Архитектурное творчество рассмотрено как вид эстетической деятельности, синтезирующий разные виды искусства. Его пространственный язык, уходящий к архетипам, служит неким "метаязыком", реализующим этот синтез и выражающим Универсум.

Отмечено, что масса и пространство - основные элементы архитектуры. Главной проблемой архитектурного формообразования является проблема их органического соединения в художественной форме. Представлены данные исследований соотношений массы и пространства в 137-ми сооружениях, являющихся памятниками мировой архитектуры. Проведен анализ полученных результатов, найдены определенные количественные закономерности, которые в дальнейшем послужат объективной основой для проведения качественного анализа.

Mass and space are the basic elements of architecture. The main formative architectural problem is the problem of their organic combination in the art form. The research data of mass and space ratio in 137world architectural monuments are presented in the article. The analysis of the received results was conducted, the certain quantitative objective laws were found which will in the future be impartial basis for qualitative analysis carrying out.

Розглянуто передумови виникнення нових підходів і напрямків, а також бачення найближчих перспектив і тенденцій розвитку екодинамічної архітектури. Запропоновано загальні теоретичні обгрунтування, розглянуто інструментарій даної архітектури.

Рассмотрены возможности архитектурной бионики, ее практическая ценность и перспективы развития. Раскрыты особенности строения, формы и проектирования бионических систем. Произведен расчет траекториальной структуры, изготовленной из фенолоформальдегидного стеклопластика с использованием теории наследственной упругости.

Предложены рисунки архитектурных сооружений Одессы и их деталей, а также общепринятые схемы зданий различных архитектурных стилей с соответствующими терминами, расположенными непосредственно на рисунках. Раскрыта сущность архитектурных и искусствоведческих терминов и понятий, а также понятий, необходимых при описании и анализе архитектурного сооружения.

Розглянуто методи забезпечення "гуманізації" архітектурного середовища. Проаналізовано інформаційні властивості системи "архітектурне середовище - людина". На підставі дослідження розроблено методи інформаційного аналізу та оцінки морфологічних властивостей фронту забудови вулиці, що сприймаються під час руху. Показано, що дані методи дозволяють проводити кількісний аналіз і оцінку інформативності морфологічних характеристик, зокрема, контура силуету, архітектурних ансамблів, що сприймаються людиною під час руху вздовж фронту забудівлі та фронтального наближення до них. Вперше розроблено інформаційні підходи до формування програмних методів рішення проблемних ситуацій в архітектурному середовищі.

Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз

На базі отриманих у експериментальній психології моделей візуального сприйняття та інформаційних ознак архітектурної форми, а також методу співвіднесення новизни і константності, розроблено інформаційну модель морфологічної структури архітектурної форми, що допомагає формалізувати деякі важливі об'єктивні фактори та механізми її сприйняття. Розглянуто метод інформаційного представлення та математичної фіксації морфологічних характеристик архітектурних об'єктів як банку інформаційних знань про зазначені об'єкти. Метод грунтується на інтеграції аналітичних даних про математичні характеристики контурів силуетів архітектурних об'єктів, зафіксованих з достатньої кількості точок сприйняття та аналогічних даних про зазначені характеристики його деталей. Запропоновано метод математичного аналізу морфологічних характеристик архітектурного об'єкта, що допомагає визначити їх потенційні дані про різні ієрархічні рівні морфологічної складності.

Проаналізовано об'єкти еко-архітектури з точки зору геометричної складової їх формоутворення. Викладено основні геометричні підходи у створенні еко-проектів: геометрія у зовнішньому формоутворенні будинків; геометрія будинку як реакція на зовнішні фізичні фактори; комбінований підхід - сумісне застосування формальних геометричних методів і фізичних факторів формоутворення.

Розглянуто масове житлове будівництво в Європі у повоєнний період. Формування виразної ідентичності розглядають як один із визначних чинників розвитку районів масової житлової забудови, простір яких часто характеризується як гомогенний та анонімний. Аналіз архітектурної ідентичності, співвіднесений із районами масової житлової забудови, з одного боку, надає змогу подивитись на процес трансформації містобудівних утворень з іншої перспективи, а іншого - розширити поняття архітектурної ідентичності. Запропоновано ввести поняття первинної та вторинної архітектурної ідентичності, а також у цьому контексті означити поняття архітектурної своєрідності.

Стихійні міграційні процеси активно впливають як на територію, яка генерує ці процеси, так і на "приймаючу" територію (область або регіон). Тобто віддалені від місця прикладення праці сільські поселення швидко спустошуються (населення активно емігрує), а міста-мегаполіси диференціювались на зони концентрації міграційних мас, які перетворюють міста в неконтрольовану та хаотично забудовану територію.

Порушено питання співвіднесеності, а саме ізоморфності буквеного виразу слова (графема і фонема) з психогенетичним устроєм людини та предметної реалії, яку воно конструює.

Досліджено питання щодо формування архітектурних об'єктів у міських і природних просторах, де оточення - контекст - відносини з природою та збудованим середовищем створюють важливий функціональний і просторовий зв'язок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ110.15 + Щ110.541 + Н7-022.54

Рубрики:

Зміст і форми в архітектурі

Колір. Світло. Освітлення

Окремі види будівництва

Шифр НБУВ: ДС41638 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ110.15 + Щ110.541 + Н7-022.54

Рубрики:

Зміст і форми в архітектурі

Колір. Світло. Освітлення

Окремі види будівництва

Шифр НБУВ: ДС41638 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ110.15 + Щ110.541 + Н7-022.54

Рубрики:

Зміст і форми в архітектурі

Колір. Світло. Освітлення

Окремі види будівництва

Шифр НБУВ: ДС41638 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Практика запозичення та змішування архітектурних форм і змістів із різних культурних середовищ бере свій початок ще в архітектурі стародавнього світу та є актуальною до цього часу. Тому з'ясування її витоків, механізмів і причин розвитку представляється важливим питанням теорії та історії архітектури. Мета роботи - введення у науковий обіг поняття "культурної дифузії", як методичного прийому змішування архітектурних форм із різних мистецьких середовищ, що сприяє напрацювання якісно нових вирішень, які формують нові архітектурні образи та синтезують нові змісти; обгрунтувати явища культурної дифузії як першого та необхідного етапу наступних процесів розвитку архітектурного формо- та змістоутворення - етапу свідомого та обгрунтованого вибору архітектурного прототипу для нового проектування. Основним матеріалом об'єкти, пов'язані з культом Ізіди - одним із найбільш розповсюджених релігійних культів в архітектурі стародавнього світу, що належав до греко-римської цивілізації. З аспекту методики стаття спирається на аналізі та систематизації наукових публікацій, присвячених архітектурним об'єктам, пов'язаних із культом Ізіди, а також на результатах візуальних спостережень (описах і порівняльному аналізі). На прикладі архітектурних об'єктів, пов'язаних із культом Ізіди, показано, що в архітектурі Стародавнього світу були сформовані різні методичні підходи в архітектурному формоутворенні: як автономних процесів у різних культурах, так і "змішаних", які залучали можливості та засоби різних культурних середовищ, що відкривало безмежні перспективи для розвитку як архітектурної форми, так і архітектурних змістів.