Розглянуто соціокультурні трансформації духовності, обгрунтовано необхідність парадигмальних змін концепту духовності за сучасних умов. Розкрито суть поняття духовності, виявлено та обгрунтовано його філософський статус, доведено значущість духовності як необхідної умови самозбереження та саморозвитку особистості, суспільства, цивілізації. Висвітлено історичний досвід і філософські можливості осягнення духовності.

Рассмотрены социокультурные трансформации духовности, обоснована необходимость парадигмальных изменений концепта духовности в современных условиях. Раскрыта сущность понятия духовности, определен и обоснован его философский статус, доказана значимость духовности как необходимого условия самосохранения и саморазвития личности, общества, цивилизации. Освещен исторический опыт и философские возможности обозрения духовности.

Проведено теоретичний аналіз стану методологічних засад, умов здійснення, засобів і напрямків культурно-просвітницької роботи в Збройних силах України в період активної розбудови незалежної української держави. Доведено, що за сучасних умов життя та розвитку українського суспільства система культурно-просвітницької роботи як традиційний напрям виховної діяльності у військах є різновидом соціальної роботи. Відзначено, що для того, щоб вона зміцнювала морально-психологічний та духовний стан захисників Батьківщини (особливо в часи соціальних зрушень), ця система повинна базуватись на засадах соціальної роботи, перевіреної міжнародною практикою та на національно-історичних традиціях українського народу.

Зроблено спробу по-новому розкрити соціально-філософське розуміння суті релігії та армії, з'ясувати місце та роль релігії в Збройних Силах, провести всебічний аналіз основних складових (елементів) утворення "релігія - армія", а також розробити теоретичну модель організації взаємин між компонентами цього утворення, що притаманні Україні. Висвітлено конкретні форми та методи релігійного впливу на якісне виконання воїнами професійних обов'язків і завдань військової служби шляхом їх морально-психологічного загартування, збагачення духовного світу. Зроблено висновки щодо доцільності запобігання бойовим і загальним психічним травмам у віруючих військовослужбовців та інформаційної протидії ідейним опонентам (супротивникам) за умов сучасного ідеологічного протистояння георелігійних цивілізацій, держав і церков. Наведено актуальні підходи методологічного та прикладного характеру щодо даної проблеми, які раніше не використовувались у виховній практиці Збройних Сил України та не висвітлювались у соціально-філософській літературі.

Доведено, що фундаментальною цінністю духовної сфери народного буття є людська та громадянська гідність. Встановлено, що потенційно й актуально наймогутніша консолідуюча функція в системі духовних цінностей належить гуманістичним цінностям права та правової держави, а ключовою цінністю філософії консолідації є "право людини". Проаналізовано роль і місце православ'я у системі духовних цінностей і в українському конфесійному плюралізмі. Обгрунтовано, що історично цінності православ'я найбільш гармонійні традиційній духовності більшості народу України. Встановлено, що механізмом посилення та зміцнення консолідуючої функції системи моральних цінностей у розвитку українського суспільства є культивування гуманоцентризму, толерантності, самобутніх культурних традицій та цінностей організованого суспільства, асиміляція перфекціоністської нормативно-етичної парадигми та рестриктивної концепції моралі, безпосередньо пов'язаних з християнством, етика якого найбільш адекватна досвіду істинної моралі.

Визначено сутність, зміст, складники та функції патріотизму сучасного українського суспільства. З'ясовано суб'єкт та об'єкт патріотизму українського суспільства перехідної доби. Досліджено процес розвитку суб'єктно-об'єктних відносин і визначено принципи їх вдосконалення. Здійснено комплексний соціально-філософський аналіз патріотизму сучасного українського суспільства, який дозволяє зрозуміти його як динамічне явище, притаманне розвитку соціуму протягом усієї відомої історії, виявити особливості українського патріотизму та визначити чинники його формування.

Висвітлено сутність поняття "духовність особистості". Розглянуто й охарактеризовано пріоритетність духовних цінностей як характерних індикаторів особистості у системі суспільних відносин.