Розглянуто проблему існування підрозділів спеціального призначення в античному світі, так званих командос. Висвітлено мету, завдання, схеми застосування даних підрозділів. Описано роди військ, тактику, різновиди спецоперацій та військову етику античних командос.

Рассмотрена проблема существования подразделений специального предназначения в античном мире, так называемых командос. Освещены цель, задания, схемы применения данных подразделений. Описаны рода войск, тактика, разновидности спецопераций и войсковая этика античных командос.

Розкрито організаційні засади морської діяльності у Стародавній Греції мікенського періоду (XVI - XII ст. до н.е.). Проаналізовано конкретно-історичні обставини окремих подій, зокрема, таких, як вторгнення на Балканську Грецію ахейців, морський похід коаліції ахейських держав на Трою, Дорійська навала та занепад "палацової" державності. Досліджено державно-правові витоки та прояви морської гегемонії Стародавніх Афін в XII - VI ст. до н.е., періоди протистояння перській навалі (500 - 479 рр. до н.е.) й утворення Афінського морського союзу (481 - 449 рр. до н.е.) та другій половині V ст. до н.е. Розглянуто правову реформу Драконта та реформи Тезея, Солона, Клисфена про організацію морської діяльності, "Морську програму" Фемистокла, реформу Ефіальта щодо демократизації політичної організації Афін і військово-морську доктрину Перикла. Наведено матеріали про протодержавну діяльність Дельфійської амфіктонії, участь афінських громадян у справах Афінського морського союзу, внутрішню та зовнішню політику Перикла, а також його Середземноморські та Понтійський походи.

Раскрыты организационные основы морской деятельности в Древней Греции микенского периода (XVI - XII ст. до н.э.). Проанализированы конкретно-исторические обстоятельства некоторых событий, в частности, таких, как вторжение на Балканскую Грецию ахейцев, морской поход коалиции ахейских государств на Трою, Дарийское нашествие и упадок "дворцовой" государственности. Исследованы государственно-правовые истоки и проявления морской гегемонии Древних Афин в XII - VI ст. до н.э., периоды противостояния персидскому нашествию (500 - 479 гг. до н.э.) и создания Афинского морского союза (481 - 449 гг. до н.э.), а также второй половине V ст. до н.э. Рассмотрены правовая реформа Драконта и реформы Тезея, Солона, Клисфена об организации морской деятельности, "Морская программа" Фемистокла, реформа Эфиальта о демократизации политической организации Афин и военно-морская доктрина Перикла. Приведены материалы о протогосударственной деятельности Дельфийской амфиктонии, участии афинских граждан в делах Афинского морского союза, внутренней и внешней политике Перикла, а также его Средиземноморских и Понтийском походах.

Вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексну реконструкцію організаційних та функціональних компонентів скіфського війська, запропоновано періодизацію виникнення та розвитку військової організації скіфів. Проаналізовано природні умови скіфського часу та їх вплив на розвиток воєнної справи. Систематизовано знання про війни за участю скіфів, уточнено та обгрунтовано хронологію їх походів до Передньої Азії у VII ст. до н.е., виявлено особливості скіфського воєнного мистецтва. Зроблено спробу дослідити систему забезпечення воєнних дій скіфського війська. На підставі оцінки кардинальних змін у комплексі озброєння, військовій організації, способах та прийомах ведення бойових дій зроблено припущення про те, що у скіфський період відбулась революція у воєнній справі на теренах Південно-Східної Європи.

Джерельною основою наукового дослідження є свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Трояна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово-оборонні пам'ятки. Розглянуто історичну ситуацію в Карпато-Дунайському ареалі та викладено у хронологічній послідовності події протистояння даків і римлян, кельтських племен бойїв і таврисків та населення міст - полісів Західного та Північно-Західного Понту, сарматських племінних об'єднань язигів і роксолан. На підставі аналізу предметів озброєння встановлено особливість екіпірування та складу дакійського війська. За результатами дослідження реконструйовано зразки військового зодчества. Розглянуто місцеві традиції зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених внаслідок контактів з кельтами, греками, римлянами та сарматами. З метою з'ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу проаналізовано здобутки військового навчання римлян, сарматів і германців. Зроблено висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

Проаналізовано стан сухопутних сил Афінського полісу та зміни, які відбувалися в афінському війську під впливом подій Пелопоннеської війни. Увагу приділено питанням тактики фаланги, легкої піхоти та кінноти в бою, аналізу інституту найманців в полісному війську.

Рассмотрен контраверсионный вопрос реформы 501/0 г. до н.э. Проанализированы и обобщены предпосылки побудившие афинян провести реформу 501/0 г. до н.э., установлено где заканчивались полномочия стратегов и где начиналась власть полемарха в 501/0 - 487 гг. до н.э. В ходе исследования выяснено, что реформа 501/0 г. до н.э. была продолжением демократических преобразований Клисфена, ее целью было закрепить существующий государственный строй. Появившиеся в государственной жизни Афин на грани VI - V вв. до н.э. стратеги фактически приняли на себя все исполнительное военное командование. Реформа 501/0 гг. лишь закрепила сложившееся положение, и теперь в руки стратегов официально было отдано военное командование над вооруженными силами Афин, в то время как за полемархом признавалось условное верховенство, но в действительности его полномочия ограничивались ритуальными обязанностями.