Проаналізовано вплив вугільного виробництва на гідросферу Донецького регіону та шляхи його екологічного вдосконалення. Проведено екологічну оцінку впливу промислових підприємств Макіївки на стан водних ресурсів. Розглянуто питання розробки програм оптимізації умов життєдіяльності населення техногенних регіонів, захисту водних джерел та об'єктів від техногенного впливу підприємств вугільної галузі. Висвітлено передумови міжнародних державних угод у галузі охорони атмосферного повітря.

Проанализированы влияние угольного производства на гидросферу Донецкого региона и пути его экологического усовершенствования. Проведена экологическая оценка влияния промышленных предприятий Макеевки на состояние водных ресурсов. Рассмотрены вопросы разработки программ оптимизации условий жизнедеятельности населения техногенных регионов, защиты водных источников и субъектов от техногенного влияния предприятий угольной отрасли. Освещены предпосылки международных государственных соглашений в области охраны атмосферного воздуха.

Проаналізовано шляхи збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на Донеччині. Висвітлено досвід реалізації екологічної політики в зарубіжних країнах. Розглянуто питання планування природоохоронних заходів у розробці та реалізації місцевих екологічних програм, удосконалення організаційно-економічного механізму ресурсоощадження. Розкрито методологічні аспекти управління земельними ресурсами для сталого землекористування агросфери під час формування екологічно безпечних сировинних зон. Описано методи оцінки вартості сільськогосподарських земель в Україні. Визначено вміст кадмію та свинцю у водному басейні Карпат. Вивчено вплив екологічних чинників на захворюваність і демографічну ситуацію та ключові детермінанти здоров'я населення в системі державного управління станом довкілля.

Проанализированы пути сохранения биологического и ландшафтного разнообразия в Донецкой области. Освещен опыт реализации экологической политики в зарубежных странах. Рассмотрены вопросы планирования природоохранных мероприятий в разработке и реализации местных экологических программ, усовершенствования организационно-экономического механизма ресурсосбережения. Раскрыты методологические аспекты управления земельными ресурсами для устойчивого землепользования агросферы при формировании экологически безопасных сырьевых зон. Описаны методы оценки стоимости сельскохозяйственных земель в Украине. Определено содержание кадмия и свинца в водном бассейне Карпат. Изучены влияние экологических факторов на заболеваемость и демографическую ситуацию и ключевые детерминанты здоровья населения в системе государственного управления состоянием окружающей среды.

Досліджено питання державного регулювання процесу природокористування. Розкрито суть і значущість природних ресурсів у макроекономічній моделі державного регулювання даного процесу та його правового регулювання. Проаналізовано зарубіжний досвід та міжнародні аспекти державного управління природокористуванням. Вивчено економіко-екологічну політику держави у контексті раціонального управління. Проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах. Розглянуто податково-правові аспекти дослідженого процесу у контексті державного регулювання раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища. Наведено пропозиції щодо розробки та впровадження інвестиційно-програмної концепції державного управління економічним природокористуванням. Удосконалено політико-правові засади охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Розроблено логістичну стратегію державного управління у даній сфері.

Висвітлено сутність екологічної функції держави за умов глобалізації. Розкрито основні складові системи державного управління еколого-економічною безпекою регіону. Оцінено ефективність державного управління фінансовим механізмом використання й охорони навколишнього природного середовища. Охарактеризовано стан атмосферного повітря, поверхневих і морських вод, земельних угідь України. Визначено перспективні напрями управління системою використання й охорони навколишнього природного середовища в контексті забезпечення еколого-економічної безпеки регіону. Розроблено механізм і Концепцію еколого-економічного безпечного регіонального розвитку. Обгрунтовано завдання державного управління щодо забезпечення екологічної безпеки в державі.

Встановлено теоретичні засади об'єктивності державного управління природокористуванням як способу мобілізації ресурсів для вирішення екологічних проблем на іноваційній основі. Досліджено систему державного управління природокористуванням урбанізованих територій з позиції інституціональної теорії. Обгрунтовано інформаційну систему природокористування урбанізованих територій як інноваційний механізм державного управління. Розкрито роль інноваційних процесів у розв'язанні екологічних проблем урбанізованих територій та механізми державного управління інноваційним розвитком природокористування регіону. Розроблено шляхи вдосконалення інноваційної діяльності природокористування та механізми формування регіональних еколого-інноваційних програм.

Розвинуто теоретичні та методологічні основи державного регулювання природокористування на підставі дослідження й узагальнення сучасних проблем природокористування, закономірностей їх прояву, впливу на інші соціально-економічні сфери. Розроблено концептуальні підходи до формування та функціонування інститутів державного регулювання природокористування, запропоновано методологію оцінювання взаємозв'язку між формуванням екологічної ситуації та функціонуванням інститутів державного регулювання. Узагальнено зарубіжний досвід державного регулювання природокористування в системі національних моделей соціально-економічного розвитку. Обгрунтовано принципи відбору показників, критеріїв еколого-економічної ефективності інститутів державного регулювання природокористування. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення процесів природокористування на підставі системного розвитку інститутів державного регулювання, що забезпечують інтеграцію пріоритетів еколого-економічного розвитку. Запропоновано для аналізу інститутів державного регулювання природокористування використання структурно-логічної матриці, що дає змогу виконувати кількісні й якісні вимірювання інститутів державного регулювання природокористування для кожного природного ресурсу.

Досліджено теоретико-методологічні положення щодо формування дієвих механізмів державного управління із забезпечення раціонального природокористування в регіональній соціально-економічній системі на підставі сталого екологічного розвитку. Досліджено генезу наукових підходів до проблеми управління сталим екологічним розвитком в системі природокористування на різних ієрархічних рівнях і визначено концептуальний підхід до її розв'язання. Обгрунтовано методологічний підхід до формування механізму державного управління сталим екологічним розвитком територій. Сформовано наукову концепцію модернізації інституційного середовища у сфері управління природними ресурсами у контексті забезпечення сталого екологічного розвитку регіонів України. Визначено напрями вдосконалення системи екологічного моніторингу.

Здійснено розвиток теоретичних положень, розробку науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесів державного управління формуванням соціально-екологічної відповідальності шляхом вдосконалення моделей, методів і механізмів взаємодії органів державної влади та соціально-активних економічних агентів корпоративних угод. Запропоновано стратегію управління розвитком соціально-екологічної відповідальності у промислових вугільних регіонах. Проаналізовано відповідність стану системи державного управління раціональним природокористуванням в Україні потребам подолання еколого-економічних наслідків техногенного забруднення в Україні. Визначено шляхи вдосконалення організаційно-економічних механізмів реалізації державної екологічної та природоохоронної політики через формування системи моніторингу соціально-екологічної відповідальності в промислових регіонах.

Обгрунтовано теоретико-методологічні положення та практичні рекомендації з формування дієвих механізмів державного управління із забезпечення раціонального природокористування в соціально-економічній системі на засадах сталого розвитку. Уточнено сутність державного управління природокористуванням на засадах сталого розвитку, запропоновано методологічний підхід до формування його механізму. Здійснено аналіз та виявлено основні перешкоди щодо забезпечення сталого розвитку в системі державного управління природокористуванням в Україні. Обгрунтовано напрями удосконалення правового механізму державного управління природокористуванням на засадах сталого розвитку. Розроблено систему регуляторних заходів щодо формування моделі сталого розвитку та забезпечення міжнародних екологічних стандартів у сфері природокористування. Визначено напрями удосконалення системи екологічного моніторингу в Україні. Зазначено, що такі заходи мають бути узгоджені на локальному, національному та міжнародному рівнях на основі формування моделі сталого розвитку та забезпечення міжнародних екологічних стандартів.

Висвітлено теоретико-методологічні та інституційні засади, фундаментальні та прикладні аспекти розбудови адміністративного управління в економіці природокористування на основі урахування специфіки природних ресурсів як єдиної екосистеми, необхідності координації управлінських рішень законодавчої та виконавчої влади по горизонталі та вертикалі щодо використання, охорони і відновлення природних ресурсів та розвитку продуктивних сил країни. Особливу увагу приділено питанням щодо удосконалення інституційних основ та законодавчого забезпечення процесів надання адміністративних послуг у сфері природокористування. Запропоновано основні підходи до адміністрування викидів парникових газів, удосконалення дозвільної системи на основі впровадження стратегій чистого виробництва. Означено проблеми управління природокористуванням, визначено шляхи розв’язання екологічних проблем країни з досягнення сталого розвитку за сучасних умов переходу України до світових стандартів збалансованого економічного розвитку.

Проведено аналіз підходів до трактування поняття "природокористування" як об'єкта державного управління. Наведено загальні теоретико-методологічні підходи до державного управління сферою природокористування. Визначено механізм, основні функції, цілі та завдання державного управління природокористуванням.

Проведено аналіз та синтез екологічних, соціально-економічних та нормативно-правових аспектів як чинників об'єктності й суб'єктності земле- і природокористування, що грунтуються на законах живої і неживої природи та суспільства і цілковито узгоджуються з чинними нормами Конституції України. Обгрунтовано потребу поглибленого розкриття (за окремими завданнями) різноманітних граней цих аспектів. Доведено, що економіко-правові відносини в Україні потребують невідкладного конструювання конституційно вмотивованої системи господарського підходу до процесу земле- і природокористування передусім на користь своїх громадян. Встановлено, що особливого підходу вимагає моделювання відносин щодо використання відтворюваних природних ресурсів, до яких належать грунти, тваринний світ, мікробіота, сонячна, вітрова та інша енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність та інші природні ресурси. Вважається логічним і базовим твердження, яке проявлено аксіомою абсолютної монолітності держави Україна, тому що вона (держава) знаходиться в кордонах конкретного геопростору планети Земля, є унітарною, цілісною й недоторканою, а всі громадяни суверенної України, котрі мають єдине громадянство, є абсолютними співвласниками (володарями, користувачами і розпорядниками) своєї землі та її природних ресурсів (стисло "земля") як природних об'єктів, що знаходяться в цьому ж геопросторі. Визначено, що лише громадяни, котрі мають єдине громадянство, є (мають бути) повноправними засновниками і співвласниками власної української держави, в якій функціонуватимуть найвищі конституційно вмотивовані нормативно-правові, соціально-економічні й екологічні стандарти життєдіяльності.