Зазначено, що оскільки зниження вмісту сфінгомієліну та накопичення цераміду в клітинах у старості пов'язані з розвитком деяких патологічних станів, актуальним є пошук шляхів нормалізації обміну сфінголіпідів. Враховуючи те, що кисла сфінгомієліназа є ключовим ферментом сфінголіпідів, вивчено вплив інгібітора кислої сфінгомієлінази на вміст цераміду та сфінгомієліну у тканинах старих щурів. Введення меліпраміну викликає підвищення вмісту сфінгомієліну та зниження співвідношення церамід/сфінгомієлін у печінці, серці та головному мозку старих щурів. Найбільш чутливим до впливу меліпраміну є гіпокамп. Одержані результати свідчать про те, що меліпрамін є ефективним модулятором вмісту сфінголіпідів. Вікові зміни вмісту цераміду та сфінгомієліну у тканинах багато в чому визначаються активацією кислої сфінгомієлінази у процесі старіння.

Досліджено жирнокислотний склад фосфоліпідів (ЖКСФЛ), які є основними структурними елементами цитоплазматичних і клітинних мембран. Встановлено, що в ЖКСФЛ плазми крові, печінки, скелетних м'язів щурів з експериментальною гіперхолестеринемією зростає відносний вміст насичених жирних кислот (ЖК) із парним і непарним числом вуглецевих атомів у ланцюгу та ЖК родини n-9. Разом із тим зменшується вміст жирних кислот родин n-3 і n-6. У ЖКСФЛ плазми крові, печінки та скелетних м'язів щурів з експериментальною гіперхолестеринемією, коригованою згодовуваним риб'ячим жиром, за рахунок наведених вище ЖК, спостерігаються обернені закономірності: зменшується відносний вміст насичених ЖК із парним і непарним числом вуглецевих атомів у ланцюгу та ЖК родини n-9 і зростає вміст ЖК родин n-3 і n-6. Згодовування риб'ячого жиру коригує ЖКСФЛ плазми крові, печінки та скелетних м'язів щурів з експериментальною гіперхолестеринемією.

Встановлено підвищення загального рівня фосфоліпідів у препаратах ядерних мембран, виділених із клітин печінки та головного мозку щурів, після дії на них гідрокортизону в концентрації 5 мг на 100 г маси тіла. При цьому спостережено збільшення вмісту в мембранах фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилінозитолу, кардіоліпіну та фосфатидної кислоти. Виявлено, що підвищення в препаратах ядерних мембран рівня монофосфоінозитиду (фосфатидилінозитолу) відбувається на тлі зменшення трифосфоінозитиду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.133

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчення специфічних змін фосфоліпідів у тканинах печінки (ТП) і спинних м'язів (СМ) стерляді (Acipenser ruthenus Linnaeus) може мати важливе значення для визначення етіології та патогенезу жирового гепатозу, що зустрічається в цього виду риб за умов штучного вирощування. Встановлено, що вміст загальних фосфоліпідів у ТП і СМ стерляді трьох років був меншим, ніж у дворічної риби на 15 і 20 %. Кількість фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилсерину, фосфатидилінозитолу та кардіоліпіну в печінці трирічної стерляді була нижчою, ніж для дворічної риби, в той час як кількісні показники для лізофосфатидилхоліну і сфінгомієліну були трохи збільшеними. Аналогічним чином у клітинах СМ кількість компонентів фосфоліпідів (за винятком лізофосфатидилхоліну) зменшувалась із віком. Зменшення фосфатидилетаноламіну та фосфатидилсерину в СМ трирічної стерляді було вірогідним. Кількість основних фосфоліпідів, за винятком лізофосфатидилхоліну, із віком знижувалась у клітинах печінки і СМ. У той самий час зберігалася пропорція їх розподілу між тканинами, крім фосфатидилетаноламіну і особливо сфінгомієліну.