Сформульовано й застосовано для аналізу жанрово-стильових особливостей химерних романів 2-ї пол. ХХ ст. (О. Ільченка, Є. Гуцала, В. Земляка, Вал. Шевчука) поняття "мультиверсум". Визначено, що дихотомія "реальність" - "ірреальність" є одним із ключових оприявнень романного хронотопу-мультиверсуму і продуктивним засобом рецептивної кваліфікації периферійних хронотопів за опозиційними смисловими ідентифікаторами природний – надприродний, можливий – неможливий тощо у системі літературної комунікації автор – наратор – зображений світ. Запропоновано полівекторне вивчення "ірреальних" і "реальних" хронотопів у контексті літературознавчої проблеми фантастичного, що передбачає врахування особливостей зображеного світу, наративу, авторської концепції особистості, динаміки читацького сприйняття тощо. Обґрунтовано поняття про химерність як жанрово-стильову домінанту романів 2-ї пол. ХХ ст., що формується не тільки основним хронотопом-універсумом роману з демонстрацією ірреального як можливого й реального, а й хронотопами головних героїв як носіїв авторського погляду й репрезентантів руху трансцендування в актах трансгресії.