Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)204 + Х892.19(4Укр)-383

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено правові позиції щодо застосування судами цивільного та цивільно-процесуального законодавства, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України за період 1996 - 2001 рр., у галузях: права власності, приватизації, а також житлового, земельного, трудового, сімейного, спадкового права. Наведено систематизований покажчик статей стосовно судової практики, опублікованої в журналі "Вісник Верховного Суду України", щорічнику "Рішення Верховного Суду України" за даний період, зокрема, справ про захист честі, прав споживачів, земельні та трудові спори, захист прав військовослужбовців, спадкування, відшкодування шкоди, захист авторського права, а також виконання рішень іноземних судів.

Освещены правовые позиции относительно использования судами гражданского и гражданско-процесуального законодательства, высказанные судебной коллегией в гражданских делах Верховного Суда Украины за период с 1996 - 2001 гг., в областях: права собственности, приватизации, а также жилищного, земельного, трудового, семейного, наследственного права. Предложен систематизированный указатель судебной практики, опубликованной в журнале "Вестник Верховного Суда Украины", ежегоднике "Решения Верховного Суда Украины" за данный период, в частности, дел о чести, правах потребителей, земельных и трудовых спорах, защите прав военнообязанных, наследстве, возмещении вреда, защите авторского права, а также выполнении решений иностранных судов.

Вперше узагальнено, систематизовано й осмислено судову практику у справах, в яких наявність юридичних помилок у документах мала негативні наслідки для того, хто припустився цих помилок. Охарактеризовано найбільш актуальні категорії спорів: договірні відносини, корпоративні конфлікти, податкові відносини, обіг цінних паперів. Встановлено порядок оформлення та виконання договірних зобов'язань, висвітлено юридичний аспект складання податкових і бухгалтерських документів. Розглянуто проблемні питання оформлення процедур розміщення й обігу акцій. Показано особливості розгляду спорів, пов'язаних зі сплатою податку на прибуток. Використано матеріали справ, розглянутих Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, а також з практики діяльності податкових органів.

Впервые обобщена, систематизирована и осмыслена судебная практика в спорах, в которых наличие юридических ошибок в документах имело негативные последствия для сотрудников, их допустивших. Охарактеризованы наиболее актуальные категории споров: договорные отношения, корпоративные конфликты, налоговые отношения, оборот ценных бумаг. Установлен порядок оформления и выполнения договорных обязательств, освещен юридический аспект составления налоговых и бухгалтерских документов. Рассмотрены проблемные вопросы оформления процедур размещения и оборота акций. Использованы материалы дел, рассмотренных Конституционным Судом Украины, Верховным Судом Украины, Высшим хозяйственным судом Украины, Высшим административным судом Украины, а также из практики деятельности налоговых органов.

Розкрито особливості застосування судами першої, другої та касаційної інстанцій нового процесуального законодавства у межах першої інстанції під час слухання цивільних справ і в апеляційному та касаційному провадженні. Визначено сутність права апеляційного оскардження, описано порядок розгляду справи апеляційним судом (ст. 303, 304 ЦПК України). Встановлено повноваження апеляційного та касаційного суду. Обгрунтовано підстави для скасування рішення, ухвалення нового рішення або його зміни апеляційною та касаційною інстанціями.

Раскрыты особенности применения судами первой, второй и кассационной инстанций нового процессуального законодательства в пределах первой инстанции во время слушания гражданских дел и в аппеляционном и кассационном судах. Раскрыта сущность права аппеляционного обжалования, определен порядок рассмотрения дела аппеляционным судом (ст. 303, 304 ЦПК Украины). Установлены полномочия аппеляционного и кассационного суда. Обоснованы полномочия для отмены решения, постановления нового решения или его замены.

Проаналізовано проблеми визнання правочинів недійсними та правові наслідки їх недійсності. З'ясовано правову природу недійсного та нікчемного правочинів. Запропоновано класифікацію підстав недійсності правочинів на загальні та спеціальні. Досліджено окремі підстави визнання правочинів недійсними. Проаналізовано правові наслідки визнання правочинів недійсними. Констатовано, що правові наслідки недійсності правочинів є кінцевим етапом реалізації права потерпілої особи на захист у разі застосування коментованого способу та зроблено висновок, що застосування наслідків недійсності правочинів є неодмінною умовою захисту цивільних прав та інтересів особи.

Висвітлено концептуальні підстави кодифікації цивільного процесуального законодавства України. Охарактеризовано структурну модель сучасного цивільного процесу та його основоположні принципи. Розкрито інстанційні функції Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проаналізовано офіційну практику Верховного Суду України з питань цивільного процесу за період 1961 - 2011 рр.

Надано правові висновки Верховного Суду України у кримінальних і цивільних справах, викладені у рішеннях, які були прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування норм матеріального права, а також постанови й ухвали Верховного Суду України, які мають прецедентне значення. Наведено витяги з кримінального процесуального та цивільного процесуального законодавства України щодо повноважень та порядку розгляду справ Верховним Судом України.

Розроблено концепцію оціночних понять у цивільному процесуальному праві України у структурному, функціональному та прикладному аспектах. Запропоновано науково обгрунтовану теоретичну основу для вдосконалення цивільного процесуального законодавства, забезпечення єдності судової практики, ефективної реалізації завдань цивільного судочинства. Досліджено оціночні поняття у єдності генетичного та теоретико-методологічного аспектів, з'ясовано причини їх застосування як засобу юридичної техніки. Виявлено практичні проблеми застосування цивільно-процесуальних оціночних понять й запропоновано шляхи удосконалення практики їх застосування. Розроблено і мотивовано пропозиції щодо оптимізації тлумачення зазначених понять: "справедливість", "розумний строк", "істотне значення", "винятковий випадок", "значущий факт", "поважна причина", "загальновідомі обставини", "обгрунтований". Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення застосування цих понять у процесі нормотворення.

Проведено комплексне та системне дослідження відновлення становища, яке існувало до порушення права, як способу захисту майнових прав та інтересів держави і територіальних громад, а також особливостей його застосування. Шляхом аналізу чинного цивільного законодавства, судових рішень і правової доктрини визначено умови, за яких слід застосовувати віндикацію. На думку автора, віндикацію слід застосовувати за наявності таких умов: позивач є власником спірної речі (майна), що підтверджується відповідними доказами; річ (майно) вибуло з володіння власника без його волі; предмет віндикації - річ (майно) є індивідуально визначеним; воно не знищене, є в наявності та не зазнало будь-яких змін (щодо площі, конфігурації, властивостей та ін.); таке майно фактично знаходиться у володінні відповідача; воно знаходиться у його володінні незаконно, без відповідної правової підстави; між сторонами відсутні діючі зобов'язальні правовідносини. Констатовано, що питання необхідності скасування запису про державну реєстрацію прав за попереднім власником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у разі задоволення віндикаційного позову є доволі дискусійним як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Зазначено, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Зроблено висновок, що було б доцільно застосовувати віндикаційну вимогу як спосіб захисту майнових прав та інтересів держави і територіальних громад, як єдину і самостійну позовну вимогу, задоволення якої судом буде підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником (державою або територіальною громадою), а також скасування попередньої реєстрації.

Проведено нормативно-правовий аналіз формування та діяльності інститутів спільного інвестування за законодавством України. З'ясовано, що інститути спільного інвестування належать до колективної форми інвестування у будівництві. Виокремлено відмінності між фондом фінансування будівництва та фондом операцій з нерухомістю, які залежать від мети здійснення інвестицій. Так, участь інвесторів у цих фондах відрізняється за способом залучення інвестицій, за повноваженнями інвесторів, за результатами інвестиційної діяльності. Проаналізовано нормативне регулювання діяльності пайового фонду як одного з різновидів інститутів спільного інвестування. Учасник пайового фонду, який придбав інвестиційні сертифікати, випущені компанією з управління активами пайового фонду, є інвестором, водночас компанія з управління активами здійснює операції з активами пайового фонду, що становлять зміст діяльності зі спільного інвестування. Проаналізовано недоліки та переваги взаємовідносин між учасником пайового інвестиційного фонду та компанією з управління активами, яку можна вважати інституційним інвестором. Сам пайовий фонд в інституційних відносинах є формою спільного інвестування, а активи фонду є інвестиційними. Запропоновано на законодавчому рівні передбачити вимогу щодо конкретизації напрямів та об'єктів, у які будуть вкладатися кошти колективних інвесторів. Наголошено на тому, що в інвестиційному договорі, який укладається інвестором, повинні вказуватися об'єкт (об'єкти), в який скеровуються акумульовані фондом кошти. Це надасть змогу інвестору на основі аналізу проспекту інвестиційних сертифікатів фонду оцінити перспективи як індивідуального, так і спільного інвестування та його ризики. Запропоновано низку вимог до інформації про інвестиційні цілі та інвестиційну політику.

Досліджено нові комплексні підходи до вирішення проблем судових помилок у цивільному судочинстві України. Основні здобутки дослідження спрямовані на зростання ролі та значення правосуддя в цивільних справах, підвищення рівня ефективності його здійснення. Створено систему знань щодо судової помилки, що зумовлює єдність підходів щодо її розуміння. Висвітлено не лише визначення природи судової помилки, причини й умови її виникнення та способи усунення, а й створення відповідних напрямів дій щодо їх недопущення. Основні напрями сформульовані автором, однак їх конкретизація та розвиток мають стати предметом окремих досліджень у майбутньому.

З урахуванням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки, національної та зарубіжної судової практики розкрито значення та місце судових актів у системі податково-правового регулювання. Вивчено загальнотеоретичні підходи до визначення поняття та видів судових актів. Окреслено види судових актів, які на сучасному етапі в Україні виступають нормативними регуляторами правовідносин. Досліджено наукові підходи до визначення місця в системі права судових актів, що виступають нормативними регуляторами правовідносин. Досліджено також розвиток, сутність та ознаки судових прецедентів як джерел англосаксонського права й особливості їх застосування. Обгрунтовано те, що судові акти, які містять ознаки нормативності, у системі права України на сучасному етапі можуть бути віднесені до актів прецедентного тлумачення. Проаналізовано місце рішень КСУ в системі податково-правового регулювання, аргументовано позицію щодо невіднесення їх до прецедентів тлумачення. Досліджено судові прецеденти в податковому праві. Охарактеризовано вплив актів прецедентного тлумачення на податково-правові відносини в Україні. Висвітлено вплив рішень ЄСПЛ і рішень суду ЄС на систему податково-правового регулювання в Україні.