Розглядається структура (відповідальність, функціональні обов'язки та права) функції планово-економічного регулювання темпів та пропорцій розвитку галузей АПК, її місце серед пріоритетів функціонального апарату та механізм зворотного впливу товаровиробників на систему державного керівництва, опертий на ресурсний потенціал господарюючих суб'єктів, в основі якого є товарна сутність землі.

Розвиток соціальної сфери села - одна із найважливіших проблем реформування економічних відносин в аграрному секторі України. В багатьох регіонах вона стала важливим фактором вирішення таких актуальних питань, як поліпшення демографічної ситуації, підвищення матеріального добробуту селян. В останні роки спостерігається економічний спад сільськогосподарського виробництва, зниження реальних доходів жителів села, руйнування мережі підприємств та організацій соціальної інфраструктури. Тому у пропонованій праці досліджуються проблеми та шляхи реорганізації об'єктів соціальної сфери села, пропонуються оптимальні способи її проведення. Обгрунтовуються основні організаційно правові форми підприємницької діяльності у сільській соціальній інфраструктурі.

Описано і проаналізовано сучасний стан інфраструктури села. Виділено причини відставання у реформуванні сільськогосподарського виробництва українського села. Запропоновано напрями можливих перетворень у розвитку виробничої і соціальної складових інфраструктури для досягнення високих стандартів якості життя у сільській місцевості України.

В роботі розглянуто сутність поняття "ринкової інфраструктури" у контексті формування агробізнесового середовища, виявлені організаційно-економічні підходи до формування альтернативної фінансової інфраструктури, запропоновані моделі створення земельного банку, агропромислово-фінансової групи, визначені напрямки їхнього запровадження в діючий механізм господарювання, представлені методичні схеми розподілу в них прибутку, фінансових ресурсів. Досліджено вплив інституційних установ на розвиток агропідприємств, рівень їх фінансової стійкості, платоспроможності й інвестиційної активності. Представлені методичні рекомендації щодо вдосконалення системи фінансового менеджменту.

Розглянуто теоретико-методологічні основи формування та функціонування соціальної сфери села, розроблено економічний механізм регулювання її розвитку. Проаналізовано демографічну ситуацію, поселенську мережу в сільській місцевості, матеріальний добробут селян. Визначено основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності у сільській соціальній інфраструктурі. Розроблено концептуальні основи і прогноз розвитку матеріальної бази об'єктів соціальної сфери, визначено заходи щодо поліпшення умов життя сільських жителів. Обгрунтовано напрями удосконалення економічного механізму управління розвитком і функціонуванням соціальної сфери села.

Дисертація присвячена розв'язанню теоретичної і практичної проблеми, яка пов'язана з обгрунтуванням формування рівноваги в народногосподарському аграрно-промисловому комплексі. У дисертації розроблені для застосування на практиці науково-методичні рекомендації щодо досягнення збалансованого і структурованого агропромислового виробництва України в напрямі оптимізації народногосподарської рівноваги, визначення раціональних пропорцій в АПК, зокрема, визначення рівнів економічного розвитку регіонів на основі розрахованих лінійних коефіцієнтів структурних зрушень.

Вдосконалено оціночні показники розвитку соціальної інфраструктури, які включають поряд з наявними - формування їх блоків: факторних показників, кількісну й якісну оцінку, витрати ресурсів, оцінку формування та функціонування соціальної інфраструктури та добробуту населення. Обгрунтовано, що однією з важливих сфер зайнятості сільських жителів, найбільш масовою та гнучкою формою господарювання та достатку в сільській місцевості є особисті селянські господарства. Встановлено, що на якість життя населення в сільській місцевості впливає територіальна доступність об'єктів соціальної інфраструктури. Розроблено програму соціального розвитку селищної ради з урахуванням соціальних нормативів і стандартів щодо умов проживання людей у сільській місцевості.

Висвітлено теоретичні засади формування сільської соціальної інфраструктури й особливості її функціонування. Розглянуто нормативно-правове забезпечення соціального розвитку села. Проаналізовано тенденції розвитку об'єктів основних галузей соціально-побутового призначення та зміни у їх функціонуванні, наведено пріоритети розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості. Досліджено процес розселення населення, формування сільської поселенської мережі та систему планування розвитку території сільського населеного пункту. Увагу приділено державному регулюванню розвитку соціальної інфраструктури. Висвітлено зарубіжний досвід управління розвитком соціальної інфраструктури.

Розкрито сутнісно-функціональні особливості інфраструктури агропродовольчої сфери (ІАПС). Висвітлено теоретичні підходи до аналізу її системних характеристик. Увагу приділено методології дослідження ІАПС у контексті сталого розвитку. Проаналізовано основні етапи становлення та сучасний стан даної інфраструктури. Обгрунтовано національні пріоритети формування ІАПС на засадах сталого розвитку. У зв'язку з ієрархічним характером структури економічних систем і проявом емерджентних якостей запропоновано чотирирівневу ієрархічну структуру, що включає мега-, макро-, мезо- та мікрорівні розвитку та забезпечує життєдіяльність світової агропродовольчої системи за рахунок повної адекватної взаємодії всіх елементів і рівнів інфраструктури. Визначено національні пріоритети щодо стимулювання інноваційного розвитку ІАПС - комплексне та системне формування законодавчої бази з метою забезпечення економіко-правового середовища для безперервного перебігу інноваційного процесу.

Розкрито сутність і значення інфраструктури агропродовольчої сфери, її складові та функції. Проаналізовано системні характеристики інфраструктури агропродовольчої сфери. Визначено основні фактори та чинники формування ефективної інфраструктури агропродовольчої сфери. Обгрунтовано методологічні підходи, інструментарій дослідження та моніторинг розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери.

Визначено суть виробничої інфраструктури аграрних підприємств та проаналізовано сучасні наукові підходи до тлумачення змісту цього поняття. Запропоновано класифікацію виробничої інфраструктури агропромислового комплексу. Розглянуто підходи щодо структурної будови даного комплексу як відтворювально-господарської системи.

Поглиблено теоретичні, методологічні, методичні питання та розроблено практичні рекомендації з формування інфраструктури агропродовольчої сфери в контексті сталого розвитку. Розкрито сутність, складові та функції, теоретичні підходи до аналізу системних характеристик, фактори формування інфраструктури агропродовольчої сфери за умов сталого розвитку України. Приділено увагу обгрунтуванню методології формування інфраструктури агропродовольчої системи на засадах сталого розвитку, розгляду методичних підходів та еколого-економічного інструментарію дослідження інфраструктури, моніторингу інфраструктури в контексті національної стратегії сталого розвитку. Проаналізовано стан, тенденції, особливості та закономірності розвитку виробничої, ринкової, соціальної та інституціональної інфраструктури агропродовольчої сфери. Розкрито напрями вдосконалення виробничої інфраструктури агропродовольчої сфери з урахуванням інвестиційної домінанти.

Обгрунтовано теоретичні засади розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, визначено її соціально-економічну сутність, здійснено класифікацію, обгрунтовано організаційно-економічний механізм функціонування. Поглиблено методичні засади оцінювання стану та ефективності функціонування соціальної інфраструктури сільських територій. Проаналізовано організаційно-економічні чинники формування соціальної інфраструктури сільських територій, сучасного стану та ефективності функціонування її галузей. Визначено відмінності у рівнях економічного розвитку галузей інфраструктури за регіонами країни. Наголошено на значній ролі інтеграційних процесів та кооперування у підвищенні ефективності сільського господарства та зайнятості сільського населення як важливої основи розвитку соціальної інфраструктури. Доведено необхідність створення спеціального фонду для інвестиційної та фінансової підтримки соціальної інфраструктури на рівні сільських рад. Запропоновано інноваційну модель організації соціальної інфраструктури сільських територій у контексті сільського розвитку на перспективу.

Обгрунтовано концептуальний механізм трансформування агропродовольчої сфери на принципах випереджаючого розвитку інфраструктури. Обгрунтовано стратегію інноваційного розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери, визначено місію та завдання її стратегічного інтелектуально-інноваційного розвитку.

Розглянуто моделі розвитку сільського господарства, досліджено структурні зміни в аграрному секторі України та визначено перспективи його розвитку.

Предложен один из возможных подходов к определению удельного веса каждого вида продукции растениеводства и животноводства в общем объеме сельскохозяйственной продукции. Разработаны коэффициенты перевода основных видов продукции растениеводства в показатель условной пшеницы. Это дает возможность определять показатели в постоянной условной величине - условной пшенице, а не в трудносовместимых показателях абсолютной массы и непостоянном денежном выражении, на которое влияет нестабильность курса национальной денежной единицы. Произведен расчет структуры продукции растениеводства и животноводства Украины в натуральных и условных показателях за 1990 и 2012 годы. Предложенный подход позволяет производить анализ и контроль производства сельскохозяйственной продукции на уроне подразделения, предприятия, региона, страны и международных сообществ.

Обгрунтовано наукові засади та розроблено на їх основі практичні рекомендації щодо організації та регулювання інфраструктурного забезпечення (ІСЗ) розвитку сільських територій (РСТ) України. Систематизовано еволюцію поглядів на соціально-економічний РСТ та уточнено понятійний апарат щодо ІСЗ. Розроблено організаційно-економічний механізм ІСЗ РСТ, виокремлено його інституційні засади і регулятори. Визначено зміст організаційно-економічних і фінансово-інвестиційних відносин ІСЗ сільських територій, досліджено його типологію. Обгрунтовано чинники ІСЗ сільських територій, особливості їх оцінювання та методичні засади управління його впливом на РСТ. Визначено результативність взаємодії суб’єктів ІСЗ. Проаналізовано рівень і тенденції соціально-економічного РСТ, оцінено їх ІСЗ. Наведено положення щодо формування концепції ІСЗ РСТ. Удосконалено механізми підвищення інвестиційної привабливості сільських територій та стратегії управління нею. Визначено специфіку інноваційної складової ІСЗ сільських територій. Обгрунтовано застосування механізму державно-приватного партнерства, а також механізм фінансування стратегічного розвитку ІСЗ сільських територій в рамках довгострокових цільових програм.

Розкрито антагоністичність дуальної структури вітчизняного сільського господарства, яка характеризується економічним і політичним домінуванням агрохолдингових формувань і підпорядкованим становищем малотоварного сегмента, представленого в основному особистими селянськими господарствами (ОСГ), які діють в інституційно, економічно та соціально несприятливих умовах. Обгрунтовано необхідність, напрями та форми інтеграції ОСГ у систему ринкового функціонування аграрного сектору. Оцінено потребу в коштах для фінансування першочергових заходів щодо інституціалізації та модернізації малотоварного виробництва, а також охарактеризовано результативність цих заходів.