Визначено та проаналізовано сутність, основні функції, елементи структури механізму регулювання державного боргу за умов трансформаційної економіки. Здійснено порівняльний аналіз категорій "Фінансовий механізм", "Фінансово-економічний механізм" у контексті впливу на розмір і структуру державного боргу України.

Визначено причини здійснення урядових запозичень, їх функції та переваги, показано необхідність розробки стратегії управління державними запозиченнями, орієнтованої на структурне реформування економіки України. Проаналізовано ситуацію стосовно зовнішніх запозичень, яка склалася в країнах, що розвиваються, визначено схожі помилки, які призвели до оголошення дефолту за їх фінансовими зобов'язаннями. Використано математичну модель як методологічну основу для аналізу спроможності країни-дебітора розраховуватися за своїми забов'язаннями. Розглянуто структуру державного боргу України, з'ясовано тенденції його зростання. Запропоновано механізми зменшення боргового навантаження. Наведено рекомендації стосовно вдосконалення правового, макроекономічного та інституціонального регулювання діяльності в напрямку здійснення державних запозичень з метою запобігання борговій кризі в Україні.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти функціонування системи управління державним боргом через призму теоретичного осмислення цієї категорії. Визначено об'єктивну необхідність, суть, складові та специфіку становлення системи управління державним боргом на прикладі України. Здійснено комплексне дослідження причинно-наслідкових взаємозв'язків економічної та боргової політики країни. Розглянуто причини та динаміку накопичення державного боргу, визначено стан боргового навантаження країни з застосуванням прийнятих у світовій практиці показників, а також проаналізовано причини та динаміку накопичення державного боргу в країнах, що розвиваються. Досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних організацій та міжнародних клубів кредиторів щодо врегулювання боргових криз. Визначено особливості, умови та специфіку застосування найбільш поширених у світовій практиці методів урегулювання. Обгрунтовано вплив функціонування системи управління державним боргом на економічну безпеку країни, визначено їх причинно-наслідкові взаємозв'язки.

Розглянуто теоретичні погляди науковців щодо визначення сутності поняття "управління державним боргом"; поглиблено визначення терміна "управління державним боргом", що акцентує увагу на зниженні ризиків і підтримці боргової безпеки держави у ході боргового менеджменту. Визначено особливості управління державним боргом у різних країнах світу та окреслено основні напрями вдосконалення управління борговими зобов'язаннями України. Міра балансування визначається розвиненістю інформаційного простору для врівноваження полярних інтересів учасників у площинах капіталу, трудових ресурсів і ринку. Матеріальною базою інформаційного простору є корпоративна інформаційна інфраструктура, яка формується зусиллями учасників структурної бізнес-оболонки. Наведено принципи та вимоги до формування інформаційної інфраструктури та очікувані переваги від організації структурних бізнес-оболонок, що задовольняють вимоги сучасного підприємництва.

Обгрунтовано сутність і складові системи управління державним боргом, розглянуто основи оцінювання боргового навантаження в Україні. Досліджено теоретичні основи державного боргу, вивчено причини формування державного боргу та рівня боргового навантаження України. Встановлено складові елементи системи управління державним боргом в Україні. Оцінено зарубіжний досвід побудови системи управління державним боргом та можливості застосування його в Україні. Проаналізовано етапи еволюції формування державного боргу та становлення системи управління ним. Висвітлено сучасний стан системи управління державним боргом в Україні. Визначено рівень боргового навантаження на державний бюджет і повноту системи показників оцінки боргового навантаження. Обгрунтовано взаємовплив дефіциту державного бюджету й державного боргу та оцінено ефективність формування дефіцитного бюджету за сучасних умов. Удосконалено систему управління державним боргом як важливим показником рівня економічної безпеки країни.

Розглянуто міжнародні тенденції нагромадження зовнішньої заборгованості; з'ясовано основні причини та фактори зовнішньоборгової експансії в Україні; запропоновано напрями управління державним боргом за умов посилення зовнішніх ризиків; обгрунтовано необхідність розроблення і введення нових інструментів для підвищення диверсифікації та ліквідності внутрішнього ринку капіталів, зокрема, ощадних облігацій, облігацій з плаваючою відсотковою ставкою, індексованих облігацій, які у перспективі дозволять знизити валютні ризики та ризики рефінансування державного боргу України.

Висвітлено основні результати проведеної оцінки існуючих підходів до аналізу та моделювання процесів управління державною борговою стратегією і державним боргом, а також окреслення перспективних напрямів застосування прикладних методик системного аналізу й економіко-математичного інструментарію для оцінки та аналізу ефективності формування та реалізації стратегії управління державним боргом. Доведено пріоритетність проведення прикладних досліджень формування та оптимізації механізму управління саме борговою стратегією держави, а не тактикою управління державним боргом із застосуванням методик системного аналізу та можливостей економіко-математичного моделювання. Ідентифіковано актуальні та перспективні задачі системного аналізу управління державною борговою стратегією. Як результуючі індикатори ефективності державних запозичень рекомендовано використовувати показники економічної та соціальної безпеки держави та її регіонів. Запропоновано підхід до визначення порогових рівнів економічної та соціальної безпеки з урахуванням показника частки державного боргу на душу населення у валовому національному продукті та валовому регіональному продукті на душу населення на основі побудови та аналізу дискримінантних моделей.

Узагальнено сутність поняття "управління державним боргом". Проведено морфологічну декомпозицію досліджуваного поняття шляхом виділення його складових: змісту, сутності, мети й уповноважених органів, які це мають реалізовувати. Таким чином, управління державним боргом розглянуто як систему заходів, яка реалізується урядом та уповноваженими органами і передбачає: вивчення кон'юнктури на ринку позичкових капіталів; випуск позик і вироблення умов випуску, розміщення і повернення (погашення) позик; виплату відсотків; проведення конверсій і консолідацій позик; виконання зобов'язань, які виникають з державних запозичень, гарантій по зобов'язаннях третіх осіб, взятих на себе державою; управління зовнішніми активами; визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик. Метою цієї системи заходів є вплив на структуру державного боргу, забезпечення платоспроможності держави, забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів, оптимізація витрат, пов'язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету. Використовуючи метод аналізу ієрархій, було здійснено порівняння методів реструктуризації державного боргу за такими критеріями: складність реалізації, витратність реалізації, результативність реалізації та тривалість впровадження. Метод аналізу ієрархій дозволив встановити, що боргова політика повинна базуватися на конверсії та консолідації богу, а всі інші методи мають виступати допоміжними.

Досліджено теоретичні засади сутності поняття "державний борг" та обгрунтовано його вплив на економічне зростання. Визначено теоретико-методичні засади управління державним боргом (УДБ). Запропоновано визначення УДБ. Розглянуто основні структурні елементи системи УДБ (суб’єкт та об'єкт управління, стратегія, цілі, функції, принципи). Досліджено сучасний стан державного боргу України, фондового ринку та ринку боргових фінансових інструментів. Систематизовано функції УДБ. Визначено особливості застосування облігацій внутрішньої державної позики в УДБ. Встановлено залежність облігацій внутрішньої державної позики від обсягу залишкової частини внутрішнього боргу, валового внутрішнього продукту та дефіциту державного бюджету. Запропоновано науково-методичний підхід до прогнозування державного боргу України, формування оптимальної структури державних боргових фінансових інструментів, а також визначено рівень стійкості ринку боргових фінансових інструментів.

Визначено основні аспекти сутності державного боргу. За допомогою методу формалізації охарактеризовано причини, особливості та наслідки боргоутворювальних процесів. Здійснено теоретико-аналітичний екскурс економіко-математичних моделей управління державним боргом. Запропоновано модель управління запозиченими коштами шляхом їх перетворення в боргові інвестиції у контексті сучасних викликів науково-технічного прогресу та модель управління державним боргом у площині інтенсифікації економічного зростання та підвищення добробуту населення за умови подвійної дефіцитності. Здійснено порівняльний аналіз динаміки державного боргу України. Розглянуто модель оптимального розподілу боргових інвестицій між галузями економіки та часового розрахунку надходжень до бюджету від цих галузей. Встановлено верхні межі індикаторів платоспроможності України в контексті боргової безпеки. Висвітлено програму боргового інвестування, яка грунтується на виробничій функції з урахуванням боргових інвестицій.

Розкрито сутність та складові системи управління державним боргом. Проаналізовано динаміку та структуру прямого державного та гарантованого боргу, визначено його частку у валовому внутрішньому продукті. Узагальнено особливості досвіду країн ЄС щодо управління державним боргом. Обгрунтовано напрями підвищення ефективності системи управління державним боргом в умовах економічних перетворень.

Досліджено інтеграцію методів управління внутрішнім державним боргом у бюджетний механізм. Визначено, що методи управління внутрішнім державним боргом інтегруються у бюджетний механізм України через операції державного бюджету, пов'язані зі зміною обсягу внутрішнього державного боргу, його обслуговуванням, управлінням та використанням залучених коштів. Визначено багатовекторну залежність між динамікою обсягів внутрішніх державних запозичень та темпами економічного зростання. Як ефективні методи внутрішньої боргової політики України запропоновано: регулювання зміни обсягів внутрішнього державного боргу на основі моніторингу ризик-факторів; оптимізація структури внутрішніх державних запозичень. Доведено, що уряду слід уникати методів агресивної боргової політики, спрямованої на покриття поточних видатків державного бюджету.

Висвітлено та розвинуто теоретико-методологічні положення щодо управління державним боргом. Проведено оцінювання впливу основних факторів на динаміку зміни співвідношення державного боргу до ВВП у 2001 - 2017 рр. Запропоновано підхід до виміру стану боргової безпеки держави на основі розрахунку інтегрального показника з використанням ризик-орієнтованого підходу. Обгрунтовано пріоритетні напрями політики управління державним боргом, враховуючи особливості національної моделі економіки.

Співробітництво України з МФО характеризується, з одного боку, бажанням та готовністю країни залучати кошти міжнародних донорів, та з іншого боку, неефективністю використання отриманих ресурсів. Попри позитивні кроки у реформуванні окремих аспектів соціально-економічної сфери, Україна залишається "enfant terrible" МФО, оскільки замість проведення системних реформ у ключових галузях, країна накопичила безпрецедентні борги і продовжує використовувати нові ресурси задля погашення попередніх боргів. Враховуючи таку специфіку взаємовідносин України з МФО, проаналізовано особливості та перспективи управління зовнішнім державним боргом України. Зосереджено увагу на напрямах підвищення ефективності використання залучених кредитів від МФО та на заходи, які необхідні для створення внутрішньоекономічних чинників забезпечення зовнішнього державного боргу країни, а також окреслено основні чинники, які заважають країні належним чином виконати вимоги міжнародних кредиторів.

Здійснено комплексне дослідження проблем ефективності управління державним боргом України, причинно-наслідкової природи його виникнення та можливих напрямів оптимізації з метою виходу із кризи та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Розкрито економічний зміст державного боргу. Узагальнено існуючі теоретичні концепції залучення кредитних фінансових ресурсів державою та обгрунтовано їх науково-практичну цінність. Проведено аналіз еволюції боргової політики України, що дало змогу з’ясувати зміст управління державним боргом та його елементи. З використанням математичного інструментарію досліджено економічні наслідки державного боргу в Україні та з’ясовано його вплив на господарські процеси в державі. Проведено оцінювання соціальної компоненти державних запозичень та виявлено існування негативного впливу державного боргу на соціальний розвиток держави. Здійснено моніторинг дієвості управління державним боргом України, що дало змогу виявити позитивні та негативні сторони боргової політики держави. Виокремлено пріоритетні напрями формування державного боргу в Україні у контексті зменшення боргового навантаження на економіку держави. Окреслено шляхи забезпечення дієвості управління державним боргом. Визначено напрями підвищення ефективності використання боргових ресурсів країни через фінансування рентабельних інвестиційних проектів і програм регіонального розвитку.

Показано, що боротьба з впливами пандемії і протидія воєнній агресії РФ викликали необхідність значного розширення державних запозичень, без чого ускладнюється прийняття управлінських рішень за умов зростання невизначеності. Запропоновано переглянути основні положення чинної стратегії управління державним боргом щодо фінансування заходів протидії агресії, забезпечення стабілізації у післявоєнний період, а також відновлення поступального розвитку країни в середньостроковій перспективі.

Розкрито економічну суть управління державним і гарантованим державою боргом в Україні. Визначено основні теоретико-методологічні підходи до управління боргом. Проведено аналіз та порівняння системи боргового управління в країнах ЄС. Досліджено структуру, динаміку та розмір державного боргу в Україні загалом і в розрізі окремих його складових.

Розкрито сутність зовнішнього державного боргу у системі фінансово-економічних відносин. Запропоновано основні засади формування і реалізації політики управління зовнішнім державним боргом. Проаналізовано макроекономічні детермінанти формування політики управління зовнішнім державним боргом в умовах трансформації економіки. Здійснено комплексну оцінку структури та динаміки зовнішнього державного боргу України. Удосконалено методичні засади стратегування у сфері зовнішньоборгової державної політики. Удосконалено інституційні засади децентралізованого управління зовнішнім державним боргом. Розроблено методичний підхід до аналізу стану інституційної автономії боргового агентства. Обґрунтовано стратегічні напрями управління ризиками зовнішніх державних запозичень з використанням похідних фінансових інструментів.