Індекс рубрикатора НБУВ: М305.073.85

Рубрики:

Надання стійкості до проникнення хімічних речовин (кислотостійка обробка)

Шифр НБУВ: Ж16407 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: М305.073.83

Рубрики:

Вогнетривка обробка тканин

Шифр НБУВ: Ж16407 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано можливість застосування кремнійорганічних препаратів для надання бавовняним тканинам кислотозахисних властивостей. Відзначено, що найбільш ефективними є склад на основі водорозчинних силіконів і солей багатовалентних металів.

Установлено умови захисту тканин та паперу від загоряння та біологічного руйнування з застосуванням просочувальної композиції на основі фосфату сечовини з полігексаметиленгуанідинфосфатом (ФСГ-1). Теоретично встановлено й експериментально підтверджено межові умови переведення легкозаймистих тканин і паперу у важкозаймистий стан шляхом їх обробки вогнебіозахисною композицією ФСГ-1. Проведено розрахунок швидкості вигоряння матеріалів та оцінювання зміни інтенсивності теплового потоку на матеріал за наявності вогнезахисних речовин. За методом інфрачервоної спектроскопії встановлено та морфологічними дослідженнями підтверджено, що вогнебіозахисна композиція являє собою нову комплексну сполуку фосфату сечовини з полігексаметиленгуанідином. З використанням методу газової хроматографії встановлено, що під час термодеструкції вогнебіозахищених тканин і паперу зменшується кількість горючих газів. На підставі даних експериментальних досліджень підтверджено результати розрахунку оптимальної концентрації компонентів у водному розчині просочувальної композиції. Одержано залежність ефективності вогнезахисту від вмісту просочувальної композиції та хімічної природи тканин і паперу та встановлено, що така композиція забезпечує необхідний рівень їх біостійкості.

Розглянуто забруднення текстильних матеріалів як утворення адгезійного з'єднання "поверхня волокна - частинка бруду", у формуванні якого визначальну роль відіграють адгезійні властивості поверхні волокна. Зазначено, що з метою зниження забрудненості волокна необхідно виключити або мінімізувати можливість утворення такого з'єднання, відповідно до чого використано термін "антиадгезійні властивості текстильних матеріалів". Вивчено процес адгезії частинок бруду на поверхні тканини та досліджено вплив на цей процес різних чинників, зокрема, механічних, міжмолекулярних, електричних та капілярних сил. Установлено первинний вплив електрокінетичного потенціалу поверхні волокон на забруднення. З урахуванням одержаних даних запропоновано якісну модель забруднення та відповідний механізм надання тканинам антиадгезійних властивостей і зниження їх забруднювання. Показано шляхи надання текстильним матеріалам антиадгезійних властивостей, висунуто вимоги до вибору препаратів для антиадгезійної обробки тканин. Запропоновано ефективний склад для антиадгезійної обробки тканин на основі кремнійорганічного препарату "Петрасіл 2М". Показано принципову можливість розробки комплексних видів опорядження, що одночасно надають готовим виробам низьку схильність до забруднення.

Вивчено процес надання кислотозахисних властивостей целюлозовмісним текстильним матеріалам. Досліджено питання підвищення ефективності обробки на підставі результатів проведеного комплексного дослідження з використанням фізико-хімічних і фізичних методів структурних змін, що відбуваються у целюлозі волокон бавовни після впливу агресивних середовищ. Установлено залежність кислотозахисних властивостей текстильних матералів від якісного складу волокон бавовняної пряжі, ступеня деструктивного впливу оздоблювальних препаратів, які використовуються як кислотозахисні, на целюлозу волокон бавовни. Показано, що використання розробленого методу поляризаційної мікроскопії з застосуванням кварцового клину дозволяє оцінювати ефективність кислотозахисного оздоблення текстильних матеріалів.

  Скачати повний текст

Розвинуто фізико-хімічні засади технології надання текстильним матеріалам спеціальних властивостей, зокрема кислотозахисних. Розроблено новий підхід до вибору та створення препаратів і композицій для кислотозахисної обробки. На підставі результатів теоретичних і експериментальних досліджень визначено умови використання гідрофобізаторів для надання целюлозовмісним текстильним матеріалам кислотозахисних властивостей. Вивчено фтор- і кремнійорганічні препарати та на їх основі розроблено композиції для надання комплексу кислотозахисних властивостей, а саме: кислотостійкості та кислотопроникності. З використанням фізико-хімічних методів проведено оцінювання кислотозахисних властивостей тканин. Визначено взаємозв'язок процесів гідрофобізації та кислотофобності. Показано, що з досліджуваних показників гідрофобності (крайового кута змочування, критичної поверхневої енергії, водопоглинання) для оцінювання ефективності кислотозахисної обробки може бути рекомендований лише один показник - зміна величини крайового кута змочування.

  Скачати повний текст

Запропоновано ймовірний механізм утворення тривимірної структури в результаті реакції зшивання карбоксильних груп акрилових полімерів та аміногруп поліуретанових полімерів з реакційноздатними гліцидиловими групами тригліцидилового ефіру поліоксипропілентріолу та гідроксильними групами волокноутвірного полімеру. Вперше встановлено доцільність використання в ролі зшивного агента тригліцидилового ефіру поліоксипропілентріолу, що забезпечує ефективне зшивання акрилових і поліуретанових полімерів і підвищує адгезію сформованої полімерної плівки до поверхні текстильного матеріалу. Вперше в галузі опоряджувального виробництва обгрунтовано необхідність урахування оптичних характеристик полімерних компонентів композиційних складів з метою забезпечення прозорості полімерної плівки, що дозволить зберегти колірні характеристики попередньо забарвлених тканин.

Розроблено матеріало- та енергозберігальної технології гідрофобізації текстильних матеріалів кремнійорганічними сполуками з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Запропоновано одно- та двованний способи водовідштовхувальної обробки тканин, які забезпечують надання текстильним матеріалам стійких до фізико-хімічних і фізико-механічних дій гідрофобних властивостей у разі одночасного скорочення витрат полімеру-гідрофобізатора та зниження температури теплового оброблення тканин. Зниження матеріалоємності технології досягнуто за рахунок інтенсифікації процесу гідрофобізації на стадії адсорбції олігомеру-гідрофобізатора волокном. Розглянуто умови для переважної сорбції з просочувального розчину полімеру гідрофобізатора і посилення зв'язку між макромолекулами полімерів гідрофобізатора та волокна. Проведено оцінку екологічної безпеки розробленої технології, а також розрахунки економічної ефективності.

Узагальнено досвід застосування кремнійорганічних сполук для гідрофобного оброблення тканин і наведено результати дослідження зі створення сучасної ресурсозберігальної технології водовідштовхувального оброблення текстильних матеріалів, що виконані в останні роки в Херсонському національному технічному університеті та впроваджені у співдружності зі спеціалістами промисловості у виробництво. Особливу увагу приділено питанням інтенсифікації процесу адсорбації кремнійорганічних сполук текстильними матеріалами та підвищенню стійкості ефектів, що одержуються без застосування високих температур.

Приведены результаты исследований методом ИК-спектроскопии гидрофобизирующих фторорганических препаратов, используемых для придания кислотозащитных свойств текстильным материалам.

Приведены результаты исследований методом ИК-спектроскопии структурного взаимодействия фторорганических отделочных препаратов с целлюлозой. Представлены расшифровки ИК-спектров исследуемых текстильных материалов.

Представлены результаты исследований по определению степени антимикробного эффекта текстильных материалов и показана возможность эффективного использования субстратов из марли медицинской и спанбонда, обработанных экстрактами можжевельника обыкновенного и шалфея мускатного для изготовления масок медицинских.

Изучена специфика формирования полимерных покрытий на поверхности текстильных материалов, представлены экспериментальные данные по разработке полимерных композиций. Рассмотрены вопросы практического применения полученных результатов при разработке рецептуры и технологии получения полимерных покрытий. Определена эффективность действия триглицидилового эфира полиоксипропилентриола для обеспечения реакции сшивания карбоксильных групп акриловых полимеров и аминогрупп полиуретанов с глицидиловыми группами триглицидилового эфира полиоксипропилентриола и гидроксильными группами целлюлозы. При помощи метода инфракрасной спектроскопии показано наличие химической связи между гидроксильными группами целлюлозы и активными группами полимеров, что повышает адгезию и обеспечивает повышение стойкости покрытия к физико-механическим воздействиям.

Розроблено ресурсозберігальну технологію високоякісного водовідштовхувального оброблення камуфляжних тканин (ВВОКТ), надрукованих за пігментною технологією, з метою підвищення конкурентоспроможності текстильних матеріалів. Запропоновано технологію ВВОКТ, надрукованих за пігментною технологією, яка дозволяє скоротити витрати на хімічні препарати й електроенергію: за рахунок введення до просочувальної ванни комплексу активних компонентів з'являється можливість знизити концентрацію гідрофобізатора, а також завершити технологічну схему стадією сушіння. Одержано високий ефект водовідштовхування, стійкий до фізико-хімічних впливів. Встановлено ефективність застосування біфункціональних кремнієвмісних промоторів адгезії у складах для гідрофобізації текстильних матеріалів кремнійорганічними сполуками, введення яких дає можливість значно підвищити ефект водовідштовхування та його стійкість до прання на тканинах, колорованих за пігментною технологією. Вибір компонентів гідрофобізуючого складу та розробку технології ВВОКТ здійснено з урахуванням енергетичних параметрів поверхні тканини та їх зміни під впливом різних чинників. Шляхом проведення повного факторного експерименту встановлено оптимальні співвідношення компонентів складу для надання камуфляжним тканинам водовідштовхувальних властивостей. Досліджено вплив запропонованого складу на споживчі властивості обробленої тканини, а також проведено розрахунки економічної ефективності.

Мета дослідження - розробка стабільної композиції на основі нанорозмірного силіцій діоксиду, яку можна використовувати для кінцевої обробки бавовняних і поліефірних текстильних матеріалів. Сфери використання композиції - процеси виробництва та побутового прання текстильних виробів з метою покращання їх властивостей (гігроскопічності, вологовіддачі, вологопоглинання, вологості, паропроникності та забруднювальності). Виконано оптимізацію складів композицій та оцінювання екологічного навантаження на навколишнє природнє середовище від їх використання за умов промислового виробництва та експлуатації текстильних виробів.

В останні роки в обробному текстильному виробництві йде постійний пошук більш досконалих та екологічно безпечних засобів для антимікробного оброблення целюлозовмісних тканин різного цільового призначення. Адже проблема захисту текстильних матеріалів (ТМ) і виробів від мікробіологічної деструкції складна та багатогранна, та її успішне розв'язання вимагає скоординованих і цілеспрямованих зусиль фахівців різного профілю. Актуальним є пошук ефективних шляхів захисту від мікробіологічної деструкції ТМ. І нині одним із таких способів захисту є надання ТМ біоцидних властивостей, що не тільки запобігає розвитку та росту бактерій, але й може забезпечити високий рівень зносостійкости тканин. Одним із напрямів цієї роботи є впровадження нових видів біоцидних препаратів для надання целюлозовмісним тканинам одночасно біостійкості, атмосферостійкості й екологічної бєзпечностї. Авторами вперше вивчено можливість використання нових препаратів на основі тіосульфонатів для антимікробного захисту ТМ. Обгрунтовано актуальність пошуку нових екологічних біоцидних препаратів для антимікробного оброблення ТМ, зокрема для виготовлення спеціального одягу. Розроблено технологію надання антимікробних властивостей целюлозовмісним ТМ спеціального призначення. Експериментально встановлено мінімально дієву концентрацію біоцидних речовин тіосульфонатної структури для надання біостійкості. Обгрунтовано вибір критеріїв оцінки ефективності використання біоцидних препаратів тіосульфонатної структури для оброблення целюлозовмісних тканин і спеціального одягу з них. Визначено антимікробну активність біоцидних препаратів тіосульфонатної структури ЕТС, МТС та АТС. Встановлено, що величина зони затримки росту мікроорганізмів залежить не тільки від фізіологічної групи і виду бактерій- і грибів-біодеструкторів, але й від волокнистого складу тканини.

В останні роки в обробному текстильному виробництві йде постійний пошук більш досконалих та екологічно безпечних засобів для антимікробного оброблення целюлозовмісних тканин різного цільового призначення. Адже проблема захисту текстильних матеріалів (ТМ) і виробів від мікробіологічної деструкції складна та багатогранна, та її успішне розв'язання вимагає скоординованих і цілеспрямованих зусиль фахівців різного профілю. Актуальним є пошук ефективних шляхів захисту від мікробіологічної деструкції ТМ. І нині одним із таких способів захисту є надання ТМ біоцидних властивостей, що не тільки запобігає розвитку та росту бактерій, але й може забезпечити високий рівень зносостійкости тканин. Одним із напрямів цієї роботи є впровадження нових видів біоцидних препаратів для надання целюлозовмісним тканинам одночасно біостійкості, атмосферостійкості й екологічної бєзпечностї. Авторами вперше вивчено можливість використання нових препаратів на основі тіосульфонатів для антимікробного захисту ТМ. Обгрунтовано актуальність пошуку нових екологічних біоцидних препаратів для антимікробного оброблення ТМ, зокрема для виготовлення спеціального одягу. Розроблено технологію надання антимікробних властивостей целюлозовмісним ТМ спеціального призначення. Експериментально встановлено мінімально дієву концентрацію біоцидних речовин тіосульфонатної структури для надання біостійкості. Обгрунтовано вибір критеріїв оцінки ефективності використання біоцидних препаратів тіосульфонатної структури для оброблення целюлозовмісних тканин і спеціального одягу з них. Визначено антимікробну активність біоцидних препаратів тіосульфонатної структури ЕТС, МТС та АТС. Встановлено, що величина зони затримки росту мікроорганізмів залежить не тільки від фізіологічної групи і виду бактерій- і грибів-біодеструкторів, але й від волокнистого складу тканини.