Індекс рубрикатора НБУВ: Д23с141 + Д231.41

Рубрики:

Озоносфера

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено математичну модель вертикального розподілу озону та температури в атмосфері, що дає змогу проводити якісний аналіз стану озоносфери, тобто виявити її основні риси без детальних числових розрахунків. Розглянуто традиційний механізм виникнення весняної озонової аномалії в Антарктиді (ВОАА) і показано його внутрішню суперечливість. Запропоновано альтернативний механізм, згідно з яким антикореляція відносин суміші для озону й оксиду хлору, що спостерігається в період ВОАА, обумовлена гетерофазними реакціями прямого руйнування молекул хористого нітрозилу та озону на фотоактивованій поверхні частинок полярних стратосферних хмар. З застосуванням методу температурно-програмованої десорбційної мас-спектрометрії досліджено гетерогенні хімічні реакції за участю озону з метою моделювання відповідних реакцій, потенційно здатних брати участь у балансі озону в атмосфері.

Запропоновано поняття озонового шару та визначено основні функції з його охорони, які забезпечують нормальний екологічний стан життєдіяльності людей, розвиток рослинного та тваринного світу. Відзначено, що специфічні природні особливості та властивості озонового шару спричинюють його виділення як самостійного об'єкта у складі атмосферного повітря, який потребує особливих заходів охорони. Аргументовано положення, що внаслідок важливості та специфічності озонового шару є необхідною належна організаційно-правова форма управління його охороною. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України стосовно організаційно-правових форм цього управління.

Рассмотрено влияние озонового слоя в атмосфере над Антарктическим полуостровом на статистическую связь тропосферной погоды с эффектом F-рассеяния (spread-F). Использованы данные измерений на станции "Академик Вернадский" в период с 1995 по 2004 гг. во время развития озоновой дыры (11 сентября - 5 октября). Показано, что при низком уровне озона (менее 180 единиц Добсона) условная вероятность появления эффекта ионосферного F-рассеяния над атмосферными фронтами больше, чем при их отсутствии. При высоком уровне озона (более 180 единиц Добсона) статистическая связь между фронтальной активностью и F-рассеянием исчезает, т. е. озоновый слой становится экраном тропосферно-ионосферного взаимодействия. Причина этого, по-видимому, состоит в том, что с увеличением уровня озона усиливается прогрев стратосферы, растут вертикальные температурные градиенты средней атмосферы, что ухудшает условия распространения атмосферных гравитационных волн.