Віртуальна довідка Тематичний інтернет-навігатор Наукова електронна бібліотека Автореферати дисертацій Реферативна база даних Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання
|
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Формат представлення знайдених документів: | повний | стислий |
Пошуковий запит: (<.>A=ЙОСИФ$<.>+<.>A=СЛІПИЙ$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 3
Представлено документи з 1 до 3
|
| | Тип видання: науково-популярне видання | | |
1. | |
Йосифова, Б. Декабристы [Електронний ресурс] / Б. Йосифова. - М. : Прогресс, 1983. - 576 с.
Рубрики:
Географічні рубрики:
Повний текст доступний у читальних залах НБУВ
Устами самих декабристов Б. Йосифова раскрывает потрясающую картину «всеобщего неблагоденствия» тогдашней крепостной России. Автор вводит читателя на тайные совещания декабристов, где обсуждались конституционные проекты преобразования России и разрабатывались планы восстания, переносит читателя в динамическую атмосферу династического кризиса в декабре 1825 г., подготовки восстания, делает читателя зрителем самого восстания. Читатель видит мрачные камеры Петропавловской крепости, расправу над декабристами неправого царского суда, страдания скованных кандалами декабристов в рудниках Сибири. Автором книги не «забыты» коронованный тюремщик и палач декабристов Николай I, начальник Третьего отделения А. X. Бенкендорф, «подлые души» — Л. В. Дубельт, Н. И. Греч, Ф. В. Булгарин и другие слуги царизма — душители свободы, шпионы и доносчики. Введение этих «героев» в книгу о декабристах вполне закономерно. Декабристам противостоял сильный и коварный враг — русское самодержавие, с его мощным карательным аппаратом, с армией жандармов, держиморд, судей-инквизиторов, платных и «добровольных» шпионов. Показ этих конкретных слуг царизма, их средств и методов борьбы с революционным движением помогает глубже понять чистоту души и величие подвига русских революционеров, значение принесенных ими жертв. Предлагаемая читателю книга Б. Иосифовой не просто перевод с издания 1979 г. Настоящее ее издание на русском языке значительно переработано автором и, по сути дела, представляет собой новый, существенно дополненный и расширенный вариант. Для данного издания Б. Йосифова провела дополнительные документальные изыскания в архивах и библиотеках Москвы и Ленинграда. При переводе книги на русский язык все содержащиеся в ней тексты документов воспроизводятся по их подлинникам, с сохранением особенностей русского языка начала XIX в. Талантливая книга Б. Иосифовой, несомненно, с интересом будет прочтена советским читателем.
Кл.слова: Російська імперія -- революція -- царизм
| | Тип видання: науково-популярне видання | | |
2. | |
Сліпий, Й. Історія вселенської Церкви на Україні [Електронний ресурс] / Й. Сліпий. - Рим : Український Католицький Університет Св. Климента Папи, 1996. - 546 с.
Рубрики:
Повний текст доступний у читальних залах НБУВ
Кл.слова: релігієзнавство -- католицизм -- історія церкви
| | Тип видання: наукове видання | | |
3. |
Йосиф Сліпий Твори Партіярха і Кардинала Йосифа [Електронний ресурс] = Opera omnia Josephi (Slipyj-Kobernyckyj-Dyčkovskyj) Patriarchae et Cardinalis : у 22 т. / Йосиф Сліпий ; зібрали І. Хома, І. Музичка ; Український католицький університет імені Св. Климента Папи. - Рим : [б. в.], 2000-2003
Рубрики:
Повний текст доступний у читальних залах НБУВ Т. 16, ч. 1 : Історія Вселенської церкви на Україні. Т. 1. Від апостольських часів до князювання св. княгині Ольги (І-Х століття). - 2001. - 280 с. Т. 16, ч. 2 : Історія Вселенської церкви на Україні. Т. 2. Друга золота доба: від загального введення християнства св. Володимиром до викликання церковного роздору за князя Володимира Мономаха (988-1125 рр.). - 2003. - 352 с. Т. 17 : Історія Вселенської церкви на Україні. Т. 3, ч. 1. Від впровадження царгородського роздору на Україні до введення Флорентійської унії (1125-1439 рр.). - 2000. - 304 с.
Патріарх і кардинал Йосип Сліпий народився в селі Заздрість на Тернопільщині 17 лютого 1892 року. Після завершення навчання у Львові, Інсбруку (Австрія), Римі й Парижі, став професором і ректором Львівської Духовної семінарії та Богословської академії, утвореної Митрополитом Андреєм Шептицьким у 1933 році. Його докторська дисертація торкалася питання тринітарного богослов’я, а, зокрема, пневматології – вчення про Святого Духа, де він обґрунтовує Третю Особу Божу як співвіддих любові між Богом Отцем і Богом Сином. В 1930 р. о. Йосиф став дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. Був плідним письменником, деякі з його праць нараховують до двадцяти томів. Редагував богословський журнал “Богословія”. У 1939 р. Митрополит Андрей висвячує о. д-ра Йосифа Сліпого на єпископа, котрий після його смерті 1 листопада 1944 року переймає провід Української Греко-Католицької Церкви. 11 квітня 1945 року радянська влада заарештувала Архиєпископа Йосифа. Як політв’язень провів 18 років в етапах, у сталінських тюрмах, таборах особливого режиму, де завдяки непохитній волі здобув ім’я безстрашного свідка віри. На засланні написав твір “Історія Вселенської Церкви на Україні” в 5-ти томах. Після втручання Папи Івана XXIII та Президента США Джона Кеннеді його було звільнено у 1963 р. Приймав участь у ІІ Ватиканському Соборі, де у Базиліці св. Апостола Петра велика духовна аудиторія вітала його як ісповідника віри. Упродовж наступних двадцяти років Патріарх Йосиф намагався активізувати життя Української Греко-Католицької Церкви на Заході. Він заснував Український Католицький Університет з філіалами в різних країнах світу і збудував церкву святої Софії у Римі, яка стала осередком для українськаї діаспори в Італії. Патріарх Йосиф активно працював у царині екуменізму. У червні 1976 року видав пастирське послання “Про послання в Христі”, наголошуючи, що між Православною й Католицькою Церквами немає суттєвої різниці. Патріарх закликав: “Дивімося на своє власне духовне добро, на спасіння наших душ – і тоді буде між нами єдність, в першу чергу на церковному полі, а опісля – на національному й державному! Треба добро церкви й народу ставити вище своєї марної особистої амбіції і своїх особистих чи гуртових користей!” Помер 7 вересня 1984 року. Після Проголошення Декларації про Незалежність України, 27 серпня його останки перевезли до Львова, де вони, за участю понад мільйона вірних, були поховані в крипті Архікатедрального Собору св. Юра. Серед присутніх на перепохованні були присутні – перший Президент України – Леонід Кравчук та Патріарх УАПЦ – Мстислав Скрипник.
Кл.слова: історія церкви -- медієвістика -- екуменізм -- Київська Русь
| | |
|
|