Розглянуто процес осмислення поняття природного права в українській філософії, дослідження його діячами духовної культури від Княжої доби до початку XX ст. Зазначено, що українські мислителі використовували у роздумах звичаєве право, християнські духовні цінності, а також європейську юснатуралістичну традицію, що базувалася на основі визнання природного права як вияву вічного космічного закону в античній культурі та його зв'язок з Божою справедливістю в епоху середньовіччя. Вказано, що у епоху Модерну утвердилася раціоналістична й антропологічна концепції, що визначило трактування природного права як всезагального принципу рівності та свободи, поєднання права та моралі на основі визнання розуму як підстави верховенства права.