Проведено аналіз співвідношення духовного та тілесного у цивілізаційному процесі. Зазначено, що вся динаміка парадоксальних відносин сучасного суспільства є феноменологічним відображенням глибинного дуалізму взаємодії духовного та тілесного. Розглянуто погляди різних релігійних течій на цю проблему, відмінність між її східним і західним вирішеннями, місце української цивілізаційної визначеності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*327.01 + Ч111.16

Рубрики:

Соціальна філософія

Структура ( морфологія ) та динаміка культури. Взаємозв'язок різних культур. Розвиток. Зміни. Глобалізація

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Простежено структурні та процесуальні характеристики цивілізації, динаміку та цикли всесвітньо-історичного процесу. Сформульовано нову, відмінну від усталених у вітчизняній філософській думці, парадигму, цілісну систему сучасних уявлень про історичний процес, висвітлено особливості взаємозв'язку онтогенетичного розвитку окремих цивілізацій з філогенетичним розвитком людства. Розглянуто проблеми історичного опису та пояснення, верифікації фактуального історичного, а також особливості його інтерпретації у межах філософсько-історичних теорій цивілізаційного спрямування. Охарактеризовано специфіку та основні принципи реалізації цивілізаційного підходу щодо дослідження духовного розвитку суспільства й особи.

Прослежены структурные и процессуальные характеристики цивилизации, динамика и ритмы всемирно-исторического процесса. Сформулирована новая, отличительна от сложившейся в отечественной философской мысли, парадигма, целостная система современных представлений об историческом процессе, освещены особенности взаимосвязи онтогенетического развития некоторых цивилизаций с филогенетическим развитием человечества. Рассмотрены проблемы исторического описания и объяснения, верификации исторического фактуального, а также особенности его интерпретации в границах философско-исторических теорий цивилизационной направленности. Охарактеризирована специфика и основные принципи реализации цивилизационного подхода в изучении духовного развития общества и личности.

Проаналізовано вплив християнства на приєднання Київської Русі до європейської цивілізації, показано її роль в захисті Європи від монголо-татарської навали. Висвітлено соціально-філософські проблеми європейської інтеграції, проблеми адаптації законодавства країни про товарні знаки та послуги до європейських стандартів, входження української держави до Болонського процесу, залучення Росії до Європейського Союзу, культурно-освітньої та науково-технічної інтеграції. Висвітлено позитивні та негативні аспекти сучасного інформаційного суспільства, викладено питання української мови, пов'язані з визначенням її статусу для громадян України.

Проанализировано влияние христианства на присоединение Киевской Руси к европейской цивилизации, показано ее роль в защите Европы от монголо-татарского ига. Освещены социально-философские проблемы европейской интеграции, проблемы адаптации законодательства страны о товарных знаках и услугах к европейским стандартам, вхождения украинского государства в Болонский процесс, вовлечения России в Европейский Союз, культурно-образовательной и научно-технической интеграции. Освещены позитивные и негативные аспекты современного информационного общества, изложены вопросы украинского языка, связанные с определением ее статуса для граждан Украины.

Розглянуто зміст основних понять західної цивілізації та пов'язані з ними антропологічні зміни. Висвітлено ідею розуму та її функціональний потенціал, обгрунтовано можливості компліментарності об'єктивного та суб'єктивного розуму. Показано роль філософії у діагностиці часу та соціальних патологій, а також у запобіганні культурній деградації людства. Наведено основні дати життя М.Горкгаймера - патріарха Франкфуртської школи.

Рассмотрены содержание основных понятий западной цивилизации и связанные с ними антропологические изменения. Освещены идея разума и ее функциональный потенциал, обоснованы возможности комплиментарности объективного и субъективного разума. Показана роль философии в диагностике времени и социальных патологий, а также в предупреждении культурной деградации человечества. Приведены основные даты жизни М.Горкгаймера - патриарха Франкфуртской школы.

Наведено результати досліження шляхів самотворення людини в контексті духу, долі, локально-національних цивілізацій, а також можливостей, що відкриває українська культура. Охарактеризовано концепцію софійності, що була залучена греко-слов'янською православною цивілізацією як принцип мудрості буття, святості рідної землі, "радісного художества", творчості, архетипу українського менталітету. Висвітлено питання національного відродження України, особливості перехідних процесів, характеристик української ментальності, зокрема настанов кордоцентризму, персоналізму, софійності, онтологічного оптимізму, буттєвої етики, архетипу слова та парадигми бароко.

Приведены результаты исследования путей самосозидания человека в контексте духа, судьбы, локально-национальных цивилизаций, а также возможностей, открываемых украинской культурой. Охарактеризована концепция софийности, которая была привлечена греко-славянской православной цивилизацией как принцип мудрости бытия, святости родной земли, "радостного художества", творчества, архетипа украинского менталитета. Освещены вопросы национального возрождения Украины, особенности переходных процессов, характеристик украинской ментальности, в частности наставлений кордоцентризма, персонализма, софийности, онтологического оптимизма, этики бытия, архетипа слова и парадигмы барокко.

Рассмотрены вопросы разработки концептуальных средств цивилизационной парадигмы истории. Освещена проблема типологизации и классификации цивилизаций. Проанализированы структура глобализирующегося мира и интервальная аналитика онтологии существующих цивилизаций в современный период, культурологические, геополитические и идеологические факторы их становления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*327.01 + Э211

Рубрики:

Соціальна філософія

Релігія та суспільство

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирован феномен восточнохристианской цивилизации в диахронно-историческом и синхронно-глобализационном контекстах. Уделено внимание общим вопросам исторического процесса, в частности, полиархической модели всемирной истории, сознательно-проективному характеру исторических образований, локальным цивилазациям, типам цивилизацонного сознания, основаниям социокультурного устроения, формулам идентичности, аксиологическим и теологическим аспектам цивилизационного бытия. Раскрыты вопросы онтологии и праксеологии восточнохристианской цивилизации, в частности, ее истоки, аутентичный цивилизационный проект, социокультурное устроение, коллизии идентичности, структура и функции "творческого меньшинства", судьба и перспективы развития в современном глобальном мире.

Зроблено спробу дати уявлення про те, як проблема війни та миру пов'язана з західною ментальністю. Визначено необхідність дослідження саме західної парадигми війни та миру (ЗПВМ), оскільки Захід сьогодні є тією могутньою військово-політичною силою, яка визначає сучасний розвиток цивілізації. Кожен народ має свою особливу ментальність, але архетипове в них - у загальну західну парадигму. Запропоновано авторське бачення ЗПВМ, де центральними елементами є раціоналізм, практицизм, плюралізм, толерантність, індивідуалізм.

Зроблено спробу дати уявлення про те, як проблема війни та миру пов'язана із західною ментальністю. Така необхідність викликана результатами аналізу поглядів, що склалися до другої половини ХХ ст., на проблему війни та миру в західній соціальній філософії. Парадигма війни та миру вільно або мимовільно, але базується на ментальності певної етнічної спільності, що стосується і західної парадигми (ЗП), за всієї умовності об'єднуваних у ній народів (під Заходом автор розуміє західноєвропейську цивілізацію та північноамериканську, що виросла на її культурному грунті). Кожен народ має свою особливу ментальність, але архетипове в них - загальна ЗП. Запропоновано авторське бачення ЗП війни і миру, де центральними елементами є раціоналізм, практицизм, плюралізм, толерантність, індивідуалізм. Архетиповим для ЗП війни і миру є установка на агресію у ході розв'язання проблем міждержавних відносин, що виникають у процесі життєдіяльності світової спільноти.

На підставі аналізу особливостей розвитку України, яка знаходиться на перехресті векторів "Схід - Захід", досліджено особливості впливу і глобалізації на її соціокультурний розвиток.

Здійснено методологічний аналіз понять "рід людський", "людство", "світове співтовариство", "світова спільнота" та інших.

Осмислено концепцію "зіткнення цивілізацій" С. Гантінтона з позицій сьогодення.

Проаналізовано головні етапи становлення та розвитку воєн (збройних конфліктів), їх соціально-філософського осмислення, а також специфіку генезису та розвитку національних воєнних шкіл (британської, французької, прусської (німецької), російської, американської). Запропоновано нові підходи щодо класифікації воєн, воєнних та збройних конфліктів шляхом критичного переосмислення, узагальнення поглядів вітчизняних філософів, військових фахівців та зарубіжних експертів. На основі цивілізаційного підходу підкреслено регіональну відмінність держав, які мають певну специфіку воєн (збройних конфліктів) протягом світової історії та на сучасному етапі розвитку людства. Акцентовано увагу на необхідності врахування кластерного поділу держав. Розглянуто основні зміни у причинах та характері воєн (збройних конфліктів), зважаючи на кардинальні зміни суб'єктів збройної боротьби, їх цілей, мотивів, інструментів, способів воєнних дій, наявність суттєвих соціокультурних відмінностей.

Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми розвитку та загибелі цивілізацій як природного історичного процесу. Зауважено, що неоднозначність і багатомірність історичного процесу призводить до різноманітних класифікацій цивілізацій, а критеріями цих класифікацій можуть слугувати матеріально-технічні, культурні, національно-етнічні, економічні, географічні, релігійні, ідеологічні та інші чинники. Здійснено аналіз історії існування цивілізацій з використанням історико-порівняльних, соціально-філософських, структурно-функціональних, феноменологічних, синергетичних, футурологічних та інших методів дослідження, які дозволяють у відносно цілісній цивілізації побачити світогляд та дії різних страт, груп, дії влади та інституцій громадянського суспільства, оцінити роль системи виховання й освіти особистості. Зазначено, що особистість у розколотій цивілізації відчуває на собі різновекторні впливи, її ціннісні орієнтації формуються за ситуації більш складного вибору, а свідомість і дії постійно зазнають корекції через складні об'єктивні та суб'єктивні обставини, які обумовлюють ідентифікацію, самовизначення особистості, взаємопов'язані з розв'язанням суперечливих культурних, релігійних, ідеологічних, етнонаціональних та інших проблем. Як наслідок, особистість переживає постійні стреси, здійснює переорієнтацію. Відповідно у розколитих цивілізаціях системи виховання відносно нестійкі, піддаються різнобічним політичним та ідеологічним впливам. Зроблено висновок, що держава може брати на себе більшу регулятивну роль у системах виховання особистості, ніж у відносно цілісних цивілізаціях. Роль

Дисертацію присвячено філософсько-історичному аналізу планетарного дуалізму як феномену сучасної світової системи. Досліджено сутність, структуру, функції, тенденції розвитку планетарного дуалізму як суперечності сучасної світової системи в його проявах у формі геополітичного (між силами Суші та Моря) та цивілізаційної (між Східною та Західною макроцивілізаціями) суперечливої соціальної взаємодії. Планетарний дуалізм розглянуто як основну суперечність, загальну причину та рушійну силу розвитку сучасної світової системи. Досліджено процес геополітичного конституювання та розгортання планетарного дуалізму в процесі його розвитку.

Досліджено політичну риторику у діалозі Заходу та Сходу. Виявлено специфіку риторичних прийомів, що репрезентують сучасну політичну практику, встановлено співвідношення "політичної риторики" та "політичного діалогу". Проведено аналіз глобалізації як абстрактного поняття, що активно використовується у політичній риториці та швидко змінює контекст. Розглянуто проблему стосунків між Заходом і Сходом. Експліковано терміни "Захід", "Схід", "захід", "схід", визначено їх сутнісні кордони як риторичні конструкти. "Географію" і "простір" розглянуто як поліваріативні з точки зору різних контекстів прочитання терміни політичної риторики. Зазначено, що геополітичний вимір діалогу "Схід-Захід" за умов глобалізації виявляє виняткову роль політичної риторики як інструменту політичного дискурсу. Доведено, що політична риторика як один з найдієвіших механізмів влади здатна впливати на перебіг політичних подій і сприяти встановленню політичного консенсусу між Сходом і Заходом, який є можливим за умови встановлення причин риторичних колізій, що проявляються у дискурсивних практиках Сходу і Заходу.

Проаналізовано соціально-філософське розуміння поняття активності, розглянуто можливі перспективи його розвитку за умов глобалізації, а також нетрадиційні для західної філософської думки підходи до проблеми активності. Розглянуто поняття активності через його сумісність з поняттям ненасильства. На підставі альтернативи діяльність - споглядання здійснено теоретичний, спрямований на перспективу, аналіз поняття творчості. Показано еволюцію варіантів поняття активності в західноєвропейській та східній свідомості. Досліджено парадигму мислення, що формується на Заході в другій половині XX ст., яка містить підстави для переорієнтації осмислення активності з діяльнісно-перетворювального на споглядально-діалогічний напрямок. Визначено, що індетерміністська спрямованість мисленнєвої парадигми XX ст. стимулює появу в західному варіанті тлумачення активності характеристик, притаманних східному розумінню активності. Відзначено наявність прагнення уникнути однобічності суб'єктно-об'єктного бачення світу, а також, що переорієнтація на суб'єктно-суб'єктні відносини змушують провідні напрямки західної філософської думки (філософський психоаналіз, постмодерністську філософію, синергетику) звертатися до досвіду Сходу та вишукувати загальні основи для поєднання двох форм світосприйняття. Доведено, що парадигма мислення, яка почала формуватися у другій половині XX ст., створює достатні підстави для творення нового розуміння активності, заснованого на традиціях західної та східної ментальності одночасно.

Розроблено новий аналітичний підхід який дозволив систематизувати існуючі концепції діалогу культур і сформулювати нову оригінальну концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом. Доведено, що існують фундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу та Заходу, основою мислення яких є спільна логіка структурування предметного світу. Доведено, що єдино можливою альтернативою передбачуваному "зіткненню цивілізацій" може бути лише соціокультурний діалог, заснований на принципах паритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, взаємної культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття або сприйняття Іншого та домінанти на Іншому як визнання його пріоритету. Вперше у контектсі відносин між мусульманським Сходом і Заходом виділено й описано дві парадигми взаємного сприйняття: імагінативну (зорієнтовану на формування образу Іншого) і когнітивну (зорієнтовану на раціональне розуміння Іншого). Запропоновано новий підхід до діалогу культур з урахуванням взаємодії даних двох парадигм. Обгрунтовано нові аргументи на користь тези про історичну необхідність діалогу на підставі когнітивної парадигми, що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття. Встановлено, що побудова конструктивного соціокультурного діалогу в Україні здатна запобігти або мінімізувати деструктивні процеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою за умов трансформації сучасного українського суспільства.