У колективній монографії висвітлюються основні напрями розвитку мовознавства за 1967-1977 рр. Особлива увага приділяється досягненням українських мовознавців у таких галузях: радянська соціолінгвістична теорія, лексикологія і лексикографія, теорія граматики, дослідження з російського мовознавства, історико-етимологічні студії і видання пам'яток, діалектологія і ономастика, дослідження з слов'янського, романського, германського і загального мовознавства, формалізація мов і їх експериментальне значення.

Збірник задач для студентів 2-го курсу механіко-математичного факультету. Матеріал розбито на 23 теми. Містить завдання до шести контрольних робіт

Суспільне життя складне і багатогранне, тому його вивчають багато наук, які отримали назву суспільних (історія, філософія, соціологія, політологія, правознавство, економічна теорія тощо). Кожна з них розглядає певну сферу суспільного життя. Саме висвітлення цих сфер і подано у підручнику "Людина і світ". Виходячи з поставлених завдань у підручнику ставляться наступні запитання: чи діють у соціальній дійсності об'єктивні, тобто незалежні від свідомості людей, закони розвитку? Чи можна вивчати суспільне життя, відсторонюючись від різноманітних поглядів, інтересів, намірів людей? Яке місце людини у суспільному житті?

Досліджено життя і творчість видатного українського історика, ключової постаті національно-визвольного руху України 70 – 80-х років ХІХ ст. В. Антоновича з метою з‘ясування його внеску в пізнання української ментальності. У праці філософа про історика сама історія розкриває секрети ментальності українців. Поєднуючи філософсько-теоретичну культуру мислення з прозорістю викладу, автор висвітлює особливості національно-світоглядного перенародження В.Антоновича з поляка на українця, пропонує цілісний нарис ідеології українофілів-народників; обґрунтовує тезу про В.Антоновича як батька українського етнонаціоналізму; пропонує своє бачення дискусійного питання про “вроджену недержавність українців”; виокремлює та висвітлює основні ознаки української ментальності. Історичне постає сучасним, проблеми минулого – проблемами нинішнього часу, “вчорашні” уроки – дороговказами для сьогодення.