Представлены результаты оценки эпидемиологической эффективности вакцинации против гепатита В (ГВ), проведенной в Украине среди новорожденных и медицинских работников. Использован метод корреляционного анализа. Показано, что проводимая в настоящее время иммунизация против ГВ новорожденных недостаточно эффективна для предупреждения случаев перинатального инфицирования. Предложена стратегия иммунопрофилактики ГВ в Украине.

Для анализа стационарности статистической связи (СС) между временными рядами (ВР) заболеваемости населения Севастополя гепатитом A, а также ВР месячных сумм выпадающих в регионе атмосферных осадков изучены коэффициенты линейных трендов, построенных по фрагментам ряда длиной 22 года, начинающимся в разные годы. Выявлено, что СС между рядами во многих фрагментах близка к стационарной, что свидетельствует о возможности эффективного применения методов теории статистического прогнозирования. Предложен алгоритм прогнозирования по ряду заболеваемости в предыдущие годы. Для повышения эффективности прогнозирования заболеваемости предложено привлекать дополнительные факторы, в том числе состояние водообеспечения города.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.311-395 + Р194.16-395

Рубрики:

Епідеміологія грипу

Епідеміологія епідемічного гепатиту (хвороби Боткіна) та інших вірусних гепатитів

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены особенности эпидемического процесса гепатита В в условиях реализации программы вакцинопрофилактики в Украине. Установлено выраженное снижение регистрируемой заболеваемости, доминирование естественных путей передачи возбудителя и скрытых форм гепатита В в областях с высоким уровнем распространенности инфекции. Показано, что рост показателей охвата прививками положительно сказался на эффективности защиты от гепатита В детей и медицинских работников. Установлено, что эпидемиологическая эффективность вакцинации новорожденных зависит от распространенности гепатита В в регионе. Обоснована необходимость разработки стратегии иммунизации с учетом интенсивности эпидемического процесса гепатита В.

Мета роботи полягала у визначенні рівня поширеності гепатитів В і С серед хворих на туберкульоз. Показано, що в загальній групі обстежених частота виявлення маркерів гепатиту В становить 58,9 %, гепатиту С - 59,2 %. Під час аналізу результатів обстеження ВІЛ-інфікованих хворих на туберкульоз встановлено, що поширеність серед них маркерів гепатитів В і С значно перевищує середні показники для всієї групи обстежених: 62,5 та 87,5 % відповідно. У ВІЛ-інфікованих осіб переважають маркери гепатиту С, а у хворих на туберкульоз без ВІЛ-коінфекції - маркери гепатиту В.

Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП.

Вперше визначено епідеміологічні особливості поширення гепатитів B і C (ГВ і ГС) на Полтавщині. Одержано нові дані про дійсну інтенсивність, параметри, тенденції розвитку, рушійні сили епідемічного процесу (ЕП) ГВ і ГС. Виявлено провідну роль прихованого компонента ЕП, активність якого визначається переважанням субклінічних недіагностованих форм гострих і хронічних гепатитів. Встановлено дійсну інфікованість донорів крові вірусами ГB і ГC, уточнено форми та стадії інфекційного процесу. Проведено порівняльний аналіз чутливості різних методів виявлення слідів прихованої крові й удосконалено методику контролю якості передстерелізаційної очистки медичного інструметарію багаторазового використання. Вивчено дезінтегрувальну дію дезінфекційних засобів (ДЗ), які належать до різних хімічних груп, на нуклеїнові кислоти збудників ГВ і ГС й обгрунтовано доцільність застосування альдегідровмісних ДЗ для знезараження цих вірусів. Визначено основні напрямки удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів на Полтавщині щодо зниження інтенсивності ЕП ВГ з парентеральним механізмом передачі збудників.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані про особливості розповсюдження гепатиту А у західному регіоні України з урахуванням інтенсивності прихованого перебігу епідемічного процесу, а також матеріали стосовно шляхів і чинників передачі збудника. Використано сучасні методи специфічної лабораторної діагностики для доведення прямої кореляційної залежності між кількістю випадків цієї інфекції на окремій території, отримано позитивні результати індикації вірусу (антигену) в об'єктах довкілля. Визначено групи високого ризику інфікування вірусом: це працівники дитячих дошкільних установ і дошкільнята, які відвідують організовані колективи; працівники громадського харчування та торгівлі, водоканалізаційного господарства. Встановлено закономірності утворення природного імунітету населення до гепатиту А. Показано можливість передачі вірусу гепатиту А під час трансфузій крові та її препаратів. Доведено перевагу індуктора інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти перед імуноглобулінопрофілактикою у випадку екстреного застосування. Запропоновано вдосконалену систему епідеміологічного нагляду, яка базується на інформаційно-аналітичному забезпеченні обласних санітарно-епідеміологічних станцій.

Обгрунтовано медико-соціальну значимість патології - парентерального вірусного гепатиту - її важливих наслідків та швидкого розповсюдження - зокрема, молоді та людей працездатного віку. На підставі комплексного соціально-гігієнічного дослідження встановлено неадекватність існуючої системи організації медичної та та медико-профілактичної допомоги пацієнтам з хронічними парентеральними вірусними гепатитами. Обгрунтовано, розроблено та впроваджено до практичної охорони здоров'я якісно нову систему, яка дозволила за зберігання наявних елементів існуючої системи, ввести до неї та функціонально поєднати їх між собою. На підставі результатів впровадження підтверджено її високу медичну й економічну ефективність.

Вивчено епідеміологічні особливості гепатиту А (ГА) серед різних контингентів Збройних Сил України. Встановлено визначальну роль впливу особливостей військово-професійної діяльності та матеріально-побутового забезпечення на інтенсивність розвитку епідемічного процесу серед особового складу окремих видів та родів військ. Визначено основні (проміжні та кінцеві) чинники та шляхи передачі збудника гепатиту А в військових колективах. Встановлено високу ефективність індуктора ендогенного інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти та обгрунтовано можливість її застосування для екстренної профілактики гепатиту А серед особового складу ЗС України. Вдосконалено систему епідеміологічного нагляду за гепатитом А в ЗС України і запропоновано її структурно-функціональну схему, яка включає: впровадження методів специфічної лабораторної діагностики, моніторингу за циркуляцією збудника в навколишньому середовищі та на об'єктах ризику, масового скринінгу контингентів підвищеного ризику інфікування, використання імуноглобуліну спрямованої дії та індукторів ендогенного інтерферону (мефенамінової кислоти) як засобів екстренної профілактики, вакцинацію особового складу як контингентів підвищеного ризику інфікування. Реалізація цієї системи епідеміологічного нагляду дасть можливість підвищити ефективність профілактичних заходів при ГА в ЗС України.

Вивчено епідеміологічні особливості розповсюдження перинатальних гепатитів B (ГB) і C (ГC) в Україні, розроблено стратегію їх профілактики. Установлено зміну кількісних і якісних параметрів епідемічного процесу (ЕП) ГB та ГC за сучасних умов (провідна роль прихованого компонента, інтенсивне залучення до ЕП осіб репродуктивного віку), що сприятиме підвищенню епідеміологічної значимості перинатальної передачі збудників. Удосконалено специфічну серологічну діагностику інфекцій, спричинених вірусами ГB (ВГB) і ГC (ВГC). Рекомендовано тактику й алгоритми обстеження вагітних для визначення ризику перинатальної передачі ВГB, а також схеми імунізації проти ГB новонароджених. Уперше в Україні встановлено показники інфікованості ВГB і ВГC ВІЛ-інфікованих вагітних і їх дітей. Визначено частоту формування перинатального ГB (6,6 %) та ГC (2,4 %) у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок. Показано недостатню ефективність вакцинації проти ГB новонароджених для запобігання випадкам перинатального ГB. Імунізація, яка була проведена в Україні у 2000 - 2002 рр., сприяла зниженню показників захворюваності на ГB дітей віком 3-х - 6-ти років. Розроблено стратегію профілактики та концепцію епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами.

Вивчено закономірності розвитку епідемічного процесу гепатитів B і C в Україні за сучасних умов, досліджено вплив соціальних факторів на його кількісні та якісні параметри й удосконалено структуру та систему епідеміологічного нагляду за даними інфекціями. Встановлено динаміку, дійсну інтенсивність, прояви епідемічного процесу, виявлено основні шляхи та фактори передачі збудників і групи підвищеного ризику інфікування. Досліджено вплив соціальних факторів на рушійні сили епідемічного процесу гепатитів B і C. Визначено критерії оцінки регіонів України за ступенем ризику розвитку хронічних уражень печінки. Одержано нові наукові дані про особливості поширення гепатитів B і C серед різних соціально-поведінкових груп населення. Доведено, що матеріальною основою епідемічного неблагополуччя щодо гепатитів B і C є їх широке розповсюдження у групах підвищеного ризику інфікування (споживачів ін'єкційних наркотиків, робітників комерційного сексу, ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз, спецконтингентів установ пенітенціарної системи, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом). Встановлено епідеміологічний синергізм між гепатитами B, C і ВІЛ-інфекцією, туберкульозом, венеричними хворобами, наркоманією. Обгрунтовано шляхи оптимізації системи епідеміологічного нагляду за гепатитами B і C в Україні, визначено зміст її підсистем й адаптовано протиепідемічні та профілактичні заходи щодо змін соціальних факторів, що впливають на епідемічний процес за сучасних умов.

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

В останні роки вірусні гепатити стали великою не тільки медичною, але й соціально-економічною проблемою. Застосування сучасних методів боротьби з вірусом гепатиту B (ВГB) визначає комплексний підхід, спрямований на три ланки епідемічного процесу - джерела вірусу, розрив шляхів передачі вірусу, захист сприйнятливого населення. Найбільш ефективним та довготривалим засобом захисту проти ВГВ є імунопрофілактика. Універсальна масова вакцинація дітей першого року життя проти ВГB захищає дітей раннього віку, запобігає життєво небезпечним наслідкам інфекції - хронізація захворювання і можливість розвитку цирозу, гепатоцелюлярної карциноми в майбутньому. Запровадження у Національний календар щеплень гнучких схем вакцинації, рекомендованих ВООЗ, двома або трьома дозами вакцини проти ВГB у складі комбінованої гексавалентної вакцини збільшить рівень охоплення вакцинацією проти ВГB в Україні щонайменше до рівня охоплення трьома дозами КДП, одночасно знизивши кількість ін'єкцій дітям та візитів у поліклініку, що сприятиме покращанню та своєчасності вакцинації.

Рассмотрен вопрос, касающийся вакцинации детей против гепатита B, Hib-инфекции, ревакцинации для профилактики коклюша в 6 лет, изложены дополнительные объяснения с большей детализацией. Рассмотрены наиболее актуальные вопросы - эпидемиологию заболеваний, законодательную базу, схемы и дозы вакцинаций.

Проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на вірусний гепатит В у Харкові. Встановлено тенденцію до зниження захворюваності, менш виражену серед дітей, та осінню сезонність захворюваності на вірусний гепатит В.

Вакцинація проти вірусу гепатиту B актуальна для України. Це - основний засіб запобігання поширенню зазначеної інфекції, незважаючи на деякі дискусійні питання про момент початку вакцинації, про вибір схеми імунізації тощо. Вибір схеми проведення імунізації може бути індивідуалізованим. Успіх у боротьбі проти гепатиту B у нашій країні можливий за умови формування достатньо великого прошарку прихильників вакцинації серед медичних працівників усіх ланок і рангів, а також державного забезпечення пріоритетності вакцинопрофілактики як основного напряму боротьби з інфекційними хворобами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.16-395

Рубрики:

Епідеміологія епідемічного гепатиту (хвороби Боткіна) та інших вірусних гепатитів

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами епідеміологічного та санітарно-гігієнічного моніторингу санітарно-епідемічну ситуацію з вірусного гепатиту А в місті Чернівці слід розцінити як нестабільну. Для покращання ситуації та обмеження захворюваності на вірусний гепатит А необхідно поліпшення системи життєзабезпечення - водопостачання, організації громадського харчування і торгівлі в місті.