Розроблено алгоритм індивідуального підходу до лікування хворих на резидуальні камені нирок (РКН), проведено порівняльний аналіз ефективності використання екстракорпоральної ударнохвилевої літотрипсії (ЕУХЛ), контактної літотрипсії та відкритих оперативних втручань. Доведено вагоме значення факторів ризику несприятливого перебігу хвороби, проявом яких є розвиток ускладнень у післяопераційному періоді або чинники, що обтяжують стан хворого: розмір і склад резидуального конкременту, наявність додаткового дренування та запалення верхніх сечовивідних шляхів, розширення порожнинної системи та функціональний стан оперованої нирки. Запропоновано алгоритм вибору отимального методу лікування хворих з РКН шляхом визначення кількісної оцінки у балах прогностично значущих показників, перерахованих вище, з наступним розрахунком інтегрального індексу та подальшим співставленням його величини з межовими значеннями прогностичної таблиці. Підтверджено ефективність використання ЕУХЛ у всіх пацієнтів з РКН з величиною інтегрального індексу від одиниці до п'яти (90,8 % від загальної кількості хворих). У пацієнтів з величиною інтегрального індексу від шести до дев'яти доведено доцільність використання контактної літотрипсії. У разі величини інтегрального індексу більше дев'яти рекомендовано виконання відкритого оперативного втручання з метою позбавлення від РКН.

Зроблено висновок, що основним методом зменшення кількості резидуальних каменів є адекватний вибір лікування у хворих на сечокам'яну хворобу й обов'язкове виконання інтраопераційного рентгенологічного, сонографічного, ендоскопічного контролю за повнотою видалення первинних конкрементів.