В экспериментах на крысах изучено соотношение между процессами перекисного окисления липидов и активностью антиокислительной системы в сыворотке крови, тканях желудка и мозга в условиях интероцептивного раздражения желудочно-кишечного тракта. Установлено нарушение равновесия между процессами свободнорадикального окисления липидов и антиоксидантной защитой организма в указанных условиях в сторону активации процессов липопроксидации на фоне снижения антиокислительной активности крови. Степень этих нарушений зависит от природы раздражителя.

Выяснена роль печени в становлении имунной системы человека, формировании имунных реакций, в норме и при различных патологиях. Описаны иммунные механизмы защиты слизистых оболочек желудочно-кишечного тракта, показана их роль в формировании единой автономной иммунной системы слизистых оболочек человека. Перечислены иммунологические и иммунопатологические реакции при заболеваниях органов пищеварительной системы, в первую очередь печени, определена их связь с клиникой болезни, тяжестью течения и исхода заболевания, применением современных лекарственных средств. Рассмотрены вопросы иммунодиагностики и иммунопрофилактики ряда болезней органов пищеварения.

Проаналізовано гуморальні та клітинні фактори місцевого імунітету, особливості та фактори регіонарного імунітету у хворих з виразковою хворобою, гнійним холангітом, хронічним біліарним панкреатитом. Визначено локальні рівні цитокінів у разі обтураційної жовтяниці. Висвітлено перспективи використання препаратів системної ензимотерапії в хірургії.

Проанализированы гуморальные и клеточные факторы местного иммунитета, особенности и факторы регионарного иммунитета у больных язвенной болезнью, гнойным холангитом, хроническим билиарным панкреатитом. Определены локальные уровни цитокинов при обтурационной желтухе. Освещены перспективы использования препаратов системной энзимотерапии в хирургии.

Обобщены данные современных исследований в области молекулярных механизмов возникновения апоптоза клеток, его роли в патогенезе наиболее распространенных заболеваний пищеварительного канала, а также участия в индукции или супрессии апоптоза отдельных цитокинов, вирусов, лекарственных препаратов. При определенных патологических состояниях возникает апоптоз нормальных клеток, в результате чего поврежденные клетки получают дополнительный шанс выжить. Рассмотрена возможность проапоптозного влияния H. pylori на эпителиоциты желудка и двенадцатиперстной кишки посредством индукции их аноикоза. Сделана попытка объяснить взаимосвязь между заболеваниями с преобладанием апоптоза клеточных элементов и последующим возникновением злокачественных опухолей.

З метою виявлення залежності розвитку виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в поєднанні з хронічними безкам'яним холециститом і панкреатитом від імунних критеріїв адаптації обстежено 137 хворих. Особливості імунного статусу у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з хронічними безкам'яним холециститом та панкреатитом можна кваліфікувати як T-, так і B-клітинний імунодефіцит. Залежно від переважання дефекту в T- чи B-клітинній ланці імунітету виділено 4 типи порушень імунної відповіді (з переважанням III й IV типів імунного реагування). Розвиток поєднаної патології органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної системи асоціюється зі зниженням функціональної активності бета-адренергічних рецепторів на поверхневій мембрані лімфоцитів і адаптивних можливостей рецепторного апарата клітин. Навантажувальні тести дозволили встановити мобілізацію функціонального резерву рецепторного апарата T-клітин як до стресреалізуючих, так і стреслімітуючих біологічних регуляторів. У основі дефіциту T-лімфоцитів у третини пацієнтів лежить недостатність ендогенного тимічного фактора, що є показанням для призначення препаратів тимуса.

Представлено власні дані моніторингу pH стравоходу у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Виявлено деякі особливості виявів захворювання у льотчиків. Найбільш характерною особливістю моторної функції стравоходу та шлунка у досліджуваної категорії хворих була велика тривалість шлунково-стравохідних рефлюксів, а саме: збільшення їх кількості та тривалості (понад 5 хвилин). Найбільш тривалі епізоди рефлюксів відзначалися у горизонтальному положенні (частіше вночі) та після їди, що збігалося з уповільненням стравохідного кліренсу.

Розглянуто сучасні уявлення про стан і роль цитокінової ланки імунітету в становленні та прогресуванні захворювань травного каналу. Обгрунтовано доцільність вивчення цитокінового гомеостазу в разі хвороб травного каналу з метою поліпшення якості діагностики та прогнозування перебігу цих недуг.

В целях выяснения ведущих факторов риска развития сочетанной патологии органов гастродуоденальной зоны и панкреатобилиарного звена пищеварительной системы проведено анкетирование 301-го больного. При изучении влияния стрессовых факторов на психологические особенности личности 137-ми больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, сочетанной с хроническим холециститом и хроническим панкреатитом, и 164 - с хроническим гастродуоденитом в сочетании с хроническими холециститом и панкреатитом установлен патологический подъем по шкале Миннесотского многофазного личностного теста: соответственно в 63,5 и в 70,1 %.

Представлено дані про структуру, функцію та біологічну роль судинного ендотелію, його значення в генезі патології травного каналу (ТК). Наведено характеристики ендотеліальних вазоконстрикторів та вазодилататорів. З урахуванням аналізу літературних даних обгрунтовано доцільність подальшого вивчення ролі ендотеліальної дисфункції в розвитку хвороб ТК.

Проанализирована роль герпес-вирусов (вируса простого герпеса 1 - 2-го типов, вируса Епштейна - Бара и цитомегаловируса) в формировании язвенной болезни, хронического гастрита и гепатита. Определен алгоритм лабораторных диагностических исследований сыворотки и плазмы крови в целях установления этиологического фактора при желудочно-кишечной патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-29

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании анализа особенностей функционально-метаболических характеристик митохондрий тканей печени и слизистой оболочки тонкой кишки обоснована зависимость радиорезистентности органов от уровня энергообеспечения и мощности системы свободнорадикальных перекисных превращений.

Представлены результаты исследования эффективности нового направления в лечении хронического воспалительного процесса в слизистой оболочке (СО) пищеварительного канала (ПК) - иммуномодуляции местного иммунитета (ИММИ) верхних его отделов. Результаты исследования свидетельствуют о том, что ИММИ верхних отделов ПК положительно влияет на динамику патологических изменений в органах пищеварения. Нормализовались дистрофические, дисрегенераторные и воспалительные изменения в СО желудка и двенадцатиперстной кишки, местный иммунитет ПК.

Изучены закономерно возникающие патологические изменения в верхних отделах ЖКТ у больных ОА и ОП, принимающих в комплексном лечении НПВП. Особенностями патоморфологических поражений слизистой верхних отделов ЖКТ у больных ОА и ОП (на фоне лечения НПВП), является неоднородность их проявлений - от воспалительно-дистрофических до эрозивно-язвенных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-2

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено фармакологічне вивчення нового природнього ентеросорбенту гранул цеоліту, одержаних з природнього глинистого мінералу - цеоліту. Установлено, що гранули цеоліту у дозі 500 мг/кг мають широкий спектр фармакологічної активності, а саме: сорбційну, протизапальну, антиоксидантну, за якими вони перевищують препарат "Ентеросгель". За результатами вивчення фармакологічної активності гранул на модельних патологіях виразок шлунка різної етіології, панкреатиту, проктиту, тетрахлорметанового та тетрацеклінового гепатитів, холестазу печінки виявлено переваги нового препарату у порівнянні з ентеросгелем за всіма дослідженими показниками. Відзначено, що гранули цеоліту є відносно нешкідливими, не чинять токсичної дії на органи та системи тварин під час вивчення хронічної та специфічної токсичності. Гранули рекомендовано для застосування як нового ентеросорбенту природного походження для патогенетичного лікування різних патологій шлунково-кишкового тракту.

Проведено дослідження мікробіоценозу кишечнику в осіб з пухлинами товстої кишки. Встановлено, що за хронічних захворювань проксимальної частини травного тракту має місце активація грампозитивної аеробної (стафілококів, ентерококів) та анаеробної (клостидії) мікрофлори, а за ураження його дистального відділу відбувається проліферація грамнегативної аеробної (ентеробактерії, неферментивні види мікроорганізмів) мікрофлори та бактероїдів. Здійснено порівняльну оцінку змін мікроекологічного статусу кишечнику у осіб з хронічними захворюваннями травного тракту та онкохворих. Показано, що зміни мікробіоценозу кишечнику за наявності пухлинного процесу супроводжуються підвищенням мітотичного індексу епітеліальних клітин і зростанням відношення лінолевої кислоти до арахідонової в сироватці крові хворих. Вивчено біологічні властивості мікроорганізмів, виділених від онкологічних хворих. Досліджено їх плазмідний спектр, фаготипи та серотипи, адгезивні властивості. Результати вивчення клінічного матеріалу апробовано в експериментах на мишах - носіях пухлини Ерліха. Встановлено, що найбільший ризик розвитку пухлин товстого кишечнику мають особи з гепатитами та хронічними колітами з констипаційним синдромом. Досліджено спектр вищих жирних кислот в метаболітах бактерій, ізольованих від онкологічних хворих. Показано етапність мікроекологічних змін у кишечнику у процесі розвитку пухлини.

На підставі даних поглибленого вивчення адаптаційних реакцій у хворих з поєднаною патологією органів травлення теоретично узагальнено та вирішено наукову проблему щодо визначення провідної ролі адаптаційних реакцій у виникненні та розвитку поєднаної патології цих органів. Розвинуто концепцію оцінки саногенетичних і патогенетичних механізмів розвитку захворювань на базі теорії адаптації. Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастродуоденіт у сполученні з хронічними холециститом і панкреатитом вивчено адаптаційні реакції організму як критерій індивідуальної його відповіді на екзогенні фактори, установлено їх вплив на розвиток поєднаної патології. Доведено, що поєднана патологія органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної ланки травної системи розвивається внаслідок виражених порушень адаптивних реакцій організму під впливом екзогенних факторів, головним з яких є стресогенні чинники. Визначено, що за умов системної хронічної стрес-реакції реалізація поєднаної патології органів травлення здійснюється внаслідок впливу етіологічних факторів та функціонування адаптивних систем організму, змін ритмічної діяльності регуляторних систем усіх рівнів організації (організму - органа - клітини) та дезадаптативне виснаження функціональних резервів. З'ясовано, що за поєднаної патології органів травлення дестабілізація зв'язків між стрес-реалізаційною та стрес-лімітувальною системами обумовлює зміни нейрогуморальних факторів, розвиток дензінтегративних процесів у вегетативній, імунній і нейрогуморальній системах, що спричинює розлад місцевих регуляторних механізмів,

Встановлено топографічну стратифікацію гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка. Виявлено мозаїчне ураження судин гемомікроциркуляторного русла під впливом метилтретбутилового ефіру, яке відбувається в два етапи, а саме: І - реактивні та некротичні зміни, ІІ - апоптозні зміни. З'ясовано, що поєднане пошкодження двох гістамінпродукуючих клітин шлунка (тучних клітин та ECL-клітин) є наслідком токсичної дії метилтребутилового ефіру та пусковим механізмом структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, сполучнотканинних клітинах і епітелії слизової оболонки шлунка.

Встановлено топографічну стратифікацію гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка. Виявлено мозаїчне ураження судин гемомікроциркуляторного русла під впливом метилтретбутилового ефіру. Визначено, що поєднане пошкодження двох гестмінпродукуючих клітин шлунка є наслідком токсичної дії метилтретбутилового ефіру та пусковим механізмом структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, сполучнотканинних клітинах і епітелії слизової оболонки шлунка.