Розглянуто фізіологічні особливості природних конституційних типів тіла людини, визначено різноманітні форми кистей рук і пальців з позиції найбільшого їх пристосування до виконавства на бандурі. Проведено диференціацію аплікатури лівої та правої рук бандуриста, розкрито специфіку її утворення залежно від типу інструментарію та способів гри. Проаналізовано аплікатуру на традиційних старосвітських музичних інструментах (кобзі, торбані, діатонічній бандурі). Творчість для бандури Г. Хоткевича розглянута з позиції широкого застосування лівої руки та варіантності аплікатури на бандурі харківського типу. Запропоновано раціональне вирішення аплікатури в популярних творах для сучасної бандури київського типу українських композиторів ХХ - ХХІ ст., актуалізовано оптимальні аплікатурні комбінації для вирішення технічних і художніх завдань в аналізованих творах.

Визначено особливості історичного розвитку та соціокультурних засад діяльності виконавців-інструменталістів доби Просвітництва та романтизму в Україні та країнах Європи. Розглянуто історичний шлях формування та розвитку музичного інструментарію окреслених періодів та його обумовленість звуковими ідеалами відповідних епох. Розкрито вплив естетичних засад, а також філософії Просвітництва та романтизму на парадигми інструментальної інтерпретації. Виявлено специфіку та спадкоємність у еволюції розвитку професійних засад і естетичних пріоритетів виконавців-інструменталістів різних епох, які зумовлені відмінностями соціального статусу музикантів-виконавців досліджуваних періодів в контексті соціокультурного середовища. Здійснено компаративний аналіз традицій підготовки професійних виконавців-інструменталістів у Європі й Україні, що мають як риси органічної спадкоємної спільності, так і питомі відмінності, зумовлені різними соціокультурними умовами. Показано, що основними сферами, які визначили засади плекання професіоналізму національного інструментального музикування стали потреби придворних колективів, ужиткові функції магістратських потреб, умови цехової професійної діяльності, військова музика, театральне мистецтво. Доведено, що носіями українського музичного мистецтва в країнах Європи були саме виконавці-інструменталісти на струнно-щипкових інструментах (бандурі, столоподібних гуслах, торбані, цитрі, гітарі), які зробили внесок у музично-інструментальне мистецтво власною творчістю (насамперед наявністю фольклорного тематизму у європейських жанрах побутового та концертного музикування), концертним виконавством та педагогічною діяльністю.

Уперше здійснено постановку проблеми вивчения хордофонів-гібридів Євразійського континенту, що виникали у переломні епохи розвитку людської цивілізації. До них належать струнні інструменти, що поєднують ознаки двох (інколи більше) їх типів - лютне-, цитро-, арфоподібних. Застосована методика інструментознавчого аналізу дозволяє осмислити ті явища у сфері гібридизації інструментарію, що дотепер не отримали наукового пояснення. Вона дає можливість досліджувати інструменти-гібриди від джерел їх виникнення, через ретроспективний аналіз та реконструкцію їх прототипів - до сучасного функціонування в культурі.

Увагу приділено актуальним питанням дослідження та сучасного розвитку музичних інструментів українських традиційних співців-музикантів (кобзи, бандури, торбана, гусел, колісної ліри), а також їх місця серед музичного інструментарію світу. Розглянуто широке коло питань, пов'язаних із феноменами автентичного репертуару кобзарів і лірників, його перегуку з репертуаром традиційних співців інших народів. Розкрито особливості нинішньої репрезентації кобзарського творчого набутку. Висвітлено проблеми культивування в суспільстві епічної творчості, формування спільнот шанувальників, виховання сучасного слухача. Зосереджено увагу на новітньому науковому переосмисленні традиційних "співоцьких" інструментів, експертній оцінці їх різновидів, регіональних особливостей конструкцій, строю. Розглянуто досвід доказової реконструкції інструментів "співоцького" ряду, зокрема висвітлено історичні традиції та новітні досягнення в їх виготовленні. Увагу приділено своєрідностям давнього та сучасного виконавства, традиційним і новаторським школам, способам, стилям гри. Досліджено мовноструктурні засоби імпровізаційного творення героїчного епосу (дум). Здійснено порівняльний аналіз національних картин світу в українській та арабській усній народній творчості. Проаналізовано кореляцію світоглядної системи традиційних співців Слобідської України з філософією Г.С. Сковороди в таких аспектах, як: стосунки із суспільством, мандрівний спосіб життя, ставлення до роботи як до покликання, соціокультурні функції. Висвітлено етномедичні аспекти практики українських традиційних співців-музикантів.

Уперше здійснено постановку проблеми вивчения хордофонів-гібридів Євразійського континенту, що виникали у переломні епохи розвитку людської цивілізації. До них належать струнні інструменти, що поєднують ознаки двох (інколи більше) їх типів - лютне-, цитро-, арфоподібних. Застосована методика інструментознавчого аналізу дозволяє осмислити ті явища у сфері гібридизації інструментарію, що дотепер не отримали наукового пояснення. Вона дає можливість досліджувати інструменти-гібриди від джерел їх виникнення, через ретроспективний аналіз та реконструкцію їх прототипів - до сучасного функціонування в культурі.