Дається аналіз світоглядних та ідеологічних засад українського націонал-комунізму та націонал-соціалізму. Розкрито характер та зміни аксіологічних орієнтацій представників українських соціалістичних партій, з якими пов'язана трансформація названих течій. Показано логіку соціально-політичного мислення на етапі переродження із комунізму (соціалізму) в націонал-комунізм (націонал-соціалізм).

На базі аналізу філософських праць Івана Франка розкрито ідею справедливого суспільства, розуміння соціалістичного устрою та соціального поступу.

Даны представления о социализме как закономерном явлении новейшей истории, его современном состоянии, альтернативе развития человечества в XXI в. Этим термином определена система научных взглядов и духовных ценностей, революционная политикаи созидательная практика, направленная на уничтожение эксплуатации человека человеком, его гармоничное развитие на гуманистических началах, прогрессивный процесс постепенного перехода к коммунистической формации. Важнейшими признаками социалистического уклада жизни названы реальная власть трудящихся, производство общественной собственности, плановый характер экономики, социальное равенство и справедливость, свобода и творческая самореализация личности, ведущая роль рабочего класса и его политического авангарда, мирное сосуществование и безопасность народов. Отмечено, что теория и практика социализма постоянно развиваются, обогащаются, совершенствуются. Акцентировано внимание на углублении демократических основ общества, применении новых информационно-комуникационных технологий в планировании, организации и управлении экономикой, на придание ей все большей социальной направлености, на учет национального фактора экологической безопасности. Проанализированы работы отечественных и зарубежных авторов, расширяющие спектр представлений о рассматриваемых проблемах теории социализма и практике его функционирования.

До цієї збірки увійшли три основні філософські твори китайсько¬го революціонера та державного діяча Мао Цзе-дуна (1893-1976) — «Стосовно практики», «Стосовно суперечносте» та «Діялєктичний матеріялізм». У них він постає як своєрідний мислитель, що його дія- лєктика — споріднена з діялєктикою Маркса, Енгельса, Леніна та ин- ших філософів-марксистів — має свої відмінності та риси, які ріднять її також з клясичною китайською філософією. Мао висловлюється щодо зв’язку між теорією і практикою, викладає свою теорію пізнання і роз’яснює своє розуміння суперечностей, їхньої універсальности та важливости для руху, розвитку та життя.