Досліджено вживання українського прийменника "до" та сербських прийменників "до" і "код". Визначено концептуальний зміст цих прийменників і семантичні відношення, які ними профілюються. Описано основні метафоричні зв'язки між репрезентативними значеннями прийменника "до" в українській і сербській мовах.

Досліджено структуру та обсяг семантичного поля лексеми та місце аксіологеми душа в сербській мові та культурі. Проаналізовано за словниками значення ключової лексеми, похідні від неї, включаючи антропонімні одиниці, ідіоматичні вирази, а також культурні лакуни, що є важливими елементами мовної картини світу. Кількість похідних, частотність використання, значний корпус фразеологізмів з компонентом душа свідчать про те, що в сербській лінгвокультурі досліджувана аксіологема є аксіологічною домінантою і одним із ключових культурних концептів, має різнобічну мовну репрезентацію та великий семантичний обсяг і культурну конотацію.

Описано роль церковнослов'янизмів у розвитку стильової диференціації сербської мови, основні функції та стилістичне значення церковнослов'янської лексики. Увагу приділено функціонуванню та активному використанню у сучасній сербській поезії та публіцистиці псевдоцерковнослов'янізмів (псевдоархаїзмів), стилістичних та семантичних дублетів, а також некоректному вживанню церковнослов'янізмів. Активізація церковнослов'янізмів може бути сигналом інтертекстуальності чи іронічності. В мові сучасних сербських літературних творів і публіцистиці (особливо у заголовках) церковнослов'янізми використовується активно та яскраво як функціонально зумовлені стильові елементи, що, відповідно, є поштовхом для використання цієї лексики пересічними мовцями.

Вивчення мови через її взаємодію з культурою останніми роками стало надзвичайно актуальним. Соціальні зміни, що торкнулися сучасного суспільства, вплинули на появу гендерології, яка розглядає лінгвістичні аспекти, пов'язані з осмисленням статусу жінки та чоловіка у соціумі, гендерні стереотипи, які відображаються у семантиці мовних одиниць. На матеріалі лексики сербської мови проаналізовано певні гендерні стереотипи та розглянуто принципи гендерної стереотипізації, що є віддзеркаленням сучасного стану сербського соціуму.

Досліджено структуру та аксіологічне значення концепту ЛЕПОТА в сербській лінгвокультурі. Проаналізовано за словниками значення ключової лексеми, похідні від неї, ідіоматичні вирази, що є важливими елементами мовної картини світу. Кількість похідних, частотність їх використання та значний корпус свідчать про те, що в сербській лінгвокультурі досліджуваний концепт є аксіологічною домінантою, має різнобічну мовну репрезентацію та великий семантичний обсяг і культурну конотацію, тому потребує особливої уваги під час викладання сербської мови як іноземної. Зазначено, що аксіонім лепота має синкретичне значення, позначає дуалізм краси зовнішньої та внутрішньої, фізичної та моральної.

Зроблено аналіз усних доповідей студентів, що вивчають сербську мову як іноземну на рівні B2 та C1. Для аналізу студентам було запропоновано самостійно описати те, що вони бачать на певній картині. Відповіді записувалися на диктофон. Мета роботи - оцінювання та самооцінювання навичок і можливостей студентів ефективно, зрозуміло формулювати свої спостереження, думки, міркування, а також дослідження основних стратегій, які використовують учні у процесі мовленнєвих труднощів. Під час прослуховування разом з викладачем аудіозаписів студенти мали можливість звернути увагу на свої помилки, зафіксувати їх та усвідомити. Зазначено, що необхідність оцінювання та самооцінювання усного мовлення є одним із ефективних шляхів у методиці викладання мови. Результати тестування надали змогу зробити цікаві спостереження щодо кореляції між видом усних помилок та характеристиками учнів (загальна освіта, рівень володіння іншими іноземними мовами, здатність до спонтанної комунікації тощо).

Зосереджено увагу на когнітивному аспекті словотвірних дериватів, зокрема на понятті профілювання. В результаті проведеного дослідження встановлено спільні тенденції в розвитку найменувань птахів у польській і сербській мовах.

Висвітлено взаємовідносини, спільні та відмінні риси фразеологічних систем сербської та української мов. Розглянуто теоретичні засади та терміни порівняльної фразеології слов'янських мов. Подано інформацію про фразеологічні словники сербської, української мов і багатомовні словник сталих порівнянь слов'янських мов. Увагу приділено застарілим, частовживаним та новим фразеологізмам, еквівалентним і нееквівалентним фразеологічним одиницям, фразеологічній синонімії. Наведено порявняння сербських і українських фразеологізмів пареміологічного походження.

Рассмотрена проблема взаимосвязи аксиологии, культурологии и лингвистики. Изучены аксиономены, характеризующие глубинные человеческие потребности, ценностную картину мира. Исследовано аксиологическое значение концепта "лепота" в сербской лингвокультуре; проанализированы структура и объем значения аксиономена "лепота". Исследованы разноуровневые языковые единицы и явления, связанные с лексикой, словообразованием, фразеологией сербского языка, а также культурная коннотация исследуемых единиц. Проанализировав в диахронии и синхронии значение ключевого слова, производных от него, а также идиомов, можна утверждать, что "лепота" имеет синкретическое значение, выражает красоту физическую и морально-нравственную, является ключевым культурным концептом и требует особого внимания при обучении сербскому языку как иностранному.

Розглянуто семантику і дистрибуцію сербських і словенських дієслів, які позначають коливальний рух. Ця праця, з одного боку, продовжує типологічні дослідження семантики дієслів коливального руху в південнослов'янських мовах, а з іншого боку, здійснює порівняльний аналіз лексичної системи двох близькоспоріднених мов. Спираючись на результати аналізу і на вибірки з мовних корпусів, анкетування мовців, виявлено релевантні семантичні параметри цього семантичного поля.

Рассмотрена проблема взаимосвязи аксиологии, культурологии и лингвистики. Изучены аксиономены, характеризующие глубинные человеческие потребности, ценностную картину мира. Исследован семантический объем лексем-гиперонимов ценность/вредност в русском и сербском языках. Цель исследования - сравнительный анализе стуктуры и объема значения аксиономенов ценность/вредност в аксиологическом и переводческом аспектах. Исследованы разноуровневые языковые единицы и явления, связанные с лексикой, словообразованием, фразеологией сербского и русского языков, а также культурная коннотация исследуемых единиц. В качестве материала исследования также использоваы и данные толковых, этимологических и ассоциативных словарей. Проведя сравнительный анализ семантического объема лексем вредност и ценность, выявлено, что исследуемые лексемы не являются полными эквивалентами и имеют различный семантический и деривационный потенциал. Сербская лексема "вредност" имеет значительно больший семантический объем, чем лексема "ценность" в русском языке, кроме сем "ценность" и "стоимость", включает в себя и семы "полезность", а также "положительные качества личности", "трудолюбие", "старательность" и др.

Розглянуто сербські аугментативні деривати, наявні в сучасному вжитку, з огляду на суфікси, що беруть участь в процесі цього типу; визначено продуктивність кожного з суфіксів. Проаналізовано сучасні сербські продуктивні аугментативні іменникові деривативи, у тому числі суфікси, що відіграють важливу роль у цьому процесі. Наведено приклади вживання даного деривата в реченнях, вибраних насамперед із текстів сучасних сербських блогів та інтернет-форумів.

Проаналізовано структуру та обсяг значення лексеми "воля" в українській та сербській мовах у семасіологічному та перекладацькому аспектах. Об'єктом дослідження є когнати воля/вольа. Предметом дослідження обрано семантичний обсяг лексем із коренем вол'-. Мета дослідження - порівняльний аналіз структури та обсягу значення лексеми воля/вольа та похідних від неї в українській і сербській мовах. Дослідженню підлягали різнорівневі мовні одиниці та явища, що пов'язані з лексикою, словотвором, фразеологією слов'янських мов, а також культурна конотація досліджуваних одиниць. Як матеріал дослідження використано дані тлумачних та етимологічних словників. Здійснивши порівняльний аналіз семантичного обсягу когнату "воля", виявлено, що етимологічно тотожні слова з коренем вол'- в сучасних українській і сербській мовах мають різний семантичний і дериваційний потенціал, а також різні значення, що сформувалися в результаті дивергенції семантичної структури. Такі лексеми складають корпус міжмовних омонімів і паронімів, мають різну семантичну та стилістичну сполучуваність, а також різне конотативне значення. Хибні друзі перекладача - похідні лексеми з коренем вол- вимагають особливої уваги при навчанні слов'янських мов як іноземних. Практичне застосування результатів дослідження пов'язане з можливістю їх використання у практиці викладання сербської та інших слов'янських мов як іноземних в інослов'янскому оточенні та при перекладі.

На матеріалі хронологічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина XIX - початок XXI ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні та інші засоби позначення минулого часу. Тлом для дослідження лінгвальних параметрів притаманних сербському етносові уявлень про категорію часу виступає широкий контекст історико-культурних нашарувань. У центрі дослідження — сербські грамеми минулого часу, які становлять ядро поля темпоральності і мають найбільшу питому вагу (перфект із допоміжним дієсловом, усічений перфект). Проаналізовано також синтетичні претеритальні форми сербського дігслова (аорист і імперфект) та різновиди плюсквамперфекта, які внаслідок реструктуризації сербської претеритальної системи демонструють виразну тенденцію до звуження вжитку. Типологія художніх прийомів і стилістичиих фігур ілюструє співвідношення між канонічними прийомами використання сербських дієслівних форм минулого часу та їх неповторно своєрідним репертуаром у сербському художньому дискурсі різних епох. Додатковим шляхом відтворення внутрішньої форми сербських дієслівних форм минулого часу послугувало їх відображення в художньому перекладі східнослов’янськими мовами.