, что плавное течение времени становится роскошью и дефицитом, человек теряет свободу от информации и все больше зависит от настоящего момента.

Проанализирована проблема опосредованной взаимосвязи миров повседневности и философии в контексте психосоциокультурной матрицы философствования в её конституирующем влиянии на топологию философского пространства культуры. Раскрыт концепт идеологии в структуралистской интерпретации марксизма. Определен специфический статус философии в соотношении дискурсов тирана (сталинизм), софиста (постмодернизм) и философа. Рассмотрена проблема конструирования индивидом жизненной стратегии в условиях изменяющейся действительности и в контексте измерений свободы и ответственности. Освещены особенности гендерной толерантности как принципа модернизации современного общества на основе коммуникативной рациональности.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню тоталітаризму як політичного феномену. Наведено порівняння явищ авторитаризму та тоталітаризму. Акцентовано увагу на встановленні історичних коренів тоталітарних режимів XX ст.На даній підставі розглянуто деспотії та тиранії минулого. Визначено основні критерії тоталітаризму та розглянуто тенденції розвитку феномену на сучасному етапі. Сформульовано умови і причини виникнення тоталітарного режиму, з'ясовано його типи та різновиди тоталітарних режимів. Наведено порівняльний аналіз тоталітарних суспільств XX століття.

Досліджено історію становлення та еволюції афінського поліса від занепаду ахейської цивілізації до реформ Ефіальта та Перікла. Зроблено висновок, що основними етапами на цьому шляху були криза патріархального общинного устрою та сінойкізм Тесея, першопочаткова законодавча реформа, тиранія Пейсістрата, реформи Клісфена. З'ясовано, що наслідком повного розгортання цих процесів стало формування поліса як громадянської общини, общини-держави з іманентно властивими їй тенденціями, зокрема, аристократичними, олігархічними, демократичними, автократичними. Доведено, що вибір між ними на користь демократичного оформлення полісного устрою відбувся лише в результаті напруженої боротьби, пафос якої визначив основний зміст внутрішньополітичного розвитку впродовж перехідного періоду, від реформ Клісфена - до Ефіальта та Перікла.

З'ясовано інтертекстуальні зв'язки та типологічні подібності у творчості Т.Шевченка та трьох визначних представників польського романтизму - А.Міцкевича, Ю.Словацького та З.Красінського, визначено самобутні риси їх літературної спадщини. Розглянуто новаторський аспект дослідження - топіко-риторичний аналіз романтичної поезії. Вказано на розширення міждисциплінарних зв'язків шляхом встановлення нових меж риторики та етики, семантики, історіографії, ідеології, поетики. Застосовано метод комплексного зіставлення до тих творів польської та української літератури, що раніше не були предметом порівняльного дослідження. Обгрунтовано доцільність під час типологічного аналізу українського та польського романтизму в окремих випадках орієнтуватися не на ідентичні, а на аналогічні явища (історичні культи, топоси). Розкрито нові аспекти в романтичній історіософії, зокрема культ історії підпорядковано культові профетизму. Уточнено розуміння малодосліджених та невиправдано ігнорованих романтичних дискурсів (профетизму, "християнського прометеїзму", релігійної неортодоксальності, антиурбанізму, "літератури заслання").

Висвітлено питання атеології, монотеїзмів, християнства, теократії. Описано особливості спектрографії нігілізму, християнського та постмодерного атеїзму, юдео-християнську систему. Увагу приділено питанням тиранії та рабства потойбічності, християнського антисемітизму, колоніалізму, геноциду та етноциду, мусульманського фашизму.

Освещены вопросы атеологии, монотеизмов, христианства, теократии. Описаны особенности спектрографии нигилизма, христианского и постмодерного атеизма, юдео-христианская система. Внимание уделено вопросам тирании и рабства потусторонности, христианского антисемитизма, коллониализма, геноцида и этноцида, мусульманского фашизма.

Розкрито теоретичні аспекти вивчення міфологеми Агасвера. На підставі комплексного аналізу виявлено та досліджено найважливіші аспекти її еволюційної видозміни. З'ясовано міфологічні джерела апокрифічного тексту про Вічного Жида, що закорінені в мономіфі народження героя. Розгляд літературної рецепції міфологеми Агасвера здійснено крізь призму модифікаційних особливостей філософсько-естетичних парадигм романтизму та постмодернізму, в межах яких функціонують моделі скорботного блукальця в безмірі Всесвіту, тираноборця у філософських пошуках таємниці буття і безсмертного вигнанця, вічні мандри якого стають простором інтелектуального досвіду людства.

Наведено статті за термінами, теоріями, поняттями, видатними вченими феноменами, що стосуються просторової системи від нано- до мегарівня. Основний акцент зроблено на просторову організацію соціально-економічних систем. Подано детальну інформацію про біологічні властивості, тиранію відстані, екістику, зонування, кластер, нанометр, паноптикон, оффшорінг, симетрію, топографію тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР) + Х809(4УКР)62

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто маргінальну особистість як модель аксіологічного вибору, характерними ознаками якої є принципове неприйняття божественного, природного і соціального підгрунтя світобудови, інакомислення, втрата смислового стрижня життя, самотність як життєвий стиль, абсолютизація власної волі та свободи, спрямованість до нового, іншого тощо. Вперше поняття маргінальної особистості пов'язано з поняттям вітчизняної інтелігенції. Подальший розвиток одержує обгрунтування ідеї двох типів чернечого служіння вітчизняної інтелігенції: іманентного (боговідступництво Людинобога, орієнтування на побудову Царства Земного, соціальну справедливість) та трансцендентного (богоподвижництво Боголюдини, орієнтування на побудову Царства Небесного, божественну благодать). Виділено персони та творчу спадщину П. І. Пестеля (тираноборство, метафізичний та історичний бунт), Ф. М. Достоєвського (богоборство як аксіологічний проект) і М. О. Бердяєва (життєтворчість як імператив розвитку) в межах проблеми маргінальної особистості у поствізантійській ментальності. Стверджено, що саме стрижневе положення християнства про образ і подобу сприяє формуванню та розвитку маргінальної особистості. Уточнено характеристики візантійської та поствізантійської ментальності, виділено нерозривний зв'язок сакрального та профанного, божественної та людської енергій, симфонію православної церкви та православної держави, апологію сильної державної влади.

На підставі документальних джерел, виявлених, зокрема, італійським професором С. Мастеллоне, реконструйовано історію дискусій, які відбувалися понад 150 років тому в Лондоні та поклали початок протистоянню між прихильниками демократії та пролетарської диктатури, а в подальшому - між суспільно-політичними системами. Розкрито епохальне значення праці лідера італійського та міжнародного визвольних рухів Дж. Мадзіні "Роздуми про демократію в Європі" (1846 - 1847), де викладено критику доктрини комунізму як антипода демократії та прогноз його переродження на політичну тиранію з її тоталітарними атрибутами.

Загадкова незбагненність, таїна сакрального як глибинна спорідненість скарбниці світової міфології та Біблії слугували невичерпним джерелом романтичного натхнення у витворенні ними власних міфологічних символів. Культ сильної особистості, яка перебуває поза і понад суспільством, а відтак стає самітним вигнанцем, як і пов'язана з попередньою проблема світового зла, трансформована крізь духовну царину у злочин як шлях до особистої свободи, створили міфологему святого проклятого грішника. На підставі функціонування мотивів абсолютного злочину та адекватного йому покарання блуканням у вічності проаналізовано витворену міфологему святого проклятого грішника, яка реалізується у біблійному Каїні Байрона, апокрифічному Агасверові Шеллі та міфологічному Старому Мореплавцеві Колріджа. Якщо Колріджевий твір стоїть дещо осібно в ідеологічному сенсі, бо є радше художньою концентрацією, абсолютизацією трагедії самотньої особистості, то творіння Байрона і Шеллі об'єднує мотив свободолюбності і тираноборства. Спільною для зазначених творів є поява нової перспективи, з якої людству відкривається таємниця мінливості світу, принцип розвитку і занепаду, народження і смерті всього у сфері людського і позалюдського; а водночас приходить збагнення незмінності самого процесу руху, його одвічного повторення і в цьому - запоруки існування.

Проведено теоретичний аналіз еволюції розвитку ідеї глибинної демократії. Зокрема, розглянуто метод світової роботи, спрямований на формування нової організаційної та суспільно-політичної культури. Акцент зроблено на понятті глибинної демократії як механізму формування сучасного лідерського світогляду та підвищення результативності в процесі вирішення політико-управлінських завдань. Зазначено, що сучасні суспільно-політичні системи характеризуються не тільки відкритою та зумовленою структурою, намірами і цілями, а також і своїми емоційними характеристиками, такими як конфліктні відносини, ревнощі і заздрість, так само як і альтруїстичні спонукання, духовні потреби і зацікавленість у сенсі життя. Обгрунтовано, що виходячи із сучасних суспільно-політичних відносин демократія без усвідомлення може бути тиранією.

Досліджено історичні корені опору гнобленню, дуальну природу цього явища: як права і як сили. Розглянуто доктринальні концепції даного феномена, історію його закріплення в позитивному праві як права на опір (jus resistendi), визнання цього права нормою міжнародного правопорядку, плюралізм підходів до його конституційного закріплення. Незважаючи на те, що право на опір отримало міжнародно-правове визнання, а кількість конституцій у світі, якими воно передбачено, перетнуло 20-відсотковий бар'єр, майже кожен аспект цього права є спірним. Більшість демократичних держав все ж не поспішає законодавчо оформити право на опір. Приділено увагу особливостям jus resistendi, які притаманні, його суб'єкту, що характеризується множинністю, цілям, а також способам реалізації зазначеного права, які неможливо закріпити в позитивному праві.

Здійснено спробу дослідити теорію Фукуями крізь призму філософської антропології та піддати аналізу людське прагнення до визнання у контексті Світової Історії Фукуями. Автор повертається до гегелівського нематеріалістичного погляду на історію, заснованого на боротьбі за визнання. Саме прагнення до визнання з боку інших людей Фукуяма розглядає як двигун історії та причини тиранії, конфліктів і війн. Але разом з тим воно ж постає як психологічний фундамент багатьох чеснот - духу громадянськості, хоробрості та справедливості. Протягом майже всієї історії людства прагнення до визнання не реалізовувалося. На думку Фукуями, лише сучасна ліберальна демократія надає універсальне визнання всім людям, гарантуючи їм права і захищаючи ці права. Концепція Фукуями важлива і цікава тим, що привертає увагу до ціннісної сфери людини, яка суттєво впливає на формування структури особистості. На відміну від традиційного лібералізму, що ставив на чільне місце матеріалізм і справедливість, американський дослідник основним компонентом соціальних трансформацій вважає боротьбу за визнання, духовний пошук людської гідності та рівності/переваги. Саме людина виступає як центральна точка цивілізаційного простору, одночасно його творець і творіння. З плином часу концепція Фукуями зазнала суттєвих змін. Сучасна цивілізація зіткнулася з гострою проблемою зростаючої нерівності, серйозною фінансовою кризою, політичним хаосом і гострими військовими конфліктами, проблемою мігрантів та біженців. Однак і досі у сфері ідей ліберальна демократія не має реальних конкурентів.

Проведено вивчення жанрової приналежності трилогії Юрія Щербака "Час смертохристів", "Час Великої гри" та "Час тирана" в колі концепції М. Бахтіна. Дослідники творчості Ю. Щербака полемізують з приводу відповідності законам жанру роману і індивідуального стилю письменника. Дана трилогія визначена автором і дослідниками його творчості як антиутопія. Аналіз витоків поліфонічного роману через трансформацію жанру меніпеї на прикладі трилогії надає змогу поглянути на творчість письменника з іншого боку і встановити певні закономірності індивідуального стилю в контексті інтелектуальної прози.

Розглянуто особливості і значення символіки жіночих образів у драмах Л. Старицької-Черняхівської "Гетьман Дорошенко" та "Іван Мазепа", з'ясовано домінантні риси характеру, ментальні якості постатей, що мають великий, а часом вирішальний емоційний і психологічний вплив на особисту долю й політично-військову діяльність виняткових в українській історії гетьманів, що повстали проти московської тиранії. Звернено увагу на найкращі якості національного характеру українок, зокрема на любов до свободи, почуття гідності, вірність справі чоловіка, саможертовність в ім'я батьківщини. Підкреслено що, декому з героїнь творів притаманні й такі ганебні за умов боротьби за волю рідного народу риси, як легковажність, егоїзм, підступність тощо. Стверджено, що жіноча доброчесність і патріотизм поруч із чоловічою військовою доблестю відіграють неабияку роль у перемозі над поневолювачами України.

Окреслено політико-правовий контекст ухвалення перших конституцій світу у XVIII ст. Розкрито основні положення перших конституцій, прослідковано їх долю. На підставі проведеного історико-правового аналізу показано, що ухвалення демократичної конституції не є перешкодою для тиранії а ціна формування народовладдя революційним шляхом є занадто високою.

Досліджено чинники легітимності влади у Стародавньому світі. Легітимність - це "Дамоклів меч" влади епохи Античності. Сумніви громадян щодо легітимності влади спричиняють її втрату. Обгрунтування авторитету влади, права на владу та чинників її визнання стає однією з центральних проблем для античної філософії та політики. Виокремлено чинники легітимності влади монархії (релігія, традиційне панування), аристократії (знатне походження, військові перемоги), тиранії (харизматична легітимність особистісної влади), демосу (колективна легітимність, раціоналізм). Інтерпретовано "остракізм" як наочний результат процесу делегітимації влади. Відзначено особливості реформ Перикла, в основі яких раціональна організація влади, введення оплати за працю задля суспільної користі ("містофорія"), демократія.