Вивчено залежність реакції зорової системи від способу фотостимуляції (моно- і бінокулярна) та виду паттернів (структуровані і неструктуровані). Обгрунтовано доцільність використання для лікування порушень бінокулярного зору паттернів, що за розмірами відповідають кутовим розмірам макулярної ділянки сітківки і структуровані по всій площі. Показано, що тривалість монокулярних і бінокулярних послідовних образів в 2 і 2,4 раза довша ніж тривалість послідовних образів, викликаних неструктурованими патернами такої ж площі. На підставі отриманих даних вдосконалено методологічний підхід в лікуванні хворих із співдружньою косоокістю, який грунтувався на біфовельній стимуляції фігурними сліпучими полями і був спрямований на відновлення нормосенсорних зв'язків тільки у гаплоскопічних умовах. Розроблено новий спосіб, що полягає у фотостимуляції кореспондуючих макулярних полів сітківок структурованими паттернами. Встановлено, що застосування бінокулярної фотостимуляції структурованими паттернами здійснює одночасний вплив на кілька ланок в патогенезі розладів бінокулярного зору і дозволяє підвищити гостроту зору, збільшити амплітуду акомодації фузії та відновити бінокулярний зір за природних умов.

Висвітлено проблему діагностування та боротьби з захворюванням косоокості дітей, розглянуто різні методи його лікування, починаючи з раннього віку. Описано створену технологію, за допомогою якої виготовляються призми Френеля для вирішення цих проблем. Наведено характеристику оптичних елементів і наведено результати технічних випробувань. Зроблено висновок про можливість їх застосування в медичній практиці та необхідність реалізації розробки в Україні.

Встановлено, що плеоптичне лікування хворих на ДЦП з епілепсією або судомною готовністю виключно методами розвитку розрізняльної здатності сітківки без імпульсної фотостимуляції підвищує гостроту зору у 44,4 % випадків. Лікування амбліопії на фоні оптичної корекції було ефективне у всіх вікових групах, з більшим результатом у дітей старше семи років. Встановлено фактори, які впливають на ефективність плеоптичного лікування у дітей з ДЦП: вихідна гострота зору 0,2 і більше, збережений інтелект, зосереджена увага, відсутність порушень крупної моторики рук, відсутність епілептиформної активності головного мозку.

Исследовано современное состояние вопроса о патологии органа зрения у больных церебральным параличем. Описаны офтальмологические, нейрофизиологические, психологические и другие методы обследования таких больных, у которых наблюдается косоглазие и амблиопия. По данным нейрофизиологических исследований прослежена связь остроты зрения таких больных со структурными и функциональными последствиями ДЦП. Изучена распространенность косоглазия у больных ДЦП и приведены его основные характеристики. Описаны основные методы плеоптического лечения амблиопии и консервативного лечения косоглазия, показана его эффективность. Изучена эффективность хирургического лечения косоглазия у больных с ДЦП в плане достижения ортропии и восстановления бинокулярного зрения.

Анатомические структуры глаза ребенка претерпевают значительные изменения в первые годы жизни. Цель работы - исследовать анатомические особенности горизонталомоторов у детей первых 3-х лет жизни со сходящимся содружественным косоглазием. Обследовано 90 детей (124 глаза - 180 мышц) в возрасте от 1 до 3-х лет, оперированных по поводу содружественного сходящегося косоглазия. Из них в возрасте от 1 до 2-х лет 61 человек, а в возрасте от 2-х до 3-х лет 29 человек. У детей в первой возрастной группе от 1 до 2-х лет ширина внутренней прямой мышцы имела отличия от литературных данных на 67 глазах (79,5 %), наружной прямой - на 19 глазах (49 %). По месту прикрепления от лимба: внутренняя прямая - отличия на 46 глазах (54 %), наружная прямая - отличия на 33 глазах (89 %). У детей во второй возрастной группе ширина внутренней прямой мышцы имела отличия от литературных данных на 33 глазах (75 %), наружной прямой мышцы на 15 глазах (83,5 %). По месту прикрепления от лимба: внутренняя прямая - отличия на 29 глазах (72,5 %), наружная прямая - отличия на 17 глазах (95,5 %). Выводы: у детей в возрасте от 1 до 3-х лет жизни анатомические параметры горизонталомоторов имеют отличия от литературных данных по ширине дистальной части на 108 глазах (60 %), по удалению от лимба 125 глазах (69,5 %).

Встановлено частоту різних видів акомодаційної езотропії у дітей. Визначено діагностичну значимість особливостей порушень функцій органа зору (гострота зору, фузійна здатність, бінокулярний зір, резерв абсолютної акомодації, стан конвергенції) у хворих на різні види акомодаційної езотропії. З'ясовано діагностичну значимість функціонального стану м’язів райдужки у хворих на акомодаційну езотропію за даними дослідження зіничних реакцій (площі зіниць за фонового освітлення, прямої та співдружної світлових реакцій, напруження та розслаблення конвергенції; швидкість зміни площі зіниць за зіничних реакцій), а також діагностичну значимість стану нейрорефлекторної реакції м'язів райдужки у хворих на різні види акомодаційної езотропії за даними про стан латентних періодів зіничних реакцій.

Проанализированы данные обследований 36-ти дети в возрасте от 1 до 3 лет с ретинопатией недоношенных (РН) после лазерного лечения, с РН с самовольным регрессом и доношенные младенцы. Гестационный возраст недоношенных детей был 27 - 34 недели, вес при рождении 980-1 880 г. Доношены дети (38 - 41 недели) с весом больше 2 700 г. Установлено, что у детей с прогрессирующей РН при дальнейшем лазерном лечении чаще встречается миопическая рефракция (65%) особенно миопия высокой степени (25 %) и косоглазие (20 %) сравнительно с детьми с РН с самовольным регрессом РН и доношенными детьми. У детей с самовольным регрессом РН достоверно чаще выявлена гиперметропия слабой степени (46,6 %). У доношенных детей гиперметропия слабой степени встречалась чаще (56,25 %) чем у недоношенных детей, что отвечает литературным данным.

Проаналізовано дані обстежень 36-ти дітей віком від 1 до 3 років з ретинопатією недоношених (РН) після лазерного лікування, з РН з самочинним регресом і доношені немовлята. Гестаційний вік недоношених дітей склав 27 - 34 тижні, вага при народженні 980 - 1 880 г. Доношені діти (38 - 41 тиждень) з вагою більше 2 700 г. Встановлено, що у дітей з прогресуючою РН у разі подальшого лазерного лікування частіше трапляється міопічна рефракція (65 %), особливо міопія високого ступеня (25 %), і косоокість (20 %) порівняно з дітьми за РН з самочинним регресом і доношеними дітьми. У дітей з самочинним регресом РН достовірно частіше виявлено гіперметропія слабкого ступеня (46,6 %). У доношених дітей гиперметропія слабкого ступеня трапляється частіше (56,25 %) ніж у недоношених дітей, що відповідає літературним даним.

Описано сучасні уявлення про етіологію та патогенез ДЦП, класифікація, морфологічні зміни в ЦНС, нейрофізіологічні дослідження за ДЦП. Розкрито тему патології органу зору у хворих ДЦП і ефективність лікування косоокості й амбліопії у дітей з цим діагнозом.

Описаны современные представления об этиологии и патогенезе ДЦП, классификация, морфологические изменения в ЦНС, нейрофизиологические исследования при ДЦП. Раскрыта тема патологии органа зрения у больных ДЦП и эффективность лечения косоглазия и амблиопии у детей с этим диагнозом.

Мета дослідження - вивчення функціонального стану зовнішніх горизонтальних прямих м'язів у дітей зі співдружньою збіжною та розбіжною косоокістю з застосуванням поверхневої електроміографії (ПЕМГ). Функціональний стан горизонтальних м'язів визначався за допомогою комп'ютерного міографа М-ТЕ8Т-2. За результатами зроблено висновок, що у дітей у разі співдружньої косоокості є функціональні порушення горизонтальних прямих м'язів, про що свідчать дані ПЕМГ. Встановлено, що частота біопотенціалів ПЕМГ внутрішнього прямого м'яза за збіжної косоокості та зовнішнього прямого м'яза за розбіжної косоокості вище, ніж частота біопотенціалів ПЕМГ відповідних м'язів у здорових дітей. Частота біопотенціалів ПЕМГ внутрішнього та зовнішнього прямого м'язів у здорових дітей не відрізняється, а у дітей зі співдружньою збіжною і розбіжною косоокістю відрізняється достовірно.

Цель исследования - изучение функционального состояния внешних горизонтальных прямых мышц у детей с дружественным сходящимся и расходящимся косоглазием с применением поверхностной электромиографии (ПЭМГ). Функциональное состояние горизонтальных мышц определялось с помощью компьютерного миографа М-ТЕ8Т-2. Результаты позволяют сделать вывод, что у детей при дружественном косоглазии есть функциональные нарушения горизонтальных прямых мышц, о чем свидетельствуют данные ПЭМГ. Установлено, что частота биопотенциалов ПЭМГ внутренней прямой мышцы при сходящемся косоглазии и внешней прямой мышцы при расходящемся косоглазии выше, чем частота биопотенциалов ПЭМГ соответствующих мышц у здоровых детей. Частота биопотенциалов ПЭМГ внутренней и внешней прямой мышц у здоровых детей не отличается, а у детей с дружественным сходящимся и расходящимся косоглазием отличается достоверно.

Проведено аналіз десятирічного використання та розвитку високоефективної мікропризмової оптики в дитячій офтальмології України, який показав постійне збільшення замовлень лікувальних призмо-сферо-циліндричних окулярів. Розширилося коло лікарів, які оволоділи даною новітньою технологією та застосовують її в своїй практиці. Враховуючи високу ефективність застосування призмо-сферо-циліндричних окулярів, запропоновано розширити їх впровадження в усіх регіонах України.

Вперше визначено за допомогою розробленої методики поверхневої електроміографії (далі - ПЕМГ) з використанням модифікованого електрода особливості біоелектричної активності зовнішніх прямих м'язів очей у здорових і дітей зі співдружньою косоокістю. Виявлено зміни частотних характеристик біоелектричних потенціалів окорухових м'язів при співдружній неакомодаційній косоокості в порівнянні зі здоровими дітьми та відсутність таких при співдружній акомодаційній косоокості, що дозволило більш точно діагностувати форми співдружньої косоокості. Зазначено, що метод електростимуляції екстраокулярних прямих м'язів зменшує дисбаланс в показниках біопотенціалів ПЕМГ між зовнішнім і внутрішнім прямим м'язами у дітей зі співдружньою неакомодаційною косоокістю. Обґрунтовано, що співвідношення частоти біоелектричної активності внутрішнього прямого м'яза до зовнішнього прямого м'яза при збіжній косоокості та співвідношення частоти біоелектричної активності зовнішнього прямого м'яза до внутрішнього прямого м'яза при розбіжній співдружній косоокості у пацієнтів до лікування має прогностичне значення для результату лікування методом електростимуляції м'язів.