Психологічні проблеми під час вагітності та пологів на сьогодні є маловивченою темою сучасного акушерства. Можливості вирішення психологічних проблем, що виникають у випадках екстрених (невідкладних) акушерських ситуацій, майже не використовуються українськими фахівцями через брак знань і вмінь надати кризову психологічну допомогу пацієнткам акушерського профілю. Мета дослідження - визначення рівня психоемоційного навантаження у вагітних і роділь залежно від категорії ургентності кесарева розтину. У дослідженні були представлені 3 основні групи: 1-а - вагітні, яким був запланований кесарів розтин IV категорії ургентності та у яких в анамнезі відзначена операція кесарева розтину; 2-а - вагітні, яким був запланований кесарів розтин IV категорії ургентності та у яких в анамнезі не відзначено операції кесарева розтину; 3-я - вагітні та роділлі, яким проведено операцію I - III категорії ургентності. У контрольну групу ввійшли 30 вагітних у терміні 37 - 41 тиж гестації. Проведено анкетування за шкалами J. Teylor, Ch. Spielberger і САН-тест. Напередодні пологів у вагітних відзначено підвищення психоемоційного навантаження, яке можна визначити, використовуючи зазначені вище опитувальники. Просліджено пряму залежність між категорією ургентності кесарева розтину та рівнем психоемоційного навантаження. Виявлено кореляційну залежність напруження адаптаційних резервів вагітної від наявності перенесеного в анамнезі кесарева розтину. Майже у 50 % вагітних у випадках проведення кесарева розтину I - III категорії ургентності у передопераційний період визначено максимальний рівень психоемоційного навантаження. Вагітні, які в анамнезі перенесли операцію кесарева розтину, є більш адаптованими та мають менше психоемоційне навантаження, ніж жінки, яким кесарів розтин проводиться уперше.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р71 я431

Рубрики:

Гінекологія

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Первый международный конгресс "Репродуктивное здоровье: мультидисциплинарный подход к беспрерывному профессиональному развитию врачей", проходивший 27 - 28 апреля в Киеве, собрал широкую аудиторию специалистов, посетивших десятки лекций в рамках пленарного заседания и тематических сессий. Свои доклады представили ведущие украинские и зарубежные специалисты в области акушерства, гинекологии, репродуктологии, фармакологии, гинекологической хирургии. Несколько докладов были посвящены возможностям применения микронизированного прогестерона при различных патологиях, в частности гиперплазии эндометрия, а также при ведении беременности.

Мета дослідження - вивчення рівня абдомінального розродження, його структури за показаннями з боку плода, впливу частоти кесаревих розтинів (КР) на перинатальні втрати за гострої гіпоксії (ГГ) плода. Дослідження проведено на базі Київського міського пологового будинку N 1 за період з 2001 по 2011 р. Вивчено та проаналізовано частоту КР; встановлено відсоток ургентних і планових операцій; вивчено структуру КР за показаннями з боку плода; встановлено частоту КР за ГГ плода; досліджено перинатальні втрати; проаналізовано залежність перинатальних втрат від частоти КР у випадку дистресів плода. Під час аналізу використано історії пологів роділь, які завершилися шляхом КР. Під час аналізу структури КР за показаннями з боку плода встановлено наступні основні причини: гіпоксія плода, підтверджена за допомогою об'єктивних методів, за відсутності умов для термінового розродження per vias naturales; тазове передлежання плода за маси більше 3700 г; запліднення in vitro; неправильне положення плода після вилиття навколоплідних вод. Відзначено підвищення частоти КР. Привертає увагу позитивна тенденція зниження частоти ургентних кесаревих оперативних втручань. Очікуване зменшення числа перинатальних втрат у разі збільшення рівня КР через дистрес плода не було підтверджено.

Розкрито поняття стресу, його детермінанти у вагітних, визначено можливі наслідки для дитини, яка під час внутрішньоутробного розвитку переживала стрес. Розглянуто класичні та наведено деякі новітні методи психопрофілактики, психокорекції стресових станів у жінок під час вагітності та пологів. Зазначено переваги і недоліки некласичних методів психопрофілактики та психокорекції стресу у жінок, які виношують дитину.

Прееклампсія є клінічним проявом дезадаптації організму вагітної на фізіологічному та психологічному рівнях. Мета дослідження - визначення особливостей психоемоційного статусу вагітних із прееклампсією за результатами психологічного тестування за допомогою анкет визначення рівня тривожності за методикою Спілбергера - Ханіна та дослідження психологічного компонента гестаційної домінанти за методикою І. В. Добрякова [3]. Предметом дослідження стали результати клініко-лабораторного і психологічного тестування 90 жінок у III триместрі вагітності. У 50 жінок діагностовано прееклампсію помірного та тяжкого ступеня (основна група), а 40 жінок, які мали фізіологічний перебіг вагітності, включено до групи контролю. Виявлено патологічні підтипи психологічного компонента гестаційної домінанти за методикою В. І.Добрякова та підвищення рівня тривожності за методикою Спілбергера - Ханіна. Високий рівень тривожності, відсутність сформованої домінанти вагітності або наявність її патологічних підтипів у разі гестозу є одночасно як відображенням дезадаптації всього організму, так і неготовності самої жінки до трансформації своїх стереотипів поведінки відповідно до потреб нового стану - вагітності та майбутніх пологів, що надалі буде мати віддалені наслідки навіть у нащадків [5]. Доведено необхідність проведення психологічного консультування вагітних і корекції виявлених порушень періоду гестації.

Зазначено, що на стан жіночої репродуктивної системи впливає багато різних факторів, однак її репродуктивне здоров'я залежить передусім від низки внутрішньоклітинних біохімічних процесів, зокрема від стану антиоксидантної системи. Так, актуальність проблеми зміщення рівноваги між активними формами кисню та вільними радикалами мотивує науковців до пошуку шляхів відновлення внутрішньоклітинного молекулярного гомеостазу. Незважаючи на той факт, що оксидативний стрес є обов'язковим компонентом неспецифічного імунітету, зокрема фагоцитозу, постійне переважання процесів вільнорадикального окиснення може спровокувати пошкодження найбільш вразливих і чутливих клітин жіночої репродуктивної системи. Саме тому одним із нагальних питань у збереженні, підтриманні та відновленні жіночого репродуктивного потенціалу є вибір високоефективного та безпечного методу профілактики та лікування такого серйозного порушення внутрішньоклітинного молекулярного гомеостазу.

Наведено дані впливу медичних і соціально-психологічних факторів (СПФ) на зміни психологічного статусу у пацієнток, яким були виконані симультанні хірургічні втручання. Мета дослідження - визначення особливостей психологічного статусу та показників якості життя у післяопераційний період у жінок, яким виконано симультанні хірургічні втручання. Для вирішення поставлених завдань комплексно обстежено 110 пацієнток, яким надавалась хірургічна допомога у відділенні оперативної гінекології ДУ "ІПАГ НАМН України". Вони були розподілені на дві групи. У I групу ввійшли пацієнтки з ізольованою гінекологічною патологією (n = 83), у II - з симультанною патологією (n = 27). У дослідження були залучені пацієнтки з ізольованою хірургічною патологією (n = 26), яким надавалась хірургічна допомога у хірургічному відділенні Міської клінічної лікарні N 10 м. Київ (III група). Згідно з одержаними даними, переважна більшість пацієнток відчувала вплив на свій психологічний стан одних і тих самих медичних і соціально-психологічних чинників, але частота та рівень впливу були різними. Жінки II групи, прооперовані з приводу симультанної патології, були набагато чутливішими до дії СПФ у порівнянні з пацієнтками I та III груп з ізольованими гінекологічними та хірургічними захворюваннями відповідно, у яких виявлено переважно негативний вплив медичних і СПФ. Результати дослідження доводять, що порушення психологічного стану (зокрема тривожні і депресивні стани) пацієнток груп дослідження, яким проведено оперативні втручання, у високому відсотку випадків залежать не тільки від медичних, а здебільшого від СПФ. Це надалі буде потребувати обов'язкового врахування під час розроблення заходів психологічної корекції у даного контингенту пацієнтів.

Мета дослідження - вивчення стану уратно-оксалатного обміну в осіб із уретеролітіазом та супутнім цукровим діабетом (ЦД), яким проведено хірургічне видалення сечових каменів за допомогою малоінвазивних методів. У дослідженні брали участь 204 особи, з яких чоловіків було 130, жінок - -74. Вікова розбіжність становила 19 - 53 роки, у середньому - 34,6 +- 5,5 року. Середній вік жінок - 30,1 +- 2,9 року, чоловіків - 37,6 +- 3,1 року. Пацієнтів розподілено на 6 клінічних груп: I - особи з ЦД і сечокам'янною хворобою (СКХ), яким проводили трансуретеральну контактну літотрипсію (ТУКЛ) і терапію цитратними сумішами (ЦС) per os (n = 57); II - особи з ЦД і СКХ, яким проводили ТУКЛ без терапії ЦС (n = 44); III - особи з ЦД і СКХ, яким проводили екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ЕУХЛ) без терапії ЦС (n = 32); IV - особи з СКХ без ЦД, яким проводили ТУКЛ без терапії ЦС (n = 41); у V (контроль 1) увійшли особи з ЦД, у яких відбулося самостійне відходження каменів із сечоводу (n = 18); у VI (контроль 2) - здорові добровольці без ознак патології (n = 12). Діагноз СКХ верифіковано за допомогою клініко-анамнестичних, лабораторних та інструментальних методів дослідження згідно з протоколами МОЗ України до та після дезінтеграції каменів за допомогою методу ТУКЛ та ЕУХЛ. Аналіз зазначених вище даних встановив, що за наявності уретеролітіазу в осіб із ЦД відбувалися суттєві зміни добових показників pH у формі монотонності кривої показників з вірогідно високим зсувом у бік закиснення. Стійке порушення pH сечі є важливим маркером екскреторної функції нирок за умов наявності уратного уролітіазу (УУ), ЦД і ДН. Стійко кисла сеча відображає особливості перебігу УУ за умов ДН, свідчить на відсутність ізольованого порушення з боку ГКО та окреслює даний стан як двобічний. Гіпоцитратурію встановлено в усіх випадках СКХ, але у сечі осіб з ЦД показники екскреції цитрату виявлялися максимально низькими. У хворих на ЦД і супутній уретеролітіаз спостерігаються значні розлади обміну сечової кислоти та оксалату з можливістю корекції у разі швидкого та повного відновлення уродинаміки малоінвазивними методами (ТУКЛ).

Мета дослідження - оцінювання клінічних проявів порушень репродуктивного здоров'я та рівня якості життя (ЯЖ) у жінок репродуктивного віку за високої коморбідності на тлі субклінічного гіпотиреозу (СГТ) і маніфестного гіпотиреозу (МГТ). Проаналізовано 113 випадків СГТ (1-а група) і 65 випадків МГТ (2-а група) у жінок репродуктивного віку. Діагноз гіпотиреозу встановлено на підставі даних анамнезу, фізикального обстеження, УЗД щитоподібної залози та визначення у крові рівнів тиреотропного гормону та вільного тироксину за допомогою методу електролюмінесценції. Оцінювання ЯЖ за допомогою опитувальника MOS SF-36 проведено у жінок репродуктивного віку з СГТ на тлі високого (61,9 %) рівня порушень менструального циклу, гінекологічних (74,3 %) та екстрагенітальних (82,3 %) захворювань, що свідчить про високу коморбідність. Виявлено переважно середні показники ЯЖ майже за всіма шкалами, окрім емоційного функціонування. У жінок з МГТ за вкрай високої коморбідності (у 100 % випадків) показники ЯЖ виявились зниженими і тільки за шкалою "біль" у межах середнього рівня. Одержані дані надають можливість рекомендувати визначення показників ЯЖ у жінок репродуктивного віку з субклінічним гіпотиреозом у практиці гінеколога як інтегральну характеристику здоров'я.

Мета дослідження - розроблення та впровадження використання даних дуплексного сканування у безпечному лікуванні різних форм первинного прогресуючого варикозного розширення вен пахвинного каналу (ППВРВПК) у II - III триместрах вагітності. На базі комунального закладу "Обласний перинатальний центр" Рівненської обласної ради з початку 2013 до січня 2017 рр. включно народжували 14 093 пацієнтки. З них у 825 діагностовано прогресуючу первинну мультифокальну варикозну хворобу нижніх кінцівок C2-4s, Ep, As, p, Pr (клінічний клас за класифікацією СЕАР: C2 - у 250, C3 - у 566, C4 - у 9 вагітних), промежини і зовнішніх статевих органів та пахвинного каналу та їх поєднання. У 196 вагітних дану патологію виявлено до першої вагітності, у 401 пацієнтки - під час вагітності, а у 228 пацієнток за наступних вагітностей (дві і більше). Проаналізовано дані хірургічного лікування 54 вагітних, які дали згоду на проведення операції згідно з розробленими нами показаннями та методами у II - III триместрах з ППВРВПК, як з ізольованою його формою, так і у поєднанні з мультифокальним розширенням вен нижніх кінцівок, зовнішніх статевих органів і промежини. Основним доступним малотравматичним неінвазійним методом дослідження вен у вагітних для встановлення з високою достовірністю діагнозу та одержання інформації про результати лікування у післяопераційний період є дуплексне сканування. Прооперовано 54 вагітні з позитивним результатом лікування у всіх пацієнток. Ускладнень з боку як плодів, так і вагітних не зафіксовано, про що свідчать стабільні у межах норми показники кардіотокографії плодів, кровотоку в артеріях пуповини, середньомозковій артерії плодів і внутрішніх клубових артеріях вагітних у післяопераційний період за даними дуплексного сканування. Під час аналізу результатів хірургічного лікування підтверджено високу (100 %) безпечність його для плоду та вагітної зі 100 % позитивним клінічним результатом у післяопераційний період.

Преэклампсия, также известная как токсикоз и гестационная гипертензия, - специфичный для беременности синдром, который характеризуется возникновением артериальной гипертензии и протеинурии у ранее нормотензивных женщин на 20-й неделе или более поздних сроках беременности, сопровождающийся или не сопровождающийся патологическими отеками. Гипертензия при преэклампсии характеризуется систолическим артериальным давлением >> 140 мм рт.ст. и диастолическим артериальным давлением >> 90 мм рт.ст., по крайней мере, при двух измерениях с интервалом не менее 6 ч. Преэклампсия осложняет 2 - 8 % всех беременностей и является одной из ведущих причин материнской смертности и преждевременных родов во всем мире. В то же время в развитых странах частота преэклампсии снижается благодаря усовершенствованию антенатального ведения женщин.

Наведено первинні результати проспективного когортного дослідження рухової активності плодів під час III триместра фізіологічної вагітності (ФВ). Мета дослідження - встановлення періодів піків бадьорості та емоційної активності плода під час III триместра ФВ. У дослідження включено 300 соматично здорових пацієнток у терміні 28 тиж вагітності з необтяженим акушерським анамнезом, одноплідною ФВ, що настала у природньому циклі, з нормальними показниками результатів I і II пренатальних скринінгів, які перебували у Київському міському пологовому будинку N 2 і медичному центрі "Уніклініка" у 2015 - 2016 рр. Проаналізовано частоту та силу поштовхів залежно від періоду доби та гестаційного терміну. Встановлено, що найбільш емоційно активний період плода припадає на вечірні години - з 20:00 до 23:00. Максимальна частота рухів є характерною для періоду 28 - 32 тиж вагітності, максимальна сила поштовхів спостерігається у період між 32-м і 36-м тиж вагітності.

Мета дослідження - зниження частоти невиношування вагітності у II триместрі та перинатальної патології у жінок, які багато народжують, на підставі вивчення клініко-ехографічних, доплерометричних, ендокринологічних, біохімічних і мікробіологічних особливостей, а також шляхом розроблення та впровадження вдосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних заходів. Дослідження проведено у 2 етапи: I (ретроспективне дослідження) - виконано клініко-статистичний аналіз 146 історій пологів жінок, які багато народжують; II (проспективне дослідження) - обстежено 110 пацієнток, серед яких 60 вагітних, що багато народжують, були розподілені за допомогою методу випадкового вибору на дві групи. Ефективність удосконаленого нами алгоритму полягає у суттєвому зниженні у жінок, які багато народжують, частоти: гестаційної анемії (у 2,5 разу), загрози передчасних пологів (у 4,6 разу), плацентарної дисфункції (у 2,3 разу), порушень мікробіоценозу статевих шляхів (у 2,2 разу), передчасних пологів (у 2 рази), передчасного розриву плодових оболонок (у 2,7 разу), затримки розвитку плода (у 2 рази), дистресу плода (у 3,1 разу), абдомінального розродження (у 2,8 разу) та реалізації інтраамніального інфікування (у 2,5 разу). Сумарна захворюваність новонароджених у ранній неонатальний період знизилася у 2,5 разу, а перинатальні втрати були відсутні. Зроблено висновок, що вдосконалений алгоритм необхідно використовувати у жінок, які багато народжують, у лікувальних закладах усіх рівнів.

Мета дослідження - порівняння ефективності застосування вагінальної та сублінгвальної форм мікронізованого прогестерону (МП) у терапії загрози переривання вагітності у I - II триместрах. Під спостереженням перебували 58 вагітних, у яких під час обстеження виявлено ретрохоріальну гематому. Залежно від шляху введення МП пацієнток було розподілено на дві групи. До першої групи ввійшли 28 жінок, яким згідно з інструкцією призначали вагінальні таблетки лютеіна. У другу групу ввійшли 30 пацієнток, які застосовували лютеіну сублінгвально. Контроль за ефективністю лікування проводили за клініко-лабораторним перебігом захворювання на підставі динаміки змін скарг пацієнток, оцінювання даних УЗД у динаміці. Результати дослідження засвідчили, що ефективність лікування у разі застосування сублінгвально або вагінально препарату лютеіна суттєво не відрізнялась. Несприятливими чинниками для розвитку вагітності є центральні та великі ретрохоріальні гематоми. Лікування загрози переривання вагітності з застосуванням МП Лютеіна надало можливість зберегти вагітність у 79,3 % пацієнток з ретрохоріальними гематомами.

Проаналізовано та надано оцінку ризиків невиношування та недоношування вагітності у жінок з надмірною масою тіла, ожирінням і метаболічним синдромом. Мета дослідження - оцінювання на підставі ретроспективного клініко-статистичного аналізу перебігу вагітності та пологів у жінок з надмірною масою тіла, ожирінням і метаболічним синдромом ризиків невиношування та недоношування вагітності. На підставі проведеного ретроспективного аналізу 1922 випадків перебігу вагітності та пологів, з яких - у 740 жінок із надмірною масою тіла, у 676 - з ожирінням I ступеня, у 408 - з ожирінням II ступеня і у 98 - з ожирінням III ступеня оцінено відносний ризик, відношення шансів, абсолютний ризик, індекс потенційної шкоди з визначенням чутливості та специфічності даних досліджень. Проведені ретроспективні дослідження перебігу вагітності та пологів у жінок з надмірною масою тіла і ожирінням з підрахунком і оцінюванням ризиків виникнення невиношування та недоношування вагітності свідчать про високу частоту репродуктивних втрат в усіх чотирьох групах жінок. Ризики виникнення невиношування та недоношування вагітності лінійно зростають у міру збільшення індексу маси тіла: в 1,2 разу за надмірної масі тіла, в 1,5 - за I, в 1,8 - за II і в 3,5 разу за III ступеня ожиріння.

Мета дослідження - оцінювання прогностичної значущості рівня сироваткового гіперглікозильованого хоріонічного гонадотропіну людини (гХГЛ) щодо розвитку ускладнень вагітності, які призводять до порушень стану плода. Обстежено 382 вагітні, які знаходились на обліку, були госпіталізовані у разі виникнення ускладнень вагітності та народжували у КМПБ N 2 (м. Київ). Усім вагітним проведено визначення сироваткового гХГЛ у терміні 8 - 10 тижнів гестації, оцінено перебіг вагітності. Зниження рівня гХГЛ є маркером недостатньої інвазії трофобласта, що з високою вірогідністю призведе до формування плацентарної дисфункції і зумовить розвиток різноманітної акушерської патології, яка ускладнює перебіг вагітності та є фактором ризику антенатальних втрат і неонатальної захворюваності. Визначення рівня гХГЛ у I триместрі вагітності надасть можливість виокремити вагітних групи ризику щодо формування плацентарної дисфункції та запропонувати проведення комплексу моніторингових заходів, спрямованих на раннє виявлення порушень перебігу вагітності та їх вчасне усунення. Це сприяє запобіганню формуванню тяжких патологічних станів під час вагітності як у матері, так і у внутрішньоутробного плода, що відповінадає сучасним напрямам розвитку медичної допомоги, а саме: прогнозування, профілактика та індивідуальний підхід.

Зміни у патогенезі лейоміоми матки, а саме - доповнення існуючих теорій зменшенням кількості пологів у сучасних жінок і надмірною кількістю менструацій, надають можливість окрім гормональних методів лікування лейоміоми матки досить ефективно застосовувати селективні модулятори рецепторів прогестерону.

Приведены современные лабораторные аспекты диагностики гиперпролактинемии и контроля эффективности лечения согласно руководству "Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline" (2011 г.).

Рассмотрено возможное влияние психофармакологических препаратов (ПФП) на послеродовое кровотечение (ПК). Гипотеза о том, что серотонинергическое действие антидепрессантов играет основную роль в развитии ПК, вероятно, не является полным объяснением. Результаты исследования показывают, что прием во время беременности серотонинергических препаратов, а также других ПФП может приводить к более высокому риску ПК. Однако вероятно, что действующим механизмом является не только лекарство, но и само заболевание. Будущие исследования должны быть сосредоточены на ПК у женщин, использующих все виды ПФП, по сравнению с женщинами с одинаково серьезными психическими заболеваниями, которые не используют ни одного из этих лекарств во время беременности.