Запропоновано цілісний дедуктивно-індуктивниq метод режисерського аналізу п'єси, що охоплює всі складові цього аналізу, коли гіпотеза загальних аналітичних понять - конфлікту, наскрізної дії, надзавдання вивіряється виокремленням і пізнанням частковостей - подій, обставин, мотивацій вчинків тощо. Доведено, що поруч з детермінантною обмумовленістю того, що відбувається в п'єсі, доцільно застосовувати філософські принципи теорії вірогідності, що дозволяє пізнати драматургічний твір у всій його складності, багатошаровості та неоднозначності.

Висвітлено теоретичні засади режисерської та акторської школи. Розглянуто особливості роботи режисера над п'єсою, майбутньою виставою та схемою її "Постановочного плану". Увагу приділено обгрунтуванню вибору п'єси, трактуванню ролі, манері акторської гри, пластиці та музично-шумовому оформленню вистави, системі декорацій.

Освещены теоретические основы режиссерской и актерской школы. Рассмотрены особенности работы режиссера над пьесой, будущим спектаклем и схемой его "Постановочного плана". Уделено внимание обоснованию выбора пьесы, трактовке роли, манере актерской игры, пластике и музыкально-шумовому оформлению спектакля, системе декораций.

Здійснено спробу виявити режисерські лейтмотиви М. Кропивницького на основі ремарок його п'єс. У процесі аналізу драматичних творів М. Кропивницького зафіксовано понад десять тисяч режисерських ремарок, більша частина яких систематизована. Це дозволяє виявити постійні режисерські прийоми та мотиви, створити, за виразом О. Веселовського, "словник типових схем і положень", яким супроводжувався М. Кропивницький, створюючи свої вистави. Одержані результати дозволяють визначить особливості форми вистави у театрі М. Кропивницького.