Наведено характеристику похідного слова словотвірного гнізда "работать": розглянуто етимологію, частотність вживання цього дієслова у зіставленні з іншими словами діяльності; простежено зміни семантики дієслова протягом XI - XX ст.

Проанализировано базовое слово словообразовательного гнезда "работать"; рассмотрена этимология, частотность употребления этого глагола в сопоставлении с другими словами деятельности; прослежены изменения семантики глагола работать на протяжении XI - XX вв.

The article deals with the characteristics of the summit of the word-forming family of the verb to work. The etymology and frequency of the usage of the given verb in comprasion with the verbs of activity are reviewed. The changing of semantic of the verb to work during the XI - XX-th centuries is established.

Описаны исследования по бионике интеллекта с использованием естественного языка. Предмет исследования - правила склонения притяжательных имен прилагательных, которые записаны с помощью отношений предикатов. По полученным отношениям построены двудольные графы. При исследовании учтены полные и краткие формы имен прилагательных притяжательные, а также прилагательные с основой на "й".

Досліджено лексичну семантику похідного слова, зокрема, дієслів, утворених від іменників із значенням часу, які є периферійними елементами лексико-семантичного поля часу у складі функціонально-семантичного поля темпоральності. Доповнено теорію функціонально-семантичних полів, зокрема, запропоновано конфігурацію функціонально-семантичного поля темпоральності. Систематизовано дієслова, зважаючи на їх денонативно-референційний простір. Виділено екзистенційно-темпоральні, квалітативно-темпоральні дієслова, дієслова соціальної діяльності. Проаналізовано словотвірні можливості дієслів зі значенням часу у творенні суфіксальних і префіксальних одиниць, вказано на особливості реалізації словотвірних потенцій цих дієслів у літературній мові та мові діалектної субсистеми.

Рассмотрены вопросы имплицитной морфологии русского языка (РЯ), в частности скрытые механизмы речевого функционирования, на основе исследования семантической структуры слова методами семнокомпонентного анализа, а также семной и морфемно-семантической комбинаторики в функциональном аспекте. Внимание уделено глаголу, категории которого влияют на функционирование других частей речи в предложении, его аспектуально-фазовой системе, а также системе актантной функциональности. Представлена концепция фреймовой структуры РЯ.

Встановлено, що префіксальна конвергенція зближення лексично різних одиниць відбувається на морфологічному підгрунті, тобто на підставі тотожності або близькості значень префіксів, а також приєднання одного і того ж префікса до основ, які певним чином різняться. Для опису типів префіксальної конвергенції російських дієслів застосовано матричний підхід, що уможливив виділення типів конвергентних відношень між структурними компонентами у сфері префіксальної дієслівної лексики. Основними причинами появи конвергентних відношень у структурі префіксальних дієслів слід вважати сильну семантичну інформативність префікса, його валентність, а також характер взаємодії семантики префікса й основи-мотиватора. Створено реєстр синонімічних і антонімічних значень російських дієслівних префіксів.

Визначено ономасіологічний статус бахуврихі - посесивних атрибутивних конструкцій (ПАК) і складних прикметників, які від них походять, а також їх місце у мові серед інших композитів. Надано новий метод дослідження явища бахуврихі - вони розглядаються як моновербальні дублети ПАК. Актуальність статті зумовлена недостатнім опрацюванням бахуврихі, особливо у російській мові.

Исследована лексическая семантика производного слова, в частности глаголов, образованных от имен существительных со значением времени. Такие дериваты занимают периферийное положение в лексико-семантическом поле времени. Однако до настоящего времени они недостаточно исследованы ни с точки зрения денотативно-сигнификативного значения, ни в аспекте деривационных связей, что обусловливает актуальность этой статьи.

На сегодняшний день актуальной задачей искусственного интеллекта является задача формализации структур естественного языка. Моделирование морфологических конструкций на языке алгебры конечных предикатов приводит модели к формированию реляционной сети. Рассмотрена задача автоматизации построения реляционных сетей любой сложности с помощью метода расслоения конечного предиката, на примере анализа морфологических структур русского языка.

Дан сопоставительный анализ глаголов совершенного и несовершенного видов русского и туркменского языков.

Цель работы - создание программного обеспечения бессловарного морфологического анализа слов русского языка. Описаны разработанный программный модуль, характеристики его функционирования, область и перспективы применения.

Рассмотрен когнитивно-ономасиологический анализ мотивации русских наречий. Описана роль модусного компонента в мотивации наречий, при которой производное наименование опирается на оценочно-эмоциональное восприятие именуемого.

Повторяемость как семантическая категория, противопоставленная единичности, является универсалией и имеет средства выражения во всех языках. Будучи разновидностью множества, повторяемость исследуется философами и лингвистами, в русском и других славянских языках традиционно связывается с видом глагола. Дана классификация повторяемости, выражаемой имплицитно и эксплицитно, кратко описаны способы передачи повторяемости на внутрисловном и синтаксическом уровне, предложена семная формула видовых граммем русских глаголов, из которой следует, что повторяемость входит в грамматическую семантику несовершенного вида. Это позволяет глаголам несовершенного вида передавать повторяемость без поддержки контекста. Выводы и результаты исследования имеют теоретическое значение и практическое применение в курсе русского языка как иностранного при обучении видам глагола.

Представлен метод трехслойной декомпозиции n-арных предикатов, объединяющий декомпозицию отношений на уровне предикатов и на уровне переменных. Разработана модель представления словоизменения прилагательных русского языка. Проведена интерпретация метода расслоения предиката, описывающего отношение между первой, второй и третьей буквой окончания.

Рассмотрена категория неопределённости предмета в современном русском языке на примере неопределённых местоимений, неправильное употребление которых в речи находится в прямой зависимости от их лексического значения.

Предложена словообразовательная модель наречий русского языка, основанная на основных пяти мотивирующих частях речи: прилагательные, причастия, существительные, числители, глаголы. Предлагаемая модель строилась путем формализации существующих правил русского языка словообразования наречий от мотивирующих слов различных частей речи с помощью алгебры конечных предикатов.

Рассмотрен метод расслоения конечного предиката для морфологических структур русской языка, где исследуется признак контекста и образование словоформы для морфологической задачи моделирования процесса склонения полных непритяжательных имен прилагательных, представленных в звуковой форме.

Рассмотрены проблемы взаимодействия процессуальных и статичних признаков в процессе образования вторичных номинаций во внутрисловной деривационной структуре многозначного глагола. Предлагаемая методика вертикально-горизонтального анализа позволяет включить в сферу научного исследования все компоненты, входящие в актантные рамки глагольного слова. Возможность предложенного варианта определения значения релятивной системы обусловлена взаимодействием процессуальной и именной семантики. Дана семантическая характеристика производных лексикосемантических вариантов, выходящих за пределы сферы физического действия.

Досліджено морфологічну категорію виду дієслова, лексико-граматичну категорію фазовості та інших імпліцитних аспектуальних категорій російської мови. Встановлено, що в граматичній семантиці виду дієслова категорії граничності, часової локалізованості, одиничності й повторюваності репрезентовані відповідними семами. Запропоновано семну формулу грамем доконаного та недоконаного виду, з якої випливає, що принципова відмінність видів полягає в додатковому наборі сем у грамемі недоконаного виду: вона містить семи неграничності, нелокалізованості та повторюваності, яких немає в грамемі доконаного виду. Зв'язок категорій фазовості та виду виявляється в наявності фазового інваріанта в усіх видових парах, а також у наявності фазових парадигм у дієслів обох видів. Розроблено теорію фазової парадигматики, надано поняття фазової парадигми, описано її структуру, критерії визначення відношень фазовості між дієсловами в парадигмі. Проаналізовано фазові парадигми дієслів різної семантики, подано ідею словника фазових парадигм російських дієслів, його концепцію та структуру.

Досліджено підвищення ефективності обробки інформації у системах штучного інтелекту за рахунок розробки моделі словозміни коротких форм прикметників, узагальненої моделі словозміни прикметників російської мови та подальшого розвитку методу розшарування скінченого предиката мозкоподібних структур. Вперше побудовано формальну модель словозміни коротких форм прикметників, яка характеризується введенням нових предметних змінних, пов'язаних системою бінарних відношень та заданих формулами відповідних предикатів. Досліджено узагальнену модель словозміни прикметників російської мови, яка здійснює відмінювання повних неприсвійних прикметників, потенційних словоформ повних неприсвійних прикметників, представлених звуковою формою, та виконує словозміну коротких форм прикметників російської мови. Розвинено метод розшарування скінченного предиката для автоматизованої побудови звукової моделі відмінювання потенційних форм повних неприсвійних прикметників російської мови у вигляді реляційної логічної мережі.

Викладено результати першого досвіду системного вивчення семантичних змін у російських іменниках зі спрощеною морфо-словотвірною структурою. Семантичні зміни проаналізовано на рівні знаків та полузнаків із урахуванням закону асиметрії мови. Визначено типи семантичних перетворень: розширення сигніфікату, звуження сигніфікату та семантичні зрушення. Явища полісемії, омонімії, гіпонімії, синонімії, антонімії розглянуто в лексикографічному аспекті в зв’язку з однією з найважливіших причин їх виникнення - семантичними змінами. Складено реєстр морфем із якісними та кількісними змінами та перелік слів, у яких відбулися семантичні зміни.