Розглянуто питання, пов'язані з розмежуванням правомірної та злочинної поведінки особи у зв'язку з виконанням нею розпорядження чи наказу. З'ясовано значення виконання обов'язкового розпорядження чи наказу серед обставин, що виключають злочинність діяння. Наведено критерії кримінально-правової оцінки діянь осіб, які віддали або виконали протиправний наказ чи розпорядження. Викладено основні принципи та ідеї українського кримінального права, якими є визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та відповідність кримінально-правових заборон загальновизнаних норм і принципів міжнародного права. На підставі аналізу практики застосування чинного законодавства, з урахуванням історичного та міжнародного досвіду сформульовано рекомендації для правильного застосування окремих положень законодавства України на практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)015.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)015.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)015

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)111.1-383 + Х881.9(4УКР)015.9-383

Рубрики:

Державне право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочин під час виконання спеціального завдання щодо запобігання злочинній діяльності організованої групи чи злочинної організації за законодавством України. Проведено порівняльний аналіз даної відповідальності з кримінальним законодавством Російської Федерації та Республіки Білорусь.

Исследована уголовная ответственностью лиц, совершивших преступление при выполнении специальной задачи по предотвращению преступной деятельности организованной группы или преступной организации по законодательству Украины. Проведен сравнительный анализ данной нормы с уголовным законодательством Российской Федерации и Республики Беларусь.

It is investigated criminal by the responsibility of the persons who have committed a crime at performance of a special task on prevention of criminal activity of organized group or the criminal organization under the legislation of Ukraine; the comparative analysis of the given norm with the criminal legislation of the Russian Federation and Byelorussia is carried out.

Охарактеризовано сучасний стан кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності, встановлено чинники кримінальної відповідальності за посягання на працівника правоохоронних органів. Розглянуто питання співвідношення обставин, що виключають злочинність діяння, а також умови та межі застосування працівниками правоохоронних органів вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, встановлено критерії правомірності використання крайніх заходів впливу. Проведено комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регламентують застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками правоохоронних органів та посадовими особами.

Исследовано современное состояние криминально-правовой защиты правоохранительной деятельности, определены факторы, обуславливающие криминальную ответственность за покушение на сотрудников правоохранительных органов. Рассмотрены вопросы соотношения обстоятельств, исключающих преступность действия, а также условия и границы применения работниками правоохранительных органов огнестрельного оружия, специальных средств и способов физического влияния, определены критерии правомерности применения крайних средств влияния. Осуществлен комплексный анализ нормативно-правовых актов, регламентирующих применение огнестрельного оружия, специальных средств и способов физического влияния работниками правоохранительных органов и должностными лицами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто деякі спірні питання, пов'язані з проблемами визначення поняття "спеціальне завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації" як обставини, що виключає злочинність діяння.

Рассмотрены некоторые спорные вопросы, связанные с проблемами определения понятия "специальное задание по предупреждению или раскрытию преступной деятельности организованной группы или преступной организации" как обстоятельства, что исключает преступность деяния.

Some questions at issue connected to problems of definition of concept "the special task under the prevention or disclosing of criminal activity of the organized group or the criminal organization" as circumstances that excludes criminality of act areconsidered.

Висвітлено проблеми реалізації та забезпечення права людини на самозахист життя та здоров'я (СЖЗ) від протиправних посягань. Досліджено історичний аспект виникнення та розвитку права СЖЗ людиною. Розкрито зміст поняття права СЖЗ у різних галузях національного права України. Проаналізовано особливості реалізації елементів права СЖЗ у кримінальному праві. Розглянуто право цивільного населення на вогнепальну зброю як додаткову гарантію реалізації права СЖЗ. Викладено особливості реалізації права СЖЗ особами, які виконують правоохоронні та правозастосовні функції.

Освещены проблемы реализации и обеспечения права человека на самозащиту жизни и здоровья (СЖЗ) от противоправных покушений. Исследован исторический аспект возникновения и развития права на СЖЗ человеком. Раскрыто содержание понятия права на СЖЗ в разных отраслях национального права Украины. Проанализированы особенности реализации элементов права СЖЗ в уголовном праве. Рассмотрено право гражданского населения на огнестрельное оружие как дрполнительная гарантия реализации права СЖЗ. Изложены особенности реализации права СЖЗ лицами, которые выполняют правоохранительные и правоприменительные функции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)31 + Х881.9(4Укр)015

Рубрики:

Державне право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто співвідношення понять "стан сильного душевного хвилювання" (ССДХ) та "обмежена осудність". Зроблено спробу довести, що ССДХ - це один із проявів стану обмеженої осудності.

Досліджено питання характеристики виконання спеціального завдання з метою запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як однієї з обставин, що виключають злочинність діяння. Проаналізовано поняття та місце виконання спеціального завдання у системі таких обставин. Визначено юридичний склад правомірного вчинку виконання спеціального завдання як систему структурних компонентів (безпосереднього об'єкта, діяння, наслідків, причинного зв'язку між ними, часу, обстановки, спеціального суб'єкта, психічного ставлення до вчиненого діяння (діянь) у цілому та його окремих юридично значимих елементів об'єктивного характеру, мотиву та мети), що характеризуються ознаками, необхідними та достатніми для характеристики діяння, взаємопов'язаного з вимушеним заподіянням шкоди під час виконання такого завдання як обставини, що виключає злочинність діяння. Розглянуто структуру юридичного складу даного правомірного вчинку з урахуванням юридичних фактів, що стосуються загальної структури, специфічної конструкції та конкретного змісту його об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Визначено поняття перевищення меж вимушеного заподіяння шкоди під час виконання спеціального завдання та підстави відповідальності особи, яка відповідно до закону виконувала спеціальні завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою запобігання чи розкриття їх злочинної діяльності. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідних положень КК України та практики їх застосування.

Проаналізовано історію кримінального законодавства про виправданий ризик. Визначено поняття виправданого ризику, розглянуто систему обставин здійснення особою суб'єктивного права, а також злочинності діяння. Проаналізовано види виправданого ризику, структуру якого розглянуто в єдності та взаємозв'язку елементів: підстави та складу ризикованого вчинку. Обгрунтовано положення, що заподіювана ризикованим діянням шкода повинна відповідати певним межам. Висвітлено питання щодо відмінності виправданого ризику від максимальної необхідності. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідних положень КК України та практики їх застосування.

Проведено комплексне дослідження емоційного стану особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України. Обгрунтовано актуальність і важливість для кримінально-правової науки розгляду питань емоційного стану особи та його значення для правозастосовчої діяльності. Охарактеризовано стан наукової розробки проблеми емоційного стану особи, яка вчинила злочин, у кримінально-правовій доктрині. Визначено місце емоційного стану особи у системі ознак суб'єктивної сторони складу злочину, обгрунтовано необхідність урахування особливостей емоційного стану особи у процесі кваліфікації злочинів. Розкрито сутність кожного виду емоційного стану особи. Досліджено вплив емоційного стану особи на норми та інститути Загальної частини кримінального права України. Проаналізовано вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, що передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства України щодо врахування емоційного стану особи, яка вчинила злочин у процесі встановлення кримінальної відповідальності.

Розкрито суть поняття "крайня необхідність", досліджено її юридичну та соціальну природу, історичну еволюцію відображення у кримінальному законі та сучасний рівень її регламентації у кримінальному законодавстві України та законодавстві інших країн у порівняльному аспекті. Вивчено особливості законодавчого закріплення крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність діяння, її співвідношення з деякими іншими подібними обставинами. Досліджено умови правомірності діяння, вчинюваного у стані крайньої необхідності. Розглянуто поняття "перевищення меж крайньої необхідності" та "уявна крайня необхідність". Проаналізовано питання відповідальності за заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності внаслідок сильного душевного хвилювання. На підставі вивчення різноманітних аспектів крайньої необхідності обгрунтовано певні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.

Досліджено історичний розвиток регулювання кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну у стані крайньої необхідності. Визначено основні кримінально-правові аспекти поняття крайньої необхідності. Проаналізовано її юридичну природу як обставини, що виключає злочинність діяння. Значну увагу приділено критеріям співвідношення та відмежування крайньої необхідності з такими обставинами, що виключають злочинність діяння, як фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діянню, взаємопомов'язаному з ризиком; виконання спеціального завдання з метою запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Підтверджено, що крайня необхідність є обставиною, яка займає у системі зазначених обставин головне (особливе) місце серед тих, які є базовими для здійснення суб'єктивного права та виконання юридичного обов'язку. Конкретизовано наукове визначення крайньої необхідності, яке враховує аспекти: семантичне тлумачення термінів, що утворюють словосполучення "крайня необхідність"; родові ознаки, притаманні всім обставинам, які є елементами інституту обставин, що виключають злочинність діяння; максимально повне відображення всіх конститутивних, специфічних ознак крайньої необхідності. Запропоновано внести зміни до законодавчого визначення крайньої необхідності, передбачене ч.1 ст. 39 КК України. Значну увагу приділено проблемі визначення меж крайньої необхідності. Досліджено питання допустимості як обставини, що виключає злочинність діяння, притаманне державам з континентальною та загальною системою права. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинної кримінально-правової норми.