Обгрунтовано, що концесія є ефективним інструментом реалізації державами соціальних проєктів, які направлені на вирішення нагальних потреб територіальних громад в умовах пандемії COVID-19. Наголошено, що застосування концесійної діяльності дозволяє державам залишатися власником об'єктів, зберігаючи за собою при цьому адміністративно-контрольні функції. Наведено особливості застосування моделей публічно-приватного партнерства за концесійним договором. Узагальнено закордонний досвід реалізації концесійних проєктів у соціальній сфері, зокрема розглянуто успішні практики залучення інвестицій в умовах фінансової децентралізації. Визначено, що найпопулярнішими сферами реалізації концесійних проєктів є: транспорт (34 %), навколишнє середовище (16 %), освіта (14 %), телекомунікації (7 %), охорона здоров'я (5 %) та інші сектори (24 %). Встановлено, що концесійна діяльність за кордоном, як правило, регулюється окремим законодавством, співпраця публічного та приватного секторів заснована виключно на договірних відносинах, за якими приватний оператор гарантовано отримує винагороду за виконану роботу чи надані послуги від публічної організації та/або безпосередніх користувачів. На основі проведеного дослідження визначено причини широкого використання концесії як однієї з форм публічно-приватного партнерства в різних країнах, серед яких основними є: більш ефективне управління проєктами з боку приватного сектора; брак фінансових ресурсів держави та готовність концесіонера брати на себе більшу частину ризиків з реалізації масштабних інфраструктурних проєктів. Також наведено недоліки концесійної діяльності, до яких можна віднести: відсутність досвіду професійного управління на регіональному та місцевому рівнях у приватних партнерів, які вперше реалізують проєкти; значний рівень фінансового ризику для приватного сектора, у тому числі ймовірність банкрутства; нестабільність політичної та соціально- економічної ситуації у світі через наслідки пандемії COVID-19. Спираючись на узагальнення світового досвіду, виділено основні напрямки моніторингу впливу COVID-19 на концесійні проєкти, що може допомогти визначити відповідний рівень дій з боку урядів.