Розроблено різні способи виробництва емульсій, однак зазначено, що не всі способи емульгування дозволяють одержати необхідний ступінь дисперсності та забезпечити задані теплофізичні характеристики середовища, її стійкість та розшарування. Доведено, що ефективне деемульгування у відцентрових апаратах можливо за фактора поділу, значення якого істотно нижче наведених у літературних джерелах величин у тому випадку, якщо ініціювати процес термічно. Цей висновок дає підставу переглянути можливість використання даного методу для поділу емульсійних технологічних середовищ (ЕТС). Теоретичне й експериментальне обгрунтування зазначеного ефекту дозволило розробити ряд технологій та устаткування для деемульгування промислових ЕТС, створити методики проектування устаткування, моделі вихрового плину і поділу багатокомпонентних середовищ, у тому числі з відводом маси. Запропоновані розв'язки дають можливість аналізувати ефективність використання методу, оптимізувати технології й устаткування. Наведені методики дозволяють визначити основні технологічні та конструктивні параметри представлених пристроїв.

Проаналізовано інтенсивність теплообміну, що дозволяє визначити технологічні режими роботи реактивної камери, за яких досягається максимальний ступінь дисперсності емульсійного середовища. Новий метод емульгування дозволяє одержати ЕТС із середнім інтегральним розміром крапель, що потрапляють у діапазон. Практично важливим результатом є також установлена залежність стійкості емульсійного середовища від розмірів часток дисперсної фази.

Зазначено, що наявність структурних зв'язків в емульсійному технологічному середовищі впливає на стійкість у відцентровому полі. Запропоновано оцінку ступеня впливу різних факторів на даний параметр, та зроблено висновок, що вибором комплексної дії на дисперсне середовище можна інтенсифікувати процеси руйнації небажаних дисперсій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л111.317

Рубрики:

Емульгування

Шифр НБУВ: Ж69472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено математичну модель багатоступінчатої порогової класифікації для поетапного зведення зображення до монохромного режиму. Запропоновано двопрохідний метод перетворення в монохромний режим зображень зразків водомазутних емульсій, який дозволяє суттєво покращити якість фільтрування високочастотних шумів та відділення крапель від елементів фону. Створено математичну модель виділення підпросторів колірного простору RGB для розрахунку колірних складових двоколірної системи виділення досліджуваних об'єктів на зображенні з метою адекватного опису топології досліджуваного об'єкту. Застосування цієї моделі дає змогу ефективно обробляти зображення з великою кількістю об'єктів, особливо за складних випадків їх взаємного розташування. Наведено математичний метод фільтрації контура краплі відео вимірювальними системами, який передбачає застосування статистичного підходу до з'ясування значень функції контура та дозволяє позбавитися дефектів межі і знизити похибку вимірів. Розроблено аналітичну модель опису замкнених кривих та поверхонь за допомогою їх апроксимації сплайн-функціями, що сприяє створенню загального інструменту для вивчення об'єктів високого ступеня складності (фігур фрактального типу), а також апроксимаційну модель опису периметру на базі числового інтегрування й урахування систематичної похибки, що вноситься комп'ютером як вимірювальним інструментом. Ця модель може бути використана для розробки потокових вимірювальних систем, що здійснюють виміри у реальному часі.

Обгрунтовано новий підхід до вивчення закономірностей динаміки закипання емульсійних середовищ і процесів руйнування дисперсної фази емульсії з метою розробки нової технології й устаткування для процесів гідротермічного емульгування. Вивчено процеси формування та подальшого зростання парової фази з урахуванням її появи на межі поділу двох взаємно незмішуваних рідин за умов закипання часток більш летучої рідини емульсії. Досліджено вплив масляних плівок на процеси теплообміну та зростання парової фази. Одержано функціональну залежність між часом формування нової фази (пари) та температурою перегріву несучого середовища. Досліджено процеси закипання крапель води у нескінченному об'ємі масла. Розроблено моделі силової взаємодії між двома та безліччю часток дисперсної фази у разі їх закипання, які дозволяють на підставі відомих критеріїв нестійкості Бонда та Вебера розрахувати подрібнення великих часток за допомогою дрібніших, через значні різниці сил, що діють на поверхнях великих крапель. Одержано регресійні рівняння, які взаємозв'язують геометричні параметри дисперсної фази емульсії з термодинамічними та теплофізичними характеристиками, необхідними для подрібнення. Установлено оптимальні режимні характеристики процесу подрібнення. Запропоновано метод визначення необхідних параметрів для процесу подрібнення, який дозволяє значно скоротити час знаходження раціональних режимних параметрів. Розроблено пристрій для гідротермічного емульгування, який реалізує раціональні розроблені методи подрібнення дисперсної фази емульсії, а також дозволяє здійснювати подрібнення одночасно у декількох частинах апарата.

Представлены результаты исследований рабочих процессов в вихревых аппаратах для дезинтеграции водных эмульсионных сред, использующихся в разнообразных технологиях машиностроения, перерабатывающей, пищевой и химической промышленностей. Предложены методы количественной оценки параметров тепломассообменного оборудования. Разработаны новые технологии и оборудование для получения топливных эмульсий, представлены их характеристики и параметры.

Наведено результати досліджень фізико-хімічних властивостей блоккополімерів на основі оксидів етилену та пропілену та їх розчинів, які можна використати як деемульгатори нафтових емульсій. Встановлено залежність властивостей блоккополімерів та їх розчинів від вмісту оксіетиленових та оксипропіленових груп у молекулі. На основі технологічної придатності відібрано блоккополімери та їх розчини для досліджень їх деемульгуюючої здатності.

Рассмотрена проблема акустического эмульгирования несмешивающихся жидкостей. При этом использованы струйные прямоточные гидродинамические излучатели со ступенчатым препятствием, в частотном спектре которых имеется ряд кратных и некратных гармоник. Представлены результаты экспериментальных исследований по приготовлению эмульсий. Сравнено качество эмульсий, полученных различными способами: механическим перемешиванием; с помощью магнитострикционного преобразователя; с помощью 1-го гидродинамического излучателя при атмосферном давлении и 2-х гидродинамических излучателей с разными частотными диапазонами при избыточном статическом давлении. Показано преимущество последнего способа для достижения высокой дисперсности эмульсий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л111.317-51-02

Рубрики:

Емульгування

Шифр НБУВ: Ж69121 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що опорні решітки зі зменшеним вільним перерізом гальмують рух рідини та затоплюються нею, а газ при цьому барботує крізь рідину, інтенсивно з нею взаємодіє й утворює газорідинну емульсію - емульгований шар (ЕШ). Висота ЕШ регулюється і стабільно утримується у разі певних постійних витрат рідини та меншою мірою - газу. За постійних витрат фаз, рівень емульсії на решітці залишається постійним, оскільки гідравлічний напір газу зрівноважує силу ваги емульсії, а та кількість рідини, що надходить, компенсується такою ж кількістю рідини, яка стікає з решітки. Досліджено можливість створення ЕШ в апаратах із регулярною насадкою з зубчастими пелюстками (ЗП), а також із зубчастими отворами та горизонтальними гофрами, розміщеними між рядами отворів. Зони ЕШ організовано за допомогою відгинання в горизонтальне положення або під кутом вгору ЗП, просічених із трьох сторін і розміщених у горизонтальних площинах. Висота шару емульсії залежить від витрат рідини та газу та від форми і кута відгинання пелюсток. Над шаром емульсії та під ним зберігається режим звичайної плівкової або краплинно-плівкової плинності. Гідравлічний опір шару й ефективність масообміну набувають різних значень залежно від типу насадки. Загальний опір насадки за наявності зон емульгування складається з суми гідравлічних опорів ділянок насадки, що працюють у звичайному й емульгованому режимах. В апратах підвищеної висоти можна організувати потрібну кількість емульгованих зон і таким чином регулювати інтенсивність їх роботи. Сумарна ефективність апарата з емульгованими зонами підраховується за кількістю перенесеного компонента в зонах емульгування та роботи насадки в протиплинному режимі. Використання зон емульгування значно розширює діапазон застосування регулярних насадок для роботи в інтенсивних режимах.