Проаналізовано різні підходи до потрактування літературно-писемної мови білорусів та українців у XIV - XVIII ст. Заперечено висновки тих мовознавців, які вважають, що поліська мовна стихія лягла в основу офіційної мови у Великому Князівстві Литовському.

Рассмотрены вторичные предлоги и изофункциональные им слова (аналоги предлогов), появившиеся в белорусской речи в последние несколько десятилетий. Несмотря на их окказиональность и единичность авторского употребления, подобные новообразования отражают системность формирования поля предлога как морфосинтаксической категории.

Изложены основные принципы разработки базовых лингвистических ресурсов естественного языка. Приведен перечень основных составляющих, дано описание технологии создания этих ресурсов. В качестве примера использования предлагаемой технологии рассмотрена разработка базовых лингвистических ресурсов белорусского и русского языков.

Розглянуто походження білоруських міфонімів Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус, знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано праслов'янські лексеми komьlga, komьlgati, komьlgan.

На матеріалі фразеологізмів білоруської літературної мови, які виникли в результаті переходу термінологічних одиниць у фразеологічні одиниці, простежено процес їх формування. Виявлено особливості термінологічних і професійних фразеологізмів, проілюстровано зв'язок термінології та фразеології. Когнітивний підхід щодо вивчення таких фразеологізмів розкриває процес мислення, виявляє джерело здобування знань.

Проаналізовано специфіку становлення української та білоруської літературних мов у ХХ ст. з погляду рецепції рис поліського діалектного простору.

Звернуто увагу на обставину, що багато географічних назв Білорусі в польській мові передаються формами, які за своїм звучанням ближчі до українських назв цих об'єктів, ніж до білоруських відповідників. Причину цього явища автор бачить у першочергово українському (галицькому) походженні руської мови Великого князівства Литовського та існуванні особливої нормативної чи зразкової вимови цією мовою на всьому просторі ВКЛ, яка за традицією зберегла особливості української вимови також у період, коли діалектна основа канцелярської мови ВКЛ у цілому перемістилася вже на північ, на білоруські землі в області Вільни.

На материале белорусских и русских фразеологизмов, выражающих и характеризующих эмоцию страха, выявлены общие и отличительные метафорические модели их построения, свидетельствующие об универсальности и различии восприятия, видения и отражения одной из базовых эмоций каждым народом.

На материале текстов публицистического дискурса проанализировано влияние различных видов замен на оценочный компонент значения и рассмотрены случаи возникновения, изменения или утраты оценочности при переводе с белорусского языка на английский.

На материале фразеологизмов белорусского литературного языка, обозначающих хорошие умственные способности, выявлены метафорические модели их образования, установлены пути и способы концептуализации абстрактного понятия.

На матеріалі електротехнічних термінів простежується система та закономірності утворення вторинних скорочених термінів на базі багатокомпонентних первинних термінів. Виявлено способи та типи утворення коротших термінів-варіантів.

На матеріалі фразеологічних одиниць білоруської літературної мови з загальним значенням "сум" проаналізовано образи, установлено внутрішню форму, мотивацію, оцінки та характеристики емоційного стану людини. Простежено способи концептуалізації та обгрунтовано категоризацію емоції суму як одного з фрагментів емоційної концептосфери, визначено місце та роль емоції суму у фразеологічній картині світу білорусів.

Рассмотрена проблема генезиса русск. Ижора (этноним, гидроним, ойконим) и бел. Ідолта/Ідоута (гидроним, ойконим), которые объединяются общностью деривационной структуры. Собственные имена упорядочены с точки зрения фонетики, семантики, словообразования.

На матеріалі фразеологічних одиниць білоруської літературної мови із загальним значенням "сором" шляхом виділення окремих груп фразеологізмів виявлено повне та всебічне уявлення людини про емоцію сорому і його відчуття, прояв, про можливості та способи доведення одного іншим до цього стану; проаналізовано образи, внутрішню форму, мотивацію одиниць фразеологізмів, простежено способи й засоби концептуалізації емоції сорому (доповнені близькими емоційними станами людини, відбитими в емосемах "збентеження", "незручність", "розгубленість") як одного з фрагментів емоційної концептосфери білорусів; виявлено культурно-національну інформацію, визначено оцінку й характеристики емоційного стану людини, місце та роль емоції сорому у фразеологічній картині світу.

Проаналізовано стан опрацювання мовної основи українсько-білоруських писемних пам'яток XIV - XVII ст. Виявлено розбіжність дослідників у їх поглядах, яка полягає у визначенні діалектної основи спільної для предків українців і білорусів писемно-літературної мови, її українського чи білоруського підгрунтя.

Проаналізовано зміни частотності імен, використовуваних у католицькій парафії поселення Свир, розташованого на багатомовному польсько-білорусько-литовському порубіжжі, на тлі соціальних та культурних змін, що мали місце в регіоні у другій половині XX ст. Геополітичні зміни, що торкнулися населення Свирі після другої світової війни, спричинили те, що для зазначеної спільноти культурний контекст пов'язувався вже не з польською культурою, а з радянською. Церква з польським мовним обличчям перетворилася на храм, де домінують білоруська мова і білоруська національна ідентифікація.

Наведено списки прийменникових одиниць з лексемами "час" і "година" в російській і білоруській мовах, описано парадигми прийменникових одиниць із вказаними лексемами; розглянуто види синтаксем, що утворюються формантами, які містять лексеми "час" і "година".

Шляхом деноміналізації (перетворення іменної синтаксеми на предикативну одиницю) встановлено інвентар показників зв'язку в складному реченні. На матеріалі білоруської мови, зокрема синтаксем із прийменником "аб", доведено взаємозалежність значення синтаксеми та номіналізатора (показника зв'язку), визначено чинники вибору номіналізатора.

Продемонстровано методику виявлення інвентарю номіналізаторів (комплексів типу "прийменник + той, хто"), здатних виступити в ролі прийменниково-сполучникових формантів предикативних синтаксем у поліпропозиційних реченнях білоруської мови. Доведено вирахуваність зазначених одиниць і названі причини їх обмеженої контекстної презентованості в Інтернет-ресурсах.

Розглянуто іменники, які виступають базовим компонентом для утворення синтаксем із темпоральною семантикою (власне-темпоральна лексика, фазова лексика тощо) та ускладнювачі темпоральних прийменникових сполук (апроксиматори, показники точного часу, ад'єктиви).