Проаналізовано адміністративний ресурс як недемократичне явище сучасного політичного процесу. Виявлено причини його застосування в країнах пострадянського простору. Висвітлено політико-правові засади нейтралізації цієї деструктивної технології. Подано інформацію про класифікаційну структуру адміністративного ресурсу. Проаналізовано особливості використання механізмів адміністративного ресурсу під час виборів в Україні, Російській Федерації та в Республіці Білорусь, досліджено вплив даних механізмів на результативність виборів.

Розкрито сутність поняття референдуму як політико-правового інституту. Висвітлено історію розвитку наукової думки щодо рефендуму у працях українських вчених, а також політико-практичні підходи до проблеми референдуму в сучасній правовій і політичній науці та практиці. Проаналізовано конституційні засади реалізації принципу "прямої демократії". Розглянуто законодавчі норми, що регулюють проведення всеукраїнського та місцевих референдумів і практику їх застосування. Охарактеризовано політико-правові мотиви дій суб'єктів референдного процесу та правові норми щодо призначення/проголошення всеукраїнського референдуму, розкрито процедурні аспекти його проведення й імплементації прийнятих всенародним голосуванням рішень. Розглянуто інституційні особливості місцевих референдумів, проблемні питання процедури їх підготовки та проведення. Увагу приділено політико-правовим наслідкам за порушення вітчизняного законодавства про референдуми.

Досліджено передвиборну агітацію як комплексну багатоелементну науку конституційного права та політико-правовий феномен, її сутність, змістовні характеристики, еволюцію, специфіку правового регулювання в Україні та за кордоном. Розкрито обмеження, форми та засоби її проведення. Вирішено проблеми інституту передвиборної агітації у виборчому праві. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання передвиборної агітації в Україні.

Розглянуто основні проблеми функціонування в Україні змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи закритих списків. На прикладі виборчої кампанії в органи місцевого самоврядування 2010 р. в Харківській області продемонстровано усі недоліки нового закону України про місцеві вибори. Обгрунтовано необхідність впровадження в Україні пропорційної виборчої системи відкритих списків.

Проаналізовано типи виборчих систем, які застосовувалися в Україні починаючи з 1990 р. Увагу акцентовано на причинах неефективності виборчих систем, які унеможливлюють повноцінне утвердження представницької демократії в Україні. На підставі проведеного аналізу висловлено пропозиції з удосконалення виборчої системи, яка базувалася б на різноманітних формах самоорганізації громадян України.

Досліджено електоральний вибір, детермінанти його формування й особливості вияву. Розглянуто основні підходи до його розуміння, визначено адаптивний потенціал і можливість застосування класичних теорій електорального вибору за умов політичних систем, що трансформуються (зокрема, України), запропоновано авторське визначення електорального вибору. Доведено, що за умов української політичної системи доцільно побудувати інтегративну модель електорального вибору на основі методологічного інструментарію "лійки причиновості", яка, передбачаючи поступове звуження фокусу аналізу дозволяє систематизувати й інтегрувати різнопланові фактори електорального вибору характерні для соціологічного, соціально-психологічного та раціонально-інструментального підходів. Виокремлено мотиваційні основи електорального вибору як поведінкового акту, з'ясовано шляхи та механізми одержання виборцем інформації й умови формування компетентного виборця. Визначено міру сформованості соціополітичних поділів і вплив їх на детермінацію вибору громадянами України партій та блоків на парламентських виборах. Виявлено вплив інституційних факторів на процес формування електорального вибору громадян України, встановлено межі впливу на голосування проблемних вимірів виборів.

Охарактеризовано висвітлення у ЗМІ Запорізького регіону діяльності політичних сил, що підтримували курс чинного Президента Л. Кучми в ході підготовки до президентських виборів 2004 р. Розглянуто діяльність провладних політичних сил в вересні - грудні 2003 р.

Проаналізовано участь партій у виборах кінця 90-х рр. ХХ ст. Запропоновано розглядати цей процес з точки зору прагматичного наповнення змісту процесу потрапляння та збереження у владі політичної еліти.

Охарактеризовано висвітлення у ЗМІ Запорізького регіону діяльності політичних сил, що підтримували курс чинного Президента Л. Кучми в ході підготовки до президентських виборів 2004 року у вересні - грудні 2003 року. Розглянуто інформаційну діяльність провладних політичних сил щодо дискредитації політичної опозиції у згаданий період.

Досліджено участь партій та громадських організацій націоналістичного спрямування у виборах до Верховної Ради України з 1994 по 2002 роки. Розглянуто передвиборчі програми зазначених партій. Охарактеризовано результати виборів у одно- та багатомандатних округах. Проаналізовано причини низького рівня електоральної підтримки українських націоналістів.

Досліджено суть та особливості демократичних принципів виборів як необхідного атрибуту демократії. Проаналізовано аспекти реалізації базових, додаткових і процесуальних демократичних принципів виборів. Значну увагу приділено політико-правовому регулюванню демократичних принципів виборів в Україні. Розглянуто демократичні принципи виборів як цілісну систему, в якій вони не функціонують окремо один від одного, а взаємодіють, динамічно розвиваються. Спостережено появу більш тісних зв'язків між окремими демократичними принципами виборів, посилення їх системної єдності, що сприяє більш чіткому дотриманню виборчих прав громадян.

Здійснено аналіз офіційного дискурсу політичних партій України щодо основних проблем і перспектив етнонаціонального розвитку українського суспільства. Проведено порівняльний аналіз етнополітичної складової партійних програм на парламентських виборах в Україні 2006 та 2007 рр. Зазначено про політичну діяльність партій у міжвиборчий період. Розглянуто різні передвиборні програми, що є прийомами політичної боротьби, які використовуються з метою посилення позицій політичної партії у боротьбі за голоси виборців, впливу на структури влади та інститути.

Викладено зміст, суб'єкти й об'єкти громадської думки (ГД). Розглянуто етапи зародження та формування ГД. Розкрито сутність феномену електоральної ГД. Увагу приділено засобам впливу на процеси формування й інституалізації електоральної ГД. Охарактеризовано середній клас як чинник формування демократичної електоральної ГД. Акцентовано увагу на оптимізації плюральності електоральної ГД в контексті вирішення проблеми багатопартійності.

Розглянуто основні недоліки діючої демократії та виборчої системи України з точки зору пересічного громадянина. Розкрито сутність виграшної виборчої технології та можливі наслідки її застосування. Висвітлено особливості ідеології людиноцентризму та формування управлінської еліти в процесі її реалізації. Проаналізовано загальну модель Нового управлінського курсу та можливі сценарії його здійснення.

Наведено результати хвильового опитування киян щодо їх суспільно-політичних настроїв, а також електоральної активності та орієнтацій стосовно участі у виборах до Верховної Ради України.

Зазначено, що загальна мета існуючого політичного процесу в Україні полягає у формуванні особливої системи поглядів, думок, соціально-політичних установок. Провідна ж ідея полягає у вивченні особливостей змін соціально-політичних установок за умов виборчої кампанії.

Проаналізовано базові фактори, що впливають на процес формування образу політичного лідера в сучасній Україні. Вперше в українській політичній науці створено алгоритм дослідження формування образів політиків та розкрито особливості регіональних механізмів формування масової політичної свідомості. Виявлено реальний образ політика, який існує у масовій свідомості трьох регіонів України і висвітлений як позитивними, так і негативними характеристиками. Доведено, що за сучасних умов провідною якістю кандидата на політичну посаду є його здатність до перевтілення, за цього основну увагу зфокусовано на зовнішніх рисах, які можуть забезпечити перемогу на виборах. Проаналізовано, що спроби ЗМІ нав'язати масовій аудиторії певні образи політиків не завжди позитивно сприймаються нею і не завжди впливають на процес формування образу політичного лідера у свідомості населення.

Частково розкрито місце Президента України у визначенні та реалізації зовнішньої політики держави. Увагу зосереджено на суперечностях, які виникли після введення в дію положень політичної реформи. Проаналізовано передвиборні програми кандидатів на пост Президента України 2010 р. щодо їх ставлення до питань євроатлантичної та європейської інтеграції. На основі представленої роботи є можливість простежити діяльність Президента В. Ф. Януковича у сфері зовнішньої політики, зокрема питань євроатлантичної та європейської інтеграції, і порівняти із задекларованими пунктами передвиборної програми.

Розглянуто значення дій мобілізаційного характеру для активізації участі громадян у виборах. Наголошено, що природа політичної мобілізації (її авторитарний чи змагальний виміри) істотно змінюється залежно від соціокультурного контексту політичної системи, в якій вона здійснюється. Стверджується, що використання технологій маніпулятивного характеру є необхідним для задіювання емоційної домінанти електорального вибору, яка все ще переважає в електоральній практиці України.

Проаналізовано можливості реалізації політичних інтересів етнічних і національних меншин в Україні, зокрема кримськотатарського населення, з часу проголошення незалежності нашої держави та повернення репатрійованого народу на територію Кримського півострова. Висвітлено існуючі проблеми, що виникають, як правило, під час посилення політичної активності вказаного електорату.