Досліджуються проблеми зміни філософських парадигм у педагогіці, обгрунтовується місце і роль виховання людини як сутнісного чинника в розвитку суспільства. Логіка дослідження приводить автора до нетрадиційного розуміння світу філософії, природи людського знання, особливостей соціальної істини, специфіки філософського мислення. Розглядається класична парадигма філософського оновлення педагогіки, зокрема, метаморфози просвітительських ілюзій у філософії І.Канта та Г.Гегеля. Висвітлюється генезис та розвиток некласичних концептуальних обгрунтувань виховання, у т.ч. діалектико-матеріалістичного детермінізму. Здійснено соціокультурне обгрунтування виховання людини, розкривається сутність співвідношення "людина - світ" у сучасному науковому пізнанні.