Досліджено проблеми формування в Україні інформаційного суспільства та залучення нашої держави до загальносвітових процесів побудови глобального інформаційного простору. Викладено основні теоретичні та прикладні питання теми: загальні та конкретні визначення, історію виникнення та розвитку ідей, поточні та стратегічні завдання, досягнення та перешкоди на шляху інформатизації та входження до нової - цифрової - доби людської цивілізації. Визначено соціально-психологічні аспекти формування інформаційного суспільства.

Висвітлено питання інформаційної безпеки, зокрема її гуманітарні аспекти. Розглянуто вплив інформаційних потоків на єдність і самобутність змістового простору суспільства - і, відповідно, засоби знешкодження негативного впливу на нього. Визначено характерні риси інформаційної ери, роль держави у забезпеченні інформаційної безпеки. Досліджено інформаційний простір України, запропоновано заходи для розв'язання проблем у галузі інформаційної безпеки України.

Розглянуто питання щодо сучасного стану державного управління в інформаційній сфері та нової державної політики на основі узагальнення теоретичних засад управління, інформації, чинного законодавства, сучасного стану розвитку українського суспільства та його входження до інформаційного суспільства. Обгрунтовано ідею про те, що державна інформаційна політика може слугувати методологічною базою для формування відповідної політики різноманітними державними органами, зокрема, системою органів внутрішніх справ для подальшої реалізації адміністративної реформи в Україні.

На конференції обговорено питання свободи слова, висвітлено роль і місце засобів масової інформації (ЗМІ) у розв'язанні стратегічних проблем творення держави, духовного стану суспільства. Окреслено роль ЗМІ в утвердженні принципів демократизму. Учасниками конференції зроблено висновок: законодавчі акти повинні чіткіше окреслити правове поле діяльності засобів масової інформації, а також слід вжити ряд фінансово-економічних заходів, які б стимулювали діяльність ЗМІ, які сприяють державотворчим процесам, і посилювали б відповідальність тих, хто їм протидіє.

Розглянуто різні підходи щодо визначення громадянського суспільства. Зроблено висновок про необхідність суб'єктивації - надання окремій людині та різним групам статусу соціальних суб'єктів з метою формування громадянського суспільства. Проаналізовано роль мас-медіа в даному процесі, встановленні діалогу між соціальними суб'єктами. Приділено увагу тим змінам у соціальному інституті засобів масової комунікації, які сприяють виникненню громадянського суспільства. Запропоновано принципи їх діяльності за сучасних умов.

Викладено теорію комунікації. Висвітлено історію виникнення та розвитку паблик рілейшнз. Охарактеризовано зв'язки з громадськістю як сферу наукової та практично-прикладної діяльності. Розкрито методи, прийоми, канали та форми комунікацій з громадськістю та їх специфіку в окремих сферах життя суспільства, зокрема політичній, соціокультурній, економічній та сфері міжнародних відносин.

Рассмотрены социальные импликации того обстоятельства, что медиа включают рядового гражданина в процесс выборов, и они же фактически полностью продвигают избирательную кампанию. Изучен комплекс концептуальных задач, предполагающих выяснение и теоретическое описание того, каким именно образом медиа осуществляют эту работу. Легализация публичной сферы и подчинение ее механизмам адвертисмента - таковыми являются важнейшие следствия, вызванные медиа презентацией выборов. Исследована сопутствующая выборам медиа-реальность, что конституируется в основном политической прессой. Для этого был выбран контент-анализ, позволяющий зафиксировать фактичность совокупностью показателей, а также определить, какие из них наиболее приемлемы для последующих мониторингов.

Досліджено еволюцію структури, функції, стан і перспективи розвитку політико-правових інститутів: політичних партій, парламентів, урядів (форм правління), судів, місцевого самоврядування, засобів масової інформації у світі та Україні.

Розглянуто головні характеристики медіа, що висвітлюють новини, їх зміст, політичні та соціальні умови функціонування у розвинених ліберальних демократіях. Особливу увагу приділено домінуючій ліберально-плюралістичній перспективі та її протилежності - радикальній, або "критичній", парадигмі. Детально проаналізовано соціальну детермінацію журналістики. Охарактеризовано головні потенційні джерела впливу на зміст засобів інформації на різних рівнях узагальнення.

Проаналізовано роль ЗМІ в українському суспільстві, їх стосунки з органами державної влади та залежність від політично-партійних структур. Увагу акцентовано на причинах недостатньої самостійності ЗМІ, зокрема, на неготовності до сприйняття об'єктивної інформації її споживачів - рядових громадян. Наголошено на необхідності перегляду законодавства стосовно інформаційної сфери, а також на тому, що ЗМІ повинні стати дійсно незалежним інститутом, який дорівнюватиме за впливовістю трьом конституційним гілкам влади.

Структура і характер функціонування інформаційної системи регіонального рівня багато в чому визначає стабільність і безпеку розвитку держави. Реальний стан інформаційної системи та її відмінність від бажаної, параметри якої визначені чинним законодавством і світовою політичною та управлінською практикою, обумовлюють способи і технологію можливого конструктивного впливу на систему з боку держави. Оскільки коригувальний вплив на систему повинен носити системний характер, його запропоновано здійснювати не шляхом прямого тиску, а через спеціальний інформаційний центр - "інформаційний регулятор", який буде заповнювати відсутні інформаційні функції та зважати на інтереси основних учасників процесу підготовки та прийняття політичних рішень.

Проаналізовано технологію медіа-дипломатії, способи використання політичними лідерами прийомів "поставлених подій" для вигідного висвітлення їх особистості та діяльності.

Проаналізовано сучасні тенденції суспільного розвитку. Досліджено структуру політичної системи та механізм функціонування політичної влади. Висвітлено проблеми взаємодії громадянського суспільства та держави. Відображено процеси та механізми соціалізації. Розкрито сутність і природу соціальних технологій. Особливу увагу приділено важливій складовій суспільства - комунікації, формам та методам її впливу на людину, зокрема маніпулюванню громадською думкою. Охарактеризовано організацію та технології роботи фокусних груп.

Розглянуто основні моделі комунікації, зокрема, модель Якобсона, Шеннона - Вівера, Ньюкома, Лотмана, а також головні етапи розвитку комунікативної теорії у ХХ ст. Подано сучасні методи аналізу комунікативних процесів (семіотичний, контент-аналіз, прагматичний, структурний, пропагандистський, мотиваційний, аналіз політичних текстів). Особливу увагу приділено висвітленню комунікативних процесів, дискурсів і технологій. Знайшли відображення новий аспект прикладних комунікацій - інформаційні війни, психологічні (інформаційні) операції, а також інформаційні конфлікти у перехідних суспільствах (у т.ч. в Україні)та цивілізаційному вимірі.

Розглянуто принципи та теоретичну базу суспільствознавчих досліджень ролі інформації, проблематику інформаційних операцій. Проаналізовано сучасні підходи до проблеми політичної пропаганди, чотири типи деривацій (псевдодоказів), які використовують для обгрунтування певних тез з метою пропаганди, правила і типи пропаганди (на прикладі американської школи), типи пропагандистських технологій. Наголошено на проблемах ЗМІ перехідних суспільств, зокрема, України.

На основі соціологічних досліджень розкрито роль ЗМІ в українському суспільстві. Виявлено тенденції деякого падіння довіри населення до засобів масової інформації. Проаналізовано соціально-демографічні особливості респондентів, які довіряють ЗМІ. Зазначено, що для сьогоднішньої України характерною є більша орієнтація на місцеві періодичні видання, програми, радіоканали, особливо в так званих "опозиційних" регіонах - Криму, Дніпропетровську і на Донеччині. Спрогнозовано зміни у стратегії ЗМІ щодо політичної реклами на наступних виборах.

Досліджено еволюцію глобальних комунікаційних процесів та їх вплив на європейську інформаційну політику. Висвітлено роль європейських міжурядових організацій у реалізації програм становлення інформаційного суспільства. Проаналізовано інформаційну політику України в контексті трансформації міжнародних відносин. Розглянуто прикладні (суспільні, економічні, правові) аспекти глобалізації комунікації.

Запропоновано підходи до використання м'яких інформаційних засобів для зовнішнього контролю політичного курсу держави. Досліджено різні аспекти інформаційних операцій, їх етапи, об'єкти, стадії автокаталітичного процесу. Проаналізовано літературу з проблем створення та застосування інформаційної зброї, а також захисту від неї, викладено основні положення теорії спеціальних інформаційних операцій та пропаганди в цілому. Висунуто гіпотезу про те, що більшість інформаційних операцій мають на меті втручання у розвиток певного конфлікту з метою подальшого його вирішення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф69(4)64 + Ф4(4)64 + Ф018

Рубрики:

Інші політичні партії

Міжнародні відносини. Зовнішня політика. Дипломатія

Політика та інші сфери громадського життя (інформаційна політика, інформаційна безпека в т. ч.)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х849(4УКР)04 + Ф018

Рубрики:

Інформаційне право окремих країн

Політика та інші сфери громадського життя (інформаційна політика, інформаційна безпека в т. ч.)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ