Розглянуто математичну модель в системі ухвалення рішень з використанням логіки з нечіткою істинністю, нечіткими зв'язками і правилами висновку. У моделі визначення переваги над супротивником задано набором імовірнісних операцій, а база знань містить правила логічного висновку на нечітких множинах. Наведено архітектуру системи і графічний інтерфейс користувача.

Розглянуто характерні риси деякого класу математичних моделей, що описують динаміку ситуацій у задачах державного управління і запропоновано відповідний математичний апарат для їх розрахунків, заснований на методах декомпозиції.

Здійснено огляд основних підходів до побудови моделі прийняття рішень (ПР). На їх базі запропоновано специфічну математичну модель ПР з розширеними функціональними можливостями (зокрема, для банківської сфери), особливістю якої є те, що вона враховує множину первинних вхідних параметрів і множину оцінювальних параметрів, а складна функція прийняття рішення стратифікована на більш прості функції.

Исследована корректность относительно семейства решающих правил: при каких условиях на модель возможно получение любой классификации с помощью суперпозиции оператора модели и решающего правила.

Основной метод анализа целевых структур, используемый в настоящее время в исследовании операций, теории принятия решений и теории игр, состоит в задании на множестве исходов (ситуаций, состояний) функции полезности. Предлагаемый подход состоит в том, что целевая структура задачи принятия решения формализуется не в виде целевой функции, а в виде отношения (частичного) порядка. Доказано существование оптимальной стратегии для игр с упорядоченными исходами, для задачи принятия решений в условиях риска и для многокритериальной задачи принятия решений с частично упорядоченным множеством критериев.

Представлено метод побудови оптимальних послідовних планів експерименту для створення інтервальних моделей прийняття рішень, який реалізується у два етапи: насичений експеримент і планування кожного наступного спостереження за критерієм мінімізації множини нерозпізнаних рішень.

  Скачати повний текст

Стрімке зростання частки відновлюваної генерації в електроенергетичних системах світу, обумовлене прагненням світової спільноти до стійкої екологічно чистої енергетики, стримання глобальних змін клімату, привело до широкого використання потужностей вітрових та сонячних електростанцій внаслідок значного підвищення їх продуктивності та конкурентоспроможності. При значних обсягах генерації цих ВДЕ виникають складнощі у балансуванні енергосистеми, обумовлені недостатньою гнучкістю традиційних потужностей, що приводить до необхідністю обмеження їх відпуску. Завдяки унікальним можливостям накопичення, зберігання та повторного відпуску електроенергії, акумуляційні системи розглядаються як ключове рішення для розв'язку ряду технічних та економічних проблем інтеграції у електроенергетичну систему вітрової та сонячної генерації. Накопичувачі електроенергії можуть використовуватися для зберігання надлишкових обсягів генерації вітрових та сонячних, яка буде використана пізніше, мінімізуючи або усуваючи обмеження їх відпуску. Представлено підходи до врахування використання акумуляційних систем накопичення електроенергії у частково-цілочисельній моделі прогнозування розвитку структури генеруючих потужностей електроенергетичної системи. Використання потужностей акумуляційних систем у балансах покриття добових графіків електричного навантаження енергосистеми в режимах споживання/відпуску електроенергії промодельовано з урахуванням доступної ємності накопичення. Для гідроенергетичних потужностей враховано обмеження на водність ресурсу. Батарейні акумуляційні системи забезпечують перенесення у балансах покриття навантаження надлишкової потужності вітрових та сонячних електростанцій при вичерпанні можливості подальшого розвантаження інших генеруючих джерел до пікових годин споживання.

Проаналізовано сучасні актуальні питання інфраструктури транспортної системи України, як складової світової транспортної системи. Керуючись представленими результатами статистичних даних Державної служби статистики України, досліджено стан пасажироперевезень та вантажоперевезень з врахуванням карантинних заходів та обмежень за період січень-травень 2020 року та період січень-травень 2021 року. Проведений аналіз статистичних даних показує, що обсяги перевезень в 2021 році зростають: пасажирообіг за видами транспорту на 8,2 %; вантажообіг за видами транспорту на 1,5 %. Проаналізовано пріоритетні інфраструктурні проекти для реалізації "Національної транспортної стратегії на період до 2030 року". Аналіз положень "Національної транспортної стратегії на період до 2030 року" показує, що інфраструктурні об'єкти транспортної системи України мають низький рівень розвитку транспортно-логістичних технологій та об'єктів мультимодальних перевезень, що знижує її конкурентоспроможність та обмежує вихід української продукції на світовий транспортний ринок. В результаті аналізу "Національної транспортної стратегії на період до 2030 року" визначено основні напрямки розвитку інфраструктури транспортної системи України. Обгрунтовано впровадження сучасних та новітніх технологій та технічних засобів, що забезпечують організацію та інформаційний супровід як пасажирських, так і вантажних перевезень. Як пріоритетним завданням, можна відмітити, доцільність створення єдиної мережі інформаційного супроводу та взаємодії всіх видів транспортної системи України. Слід зауважити, що реалізація ключових питань Національної транспортної стратегії спрямована на підвищення рівня безпеки, якості та доступності транспортних послуг.